Рішення від 12 березня 2026 р. у справі №176/3111/24 — Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

справа №176/3111/24

провадження №2/176/25/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2026 року Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Волчек Н.Ю.,

секретар с/з Владімірової А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду у м. Жовті Води цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Черниш Тетяна Іванівна до ОСОБА_2 , представник відповідача ОСОБА_3 , треті особи Орган опіки та піклування виконавчого комітету Жовтоводської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про позбавлення батьківських прав,-

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області із позовом, де просить ухвалити судове рішення, яким позбавити відповідача, ОСОБА_2 , батьківських прав щодо малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що він є батьком малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Матір`ю дитини є відповідач ОСОБА_2 . з якою позивач, починаючи з 28 січня 2012 року по 13 травня 2016 року перебував у зареєстрованому шлюбі.

08 березня 2016 року відповідач пішла з дому, залишила сім`ю та без належної батьківської уваги спільну доньку ОСОБА_5 , яку залишила жити з батьком.

Таким чином з 08 березня 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживають окремо. їхня донька ОСОБА_5 з чотирирічного віку проживає з позивачем та знаходиться лише на його утриманні, оскільки мати залишила їхню спільну дитину без будь-якої батьківської уваги. Відповідач стосунки з донькою не підтримує, ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини, не піклується про стан здоров`я доньки, її фізичний, духовний та моральний розвиток, не цікавиться життям ОСОБА_5 і не спілкується з нею, тим самим не виконує зобов`язання, покладені на неї нормами ст. 150 Сімейного кодексу України.

Враховуючи наведене, просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 05 грудня 2024 2025 року по справі відкрито провадження та призначено до розгляду у порядку загального позовного провадження в підготовче судове засідання.

Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області 16 квітня 2025 року залучено в якості третьої особи ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 30 травня 2025 року підготовче судове засідання у справі закрито та призначено до розгляду по суті.

В судове засідання сторони не з`явилися. Про день та час розгляду справи були повідомлені своєчасно, належним чином. Звернулися до суду з заявою (кожен окремо) про закінчення розгляду справи у їх відсутності.

В попередньому судовому засіданні, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Черниш Т.І. позов підтримала з підстав, викладених у позовній заяві. Суду пояснила, що починаючи з 2016 року малолітня дитина проживає разом із батьком ОСОБА_1 та знаходиться лише на його утриманні, оскільки мати залишила їхню спільну дитину без будь-якої батьківської уваги. Відповідач стосунки з донькою не підтримує, ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини, не піклується про стан здоров`я доньки, її фізичний, духовний та моральний розвиток, не цікавиться життям ОСОБА_5 і не спілкується з нею, тим самим не виконує зобов`язання, покладені на неї нормами ст. 150 Сімейного кодексу України.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала. Суду пояснила, що на даний час вона проживає у Німеччині, не працює, але проходить стажування на роботу. Також зазначила, що у 2012 році вона уклала шлюб з позивачем. Мешкали вони у квартирі позивача. У 2015 році почала працювати на хлібозаводі, після чого стосунки між ними стали погіршуватися. Дитина в цей час проживала у батьків чоловіка. У 2016 році пішла від ОСОБА_6 , переїхала на зйомку квартиру, а дитина залишилася проживати з батьками чоловіка. На вихідних завжди забирала дитину до себе, проводила час разом із донькою, гуляли разом у парку, купувала їй необхідні речі, солодощі. Дочка до 2024 року проживала з батьками чоловіка, а не з ОСОБА_6 . Коли зустріла іншого чоловіка, то прийняла рішення переїхати у інше міста, та стала проживати у місті Кривий Ріг з 2017 року, де народила ще одну дитину. ОСОБА_5 залишилася жити з батьком. Щоб спілкуватися із дитиною вона купила їй телефон. На всі свята та канікули, Новий рік завжди забирала доньку до себе та разом проводила з нею час. Була у ОСОБА_5 на випускному в дитячому садочку. Все вбрання на випускний придбавала вона а не позивач (плаття, туфлі, зачиска). Була присутня також на перше вересня коли ОСОБА_5 пішла у перший клас. Влітку 2021 році разом із донькою відпочивали на морі, відвідували різні екскурсії. Коли розпочалася війна, вона прийняла рішення виїхати за кордон до Німеччини. Просила відповідача дозволити доньці ОСОБА_5 поїхати разом із нею, на що останній відмовив. Коли приїжджала в Україну, одразу їхала до ОСОБА_5 . ОСОБА_7 разом по магазинам, купувала їй речі, одяг, робили разом домашнє завдання. Крім того, на кожен день народження вона завжди вітає свою доньку і направляє їй посилку із подарунками та гроші. Зазначає про те, що ніколи не втрачала з нею зв`язок і переймалася її життям. З донькою постійно на зв`язку, ОСОБА_5 ділиться своїму думками, розповідає як навчається, як проводить вільний час. Наразі ОСОБА_5 відвідує танці ОСОБА_8 -хоп, їй дуже подобається, де виграла конкур у Вінниці, і наступний конкурс у Болгарії, дуже сподівається що тато її відпустить. ОСОБА_5 також вчиться на гітарі грати, зв`язуються зі мною по відео та показує як грає на гітарі. Зазначає, що постійно спілкується з донькою та цікавиться її життям. Акцентує увагу суду, що коли приїздила до ОСОБА_5 то завжди забирала від бабусі а не від тата, що свідчить що ОСОБА_5 з батьком не проживала. Також вказала про те, що під час сварки із ОСОБА_6 перед розлученням, він її вигнав із дому, а дитина залишилася жити з його батьками. Намагалася повернути дитину, викликала поліцію. З рішенням про визначення місця проживання дитини з батьком не була згодна, але не оскаржувала, оскільки він не забороняв спілкуватися з ОСОБА_5 та не перешкоджав у вихованні доньки. На утримання доньки вона сплачує аліменти, заборгованості не має.При цьому зазначила, що орган опіки не повідомляв її про розгляд даного питавння.

