Постанова від 09 березня 2026 р. у справі №207/233/17 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2751/26 Справа № 207/233/17 Суддя у 1-й інстанції - Бистрова Л. О. Суддя у 2-й інстанції - Макаров М. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2026 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого – судді Макарова М.О.

суддів – Городничої В.С., Пищиди М.М.

при секретарі – Пікос А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Південного районного суду м. Кам`янського від 24 вересня 2025 року по справі за заявою представника заявника ОСОБА_1 адвоката Ворона Артема Ігоровича про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Позов мотивовано тим, що 17 липня 2017 року Баглійський районний суд м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області розглянув цивільну справу № 207/233/17 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та ухвалив заочне рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю, а саме: - стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 27.04.2016 року в розмірі 16956 грн 66 коп., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом - 12692 грн 23 коп.; заборгованість по процентам за користування кредитом 456 грн 91 коп., а також 3807 грн 52 коп. штраф та 1600 грн. судового збору, що були сплачені стягувачем при подачі позовної заяви.

Рішення не оскаржувалось та набрало законної сили, на виконання якого Баглійським районним судом м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області видано виконавчий лист № 207/233/17 від 18.09.2017 року.

У подальшому, на примусовому виконанні у Південному відділ державної виконавчої служби у м. Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебували виконавчі провадження: - ВП № 55229466, на виконання виконавчого листа № 207/233/17 від 18.09.2017 виданий Баглійським районним судом м. Дніпродзержинська про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 16956,66 грн. та судовий збір у сумі 1600 грн., у період з 24.11.2017 по 27.06.2018 р.

Постановою державного виконавця від 27.06.2018 р. виконавчий лист повернуто стягувачу без виконання на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

- ВП № 57210517, відкрите повторно на виконання того ж самого виконавчого листа від 18.09.2017 року, виконавче провадження було відкрито у період з 17.09.2018 по 30.10.2019.

Постановою державного виконавця від 30.10.2019 р. виконавчий лист повернуто стягувачу без виконання на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

В свою чергу, 15.01.2019 року боржник ОСОБА_1 врегулював всі спірні питання із стягувачем АТ КБ «Приватбанк», про що свідчить довідка про відсутність заборгованості станом на 15.01.2019 року, а також копія заяви АТ КБ «Приватбанк» про закриття виконавчого провадження за виконавчим документом № 207/233/17 від 18.09.2017. Відповідно до довідки Банку від 19.08.2025 року, станом на сьогодні АТ КБ «Приватбанк» не має жодних майнових претензій до Боржника.

В той же час, ОСОБА_1 дізнався, що на сьогодні відповідно до інформації із Єдиного реєстру боржників, щодо нього містяться відповідні записи щодо виконавчих проваджень ВП №55229466, ВП № 57210517, а також наявні нескасовані інші заходи забезпечення виконання рішення суду, що суттєво порушує права боржника ОСОБА_1 ..

У зв`язку із мирним врегулюванням спору стягувачем повторно, тобто після 30.10.2019 року виконавчий документ до виконання не пред`являвся, проте така можливість на сьогодні не виключена, що також порушує права боржника ОСОБА_1 .

Отже, виконавчий лист № 207/233/17 від 18.09.2017 р., який вже було видано Південним районним судом м. Кам`янського про стягнення із боржника ОСОБА_1 на користь стягувача АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 27.04.2016 року в розмірі 16956 грн 66 коп., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом - 12692 грн 23 коп.; заборгованість по процентам за користування кредитом 456 грн 91 коп., а також 3807 грн 52 коп. штраф та 1600 грн. судового збору, є таким, що не підлягає виконанню, оскільки вже після видачі виконавчого листа у справі обов`язок із погашення заборгованості перед стягувачем добровільно виконаний боржником.

Ухвалою Південного районного суду м. Кам`янського від 24 вересня 2025 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню - відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що якщо виконавчий лист вже пред`явлено до виконання і виконавче провадження було відкрите, після чого боржником сплачено заборгованість на користь стягувача, необхідності звертатися до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, немає, оскільки виконавче провадження в цьому випадку має бути закінчене на підставі повного фактичного виконання судового рішення. В даному випадку відсутні підстави для задоволення вимог ОСОБА_1 , оскільки ця домовленість була досягнута вже після того, як державним виконавцем було відкрито виконавче провадження з примусового виконання.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати та задовольнити його заяву про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що вимоги апелянта про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є ефективним способом захисту його прав та дозволить скасувати відповідні записи в Єдиному реєстрі боржників, а також інші вжиті під час примусового виконання рішення заходи.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що заочним рішенням Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської обл. від 17.07.2017 року, стягнуто з стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 27.04.2016 року в розмірі 16956 грн 66 коп., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом - 12692 грн 23 коп.; заборгованість по процентам за користування кредитом 456 грн 91 коп., а також 3807 грн 52 коп. штраф та 1600 грн. судового збору, що були сплачені стягувачем при подачі позовної заяви.

24.11.2017 року державним виконавцем Південного відділу державної виконавчої служби міста Кам`янське ГТУЮ у Дніпропетровській обл. Дарадан М.В. відкрито виконавче провадження №55229466 з примусового виконання виконавчого листа №207/233/17 виданого 18.09.2017 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 27.04.2016 року в розмірі 16956,66 грн. та 1600,00 грн. судового збору.

Постановою державного виконавця Південного відділу державної виконавчої служби міста Кам`янське ГТУЮ у Дніпропетровській обл. Дарадан М.В. від 27.06.2018 р. виконавчий лист повернуто стягувачу без виконання на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

17.09.2018 року державним виконавцем Південного відділу державної виконавчої служби міста Кам`янське ГТУЮ у Дніпропетровській обл. Дарадан М.В. відкрито виконавче провадження №57210517 з примусового виконання виконавчого листа №207/233/17 виданого 18.09.2017 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 27.04.2016 року в розмірі 16956,66 грн. та 1600,00 грн. судового збору.

Постановою державного виконавця Південного відділу державної виконавчої служби міста Кам`янське ГТУЮ у Дніпропетровській обл. Дарадан М.В. від 30.10.2019 р. виконавчий лист повернуто стягувачу без виконання на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

15.01.2019 року боржник ОСОБА_1 врегулював всі спірні питання із стягувачем АТ КБ «Приватбанк», про що свідчить довідка про відсутність заборгованості станом на 15.01.2019 року, а також копія заяви АТ КБ «Приватбанк» про закриття виконавчого провадження за виконавчим документом № 207/233/17 від 18.09.2017.

Відповідно до довідки АТ КБ «Приватбанк» від 19.08.2025 року, станом на сьогодні АТ КБ «Приватбанк» не має жодних майнових претензій до боржника ОСОБА_1 ..

Відмовляючи у задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції виходить з того, що виконавчий лист вже пред`явлено до виконання і виконавче провадження було відкрите, після чого боржником сплачено заборгованість на користь стягувача, необхідності звертатися до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, немає, оскільки виконавче провадження в цьому випадку має бути закінчене на підставі повного фактичного виконання судового рішення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно ч.1ст. 18 Цивільного процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. При цьому виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено ст. ст. 6,13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів, внормовані Розділом VІ ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Згідно ч. 2 ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

Підстави припинення цивільно-правових зобов`язань, зокрема, містить глава 50 розділу І книги п`ятої ЦК.

Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Матеріально правові підстави свідчать про відсутність у боржника матеріально-правового обов`язку повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Однак, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.

У цьому випадку саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Як роз`яснив ВСС України в інформаційному листі від 01 липня 2015 року "Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах" у зв`язку з відсутністю чіткого визначення "інших причин" для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у суддів виникали труднощі під час її застосування. Так, словосполучення "або з інших причин" не стосується припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад, в апеляційному чи касаційному порядку скасовано чи змінено рішення суду, або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.

Окрім того, за своїм змістом частина друга статті 432 ЦПК України передбачає визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню як повністю так і частково, а тому підстави, якими заявник обґрунтовує свою заяву, можуть бути наслідком як повного так і часткового визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, а отже як повного так і часткового задоволення заяви, поданої відповідно до цієї норми закону.

Таким чином, передумовою для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню є одна з наступних обставин: - помилковість видачі виконавчого листа; - боржником чи іншою особою було добровільно виконано рішення суду, внаслідок чого обов`язок припинився; - обов`язок боржника припинився з інших причин (передання відступного, зарахування, прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі, інші підстави припинення зобов`язання, передбачені главою 50 Цивільного кодексу України).

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.

Так, в своїй заяві та апеляційній скарзі ОСОБА_1 як на підставу визнання виконавчого листа таким, що визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, було необхідне боржнику ОСОБА_1 для того, щоб на підставі ч. 4 ст. 40 Закону України “Про виконавче провадження”, звернутись до державного виконавця для скасування арештів з майна боржника, виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників, скасування інших вжитих під час примусового виконання рішення заходів.

Така позиція суперечить нормам процесуального закону, що регулює спірні правовідносини, письмовим доказам і правовим позиціям Верховного Суду.

Верховний Суд у своїй постанові від 06 листопада 2019 р. (справа № 593/841/14) дійшов висновку, що відповідно до частин другої, четвертої статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом. Суд ухвалою вносить виправлення до виконавчого листа, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що законодавець встановлює підстави, за яких суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, зокрема, у разі якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Згідно п.9 ч.1 ст. 39 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 травня 2025 року в справі № 2/1522/11652/11 (провадження № 14-137цс24) зазначила, що як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчого документа стягувачу є формами завершення виконавчого провадження, проте вони мають різні правові підстави та відповідно різні правові наслідки.

Закінчення виконавчого провадження є стадією виконавчого провадження і передбачає завершення вчинення виконавчих дій щодо примусового виконання рішення в межах відповідного виконавчого провадження. Зміст правових підстав для закінчення виконавчого провадження, визначених частиною першою статті 49 Закону № 606-XIV (частиною першою статті 39 Закону № 1404-VIII), свідчить про об`єктивну неможливість виконати відповідне рішення у примусовому порядку. На відміну від обставин, що зумовлюють повернення виконавчого документа стягувачу, обставини, які є підставою для закінчення виконавчого провадження, не перестануть існувати в майбутньому.

З наведеного слідує і формування наслідків закінченого виконавчого провадження, зокрема, виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочато знову, крім випадків передбачених законом (частина перша статті 40 Закону № 1404-VIII).

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що викладені в апеляційній скарзі доводи, не можуть бути взяті до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.

Відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Враховуючи вищевикладене, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду колегія суддів не вбачає. Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 — залишити без задоволення.

Ухвалу Південного районного суду м. Кам`янського від 24 вересня 2025 року — залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст судового рішення складено 18 березня 2026 року.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді В.С. Городнича

М.М. Пищида