Постанова від 02 березня 2026 р. у справі №947/27745/24 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/1732/26

Справа № 947/27745/24

Головуючий у першій інстанції Калініченко Л. В.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Таварткіладзе О.М.,

суддів: Сєвєрової Є.С., Вадовської Л.М.,

за участю секретаря судового засідання: Чередник К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , на рішення Київського районного суду м. Одеси від 29 вересня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Одеської міської ради, Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про визначення місця проживання дитини – ОСОБА_4 та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі у вихованні дитини, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2024 року позивачка – ОСОБА_1 звернулась до Київського районного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_3 , який перебуває на розгляді за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Служби у справах дітей Одеської міської ради, Органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про визначення місця проживання дитини, відповідно до якого позивачка просить суд:

- визначити місце проживання малолітнього – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з нею – ОСОБА_1 ;

- вирішити питання з компенсації судових витрат.

У жовтні 2024 року відповідачем за первісним позовом ОСОБА_3 пред`явлено зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі у вихованні дитини, відповідно до якого позивач за зустрічним позовом просить суд:

- зобов`язати мати дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не чинити перешкод батьку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у спілкуванні з малолітнім сином - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та визначити наступний спосіб участі батька у вихованні сина шляхом: встановлення можливості спілкуватись засобами зв`язку Інтернет (Viber, WhatsApp, Telegram) щодня з понеділка по п`ятницю з 19 год. 00 хв. до 21 год. 00 хв., у суботу та неділю з 17 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв.; систематичних побачень без присутності матері дитини, щотижня, у середу з 10 год. 00 хв. до 13 год. 00 хв., у суботи з 17 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв. неділю, з ночівлею та правом відвідування місця проживання батька, а також у святкові дні з 10 год. 00 хв. до 15 год. 00 хв., а саме в день народження дитини ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ), в день народження батька - ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ), в день Різдва Христова (7 січня), в день Великодня (Пасха), під час Травневих свят (1-2, 8-9 травня), на Новій рік (1-2 січня), в день захисту дітей (1 червня), а також спільний відпочинок літом протягом 30 – днів;

- вирішити питання з компенсації судових витрат.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 29 вересня 2025 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_2 ), за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Служби у справах дітей Одеської міської ради (місцезнаходження: 65022, м. Одеса, вул. Косовська, 2Д), Органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Канатна, 134), про визначення місця проживання дитини – відмовлено.

Позовну заяву ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) ), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул.. Канатна, 134), про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі у вихованні дитини – задоволено частково.

1. Усунуто ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , перешкоди у спілкуванні з малолітнім сином – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , шляхом зобов`язання мати дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , не перешкоджати ОСОБА_3 , у спілкуванні з малолітнім – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

2. Визначено ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , порядок та спосіб участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , шляхом встановлення систематичних спілкувань і побачень з дитиною за наступним графіком:

2.1. Спілкування засобами телефонного, аудіо та/або відео зв`язку за допомогою месенджерів «Viber», «Telegram», «WhatsApp»: кожного понеділка, середи та п`ятниці з 20 години 00 хвилин до 21 години 00 хвилин;

2.2. Систематичні побачення ОСОБА_3 із сином - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , без присутності матері:

- кожної другої та четвертої суботи відповідного місяця, з 17 години 00 хвилин до неділі 20 години 00 хвилин;

- 12 квітня щорічно, з 10 години 00 хвилин до 15 години 00 хвилин;

- 04 вересня щорічно, з 10 години 00 хвилин до 15 години 00 хвилин;

- 07 січня щорічно, з 10 години 00 хвилин до 15 години 00 хвилин;

- у день святкування Великодня щорічно, з 12 години 00 хвилин до 16 години 00 хвилин;

- 08 травня щорічно, з 10 години 00 хвилин до 15 години 00 хвилини;

- 09 травня щорічно, з 10 години 00 хвилин до 15 години 00 хвилини;

- 02 січня щорічно, з 10 години 00 хвилин до 15 години 00 хвилини;

- 01 червня щорічно, з 10 години 00 хвилин до 15 години 00 хвилини;

- 15 днів у літній період канікул від навчального процесу дитини щорічно, для спільного відпочинку в межах України, але не виключно, з попереднім погодженням із матір`ю дитини про місяць і день початку та місце спільного відпочинку;

- визначено, що у разі припадання, щорічно: 12 квітня, 04 вересня, 07 січня, день святкування Великодня, 08 травня, 09 травня, 02 січня, 01 червня, у день освітнього процесу дитини, відповідний день для забезпечення побачень дитини з батьком, переноситься і забезпечується з боку матері у найближчий вихідний день, що припадає після визначеної дати.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 ), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Канатна, 134), про визначення способу участі у вихованні дитини – відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , у відшкодування судових витрат зі сплати судового збору 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.