Представник відповідача адвокат Лапшин В.В. в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, оскільки відповідачка ОСОБА_2 постійно спілкується із донкою, надає матеріальну допомогу. Зараз відповідач ОСОБА_2 знаходиться в Німеччині, проте не припиняла спілкування з дитиною, періодично вони зустрічаються, мати постійно підтримує стосунки з дитиною, возила дитину на море. На думку представника відповідача відсутні підстави для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно її доньки ОСОБА_9 . Також просить відшкодувати судові витрати понесені відповідачем.

Представник органу опіки та піклування виконавчого комітету Жовтоводської міської ради Матюк О.В. в судовому засіданні зазначила, що в липні 2024 року при розгляді питання про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , були досліджені матеріали справи, умови проживання, та було встановлено, що відповідачка самоусунулась від вихованнь доньки ОСОБА_5 , тому висловила думку про можливість позбавити відповідачку батьківських прав, оскільки остання самоусунулася від виконання батьківських обов`язків.

При цьому зазначила, що зі слів позивача що з відповідачкою спілкується в телефонному режимі дуже рідко. Думка дитини також з`ясовувалась, ОСОБА_5 зазначила що з мамою спілкується, але їй хотілось би частіше. Крім того додала, що з відповідачкою спілкувались в телефонному режимі через вайбер співробітники органу опіки та піклування.

В судовому засіданні, судом було з`ясовано думку малолітньої дитини ОСОБА_4 , щодо позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.

Так, в судовому засіданні, малолітня ОСОБА_2 суду пояснила, що навчається у 8 класі в ліцеї №10, на даний час проживає разом із батьком. Інколи разом із батьком їздить до бабусі та дідуся у гості. Пам`ятає, що постійно мешкає разом із батьком з трьох років. З мамою вона спілкується з по телефону та перебуває з нею в дружніх стосунках. Зізвонюються не менше одного разу на тиждень, а інколи і кожного дня. Мама проживає у Німеччині з 2022 року. Мама постійно цікавиться її життям, тим які гуртки вона відвідує, чи ходила на танці, запитує як справи в школі, що нового. До Німетчини мама проживала в м. Кривий Ріг і вона на канікули їздила до неї, також з мамої їздила декілька разів на море. Коли мама з Німетчини приїздила в України то забирала її до себе, жили у її сестри в м. Жовті Води, іноді іздили і до м. Кривий Ріг. З батьком також у неї гарні стосунки. Влітку з батьком їздила відпочивати на річку. Мама запрошувала її приїхати у гості до Німеччини, але вона не погодилася, суду пояснила що боїться іншої країни. Коли спілкується із мамою по телефону, інколи розмовляє і з маленькою сестрою ОСОБА_10 . Мами завжди вітає її з днем народження передає посилки, переселає кошти через тата.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, пояснення відповідача та її представника, представника органу опіки та піклування, думку неповнолітню ОСОБА_4 , дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, шляхом передбачених ст. 16 ЦК України способами,

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі, зареєстрованому 28.01.2012 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Жовтоводського міського управління юстиції у Дніпропетровській області, про що складено відповідний актовий запис №06. /а.с.13/

Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 13.05.2016 року шлюб між сторонами розірвано. /а.с.15/

Сторони є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 02.03.2012 року). /а.с.14/

Рішенням виконавчого комітету Жовтоводської міської ради від 22 вересня 2016 р. № 389 визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 ,ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з батьком ОСОБА_1 , 1987 року народження, за адресою: АДРЕСА_1 та призначено матері дитини ОСОБА_2 , 1991 року народження, дні побачень з донькою двічі на тиждень у вільні від роботи дні. /а.с.16/

Згідно Акту обстеження житлово-побутових умов від 28.12.2017 року, комісія у складі головного ССД ОСОБА_11 та головного спеціаліста ССД Тригук А.О., провели обстеження житлово-побутових умов ОСОБА_1 . Склад сім`ї: батько ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Проживають за адресою: АДРЕСА_1 . Родина проживає у двокімнатній приватизованій квартирі, яка знаходиться на третьому поверсі п`ятиповерхового будинку. Квартира вмебльована, в наявності електропобутова техніка. Санітарно-гігієнічні умови проживання в квартирі задовільні. Для дитини виділено окреме спальне місце та місце для занять і відпочинку. Дитина проживає без матері, так як матір проживає окремо. В результаті обстеження комісія дійшла висновку про те, що в квартирі створені умови для проживання, навчання та виховання малолітньої дитини. Мати дитини проживає окремо від сім`ї, так як зареєстрована за іншою адресою і місце проживання дитини визначено з батьком. /а.с.17/

Рішенням виконавчого комітету Жовтоводської міської ради від 23.02.2018 року № 88 ОСОБА_1 надано дозвіл на зняття з реєстрації дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_2 , та реєстрацію дитини за місцем проживання батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_1 . /а.с.18/

Позивач із донькою зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (довідка про реєстрацію місця проживання особи, довідка №1/3-1553 від 21.05.2024 року про зареєстрованих у житловому приміщенні). /а.с. 19,20/

Згідно Акту обстеження житлово-побутових умов від 29.05.2024 року, комісія у складі головного ССД Шаповал Ю., головного спеціаліста ССД Кісель К. та начальника ССД Тригук А., провели обстеження житлово-побутових умов Леунових. Склад сім`ї: батько ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та дитина ОСОБА_4 ,ІНФОРМАЦІЯ_3 проживають за адресою: АДРЕСА_1 . В результаті обстеження комісія дійшла висновку про те, що створено належні умови для повноцінного проживання, навчання, розвитку та виховання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 /а.с.26/

Згідно Відгуку на сім`ю ОСОБА_4 , учениці 6-Б класу Комунального закладу загальної середньої освіти ліцею № 10 Жовтоводської міської ради, ОСОБА_5 разом із батьком зареєстровані та проживають сім`єю за адресою: АДРЕСА_3 . Батьком створені належні умови для проживання і розвитку доньки. Учениця забезпечена сезонним одягом і взуттям, шкільним приладдям. Для навчання в змішаному форматі в наявності є інтернет та особистий планшет. Мати дівчинки, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , із батьком ОСОБА_5 розлучена, живе в громадянському шлюбі з іншим чоловіком. Спілкується із донькою у телефонному режимі дуже рідко. Матеріально доньці не допомагає. Батько приділяє багато уваги вихованню доньки. Відвідує ліцей, цікавиться успіхами у навчанні. /а.с.27/

Згідно характеристики з місця роботи позивача, ОСОБА_1 працює в ТОВ «БІЛМАКС» за професією електрогазозварника з 08 травня 2018 р. Розлучений, виховує сам доньку ОСОБА_5 , 2012 року народження, яка проживає з ним. /а.с.28/

Крім того, позивачем ОСОБА_1 долучено до матеріалів позовної заяви: договір страхування доньки ОСОБА_2 від 2018 р.; декларації із лікарем, який надає первинну медичну допомогу ОСОБА_2 від 2018 р. та 2020 р.; довідку учня загальноосвітнього навчального закладу про результати обов`язкового медичного профілактичного огляду ОСОБА_2 /а.с.21-24/

Відповідно до висновку Органу опіки та піклування виконавчого комітету Жовтоводської міської ради, затвердженого Рішенням виконавчого комітету Жовтоводської міської ради Кам`янського району Дніпропетровської області від 18 липня 2024 року № 584, з метою захисту прав та інтересів малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , орган опіки та піклування виконавчого комітету Жовтоводської міської ради дійшов висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , 1991 року народження по відношенню до малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . /зворот.а.с.33/

