Рішення від 18 березня 2026 р. у справі №638/5641/26 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/5641/26

Провадження № 2-а/638/131/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2026 року Шевченківський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого Невеніцина Є.В.,

за участю секретаря Лєбєдєвої А.О.,

представника позивача Коваленко Л.І.,

перекладача Голобородька К.Ю.,

представника відповідача Папай С.О.,

відповідача громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові адміністративну справу за позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області до громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 про затримання з метою забезпечення примусового видворення за межі території України з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , в якому просить винести рішення про затримання громадянина РФ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою забезпечення його примусового видворення за межі території України з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, строком на 6 (шість) місяців. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 19.03.2026 працівниками Холодногірського відділу у м.Харкові ГУ ДМС у Харківській області було виявлено громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який порушив вимоги Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», а саме проживав без документів, які б надавали йому право законного перебування на території України на визначений строк. За порушення вимог міграційного законодавства України ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.203 КУпАП. За фактом скоєння даного правопорушення було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 гривень. Штраф не сплачений. Окрім цього працівниками Холодногірського відділу у м.Харкові ГУДМС у Харківській області було винесено рішення про примусове видворення відповідача з території України. Перед початком розгляду справи про адміністративне правопорушення був залучений перекладач з російської мови на державну. Відповідачу було повідомлено про наслідки невиконання вищезазначеного рішення та порядок і строки його оскарження. В ході опитування відповідача, позивачем було встановлено, що після скасування рішення про набуття громадянства України з 2015 року ОСОБА_1 мешкає на території України без жодного документу, який надавав би право легального проживання в Україні. За минулий період часу ОСОБА_1 вже притягувався до адміністративної відповідальності за порушення міграційного законодавства. 18.12.2023 Чугуївським відділом ГУ ДМС у Харківській області громадянин РФ ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.203 КУпАП. За фактом скоєння даного правопорушення було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5100 гривень. Штраф сплачено. 21.12.2023 Чугуївським відділом ГУ ДМС у Харківській області відносно ОСОБА_1 було винесено рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни. Задля виконання вищевказаного рішення, Відповідач був зобов`язаний покинути територію України не пізніше 19.01.2024. Рішення виконане не було. 26.06.2015 року рішенням ГУ ДМС у Харківській області на підставі ст.21 Закону України від 18.01.2001 «Про громадянство України» було скасовано рішення про набуття громадянства України ОСОБА_1 . Відповідно після винесення вищевказаного рішення ОСОБА_1 перебуває на території України незаконно, порушуючи норми міграційного законодавства. Дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1 не оформлював. За отриманням статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту в Україні не звертався. Інших заходів для легалізації факту перебування в країні не вживав і таким чином, на теперішній час, в порушення вимог законодавства України перебуває на її території нелегально. Документи які б підтверджували легальність перебування відповідача на території України у нього відсутні, що є підставою для прийняття рішення про його примусове видворення. Відповідач весь час веде асоціальний спосіб життя, не має законного джерела існування, що є прямим порушенням вищевказаної імперативної норми Закону. Позивач вважає, що у даній справі є підстави для звернення судового рішення про затримання з метою забезпечення примусового видворення за межі території України з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, до негайного виконання. Оцінюючи належність, допустимість та достовірність викладених доказів, а також беручи до уваги, що відповідач порушив законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, є нелегальним мігрантом, ухиляється від виїзду з України, від виконання рішення про примусове повернення, є обґрунтовані підстави вважати, що останній ухиляється від виконання рішення про примусове повернення, а також існує ризик його втечі, що є підставою для його затримання.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та пояснив, що не міг виїхати оскільки мав протермінований паспорт РФ.

Представник відповідача просив задовольнити позовні вимоги.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім випадків і відповідно до процедури, встановленої законом. До таких випадків належить, зокрема законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в`їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які проживають або тимчасово перебувають в Україні, їх основні права, свободи та обов`язки, порядок вирішення питань, пов`язаних з їх в`їздом в Україну або виїздом з України, регулюються Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі - Закон № 3773-VI), відповідно до частини 2 статті 3 якого іноземці та особи без громадянства, які перебувають під юрисдикцією України, незалежно від законності їх перебування, мають право на визнання їх правосуб`єктності та основних прав і свобод людини.