Не погоджуючись з таким рішенням суду,ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Київського районного суду м. Одеси від 29 вересня 2025 року в частині відмови у задоволенні первісного позову про визначення місця проживання дитини скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким первісний позов задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що під час судового розгляду орган опіки та піклування Приморського районної адміністрації Одеської міської ради було складено відповідний висновок, яким вирішив за можливим проживання малолітнього ОСОБА_4 із матір`ю ОСОБА_1 . Вказуючи у своєму рішенні про те, що між сторонами відсутній спір, суд прийшов неправильного висновку. Так, дійсно, під час судового засідання, на стадії судових дебатів, сторона відповідача заявила про те, що не заперечує проти задоволення позову щодо визначення місця проживання дитини із матір`ю – ОСОБА_1 та про відсутність між сторонами спору, однак такі твердження спростовуються матеріалами справи. Розглядаючи судом позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини, ОСОБА_3 було подано зустрічну позовну заяву про визначення способу участі у вихованні дитини. Вищевказані обставини свідчать, що між сторонами наявні неврегульовані питання щодо визначення місця проживання дитини. Саме по собі відсутність заперечень з боку відповідача щодо проживання дитини разом із позивачем не дає підстав стверджувати про відсутність предмета спору у справі. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19-ц та від 24 квітня 2024 року у справі 501/1786/22.

Будучи в розумінні ст.ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, на 03.03.2026 року на 15:00 год. ОСОБА_1 та її адвокат Орлик Віталій Олегович, Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради не з`явилися, причини неявки не повідомили, про проведення судового засідання в режимі відеоконференції не клопотали, заяв про відкладення розгляду справи не подавали.

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служби у справах дітей Одеської міської надійшла заява про розгляд справи без їх участі.

Присутній в судовому засіданні представник ОСОБА_3 адвокат Тищенко Станіслав Юрійович не заперечував проти розгляду справи за фактичної явки.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

За таких обставин, колегія суддів не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наведених у цій постанові підстав.

Відповідно до ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч.1 п.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення суду першої інстанції відповідає.

Із матеріалів справи вбачається, що рішення суду в частині задоволених позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі у вихованні дитини, ніким із сторін в установленому законом порядку не оскаржується, тому в цій частині рішення суду не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції згідно положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України та п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» № 12 від 24.10.2008 року.

Предметом апеляційного розгляду є рішення суду в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Служби у справах дітей Одеської міської ради, Органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про визначення місця проживання дитини.

Відмовляючи у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Служби у справах дітей Одеської міської ради, Органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про визначення місця проживання дитини, суд першої інстанції виходив з того, що:

- жодних доказів існування спору між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 з приводу місця проживання їх малолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , суду не надано;

- наявність відповідного спору також не встановлено судом і під час розгляду справи, приймаючи, що стороною відповідача за первісним позовом – ОСОБА_3 визнавався факт того, що їх спільна дитина проживає разом з матір`ю, з приводу чого в нього відсутні заперечення та вимогу зі зміни місця проживання дитини з ним, а навпаки ОСОБА_3 заявлені вимоги з приводу визначення йому способу участі у вихованні (спілкуванні) дитини шляхом встановлення відповідного графіку для спілкування та побачень, як батьку який проживає окремо, що додатково підтверджує відсутність спору між сторонами з приводу місця проживання дитини.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що сторони по справі: ОСОБА_3 та ОСОБА_6 перебували у шлюбі з 08.09.2017 року, зареєстрованому Малиновським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, про що було зроблено відповідний актовий запис №2447, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 від 08.09.2017 року.

Доказів на підтвердження розірвання шлюбу між сторонами по справі не надано, разом з тим, сторонами під час розгляду справи було визнано, що відповідне питання перебувало на розгляді в Київському районному суді міста Одеси в межах цивільної справи №947/13813/24, та шлюб між ними розірвано у жовтні 2024 року.

За час перебування сторін у шлюбі, в них народилась спільна дитина – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 22.04.2020 року, який станом на час розгляду справи є малолітнім.

У відповідності до довідок про реєстрацію місця проживання, виданих Департаментом надання адміністративних послуг Одеської міської ради, судом встановлено, що малолітня дитина сторін по справі - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований разом з матір`ю – ОСОБА_1 за однією адресою: АДРЕСА_3 .

