Постанова від 17 березня 2026 р. у справі №138/844/26 — Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 138/844/26

Провадження №:3/138/209/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2026 року м. Могилів-Подільський

Суддя Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області Ясінський Ю.А., розглянувши матеріали, які надійшли з Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Пеньківка Вінницької області, мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, тел. НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , за ч. 1 ст. 185-10, ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ПдРУ № 334463 від 12.03.2026 ОСОБА_1 обвинувачується в тому,що 12.03.2026 о 10 год. 45 хв. на напрямку «н.п. Лядова (Україна) – н. п. Наславча (Республіка Молдова)» в районі прикордонного знаку № 0114 на відстані 1600 метрів від лінії державного кордону України здійснив спробу незаконного перетину державного кордону України вплав через річку Дністер поза встановленими пунктами пропуску, рухаючись до місця незаконного перетину кордону за самостійно підготовленим маршрутом, чим порушив вимоги статті 9 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991 № 1777-ХІІ, тобто вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ПдРУ № 334464 від 12.03.2026 ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що 12.03.2026 о 10 год. 45 хв. на напрямку «н.п. Лядова (Україна) – н. п. Наславча (Республіка Молдова)» в районі прикордонного знаку № 0114, усвідомлюючи суспільно-небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання ОСОБА_1 здійснив злісну непокору законній вимозі військовослужбовця Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охорони державного кордону, а саме: ігнорував виконання неодноразової повторювальної та наполегливої законної вимоги прикордонного наряду «Група реагування» припинити спробу незаконного перетинання державного кордон та вдався до втечі, у зв`язку з чим прикордонним нарядом було здійснено два попереджувальних пострілів в вгору, чим порушив вимоги п. 2 ст. 23 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» від 03.04.2003, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 185-10 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, повідомлений про дату, час та місце судового засідання шляхом надіслання смс-повідомлення з текстом судової повістки на номер телефону останнього, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка. Крім того, в матеріалах справи міститься заява, відповідно до якої останньому повідомлено, що справа про його притягнення до адміністративної відповідальності буде направлена до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області та зазначено про розгляд справи без його участі. Тому, зважаючи, що законодавством обмежено строки розгляду справи за ст. ст. 185-10, 204-1 КУПАП та при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст.ст. 185-10, 204-1 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов`язковою, суд вважає, що розгляд можна провести у відсутність останнього.

В підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185-10, ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, надано та досліджено в судовому засіданні зокрема протоколи про адміністративне правопорушення серії ПдРУ № 334464 та №334463 від 12.03.2026; рапорта працівників прикордонної служби; витяг з демографічного реєстру на ім`я ОСОБА_1 ; схему виявлення ОСОБА_1 ; фотоілюстрацію; акт відмови особи від проставлення підпису у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

Дослідивши зміст протоколів з додатками суд приходить до наступних висновків.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається проти-правна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне право-порушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

У відповідності зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно пункту 4 частин третьої статті 129 Конституції України, однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов`язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.

Частиною 1 статті 204-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.

Об`єктивною стороною досліджуваного правопорушення, є перетин або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.

Відповідно, досліджуючи докази по даній справі, суд повинен встановити чи перетинав або чи вчиняв ОСОБА_1 спробу, тобто активні дії для перетину державного кордону України у незаконний спосіб, в чому виразилась така спроба.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ПдРУ № 334463 від 12.03.2026 ОСОБА_1 о 10 год. 45 хв. на напрямку «н.п. Лядова (Україна) – н. п. Наславча (Республіка Молдова)» в районі прикордонного знаку № 0114, 1600 метрів від лінії державного кордону України здійснив спробу незаконного перетину державного кордону України вплав через річку Дністер поза встановленими пунктами пропуску, рухаючись до місця незаконного перетину кордону за самостійно підготовленим маршрутом.

Матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять будь-які об`єктивні відомості, що вказували б на те, що ОСОБА_1 намагався незаконно перетнути державний кордон з України вплав через річку Дністер поза встановленими пунктами пропуску. Яким чином він здійснював таку спробу, за допомогою яких засобів, в протоколі та долучених до нього документах не зазначено. Більше того у останнього не було знайдено жодних допоміжних засобів, які він міг би використати для незаконного перетину державного кордону вплав через річку. Рапорти прикордонників, як єдині документи, що стали підставою для складання протоколу відносно ОСОБА_1 , містять не підтверджені жодними доказами дані про те, що останній 12.03.2026 був виявлений в районі прикордонного знаку № 0114, 1600 метрів від лінії ДКУ, де ніби то здійснив спробу незаконного перетину кордону. Також, сам по собі факт присутності ОСОБА_1 у населеному пункті поряд із державним кордоном, не доводить його умислу на незаконний перетин кордону і факт спроби перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України.

За таких обставин протокол про адміністративне правопорушення серії ПдРУ № 334463 від 12.03.2026, за відсутності інших доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, не є належним та достатнім доказом у справі.

Відповідно до ч.1 ст.185-10 КУпАП злісна непокора законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону, суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні чи здійсненням прикордонного контролю в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України або контрольних пунктах в`їзду-виїзду, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України.

З положень частини 1 статті 185-10 КУпАП вбачається, що об`єктивну сторону даного правопорушення, серед іншого, складає злісна непокора законному розпорядженню чи вимозі працівника Державної прикордонної служби, при виконанні ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону, суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні чи здійсненням прикордонного контролю в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України або контрольних пунктах в`їзду-виїзду.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ПдРУ № 334464 від 12.03.2026 ОСОБА_1 о 10 год. 45 хв. на напрямку «н.п. Лядова (Україна) – н. п. Наславча (Республіка Молдова)» в районі прикордонного знаку № 0114, усвідомлюючи суспільно-небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання здійснив злісну непокору законній вимозі військовослужбовця Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охорони державного кордону, а саме: ігнорував виконання неодноразової повторювальної та наполегливої законної вимоги прикордонного наряду «Група реагування» припинити спробу незаконного перетинання державного кордон та вдався до втечі, у зв`язку з чим прикордонним нарядом було здійснено два попереджувальних пострілів в вгору

Матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять будь-які об`єктивні відомості, які вказували б на те, що ОСОБА_1 не виконав вимогу військовослужбовця прикордонного наряду, не реагував та вдався до втечі.

Крім того, працівниками прикордонної служби не долучено до матеріалів справи ні фото, ні відео фіксації факту вчинення правопорушення чи інших беззаперечних доказів вини ОСОБА_1 .

Частина 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплює принцип, відповідно до якого кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що рівень певності, якого має досягти суддя за системою «внутрішнього переконання» чи системою «поза межами розумного сумніву», який є важливим для постановлення справедливого рішення, не повинен досягатися шляхом примусу до зізнання. Таким чином буде дотримано цілковитої поваги до презумпції невинуватості та статусу осіб, що притягуються до відповідальності, які є ключовими поняттями для демократичної концепції судового розгляду.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v.Russia», заява № 36673/04, рішення від 30 травня 2013 року) та «Карелін проти Росії»(«Karelin v.Russia», заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Згідно ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Докази, додані до протоколу і досліджені в судовому засіданні, не доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушеннях, передбачених ч. 1 ст. 185-10, ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, та навіть не свідчать про намір останнього скоїти дані адміністративні правопорушення.

Таким чином, надані суду та досліджені докази не доводять «поза розумним сумнівом» винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185-10, ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

Відповідно до ст. 36 ч. 2 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин факт вчинення ОСОБА_1 правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185-10, ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 185-10, ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, а тому справа про адміністративне правопорушення відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП підлягає закриттю.

Керуючись ч.1 ст. 185-10. ч. 1 ст. 204-1, п. 1 ч. 1 ст. 247, п. 3 ч. 1 ст. 284 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 185-10, ч. 1 ст. 204-1 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Могилів-Подільський міськрайонний суд протягом 10 (десяти) днів з дня її винесення.

Суддя Ю.А. Ясінський