Постанова від 17 березня 2026 р. у справі №175/11636/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/825/26 Справа № 175/11636/25 Суддя у 1-й інстанції - Лютая Г. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Стародуб О. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Стародуб О.Г., при секретарі Кучевасовій А.В., за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Морозова В.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника Морозова В.Ю. на постанову судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 15 січня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та призначене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно постанови, 27.06.2025 о 20:50 біля буд. 17 по вул. Слобожанська у м. Краматорськ Донецької області ОСОБА_1 керував т/з Mercedes-Benz M-Class ML 350 н.з. НОМЕР_1 під час спілкування з ОСОБА_1 , були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння. Водію було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку на місці зупинки із застосуванням спеціального технічного приладу Алкотест Драгер 6820, результат проби позитивний 0,43% проміле. З результатом згоден. Водія від керування відсторонено. Такими діями водій порушив п.2.9а Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В апеляційній скарзі захисник Морозов В.Ю. просить скасувати постанову судді та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Вважає, що суд не досконало дослідив матеріали та не взяв до уваги грубі порушення працівників поліції під час їх складання, що призвело до безпідставного застосування стягнення. Зазначає, що ОСОБА_1 з інкримінованим йому правопорушенням він не згоден, свою вину не визнає та вважає, що адміністративний матеріал складений відносно нього не відповідає вимогам законодавства, порушує його право на повний, об`єктивний та неупереджений розгляд справи. Вказує, що показник технічного приладу 0,43 проміле, згідно норм міжнародного законодавства є природною нормою алкоголю у повітрі, що видихається. Суд не взяв до уваги, йому не було надано направлення для проходження медичного огляду у закладі охорони здоров`я та не було доставлено до такого медичного закладу. Зауважує про відсутність в матеріалах справи відомостей про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення. Наголошує, що під час огляду не було залучено свідків. Звертає увагу на відсутність у чеку приладу «Драгер» відомостей про серію та номер протоколу про адміністративне правопорушення.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що суддя першої інстанції правильно дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме - керування транспортним засобом особою в стані алкогольного сп`яніння.

Так, ч. 1 ст. 130 КУпАП визначено декілька діянь, які утворюють об`єктивну сторону зазначеного правопорушення. Зокрема, адміністративна відповідальність за цією нормою закону передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

При цьому, відповідно до п. 7 розділу ІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», яка була затверджена спільним наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09.11.2015 року, установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.

За змістом п.2.9 «а» ПДР України встановлено заборону водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Вказаних вимог чинного законодавства ОСОБА_1 не виконав, що й призвело до вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Факт скоєння адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 підтверджуються наступними доказами.

Протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 374556 від 27.06.2025 року, згідно якого 27.06.2025 о 20:50:00 в м. Краматорськ по вул. Слобожанська біля будинку 17 ОСОБА_1 керував т/з Mercedes-Benz M-Class ML 350 н.з. НОМЕР_1 Під час спілкування у останнього були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння. Водію було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку на місці зупинки із застосуванням спеціального технічного приладу Алкотест Драгер 6820, результат проби позитивний 0,43% проміле. З результатом згоден. Водія від керування відсторонено. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.9а Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого огляд проведений у зв`язку з виявленими ознаками, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення мови. Результат огляду на стан сп`яніння – 0,43 ‰, із яким ОСОБА_1 погодився, що підтверджується його особистим підписом.

Роздруківкою тестування на алкоголь за допомогою «Alcotest Drager 6820», прилад № ARНJ-0294 тест № 1056 від 27.06.2025 року, з якої вбачається, що 27 червня 2025 року о 20:58 годині протестовано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якого виявлено 0,43 ‰, та яка містить підпис тестуємої особи.

Відеозаписом до протоколу, на якому зафіксовано факт зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , факт проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп`яніння із застосуванням приладу Drager Alcotest 6820, та зафіксовано результат огляду 0,43‰, з яким ОСОБА_1 погодився.

Письмовими поясненнями ОСОБА_1 , у яких він підтвердив факт вживання алкоголю – пива у кількості 1 літр, та згоден з результатом його огляду із застосуванням приладу Drager Alcotest 6820.

Рапортом інспектора від 27.06.2025 року, з якого вбачається, що 27.06.2025 року за порушення п. 16.14 ПДР зупинено транспортний засіб Mercedes-Benz M-Class ML 350 н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 . Під час спілкування у останнього були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння та запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку на місці зупинки із застосуванням спеціального технічного приладу Алкотест Драгер 6820. Цимбалюк погодився, результат проби позитивний 0,43‰, з результатом згоден. Складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП та винесено постанову за ч. 2 ст. 122 КУпАП. Водія від керування відсторонено.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, оцінюючи кожен наведений доказ за своїм внутрішнім переконанням, апеляційний суд вважає їх належним, допустимим та достовірним, а їх сукупність є достатньою щодо доведеності вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В розумінні ст. 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є не доказом, а джерелом доказів, тобто фактичних даних, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, в розумінні, є доказом у справі про адміністративне правопорушення. З огляду на справу, що розглядається, у протоколі містяться фактичні дані про час та місце вчинення правопорушення, особу правопорушника, про застосування технічних засобів для виявлення правопорушення. Тому протокол про адміністративне правопорушення є допустимим та належним джерелом доказів. А висновок про наявність складу правопорушення в діях особи відносно якої складено протокол, дійсно є уявленням особи, що склала протокол, про наявність правопорушення, яке в суді повинно бути підтверджено відповідними доказами.

