Постанова від 02 березня 2026 р. у справі №523/5638/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/826/26

Справа № 523/5638/25

Головуючий у першій інстанції Ковтун Ю. І.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Таварткіладзе О.М.,

суддів: Сєвєрової Є.С., Вадовської Л.М.,

за участю секретаря судового засідання: Чередник К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 08 вересня 2025 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 63 830,30 грн.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 09 червня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

26.08.2025 року через систему «Електронний суд», від представника ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» – Коваленко Яни Олегівни до суду надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 08 вересня 2025 року позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – залишено без розгляду.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 08 вересня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що в оскаржуваній ухвалі зазначалось, що 26.08.2025 до суду від представника позивача – Коваленко Я.О. надійшла сформована 26.08.2025 в системі «Електронний суд» заява про залишення позовної заяви без розгляду. Та жодної згадки в ухвалі Приморського районного суду м. Одеси від 08.09.2025 по справі № 523/5638/25 про те, що нею, Відповідачем, надсилалась попередньо заява про закриття провадження у справі через відсутність предмета спору - спочатку 21.08.2025 15:39 через Електронний суд, та ще раз додатково на емайл суду підписана електронним підписом заява 22.08.2025 14:02- не було . Також, наголошує, що вона телефонувала до суду і повідомляла, що нею направлено заяву і через Електронний суд, і на емайл суду, але її так і не було взято до уваги суддею при розгляді справи. Судом було проігноровано та не взято до уваги ні її заяву про закриття провадження з долученими доказами, надіслану 21.08.2025 та 22.08.2025, ні її клопотання про долучення довідки про закриття кредиту, надіслане 29.08.2025. Тобто, суддя Приморського районного суду м.Одеси своєю ухвалою від 08.09.2025 по справі 523/5638/25, не взявши до уваги жодної заяви та доказу Відповідача і те, що предмет спору відсутній, фактично дає можливість Позивачу повторно звертатись до суду, щоб знову стягувати з неї вже сплачений борг

Будучи в розумінні ст.ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи на 03.03.2026 року о 14:30 годину учасники справи не з`явилися, причини неявки не повідомили, про проведення судового засідання в режимі відеоконференції не клопотали, заяв про відкладення розгляду справи не подавали.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до висновків Верховного Суду по справі №361/8331/18 - якщо учасники процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи розумні строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, усвідомленість учасників справи, які не з`явились до суду, обізнаність про розгляд справи, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Відповідно до ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч.1 п.6 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 п.4 ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив лише з поданої до суду від представника позивача – Коваленко Я.О. заяви про залишення позовної заяви без розгляду, та на підставі п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, залишив без розгляду позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.

Конституція України гарантує кожному судовий захист його прав у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства України. Норми, що передбачають вирішення спорів, зокрема про поновлення порушеного права, не можуть суперечити принципу рівності усіх перед законом та судом і у зв`язку з цим обмежувати право на судовий захист.

За положеннями ст.ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності та диспозитивності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених ст.ст. 43, 49 ЦПК України, і повинні здійснювати їх добросовісно (ч. 1 ст. 44 ЦПК України).

За змістом ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням або невчиненням нею процесуальних дій.

Підстави залишення позову без розгляду визначені ст. 257 ЦПК України.

Згідно з п. 5 ч.1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Відповідно до постанови Верховного Суду у справі №683/1861/19 від 03 лютого 2023 року звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України.

Згідно із п. 5 ч. 3 ст.2 ЦПК України однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є диспозитивність. Дії та воля сторони цивільного процесу фактично визначає спрямованість процесуальної діяльності суду та її результати.

Закріплене за позивачем право на подання заяви про залишення позову без розгляду є абсолютним і не залежить від думки інших учасників процесу. Сторони вільні розпоряджатися своїми правами на власний розсуд. Суд зобов`язаний залишити подану заяву без розгляду, якщо позивач звернувся з таким клопотанням (постанова Верховного Суду від 10 квітня 2020 року у справі № 548/2531/18, від 05 жовтня 2021 року у справі №308/13199/17, від 04 квітня 2022 у справі № 441/1609/19).

Як вбачається з матеріалів справи, у квітні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 63 830,30 грн.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 09 червня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

01.07.2025 року на адресу суду першої інстанції ОСОБА_1 було подано клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з тим, що було запропоновано індивідуальну домовленість з Позивачем стосовно вирішення предмета спору, а саме, Позивачем, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», запропонованомені індивідуальну пропозицію погашення заборгованості на лояльних умовах, а саме, до 23.08.2025 року закриття кредиту за суму 35000 грн. та залишок заборгованості буде списано і кредитний договір закрито. У зв`язку з чим, просила суд відкласти розгляд справи № 523/5638/25 на іншу дату після 23.08.2025, для можливості вирішення питання закриття заборгованості з кредитором.

21.08.2025 року на адресу суду першої інстанції ОСОБА_1 було подано клопотання про закриття провадження у справі, у зв`язку зі сплатою на рахунок ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість розмірі 35000 грн., згідно пільгових умов позивача. У зв`язку з чим, що спірне питання було врегульоване між відповідачем та позивачем і заборгованість за кредитним договором є закритою, згідно індивідуальної пропозиції Позивача (35000 грн. до 23.08.2025), то предмет спору перестав існувати.

До заяви додано квитанцію про сплату 35000 грн. на рахунок ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС

26.08.2025 року через систему «Електронний суд», від представника ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» – Коваленко Яни Олегівни до суду надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду.

29.08.2025 року на адресу суду першої інстанції Михайлакій Н.О. було про подано клопотання про долучення доказів, довідки № 127/2025-08 19/03-02 від 29.08.2025 про відсутність заборгованості перед Позивачем за кредитним договором № 1396-4915 від 17.05.2024 року.

08.09.2025 року Приморським районним судом м. Одеси постановлено ухвалу про залишення без розгляду позовної заяву товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

З наведених обставин вбачається, що до початку розгляду справи по суті представник позивач подав до суду першої інстанції заяву про залишення позову без розгляду.

Суд апеляційної інстанції бере до уваги те, що подання до суду заяви про залишення позовної заяви без розгляду є диспозитивним правом позивача, яке він здійснює на власний розсуд.

Проте, дослідивши зміст оскаржуваної ухвали, колегія суддів звертає увагу на те, що у ньому не зазначено про подання ОСОБА_1 клопотання про закриття провадження у справі, не надано йому оцінки, чи будь яких інших обґрунтувань його відхилення чи прийняття.

Між тим процесуальні наслідки закриття провадження у справі за відсутності предмету спору відрізняються від наслідків залишення позову без розгляду.

Так, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Проте особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Відповідач наполягає, що виконала умови запропонованої позивачем спеціальної програми лояльності, яка передбачає внесення певної суми готівкових коштів до 23.08.2025 року після чого залишок боргу списується самим кредитором і його оплата більше не вимагається.

Тобто, відповідач заінтересована саме у закритті провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» за відсутністю предмету спору, наслідки якого унеможливлюють повторне звернення до суду кредитора до неї з позовом з тим самим предметом і з тих самих підстав, в той час, як залишення позову без розгляду таке повторне звернення до суду з тим самим позовом і з тих же підстав допускає.

Суд зауважує, що обсяг і ступінь мотивації судового рішення залежить від конкретних обставин, які були предметом розгляду, але у будь-якому випадку має показувати, що було проаналізовано усі подані документи і, що важливо, давати розуміння чому і чим керувався судовий при прийнятті такого рішення.

У справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99; від 27 вересня 2001 р., пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява серія A № 303-A; від 9 грудня 1994 р.; пункт 29).

У справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року). На важливість дотримання судами вимоги щодо мотивованості (обґрунтованості) рішень йдеться також у ряді інших рішень ЄСПЛ (наприклад, «Богатова проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України» та ін.).

Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Так, загальні вимоги до змісту судового рішення викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 14. Згідно з п. п. 11 та 12 постанови у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог; встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях; у мотивувальній частині кожного рішення має бути наведено також посилання на закон та інші нормативно-правові акти матеріального права (назва, стаття, її частина, абзац, пункт, підпункт закону), у відповідних випадках – на норми Конституції України, на підставі яких визначено права та обов`язки сторін у спірних правовідносинах, посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Водночас, судом першої інстанції порушено вищевказані вимоги норм права, не наведено обґрунтування обставинам, на які посилається відповідач в клопотанні про закриття провадження у справі, що в свою чергу не надає процесуальної можливості апеляційному суду надати відповідному процесуальному рішенню правову оцінку та прийняти по даному питання процесуальне рішення в апеляційному порядку, оскільки з цього приводу відсутнє рішення суду першої інстанції, як таке.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Ключовими принципами цієї статті є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Виходячи із зазначеного принципу та гарантування Конституцією України судового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 379 ЦПК України, оскільки ухвала, що перешкоджає подальшому провадженню, постановлена з невідповідністю висновків, викладених в ухвалі суду, обставинам справи, та з порушенням норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 379, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 08 вересня 2025 року – скасувати, справу направити до Приморського районного суду м. Одеси для продовження розгляду справи.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено: 19.03.2026 року.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: Є.С. Сєвєрова

Л.М. Вадовська

?