Постанова від 09 березня 2026 р. у справі №201/5552/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2555/26 Справа № 201/5552/25 Суддя у 1-й інстанції - Антонюк О.А. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів: Макарова М.О., Пищиди М.М.,

за участю секретаря судового засідання - Шаповалової О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Соборного районного суду м.Дніпра від 11 вересня 2025 року у складі судді Антонюка О.А. у цивільній справі № 201/5552/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кеш ту гоу" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2025 року ТОВ "ФК "Кеш ту гоу", яке є правонаступником за договором факторингу № 01-28/10/2021 від 28 жовтня 2021 року після ТОВ "Займер", звернулося до суду з позовною заявою, пред`явленою до ОСОБА_1 , на предмет стягнення з останнього заборгованості за кредитом на загальну суму 13 520 грн, що виникла станом на 13 січня 2025 року, з яких: 4 000 грн - прострочена заборгованість за кредитом, 9 520 грн - прострочена заборгованість по відсоткам за користування кредитом, обґрунтовуючи це тим, що 02 грудня 2019 року між ТОВ "Займер" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №95696 на надання фінансового кредиту, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) та який надісланий на номер мобільного телефону відповідача, який за умовами цього договору узяв на себе зобов`язання неухильно дотримуватись цих умов та повернути кошти у розмірі 4 000 грн зі сплатою процентів за користування кредитними коштами зі стандартною ставкою 2% в день або 730% річних. Позивач наголошує, що кредитором умови цього договору було виконано шляхом зарахування на банківську картку № НОМЕР_1 відповідача кредитних коштів у розмірі 4 000 грн, однак відповідач перестав виплачувати тіло кредиту, відсотки по договору, внаслідок утворилася заборгованість на загальну суму 13 520 грн та в добровільному порядку погашення заборгованості з боку відповідача не відбулося. У порушення умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, що стало підставою для захисту майнових прав позивача по суду у відповідності до положень ст. 525,526,530,610-612,626,638,639,1049,1049 ЦК України та положень ЗУ "Про електронну комерцію", ст. 5,6,7,11,12 ЗУ "Про електронні документи та електронний документообіг". Також позивач наголосив на орієнтовному розмірі судових витрат, пов`язаних з понесенням їх на професійну правничу допомогу під час розгляду цієї справи в суді у розмірі 12 922,40 грн, що також просить стягнути з відповідача на свою користь.

Рішенням Соборного районного суду м.Дніпра від 11 вересня 2025 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кеш ту гоу» борг по кредитному договору № 95696 від 02 грудня 2019 року станом на 13 січня 2025 року в загальному розмірі заборгованості за кредитом в сумі 13 520 грн, куди входить заборгованість за тілом кредиту 04 000 грн і заборгованість за по відсоткам 9 520 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кеш ту гоу» сплачений при подачі позову судовий збір у розмірі 2422,40 грн и витрати на правову допомогу в сумі 10 500 грн (а.с.73-80).

Рішення суду мотивовано доведеністю позивачем, в силу ст. 509,530,549,551,610,611,625,629 ЦК України, як наявності договірних відносин між сторонами, так і розміру заборгованості по кредиту, враховуючи нараховані проценти за користування кредитним коштами у відповідності до умов договору, при цьому відхилено доводи відповідача щодо застосування позовної даності, в силу ст. 257,261,267 ЦК України, з підстав відсутності належно оформленого клопотання про таке застосування та відзиву на позов. Крім того суд першої інстанції встановив відсутність пропуску позовної давності позивачем, що виключає застосування ст. 257 ЦК України.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 у листопаді 2025 року подав апеляційну скаргу (а.с.90-93), просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, обґрунтовуючи це тим, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, що призвело до невірного висновку про наявність між сторонами кредитного договору та грошового зобов`язання перед позивачем. Скаржник зазначив, що суд першої інстанції не дослідив фактичні обставини справи та не з`ясував відсутності будь-яких заявок відповідача на отримання кредиту, використання та створення особистого кабінету на електронному сервісі, надання своїх персональних даних ТОВ "Займер" та згоди на їх обробку, не здійснював жодного підтвердження на вчинення будь-яких операцій з отримання кредиту. Разом з цим наголосив, що позивачем не доведений факт укладання кредитного договору з відповідачем, враховуючи, що наведена у позовній заяві та договору про надання кредитних коштів електронна адреса не належить відповідачеві, а за відкритою інформацією у мережі інтернет належить компанії CLY Кредити онлайн, як і переказ коштів відбувся від ТОВ "Займер" на банківську картку АТ КБ "Приватбанк", якої відповідач ніколи не мав. Скаржник наголосив, що з початку грудня 2019 року йому на телефон почали надходити дзвінки від невідомих осіб з погрозами та вимогами повернути кошти, що стало підставою для його звернення із заявою до поліції 10 грудня 2019 року, яка була зареєстрована. В заяві він зазначив, що 02 грудня 2019 року шляхом шахрайських дій невстановлена особа заволоділа його номером телефону та отримала кредитні кошти. Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 лютого 2020 року зобов`язано начальника СВ Шевченківського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області протягом доби внести відомості заяви до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України, що і було вчинено на виконання цієї ухвали суду. Скаржник відзначив, що позивачем не доведено вчинення саме відповідачем дій, які сприяли незаконному використанню його персонального фінансового номеру телефону, що дає змогу ініціювати укладення онлайн кредитів, тоді як відповідач, виявивши оформлення відносно нього такого кредиту, невідкладно повідомив про це правоохоронні органи, відомості про що внесені до ЄРДР.