Розгляд та надання оцінки всім доказам та їх джерелам, в тому числі і самому протоколу про адміністративне правопорушення, здійснюється під час розгляду судом питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Оцінювати з погляду допустимості можна лише докази, тобто фактичні дані, на підставі яких встановлюються наявність чи відсутність фактів та обставин, важливих для ухвалення рішення, а не саме по собі джерело доказів. На цьому наголосив Касаційний кримінальний суд у постанові від 11 липня 2023 року по справі №275/368/19.

В обґрунтування оскарженої постанови, суд першої інстанції поклав не лише протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 , а в сукупності з іншими доказами у справі, надав їм належну та повну оцінку, що не суперечить висновкам Верховного Суду, викладених у постанові від 08.07.2020 року у справі № 463/1352/16-а (провадження №К/9901/21241/18).

Протокол про адміністративне правопорушення у справі складений уповноваженою на те особою з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП, а викладені в ньому відомості відповідають фактичним обставинам справи, які були встановлені належними, допустимими та достатніми доказами. Протокол містить підпис ОСОБА_1 . Підстави для визнання протоколу недопустимим доказом у суду відсутні.

Долучений до матеріалів справи відеозапис надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівниками поліції за допомогою наявних у них технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення і жодних сумнівів своєї достовірності у суду апеляційної інстанції не викликає.

На відеозапису відображено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом Mercedes-Benz M-Class ML 350 н.з. НОМЕР_1 , факт виявлення у ОСОБА_1 ознак сп`яніння, зафіксовано факт проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп`яніння із застосуванням приладу Drager Alcotest 6820, та зафіксовано результат огляду 0,43 ‰, з яким ОСОБА_1 погодився.

Доводи апеляційної скарги про те, що показник технічного приладу 0,43 проміле, згідно норм міжнародного законодавства є природною нормою алкоголю у повітрі, що видихається, то апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 8 пункту 5 Конвенції про дорожній рух від 08 листопада 1968 року, яка ратифікована Українською СРСР 25 квітня 1974 року, із змінами, внесеними Європейською угодою, якою доповнено Конвенцію про дорожній рух від 01 травня 1971 року, зі змінами та доповненнями, в національному законодавстві повинні бути передбачені спеціальні положення, які стосуються керування під впливом алкоголю, а також допустимий законом рівень вмісту алкоголю в крові, а у відповідних випадках - у повітрі, що видихається, перевищення якого є несумісним з керуванням транспортним засобом. У всіх випадках максимальний рівень вмісту алкоголю в крові у відповідності до національного законодавства не повинен перевищувати 0,50 г чистого алкоголю на літр крові або 0,25 мг на літр повітря, що видихається.

Наведена вище норма Конвенції не встановлює мінімального рівня алкоголю в крові або у повітрі, що видихається водієм, а навпаки, встановлює його максимальний рівень, за яким настає алкогольне сп`яніння. Проте, Конвенція про дорожній рух не забороняє національним органам влади встановлювати інші показники рівня алкоголю, менші за 0,25 мг у видихуваному повітрі, що й має місце в Україні, де встановлено мінімальний показник рівня алкоголю 0,2 ‰.

Відповідно до п. 7 Розділу Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, станом сп`яніння є результат спеціального технічного засобу з цифровим показником більше 0,2 проміле алкоголю в крові.

Пунктом 4 розділу ІІ Інструкції визначено, що огляд на стан сп`яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції.

Так, відповідно до технічних характеристик приладу «Drager Alcotest 6820» межі допустимої похибки в робочих умовах для масової концентрації алкоголю у видихуваному повітрі: абсолютна похибка +/- 0,02 проміле - у діапазоні від 0 до 0,2 проміле, відносна похибка: +/- 10% - у діапазоні понад 0,2 проміле; для масової концентрації алкоголю в крові: абсолютна похибка: +/- 0,04 проміле - у діапазоні від 0 до 0,4 проміле; відносна похибка: +/- 10% - у діапазоні понад 0,4 проміле.

З огляду на те, що у ОСОБА_1 виявлено 0,43 проміле алкоголю, що, навіть з урахуванням похибки для технічного приладу «Drager Alcotest 6820» ( +/- 10% - у діапазоні понад 0,4 проміле), перевищує допустиму кількість алкоголю в організмі, у суду відсутні підстави вважати, що такий цифровий показник може бути викликаний похибкою.

Доводи апеляційної скарги про відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження повторності вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення на увагу не заслуговують, оскільки протокол складено за ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка не містить такої кваліфікуючої ознаки як повторність.

Доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_1 не було надано направлення для проходження медичного огляду у закладі охорони здоров`я, а також та не було доставлено до такого медичного закладу на увагу не заслуговують, оскільки ОСОБА_1 погодився з результатом огляду на місці зупинки транспортного засобу.

Огляд у медичному закладі проводиться у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, з результатами огляду на місці зупинки транспортного засобу.

Щодо тверджень в апеляційній скарзі про необхідність присутності двох свідків під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, то апеляційний суд зазначає, що присутність таких є необхідною у разі, якщо немає можливості застосування технічних засобів відеозапису, на що вказує ст. 266 КУпАП. Однак така можливість була реалізована працівниками поліції, оскільки при огляді ОСОБА_1 застосовувались технічні засоби відеозапису. Матеріали вказаного відеозапису долучені до протоколу про адміністративне правопорушення.

Незазначення учеку приладу «Драгер» відомостей про серію та номер протоколу про адміністративне правопорушення, не впливає на обсяг вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КУпАП, і не є підставою для скасування оскаржуваного рішення судді.

Таким чином, переконливих доводів, які б вказували на істотні порушення, які могли б вплинути на правильність і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, та які б спростовували висновки судді про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, апеляційний суд не вбачає.

Вид і розмір адміністративного стягнення суддею визначені відповідно до вимог ст. 33 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника Морозова В.Ю. залишити без задоволення.

Постанову судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 15 січня 2026 року стосовно ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя