Постанова від 17 березня 2026 р. у справі №208/1104/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2057/26 Справа № 208/1104/25 Суддя у 1-й інстанції - Кузнєцова А. С. Суддя у 2-й інстанції - Макаров М. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2026 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого – судді Макарова М.О.

суддів – Петешенкової М.Ю., Свистунової О.В.

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у м. Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на рішення Заводського районного суду м. Кам`янського Дніпропетровської області від 15 жовтня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі-ТОВ «Діджи Фінанс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором .

В обґрунтування позову зазначається, що 06 серпня 2021 року ОСОБА_2 з власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «Мілоан» подав заявку на отримання кредиту № 4996355, яка заходиться в особистому кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті товариства.

Так, 06 серпня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 укладено договір про споживчий кредит № 4996355, відповідно до умов якого відповідачу на підставі платіжного доручення були перераховані на картковий рахунок кредитні кошти в сумі 8000,00 грн. Договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису відповідача, а саме одноразового ідентифікатора, який було надіслано на номер мобільного телефону, вказаного відповідачем при укладенні кредитного договору.

Однак відповідач порушив умови укладеного договору № 4996355 від 06 серпня 2021 року в частині своєчасного погашення платежів та відсотків, у зв`язку з чим за договором виникла заборгованість на загальну суму 22760,00 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 8000,00 грн, заборгованості за відсотками - 13240,00 грн та заборгованості за комісією за надання кредиту – 1520,00 грн.

11 листопада 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено договір відступлення прав вимоги №12Т, відповідно до умов якого позивач набув статусу нового кредитора та набув права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі й до відповідача за кредитним договором № 4996355 від 06 серпня 2021 року в сумі 22760,00 грн, з яких тіло кредиту – 8000,00 грн, відсотки за користування кредитними коштами – 13240,00 грн та заборгованість за комісією за надання кредиту – 1520,00 грн.

Розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором визначений станом на момент передачі первісним кредитором права вимоги на користь позивача.

Рішенням Заводського районного суду м. Кам`янського Дніпропетровської області від 15 жовтня 2025 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 4996355 від 06 серпня 2021 року в сумі 11000,00 грн, у тому числі - тіло кредиту 8000,00 грн, проценти за користування кредитними коштами за період з 07 серпня 2021 року по 21 серпня 2021 року року включно - 3000,00 грн, а також сплачений судовий збір у сумі 1170,00 грн та витрати на правову допомогу в сумі 2898,00 грн.

Рішення суду мотивоване тим, що зобов`язання ОСОБА_1 за кредитним договором в частині основної суми боргу (тіло кредиту) продовжують існувати у повному обсязі, а саме в сумі 8000,00 грн, а тому вимога позивача в частині стягнення основної суми боргу (тіла кредиту) є обґрунтованою і законною. Стосовно вимоги про стягнення процентів за користування кредитними коштами, встановлених кредитним договором, суд дійшов висновку, що умова кредитного договору щодо визначення процентної ставки за користування кредитними коштами після закінчення строку дії договору не має юридичних наслідків, а тому нарахування процентів є правомірним лише за період з 07 серпня 2021 року по 21 серпня 2021 року включно, відтак загальна сума процентів за цей період, яка підлягає стягненню, становить 3000,00 грн.

Додатковим рішенням Заводського районного суду міста Кам`янського від 11 грудня 2025 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» складову заборгованості у вигляді комісії за надання кредиту за договором про споживчий кредит № 4996355 від 06 серпня 2021 року в сумі 1520,00 грн.

В апеляційній скарзі позивач ТОВ «Діджи Фінанс» просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позову про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит № 4996355 від 06 серпня 2021 року, а саме нарахованих відсотків у сумі 10240,00 грн, та ухвалити у цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» задовольнити в повному обсязі, здійснивши новий розподіл судових витрат, понесених ТОВ «Діджи Фінанс», у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції та за результатами апеляційного перегляду справи.

Апеляційна скарга мотивована тим, що за умовами кредитного договору сторони передбачили порядок продовження строку кредитування, а також умови і строк нарахування процентів за користування кредитом. Відповідно до пункту 2.4.1 договору позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну, передбаченого пунктом 1.4, саме 21 серпня 2021 року, а у випадку пролонгації - не пізніше дати завершення періоду, на який продовжено строк кредитування, а тому підстави для зменшення відсотків відсутні.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 23 грудня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, не скористався та відзиву на апеляційну скаргу не подавав.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з п. 1 ч 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Частиною першою ст. 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про отримання документів в підсистемі «Електронний суд».

Водночас надіслане на зареєстроване місце проживання відповідача поштове відправлення повернулося на адресу суду з відміткою «Одержувач відсутній за вказаною адресою».

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини справи.

Судом першої інстанції встановлено 06 серпня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №4996355. Сума кредиту становить 8000,00 грн, кредит надається з 06 серпня 2021 року строком на 15 днів, датою повернення кредиту є 21 серпня 2021 року.

Вказаний договір було підписано відповідачем шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Грошові кошти перераховані позичальнику на підставі платіжного доручення АТ КБ «ПриватБанк» № 53061182 від 06 серпня 2021 року.

Так, ТОВ «Мілоан» виконало взяті на себе договірні зобовязання у повному обсязі, надавши відповідачу кредит, відповідно до умов укладеного договору про споживчий кредит, що підтверджується вищезазначеним платіжним дорученням № 53061182 від 06 серпня 2021 року. Відповідачем не заперечується отримання грошових коштів у зазначеній сумі.

11 листопада 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено договір відступлення прав вимоги №12Т, відповідно до умов ТОВ «Мілоан» передає ТОВ «Діджи Фінанс» за плату, а ТОВ «Діджи Фінанс» приймає належні ТОВ «Мілоан» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними в реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками.

Так, на підставі укладеного 11 листопада 2021 року між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «Мілоан» договору відступлення прав вимоги №12Т позивач набув права вимоги до боржників, у тому числі, до відповідача ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №4996355 від 06 серпня 2021 року.

У відповідності до умов цього договору та згідно з Витягом з Додатку до договору відступлення прав вимоги №12Т від 11 листопада 2021 року позивач набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 у загальній сумі 22760,00 грн, з яких тіло кредиту складає 8000,00 грн., відсотки за користування кредитними коштами - 13240,00 грн. та заборгованість за комісійними винагородами - 1520 грн.

Відповідачем свої зобов`язання за кредитним договором не виконані, жодного платежу на погашення кредиту він не здійснив.

Згідно з відомостями про щоденні нарахування та погашення кредиту за договором про споживчий кредит №4996355, складений ТОВ «Мілоан», при видачі кредиту 06 серпня 2021 року здійснено нарахування комісії за оформлення кредиту у розмірі 1520,00 грн. Нарахування процентів з 07 серпня 2021 року по 21 серпня 2021 року включно здійснювалось щоденно по 200,00 грн. Починаючи з 22 серпня 2021 року по 07 вересня 2021 року включно, нарахування процентів здійснювалося по 400,00 грн щоденно, а з 08 вересня 2021 року по 20 жотвня 2021 року включно – по 80,00 грн щоденно.

Пунктом 1.5.1. договору про споживчий кредит №4996355 від 06 серпня 2021 року передбачена комісійна плата за надання кредиту: в сумі 1520,00 грн, яка нараховується за ставкою 19 відсотків від суми кредиту одноразово.

Відповідно до пункту 1.5.2. цього договору проценти за користування кредитом складають 3000,00 грн, які нараховуються за ставкою 2,5 відсотка від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована (п. 1.7. договору). Особливості нарахування процентів визначені у пунктах 2.2 та.2.3 цього договору.

Пункт 2.2.1. встановлює: Позичальник сплачує Кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п 1.5.1.-1.5.2. Договору, в термін (дату) вказаний в п.1.4. У випадку якщо Позичальник продовжує строк кредитування вказаний в п.1.3 Договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною п.1.5.2. або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п.1.6 Договору, в сумі та на умовах визначених п.2.3 Договору.