Також скаржник вважає, що правових підстав для стягнення з нього витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги позивачеві, не встановлено, адже вимоги позивача є необґрунтованими та недоведеними письмовими доказами. Просить скасувати рішення суду першої інстанції і в цій частині.

ТОВ «ФК «Кеш ту гоу», не скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, відзиву на апеляційну скаргу не подавало, але, в силу ч.3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції по суті скарги.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали апеляційної скарги та цивільної справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду скасувати повністю з відмовою у задоволенні позову, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до укладеного між ТОВ «Займер» та відповідачем ОСОБА_1 договору № 95696 від 02 грудня 2019 року останньому надано кредит (для своїх споживчих цілей), встановлено відсотки за користування кредитом в оговореній сумі на суму залишку заборгованості за кредитом зі встановленням кінцевого терміну повернення кредиту.

В забезпечення виконання зобов`язань по вказаному договору між фінансовою установою та відповідачем не було укладено окремий договір поруки, цей відповідач сам взяв на себе зобов`язання відповідати по цим фінансовим, кредитним зобов`язанням ОСОБА_1 (у вказаних в договорі межах) та нести відповідальність перед позивачем - фінансовою установою, банком - у повному обсязі цих зобов`язань, включаючи сплату основного боргу за договором, нарахованих відсотків за користування позикою, кредитом та неустойки (штрафу, пені). Фінансова установа, банк виконав умови договору позики та на підставі заяви відповідача надав йому вказані кошти, що фактично не заперечується сторонами.

28 жовтня 2021 року вказана фінансова установа ТОВ «Займер» уклала ТОВ ФК «Кеш ту гоу» договір факторингу № 01-28/10/2021 і право вимоги по кредитному договору № 95696 від 02 грудня 2019 року перейшло тепер до вказаного товариства ТОВ «ФК «Кеш ту гоу». Згідно з вказаним договором ТОВ «Займер» у відповідності до ст. 512, 514, 1077-1079, 1082, 1084 ЦК України відступило, а ТОВ «ФК «Кеш ту гоу» прийняло право вимоги, права позиконадавача, кредитора і відносно відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 95696 від 02 грудня 2019 року. Відповідно до зазначеного договору сторони свої зобов`язання виконали повністю.

Суд першої інстанції встановив, що відповідач визнає, що він дійсно отримав від ТОВ «Займер» позику, кредит. В зв`язку з скрутним матеріальним становищем тимчасово перестав сплачувати кредит.

Підписанням анкети - заяви в електронному вигляд, у відповідності до ст. 11,12 ЗУ "Про електронну комерцію" позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, які діяли станом на 02 грудня 2019 року, а також засвідчив, що він повідомлений фінансовою установою, банком у встановлений законом строк про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства.

У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором виникла заборгованість і на 13 січня 2025 року (з урахуванням реєстру боржників) загальний розмір заборгованості становить 13 520 грн, куди входить заборгованість за тілом кредиту 4 000 грн і заборгованість за по відсоткам 9 520 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх доведеності позивачем у повному обсязі та відсутності підстав для застосування позовної давності.

Колегія суддів з такими встановленими обставинами та висновками суду першої інстанції повністю не погоджується, з огляду на наступне.

Положення ч. 1 ст. 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом (частина 1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами (частина 3).

Аналізуючи викладене, колегія суддів доходить висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).

Відповідно до ст. 626 ЦПК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.ст. 628, 629 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, у якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно із ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно із ч.2 ст.1050, ч.2 ст.1054 ЦК України наслідками порушення боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

За змістом ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, передбачені ст.611 ЦК України.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію".

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Одноразовим ідентифікатором, як визначено ч. 1 ст. 3 цього ж Закону, є алфавітно-цифрова послідовність, яку отримує особа, що приймає оферту, шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції.

Таким чином, використання відповідачем логіну та паролю для входу в особистий кабінет та/або введення одноразового ідентифікатора, надісланого на його контактний номер телефону, є належним способом ідентифікації та підписання електронного договору, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Положення ч. 6 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ст.12 Закону України "Про електронну комерцію" якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Так, колегією суддів з наданої позивачем індивідуальної частини договору про надання фінансового кредиту №95696 від 02 грудня 2019 року встановлено, що в пункті 7 договору "Реквізити та підписи Сторін" у графі "Клієнт" зазначено прізвище, ім`я та по батькові відповідача з датою та роком його народження, ідентифікаційним номером та паспортними даними у вигляді серії паспорта НОМЕР_2 , а також номер телефону відповідача та Е-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахунок позичальника: НОМЕР_1 . Крім цього зазначено електронний підпис, вчинений за допомогою електронних засобів, що має літери та цифри KL9201 (а.с.15 зворот).

