Постанова від 16 березня 2026 р. у справі №175/17245/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/741/26 Справа № 175/17245/25 Суддя у 1-й інстанції - Дараган Л. В. Суддя у 2-й інстанції - Іванченко О. Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2026 року м. Дніпро

Суддя Дніпровського апеляційного суду Іванченко О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі, клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2025 року, якою:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2025 року, ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що 10 вересня 2025 року, приблизно о 07 годині 13 хвилини, ОСОБА_1 , знаходячись на автодорозі Н-31 біля блокпосту № 1 в с-щі Обухівка Дніпровського району Дніпропетровської області, здійснював господарську діяльність без отримання ліцензії на провадження цього виду діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, а саме: здійснював пасажирські перевезення автобусом «MERCEDES-BENZ», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Не погоджуючись з вищевказаною постановою, особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

Разом з апеляційною скаргою, ОСОБА_1 подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції. Просив визнати причини пропуску строку поважними.

В обґрунтування апеляційної скарги, зазначає, що постанова суду першої інстанції прийнята при неповному з`ясуванні обставин справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи, з порушенням норм КУпАП, а тому підлягає скасуванню.

Зазначає, що є найманим працівником ТОВ «Днепр Бус», де працює водієм. Вказує, що не є суб`єктом господарювання.

Вказує, що транспортний засіб, на якому він здійснював перевезення не належить йому на праві власності.

Будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , у судові засідання 16 лютого 2026 року, 23 лютого 2026 року, 17 березня 2026 року не з`явився, про причини неявки суду не повідомив.

Судом апеляційної інстанції вжито заходів для належного повідомлення ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи, однак поштові повідомлення повернуто оскільки адресат відсутній. Адреса на яку було направлено судові повістки на ім`я ОСОБА_1 була зазначена останнім особисто в апеляційній скарзі.

Слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду, знає або принаймні повинна була дізнатись про повідомлення. Суд, який добросовісно інформує учасника справи з наміром забезпечити здійснення правосуддя, не повинен нести «ризик незнання» учасника, який надав суду свої номери та адреси, але не користується чи не стежить за ними.

Звертаю увагу на усталену практику ЄСПЛ, яка визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП, неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадів, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, враховую, що оскаржувана постанова була постановлена без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, крім того, матеріали справи не містять доказів направлення копії постанови на адресу ОСОБА_1 . Вказані обставини визнаю поважними та з метою доступу до правосуддя і забезпечення права на захист вважаю, що пропущений строк підлягає поновленню.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Вказаних вимог закону судом першої інстанції дотримано в повному обсязі.

Так, частиною 1 статті 164 КУпАП передбачено накладення адміністративного стягнення за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).

Про легітимність здійснення підприємницької діяльності свідчить видане у встановленому порядку свідоцтво про державну реєстрацію встановленого зразка. Зайняття підприємницькою діяльністю особою, яка не отримала у встановленому порядку свідоцтво про державну реєстрацію або особою, свідоцтво про державну реєстрацію якої було скасовано у визначеному законодавством порядку, і є об`єктивною стороною правопорушення.

Стаття 3 ГК України визначає, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями.

У відповідності до ст. 42 цього Кодексу підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

За змістом ч. 1 ст. 58 ГК України суб`єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.

Окрім того, ст. 6 ч. 12 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України, підлягають державному контролю.

Статтею 9 Закону України «Про автомобільний транспорт», встановлені зобов`язання, зокрема, ліцензування на автомобільному транспорті, спрямоване на визначення початкових і поточних умов надання послуг з перевезень пасажирів і небезпечних вантажів, а також найважливіших параметрів обслуговування споживачів.

Відповідно до ст.34 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та / чи вантажів, тощо.

Суб`єктом цього правопорушення є можуть бути особи, яким виповнилося 16 років.

Отже посилання апелянта, що суб`єктом наведеного адміністративного правопорушення, у цьому випадку, є виключно посадові особи ТОВ «Днепр-Бус» є помилковими.

Інші доводи ОСОБА_1 щодо нездійснення організаційних заходів з приводу перевезення пасажирів не мають істотного значення для висновків суду.

Відсутність відомостей про порядок здійснення оплати за надання послуг перевезення пасажирів та не встановлення осіб цих пасажирів не свідчить про відсутність в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, за обставин зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення.

Тобто, з наведених вимог нормативно-правових актів та законів вбачається, що обов`язковою умовою належного перевезення пасажирів транспортним засобом є ліцензійний документ на право перевезення пасажирів, які ОСОБА_1 не були надані.

Приймаючи рішення по справі, суддя врахував вищезазначені вимоги, дав об`єктивну оцінку всім доказам, які є в матеріалах справи та постановив рішення, яке відповідає вимогам ст. 283 КУпАП.

Суддя при розгляді даної справи встановив, що 10 вересня 2025 року, приблизно о 07 годині 13 хвилини, ОСОБА_1 , знаходячись на автодорозі Н-31 біля блокпосту № 1 в с-щі Обухівка Дніпровського району Дніпропетровської області, здійснював господарську діяльність без отримання ліцензії на провадження цього виду діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, а саме: здійснював пасажирські перевезення автобусом «MERCEDES-BENZ», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

На підтвердження цих обставин послався на такі докази: протокол про адміністративне правопорушення серії № 000246 від 10.09.2025 року, фототаблицю до нього, та інші.

З урахуванням наведеного слід вважати встановленим, що ОСОБА_1 мав умисел саме на здійснення господарської діяльності, тобто діяльність у сфері суспільного виробництва, спрямована на надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

При цьому доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 є лише найманим водієм і виконував вказівки свого роботодавця з перевезення пасажирів, є безпідставними, адже жодних доказів на підтвердження цієї версії він не надав.

Таким чином ОСОБА_1 порушив п. 1 ст. 58 ГК України, через що в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, що правильно було визначено суддею при розгляді цієї справи.

Відсутність даних про вилучення у ОСОБА_1 грошових коштів, отриманих у зв`язку з наданням послуг, не спростовує висновок суду першої інстанції про вчинення адміністративного правопорушення.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які були б підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено.

Підсумовуючи вищенаведене апеляційний суд дійшов висновків, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, а постанова суду першої інстанції є законною, обґрунтованою та належним чином мотивованою, підстав для її зміни або скасування не вбачається.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2025 року, - задовольнити.

Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Дніпровського

апеляційного суду О.Ю. Іванченко