Згідно рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області № 176/1620/24 від 12 вересня 2024 ркоу стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи стягнення аліментів з дати подання позовної заяви до суду, тобто з 12 червня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття, до ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, за викоанвчим листом № 176/1620/24 від 15 жовтня 2024 року виданного Жовтоводським міським судом Дніпропетровської області, боржник ОСОБА_2 станом на 01.02.2025 року становить 3416, 50 грн. /зворот. а.с.105/

В судовому засіданні судом досліджені копії фотографій, світлини/ скани з телефону, щодо спілкування дитини з мамою, поробки дитини, сторінки навчальних зошитів, сертифікати та свідоцтва про досягнення дитини /том 1 а.с.108-178, 203-231, том 2 а.с.92-96/

В статті 18 Конвенції про права дитини зазначено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно зі ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Пунктом 16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 року №3 роз`яснено, що особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно зістаттею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

В судовому засіданні встановлено, що згідно рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області № 176/1620/24 від 12 вересня 2024 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи стягнення аліментів з дати подання позовної заяви до суду, тобто з 12 червня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття, до ІНФОРМАЦІЯ_6 . Також, даним рішенням відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини. Даним рішенням встановлено, що мати дитини ОСОБА_2 також приймає участь у вихованні дитини, спілкується з нею, періодично зустрічається, проводят разом час, по можливості надає матеріальну допомогу. /а.с.29-32/

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, факт того що ОСОБА_2 також приймає участь у вихованні доньки ОСОБА_5 встановлен ще рішенням суду від 12.09.2024 та не підлягає доказуванню.

Твердження позивача стосовно того, що донька знаходиться на його утриманні є безпідставними та спростовуються вищезазначеним доказом.

На підтвердження факту ухилення матері ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов`язків позивачем в якості доказів були надані документи:

-Рішенням виконавчого комітету Жовтоводської міської ради від 22 вересня 2016 р. № 389 визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 ,ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з батьком ОСОБА_1 , 1987 року народження, за адресою: АДРЕСА_1 та призначено матері дитини ОСОБА_2 , 1991 року народження, дні побачень з донькою двічі на тиждень у вільні від роботи дні.

-Акт обстеження житлово-побутових умов від 28.12.2017 року.

-Рішенням виконавчого комітету Жовтоводської міської ради від 23.02.2018 року № 88 ОСОБА_1 надано дозвіл на зняття з реєстрації дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_2 , та реєстрацію дитини за місцем проживання батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_1 .

-Акт обстеження житлово-побутових умов від 29.05.2024 року.

Суд критично відноситься до вищезазначених доказів комунальних закладів, оскільки безпосередньо в судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 пояснила, що після початку повномасштабного вторгнення рф на територію України вона виїхала до Німеччини, де мешкає по теперішній час. Її донька ОСОБА_5 відмовилася їхати із нею та виявила бажання мешкати разом із батьком в Україні.

Суд також звертає увагу, що виїзд матері за кордон та проживання там не є автоматичною підставою для позбавлення батьківських прав, якщо вона не ухиляється від виховання, цікавиться життям дитини та постійно спілкується телефоном.

Отже, факт постійного спілкування відповідача із донькою підтверджується долученими до позовної заяви доказами, а саме копіями фотографій та скан -копії переписки з телефону.

В матеріалах справи наявний висновок Органу опіки та піклування виконавчого комітету Жовтоводської міської ради, затвердженого Рішенням виконавчого комітету Жовтоводської міської ради Кам`янського району Дніпропетровської області від 18 липня 2024 року № 584, відповідно до якого вони вважають за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , 1991 року народження по відношенню до малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Даний висновок підтримала в судовому засіданні і представник органу опіки та піклування виконавчого комітету Жовтоводської міської ради.

За положенням частини шостоїстаті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Так, у постанові від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20) Верховний Суд виснував, що висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав стосовно малолітньої доньки не є обов`язковим для суду (частини п`ята, шоста статті 19 СК України), такий висновок є доказом у справі, який підлягає дослідженню та оцінці судом.

При вирішенні такої категорії спорів судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Такі висновки щодо застосування норм права викладені в постанові Верховного Суду від 18 лютого 2021 року у справі № 645/920/19.

Суд не погоджується з висновком органу опіки та піклування, оскільки він суперечить інтересам дитини та інформація, яка в ньому викладена суперечить обставинам, які були встановлені під час розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 171 Сімейного кодексу України, дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Таким чином, з досягненням віку 10 років у дитини з`являється право не тільки бути вислуханою і почутою, але й право брати активну участь у вирішенні своєї долі, зокрема, у питанні позбавлення своїх батьків чи одного із них батьківських прав.