З наданих скаржником письмових доказів встановлено, що наведена в договорі електронна адреса, на яку, нібито, відсилалася ТОВ "Займер" пропозиція ОСОБА_1 укласти електронний договір, а також згода останнього про її прийняття (акцепт), підписана одноразовим ідентифікатором, який відповідач повинен був використати для підтвердження підписання кредитного договору, за відкритою інформацією в мережі інтернет належить компанії CLY Кредити онлайн, а не відповідачеві, як фізичній особі. Зазначене виключає можливість отримання ОСОБА_1 як пропозиції від кредитора укласти договір, так і надіслання у зворотньому зв`язку через таку електронну пошту погодження ОСОБА_1 з пропозицією.

Разом з цим, за наданою скаржником випискою АТ КБ "Приватбанк" (а.с.101), банківська картка такого банку з номером НОМЕР_1 , як про це зазначено у договорі про надання фінансового кредиту №95696 від 02 грудня 2019 року та на яку ТОВ "Займер", нібито, перераховувало кошти, ОСОБА_1 ніколи не належала та на його ім`я не відкривалась.

З цього колегія суддів доходить висновку, що такі докази спростовують висновки суду першої інстанції щодо наявності договірних відносин з відповідачем ОСОБА_1 , зокрема, у ТОВ "Займер".

Матеріали справи також не містять письмових доказів, що ОСОБА_1 через особистий кабінет на веб-сайті ТОВ "Займер" подавав заявку на отримання кредиту та на підтвердження умов отримання кредиту натискав відповідну кнопку в електронному вигляді, після чого ТОВ "Займер" повинен був надіслати відповідачу за допомогою засобів зв`язку одноразовий ідентифікатор, який відповідач би використав для підтвердження підписання кредитного договору, щоб підтверджувало укладення кредитного договору у запропонованій формі між ТОВ "Займер" та ОСОБА_1 та щоб відповідало внутрішній волі останнього.

При цьому колегія суддів враховує висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі №234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).

В силу п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч.1 ст.1077 ЦК України).

Згідно із ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували момент переходу цих прав.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення спору.

Докази мають бути належними, допустимими, достовірними.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. ст. 76, 77, 78, 79 ЦПК України).

Згідно з вимогами ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Колегією суддів, встановивши, що відповідачем не отримувалась пропозиція укладання кредитного договору та не надано ним погодження на таку пропозицію, враховуючи неналежну відповідачеві електронну пошту у договорі, як і відсутність доказів отримання ОСОБА_1 грошових коштів, хоча б у розмірі 4 000 грн, як про це наголошує позивач у позові, враховуючи неналежність йому банківської картки, зазначеної у договорі, вважає, що відповідачем ОСОБА_1 не виконані дії, передбачені ст. 11,12 ЗУ "Про електронну комерцію", внаслідок чого кредитний договір, наданий позивачем до позову є таким, що не був укладений між ТОВ "Займер" та відповідачем ОСОБА_1 , а, відтак, і не має правових наслідків, що прирівнюються до договору, укладеного у письмовій формі.

З наведеного вище колегія суддів доходить висновку, що матеріали справи не містять доказів укладання кредитного договору ТОВ "Займер" та ОСОБА_1 , а також передання кредитних коштів відповідачеві ТОВ "Займер", що свідчить про відсутність переходу до правонаступника ТОВ "Займер", яким у цій справі є позивач, матеріального права, а, відтак і права вимоги до ОСОБА_1 , що є підставою для відмови у задоволенні позову у цілому.

Приведені в апеляційній скарзі доводи скаржника колегія суддів повністю приймає до уваги та вважає їх слушними, адже, враховуючи ненадання позивачем належних та достатніх доказів укладання кредитного договору та передання відповідачеві грошових коштів, не можна вважати доведеним укладання кредитного договору з відповідачем ОСОБА_1 у відповідності до вищенаведених норм діючого законодавства.

На підставі ст. 141 ЦПК України та враховуючи скасування судового рішення з відмовою у задоволенні позовних вимог в цілому, колегія суддів вважає, що судовий збір за подання позову належить віднести на рахунок позивача, а понесені витрати скаржника ОСОБА_1 у вигляді судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2906,88 грн, яка цією постановою задоволена, належить відшкодувати за рахунок позивача на користь відповідача.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Соборного районного суду м.Дніпра від 11 вересня 2025 року - скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кеш ту гоу" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Судові витрати за подання позову віднести за рахунок позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кеш ту гоу".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кеш ту гоу", ЄДРПОУ 42228158, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2906,88 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені "10" березня 2026 року.

Повний текст постанови складено "19" березня 2026 року.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: М.О.Макаров

М.М. Пищида