Вказане житло місця спільного місця проживання ОСОБА_1 та малолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , належить на праві власності ОСОБА_1 з 15.02.2012 року, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав №33310890 від 28.02.2012 року.

Батько дитини – ОСОБА_3 зареєстрований окремо за адресою: АДРЕСА_4 .

Додатково приймаючи спільно визнані позивачем та відповідачем обставини під час розгляду справи вбачається встановленим, що ОСОБА_3 перебуває поза межами державного кордону України, проживає окремо від ОСОБА_1 та малолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , після погіршення сімейних стосунків, що за визнаними спільно сторонами справи обставинами, вже мало місце станом на січень 2024 року.

У відповідності до характеристики КУ «Одеський заклад дошкільної освіти «Ясла-Садок» №75 Одеської міської ради» від 29.07.2024 року за вих. №2907/1, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є учнем КУ «Одеський заклад дошкільної освіти «Ясла-Садок» №75 Одеської міської ради» з жовтня 2023 року, за час навчання зарекомендував себе з хорошої сторони, заняття відвідує постійно та ставиться з відповідальністю. На заняття приходить з мамою – ОСОБА_1 , яка приймає основну участь у дошкільному, інтелектуальному, емоційному вихованні своєї дитини. Також довідкою вказаної організації від 15.10.2024 року за №35 повідомлено, що щоденний графік роботи закладу з понеділка по п`ятницю з 07год.:00хв. по 19 год.:00хв.

Разом з тим, до суду надано відповідь КУ «Одеський заклад дошкільної освіти «Ясла-Садок» №75 Одеської міської ради» від на адвокатський запит представника позивача за зустрічним позовом з якої вбачається, що закладом повідомлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , станом на 11.06.2025 року продовжує відвідувати зазначений заклад, відвідування якого відбувається згідно з затвердженим графіком з понеділка по п`ятницю з 08год.:00хв. по 18 год.:00хв. Також підтверджено, що іноді мати дитини – ОСОБА_1 забирає дитину раніше визначеного часу.

У відповідності до характеристики Дитячого простору «ХМАРИК» від 26.07.2024 року за вих. №2607/1, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є учнем Дитячого простору «ХМАРИК» з листопада 2023 року, за час навчання зарекомендував себе з хорошої сторони, заняття відвідує постійно та ставиться з відповідальністю. На заняття приходить з мамою – ОСОБА_1 , яка приймає основну участь у дошкільному вихованні своєї дитини. Також довідкою вказаної організації від 15.10.2024 року за №1510/1 повідомлено, що відвідування ОСОБА_4 тренування відбуваються: щотижня у вівторок та четвер з 17год.:00хв. по 19 год.:00хв.

У відповідності до характеристики ВП «Міжнародна школа спорту міжнародної академічної школи – Одеса» від 24.07.2024 року за вих. №2407/1, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є учнем характеристики ВП «Міжнародна школа спорту міжнародної академічної школи – Одеса» з грудня 2023 року, за час навчання зарекомендував себе з хорошої сторони, тренування відвідує постійно та ставиться з відповідальністю. На заняття приходить з мамою – ОСОБА_1 , яка приймає основну участь у спортивному вихованні своєї дитини.

У відповідності до наданої характеристики ГО ДЮФК «Я Одесит» від 29.07.2024 року за вих. №002907, вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є учнем ДЮФК «Я ОДЕСИТ» з червня 2024 року, за час навчання зарекомендував себе з хорошої сторони, тренування відвідує постійно та ставиться з відповідальністю. На заняття приходить з мамою – ОСОБА_1 , яка приймає основну участь у спортивному вихованні своєї дитини. Також довідкою вказаної організації від 16.10.2024 року за №1610/1 повідомлено, що відвідування ОСОБА_4 тренування відбуваються: щотижня у понеділок з 18год.:00хв. по 19 год.:00хв., середу з 18год.:30хв. по 19 год.:30хв. та п`ятницю з 19год.:00хв. по 20год.:00хв. Додатково зазначено, що графік може змінюватись в залежності від переходу з відкритої площадки до залу в залежності від пори року.

У відповідності до довідки ФОП ОСОБА_7 . Міжнародна школа спорту від 15.10.2024 року вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відвідує заняття з плавання з грудня 2023 року, які відбуваються у середу з 16год.:00хв. по 17год.:00хв., у суботу з12 год.:00хв. по 13год.:00хв., іноді у понеділок з 16год.:00хв. по 17год.:00хв.