Пункт 2.2. Плата за кредитом:

2.2.1. Позичальник сплачує Кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п 1.5.1.-1.5.2. Договору, в термін (дату) вказаний в п.1.4. У випадку якщо Позичальник продовжує строк кредитування вказаний в п.1.3 Договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною п.1.5.2. або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п.1.6 Договору, в сумі та на умовах визначених п.2.3 Договору.

2.2.2. Нарахування Кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п.2.2.3 Договору.

2.2.3. Проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6. цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п.1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п.1.3, запропонована Позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку встановлену п.1.6 Договору. Якщо визначена п.1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах, згідно п.2.3.1.2 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п.1.6. Договору. Стандартна (базова) процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов`язань Позичальника зі сплати процентів протягом первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний строк кредитування, що продовжений на стандартних (базових) умовах, це означає, що протягом первісного строку кредитування та/або в період пролонгації на пільгових умовах Позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною (базовою) ставкою встановленою п.1.6 та процентною ставкою визначеною п.1.5.2 Договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено Товариством без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди Позичальника.

2.3. Пролонгація строку кредитування:

2.3.1. Продовження вказаного в п.1.3 Договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах, наступним чином:

2.3.1.1. Пролонгація на пільгових умовах:

Позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що Кредитодавцем надана така можливість Позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством (далі – Правила), що розміщені на веб-сайті Товариства miloan.ua (далі Сайт Товариства) за посиланням https://miloan.ua/s/documents і є невід`ємною частиною цього Договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом Позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту.

Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою визначеною п.1.5.2 Договору. 2.3.1.2. Пролонгація на стандартних (базових) умовах: Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).

Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 Договору.

У випадку, якщо Позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування(пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.

Задовольняючи частково позовні вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції посилався на те, що укладений між ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 договір підписано електронним цифровим підписом відповідача на умовах, визначених у вказаному договорі. ОСОБА_1 надано кредит, однак останній своїх зобов`язань за цим договором не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість за тілом кредиту в сумі 8000,00 грн, яка підлягає стягненню у судовому порядку.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 8000,00 грн учасниками справи не оскаржується та відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України в апеляційному порядку не переглядається.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 186/1743/15-ц, згідно з якою, у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що умовами договору про споживчий кредит №4996355 від 06 серпня 2021 року між сторонами погоджено строк користування кредитом 15 днів, термін повернення якого є 21 серпня 2021 року. Доказів звернення відповідача до ТОВ «Мілоан» щодо пролонгації граничного строку повернення кредиту до суду не надано, а тому строк кредитування за вищевказаним договором не змінювався та становить 15 днів. Отже, позивач відповідно до вимог статті 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування, тобто до 21 серпня 2021 року, а тому вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за простроченими відсотками поза межами строку кредитування задоволенню не підлягають.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних з огляду на наступне.

Позиція апеляційного суду.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За приписами норм статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За приписами ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

Дослідження доказів – це безпосереднє сприйняття і вивчення судом в судовому засіданні інформації про фактичні дані, представленої сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, за допомогою передбачених в законі засобів доказування на підставі принципів усності та безпосередності. Предметом доказування у кожній справі є факти, які становлять основу заявлених вимог і заперечень проти них або мають інше значення для правильного розгляду справи і підлягають встановленню для прийняття судового рішення.

З наведеного слідує, що оскільки позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, то на нього покладено обов`язок надати докази на підтвердження видачі кредиту та його розміру, умов та порядку нарахування відсотків, комісій та інших сум, заявлених позивачем до стягнення.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 76 ЦПК України ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

У відповідності до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (ч. 3 ст. 77 ЦПК України).

Положеннями ч. 2 ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Оскільки відповідач підписав договір про споживчий кредит електронним підписом одноразовим ідентифікатором у відповідності до вимог ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», то даний договір № 4996355 від 21 серпня 2021 року укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток, та відповідач підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з положеннями ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Також статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, припис абзацу 2 ч.1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів за користування кредитом до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування, а поза строком кредитування 3% річних або інший розмір процентів, встановлений договором.