Частиною 16 ст. 4 Закону № 3773-VI передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які в`їхали в Україну на інших законних підставах, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в`їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 9 Закону № 3773-VI іноземці та особи без громадянства в`їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку. Строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.

Частинами 1, 8 ст. 26 Закону № 3773-VI передбачено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство України з прикордонних питань про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Примусове повернення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, які не досягли 18-річного віку, до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", а так само не може бути застосовано до осіб, які не мають документів, що посвідчують особу та дають право на виїзд з України (такі іноземці та особи без громадянства затримуються у встановленому законом порядку з метою ідентифікації, документування та забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або примусового видворення відповідно до цього Закону).

За положенням ч. 1 ст. 30 Закону № 3773-VI центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках.

Згідно з 4 ст. 30 Закону № 3773-VI іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.

У разі звернення особи під час її перебування в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, вона продовжує перебувати в зазначеному пункті до остаточного прийняття рішення за заявою.

За положенням ч. 1 ст. 289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: 1) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України; 2) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 3) взяття іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; 4) зобов`язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.

Верховний Суд у постанові від 24.05.2023 по справі №296/8455/22 зазначив, що за наявності перелічених статтею 289 КАС України умов, існує правова можливість здійснити затримання іноземця як з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України, так і лише для забезпечення видворення за межі території України, як досягнення самостійної мети без необхідності ідентифікації. Але в будь-якому випадку повинна існувати така умова як примусове видворення.

При цьому, такий захід як затримання не застосовується автоматично, а лише за наявності підстав, передбачених ч.1 ст.289 Кодексу, а саме: за наявності обґрунтованих підстав вважати, що такий іноземець ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик його (її) втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України.

Згідно копії паспорта ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Чугуїва Харківської області, є громадянином РФ.

Постановою Холодногірського відділу у місті Харкові Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 19.03.2026 №ПН МХК 005365 ОСОБА_1 визнано винним у порушенні ст.17 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», встановлено, що ОСОБА_1 перевищив встановлений термін перебування для іноземців на території України більше як на 30 днів і мешкає на даний час незаконно, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн.

Постановою Чугугївського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 18.12.2023 №ПН МХК 004154 ОСОБА_1 визнано винним у порушенні ст.43 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та встановлено, що ОСОБА_1 проживає на території України після скасування рішення про набуття громадянства України з 2015 року по теперішний час без документів на право проживання в Україні.

Чугуївським відділом Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області 21.12.2023 прийнято рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина РФ ОСОБА_1 та зобов`язано його покинути територію України у термін до 19.01.2024.

За повідомленням ГУДМС України в Харківській області скасовано рішення про набуття ОСОБА_1 громадянства України на підставі ст.21 Закону України «Про громадянство України».

Холодногірським відділом Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області 19.03.2026 прийнято рішення про примусове видворення громадянина РФ ОСОБА_1 ..

За приписами частини 4 статті 30 Закону № 3773-VI іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Статтею 31 Закону №3773-17 встановлено вичерпний перелік підстав, за яких забороняється примусове повернення чи примусове видворення або видача чи передача іноземця та особи без громадянства

Згідно з ч. 8 ст. 30 Закону № 3773-VI положення цієї статті не застосовуються до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».

Встановлено, що відповідач досяг 18-річного віку, статус біженця йому не надано, в процедурі отримання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту в Україні не перебуває, тобто відсутні підстави, за яких примусове видворення або повернення не застосовується відповідно до частини 8 статті 26, частини 8 статті 30 та статті 31 Закону.

Судом встановлено, що відповідач перебуває на території України незаконно, документів для виїзду з території України не має, а також не відноситься до осіб, яким надано статус біженця або тих, які потребують додаткового захисту.

Отже, з урахуванням вищевказаних фактичних обставин справи та вимог чинного законодавства, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 77, 289 КАС України, ст.ст. 7, 247, 251, 280 КУпАП суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області до громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 про затримання з метою забезпечення примусового видворення за межі території України з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України – задовольнити.

Затримати громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою забезпечення примусового видворення за межі території України строком на 6 місяців з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.

Допустити негайне виконання рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після спливу встановленого законом строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 19.03.2026.

Головуючий Є.В.Невеніцин