Постанова від 09 березня 2026 р. у справі №405/5099/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1735/26 Справа № 405/5099/25 Суддя у 1-й інстанції - Майна Г. Є. Суддя у 2-й інстанції - Макаров М. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2026 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого – судді Макарова М.О.

суддів – Городничої В.С., Свистунової О.В.,

при секретарі – Пікос А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 — Іващенка Ігоря Юрійовича на ухвалу Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2025 року по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту надання адміністративних послуг Кропивницької міської ради Адаменка Андрія Володимировича про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2025 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Іващенка І. Ю. звернувся до суду ?із позовом до державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту надання адміністративних послуг Кропивницької міської ради Адаменка Андрія Володимировича, у якому просив:

1) визнати протиправним та скасувати Рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту надання адміністративних послуг Кропивницької міської ради Адаменка Андрія Володимировича від 19.05.2025 №78979953 про відмову в проведенні реєстрації за заявою ОСОБА_1 від 22.04.2025 за реєстраційним номером 66508182, про проведення реєстраційних дій;

2) зобов`язати Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту надання адміністративних послуг Кропивницької міської ради, ОСОБА_2 , повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.04.2025 за реєстраційним номером 66508182, про проведення реєстраційних дій з урахуванням рішення суду.

Ухвалою Подільського районного суду міста Кропивницького від 19 серпня 2025 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту надання адміністративних послуг Кропивницької міської ради Адаменка Андрія Володимировича про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно та зобов`язання вчинити певні дії - передано на розгляд за підсудністю до Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

Позов мотивований тим, що державний реєстратор відмовив позивачу у вчиненні дій з державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Підставою відмови державного реєстратора вказано те, що після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав. Вказано, що на запит державного реєстратора надано інформацію проте, що архівні документи БТІ на підконтрольну Україні територію вивезені не були, а територія Сіверськодонецької міської територіальної громади є тимчасово окупованою Російською Федерацією, у зв`язку з чим, надати інформацію щодо зареєстрованих до 01.01.2013 прав власності, що зберігаються в архівних справах, не вбачається за можливе.

Ухвалою Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2025 року у відкритті провадження відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що позовна заява ОСОБА_1 до державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту надання адміністративних послуг Кропивницької міської ради Адаменка Андрія Володимировича про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно та зобов`язання вчинити певні дії не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а має вирішуватися в порядку адміністративного судочинства, крім того, на вказану справу поширюється юрисдикція виключно окружних адміністративних судів.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати та справу направити на продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що вказаний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки дана скарга про оскарження бездіяльності державного виконавця щодо виконання вироку суду, має здійснюватися в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно зі ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі статтею 3 цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Частиною першою статті 74 цього Закону визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (стаття 448 ЦПК України).

Як зазначено у постанові ВП ВС від 28 листопада 2018 року у справі № 490/5986/17-ц, при визначенні юрисдикційності спору з державним реєстратором чи щодо оскарження дій державного реєстратора критерієм такого розмежування є предмет оскарження. Якщо позивач оскаржує дії державного реєстратора з приводу розгляду його заяви у контексті статті 24 Закону № 1952-IV, і цей спір не стосується речових прав чи обмежень на нерухоме майно третіх осіб, такий спір є публічно-правовим і підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства. Якщо позивачем оскаржуються дії державного реєстратора щодо вчинення їх за заявами третьої особи, тобто стосуються правовідносин, які виникли чи виникають між державним реєстратором і іншою, відмінною від позивача, особою, вбачається спір про право між позивачем та іншою особою щодо нерухомого майна, який повинен розглядатися у порядку цивільного чи господарського судочинства, залежно від суб`єктного складу сторін, та є за своєю природою приватноправовим спором.

У постановах від 21 листопада 2018 року у справі №520/13190/17, від 27 листопада 2018 року у справі №820/3534/17, від 19 лютого 2020 року у справі №1340/3580/18 та інших, Велика Палата дійшла наступних висновків:

«До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

При визначенні юрисдикційності спору з державним реєстратором чи щодо оскарження дій державного реєстратора критерієм такого розмежування є предмет оскарження. Якщо позивач оскаржує дії державного реєстратора з приводу розгляду його заяви у контексті статті 24 Закону №1952-IV і цей спір не стосується речових прав чи обмежень на нерухоме майно третіх осіб, такий спір є публічно-правовим і підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства. Відтак, спір підлягає розгляду у порядку адміністративного, а не цивільного судочинства.

Відповідно до п.1 ч.1, ч.5 ст.186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у відкритті провадження по справі, оскільки спосіб захисту права власності на нерухоме майно є зобов`язання Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту надання адміністративних послуг Кропивницької міської ради, ОСОБА_2 , повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.04.2025 за реєстраційним номером 66508182, про проведення реєстраційних дій з урахуванням рішення суду, що захист права власності на конкретне майно шляхом зобов`язання у його реєстрації не є публічно-правовим спором, колегія суддів не може погодитись, оскільки державний реєстратор відмовив у реєстраційній дії внаслідок реалізації державним реєстратором власної публічно-владної, управлінської функції при прийняття рішення за заявою позивача.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказаний спір належить до компетенції адміністративного судочинства, а отже правильно відмовив у відкритті провадження у справі у порядку цивільного судочинства, оскільки законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб.

Враховуючи зазначене, відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 — ОСОБА_3 — залишити без задоволення.

Ухвалу Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст судового рішення складено 18 березня 2026 року.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді В.С. Городнича

О.В. Свистунова