У відповідності до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12(провадження № 14-10цс18) дійшла висновку про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Апеляційний суд також враховує правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 (провадження № 12-16гс22), згідно з яким у разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (ст. 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (ст. 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.

У Рішенні Конституційного Суду України від 22 червня 2022 у справі №3-188/2020(455/20) зазначено, що приписи ч. 2 ст. 625 ЦК України, першого речення ч. 1 ст. 1050 ЦК України та ч. 1 ст. 1048 ЦК України регулюють різні за змістом правовідносини, які не є взаємовиключними, адже за загальним правилом (ч. 1 ст. 622 цього Кодексу), якщо інше не встановлено в договорі або законі, застосування заходів цивільної відповідальності не звільняє боржника від виконання зобов`язань за договором у натурі.

Таке обґрунтування Рішення Конституційного Суду України збігається з висновками Великої Палати Верховного Суду. Саме тому, що приписи ч. 2 ст. 625 та ч. 1 ст. 1048 ЦК України регулюють різні за змістом відносини, які не є взаємовиключними, кредитор після прострочення повернення кредиту може вимагати як сплати процентів за прострочення виконання грошового зобов`язання (які нараховуються за ст. 625 ЦК України як наслідок неправомірної поведінки боржника), так і сплати кредиту та процентів за наданий кредит, нарахованих до настання строку повернення кредиту (які нараховуються за ст. 1048 ЦК України як наслідок правомірної поведінки сторін).

Відсотки за кредитом - це додаткова сума, яку позичальник сплачує банку за правомірне користування позиченими коштами. Статтею 536 ЦК України поняття «проценти за кредит» визначається як плата за користування чужими грошовими коштами.

Усі інші платежі на користь позичальника, що нараховані за результатами невиконання зобов`язання, є штрафними санкціями за порушеня зобов`язання, але не процентами за користування кредитними коштами. Їх характер та відповідальність за них встановлюються договором і статтею 625 ЦКУ.

Тому суд також бере до уваги висновки, зроблені у постанові Великої Плати Верховного Суду від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17, у пункті 111 якої вказується, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами договору строку надання позики (тобто за період правомірного користування нею). Після спливу такого строку чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право позикодавця нараховувати проценти за позикою припиняється. Права та інтереси позикодавця в охоронних правовідносинах (тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання) забезпечує частина друга статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання».

Так, умовами договору про споживчий кредит № 4996355 від 06 серпня 2021 року між сторонами погоджено строк користування кредитом 15 днів, термін повернення якого 21 серпня 2021 року.

При цьому в п. 2.3. договору визначений порядок пролонгації строку кредитування.

Разом з тим жодних доказів того, що відповідач звертався до кредитора ТОВ «Мілоан» з вимогою щодо пролонгації строку кредитування суду не надано.

Таким чином, нарахування відсотків за користування кредитними коштами після закінчення строку дії вищезазначеного договору є неприйнятним, а тому за весь період користування кредитними коштами, виданими за договором про споживчий кредит №4996355 від 06 серпня 2021 року, розмір відсотків за користування кредитними коштами має розраховуватися в межах строку кредитування 15 днів.

З огляду на викладене та за встановленими вище обставинами, суд першої інстанції дійшов правильного та обгрунтованого висновку про те, що ТОВ «Діджи Фінанс» заявлено вимоги про стягнення відсотків поза межами строку кредитування.

З урахуванням наведеного, колегія суддів доходить висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, відтак її необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з положеннями ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів встановила, що при вирішенні справи судом першої інстанції не було допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З урахуванням висновків апеляційного суду про залишення без змін судового рішення, підстав для розподілу судових витрат в суді апеляційної інстанції відсутні, а сплачений апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги поверненню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» – залишити без задоволення.

Рішення Заводського районного суду м. Кам`янського Дніпропетровської області від 15 жовтня 2025 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 18 березня 2026 року.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді М.Ю. Петешенкова

О.В. Свистунова