Аналогічні положення закріплені у статті 12 Конвенції про права дитини, згідно з якою держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Відповідно до статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу.

У постанові ВС від 25 березня 2019 року у справі № 165/2240/16-ц (провадження № 61-29942св18) зазначено, що при вирішенні питань, які стосуються життя дитини, яка здатна сформулювати власні погляди, має бути забезпечено право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її стосуються, причому поглядам дитини надається належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Разом з тим, у постанові ВС від 13 липня 2022 року у справі № 705/3040/18 (провадження № 61-19878св21) зазначено, що озвучена в судовому засіданні думка дитини не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав, оскільки думка дитини не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона через малолітній вік неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї.

Аналогічні позиції викладені у постановах Верховного Суду від 29 березня 2023 року у справі № 754/7526/21, від 26 квітня 2023 року у справі № 520/17217/13-ц, від 02 серпня 2023 року у справі № 707/1704/21).

Отже, судом була з`ясована думка неповнолітньої ОСОБА_4 яка зазначила, що має дружні стосунки як з мамою так і з татом, мама постійно присутня в її житті та цікавиться її успіхами, підтримує її.

Звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд акцентує увагу, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачем ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків та неналежне їх виконання відносно малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що мати ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, і, такі засоби впливу виявилися безрезультатними.

Як вже було зазначено вище, при розгляді даної справи судом не встановлено, що мати ОСОБА_2 ухиляється від виконання батьківських обов`язків свідомо, тобто, що вона систематично, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, оскільки такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами.

Умовою по ухиленню від обов`язків по вихованню дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, передбачена п. 2. ч. 1 ст. 164 СК України, може бути лише вина поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов`язками. Відповідні докази умисного ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідачкою відносно дитини в матеріалах справи відсутні.

Пунктом 18 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України передбачено право суду, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось з батьків з урахуванням характеру, особи матері (батька), а також конкретних обставин справи, відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав.

Суд констатує, що позивачем не доведено, що поведінка відповідача відносно дитини є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов`язками.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю (батьком).

Також, ВССУ у справі № 211/559/16-ц від 01.11.2017 року зауважив, що позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини та допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі справа № 753/2025/19 вказав, що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді цієї категорії справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У справі "Мамчур проти України" від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте потрібно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку треба враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).

У § 54, 57, 58 рішення ЄСПЛ "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

Суд в оцінці обставин справи виходить з того, що на перше місце ставить якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Позбавлення батьківських прав як крайній захід впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно дитини не забезпечуватиме інтересів самої дитини.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тож певна обставина може вважатися доведеною, якщо інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Верховний Суд наголошує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Позивач не довів та не надав суду доказів, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення матері по відношенню до дитини батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення нею від виконання батьківських обов`язків відносно дитини або про порушення відповідачкою прав дитини.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про відмову у задоволені позову.

У відповідності до вимог п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України судові витрати залишаються за позивачем, оскільки у задоволені позову відмовлено.

Що стосується судових витрат понесених відповідачем в загальному розмірі 10500 грн суд зазначає наступне.

Згідно з приписами ч.ч. 1-6 ст.137ЦПКУкраїни витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

ВП ВС у постанові від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 зазначила, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Для підтвердження цих обставин потрібно надати суду договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, і оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Судом встановлено, що у матеріалах справи містяться: договір про надання правничої допомоги № 12/07/2024 від 12 липня 2024 року, акт виконаних робіт з надання правничої допомоги № 01 від 10 березня 2026 року, платіжні інструкції на загальну суму 2000,00 грн, ордер на надання правничої допомоги та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2763.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Також Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі №201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №362/3912/18.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З огляду на зазначене у сукупності, суд дійшов висновку, щодо наявності підстав для задоволення заяви представника відповідачів про стягнення правничої допомоги у розмірі 10500,00 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 5 , 13, 76-81, 89, 133, 141, 265 ЦПК України, ст.ст. 141, 164, 165, 166 СК України, суд,

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Черниш Тетяна Іванівна до ОСОБА_2 , представник відповідача Лапшин Володимир Валентинович, треті особи Орган опіки та піклування виконавчого комітету Жовтоводської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про позбавлення батьківських прав, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , (зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 (зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 ) витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 10500,00 грн.

Судові витрати понесені ОСОБА_1 залишити за позивачем.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Жовтоводського міського суду

Дніпропетровської області Н.Ю. ВОЛЧЕК