Також позивачкою за первісним позовом надано до суду довідку «КНП «Дитячий консультативний центр імені академіка Б.Я. Резника» Одеської міської ради від 23.10.2024 року з якої вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відвідував зазначений заклад, однак діагноз та причини звернення встановити вбачається можливим з підстав нерозбірливого викладу змісту довідки.

Щодо доказів відносно матері дитини судом встановлено, що ОСОБА_1 працевлаштована, працює в ТОВ «Аркас Логістікс Україна», на посаді фахівця комерційного відділу з організації залізничних перевезень з 13.03.2018 року по день надання довідки – 08.07.2024 року, середня заробітна плата якої на місяць становить 16995,00 грн., з вирахуванням податків становить 13680,98 грн., а за період з січня 2024 року по червень 2024 включно склала в загальному розмірі 82085,82 грн., з урахуванням виключеної суми податків, що підтверджується довідкою ТОВ «Аркас Логістікс Україна» за №08.07/1 від 08.07.2024 року.

Згідно з довідкою КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я» Одеської обласної ради від 12.07.2024 року за №2590, ОСОБА_1 згідно з даними архіву, реєстратури та картотеки Центру не значиться, на психіатричному та наркологічному обліку не перебуває.

Стороною відповідача за первісним позовом та позивачем за зустрічним позовом – ОСОБА_3 надані скріншоти переписок з сином та матір`ю дитини, які не спростовувались позивачкою за первісним позовом, у відповідності до яких батько дитину відправляв смс-повідомлення на адресу сина та матері дитини з привітанням з Днем народження сина, висловленням своїх почуттів, та інформацією про неможливість додзвонитись до матері дитини.

Під час розгляду справи, також на виконання ухвали суду від 14.10.2024 року судом отримані від органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради в якості доказів по справі:

- висновок на бланку №035260, за вих. №01-11/665/1 від 28.03.2025 року Органу опіки та піклування про визначення способів участі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у вихованні малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у відповідності до якого вирішено визначити способи участі ОСОБА_3 у вихованні малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , враховуючи стан здоров`я дитини, розпорядок дня дитини, за умови забезпечення батьком необхідного духовного, фізичного та морального розвитку дитини, шляхом встановлення необмеженого часу спілкування батька з дитиною засобами телефонного та відеозв`язку за допомогою мессенджерів Viber, Telegram, WhatsApp; у разі приїзду батька на територію України за попередньою домовленістю між батьками;

- висновок на бланку №037854, за вих. №01-11/1036/1 від 19.05.2025 року Органу опіки та піклування про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом з одним із батьків, відповідно до якого вирішено вважати можливим визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом з матір`ю ОСОБА_1 .

Колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Тобто, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17).

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справа № 582/18/21).

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Суд - це фактично останній інструмент, який підлягає використанню при вирішенні сімейних спорів, коли спір неможливо вирішити іншим шляхом. І суд може задовольнити позов у справі щодо дитини лише тоді, коли дійде висновку, що це є необхідним і корисним для інтересів та благополуччя дитини.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи, згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

У статті 161 СК України передбачено, що спір між матір`ю та батьком щодо місця проживання малолітньої дитини, які проживають окремо, та не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що першочерговим критерієм визначення місця проживання дитини, яка не досягла десяти років, є спільна згода батьків.

У випадку наявності спору між батьками щодо місця проживання малолітньої дитини, такий спір може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Отже, при визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

У справі, яка переглядається, судом встановлено, що за час перебування у шлюбі ОСОБА_3 та ОСОБА_8 народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Звертаючись до суду з позовом з приводу визначення місця проживання малолітнього - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у відповідності до положень статті 161 СК України, ОСОБА_1 вказала про наявність відповідного спору між сторонами, як батьками дитини, з цього приводу.

Матеріалами справи підтверджено та обома сторонами визнаються обставини того, що малолітня дитина сторін по справі - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає разом з матір`ю – ОСОБА_1 , окремо від батька – ОСОБА_3 , який перебуває поза межами державного кордону України.

ОСОБА_3 не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву до суду першої інстанції, в якому би заперечував проти позовних вимог ОСОБА_1 щодо визначення місця проживання дитини з нею.

Проте, ОСОБА_3 пред`явлено зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі у вихованні дитини, в якому також не містяться заперечення з цього приводу.

Також, ОСОБА_3 не вимагав зміни місця фактичного проживання дитини, після звернення позивачки до суду із позовом про визначення місця проживання сина із нею у встановленому порядку з самостійним позовом до суду з цими ж вимогами.

В суді апеляційної інстанції у поданому відзиві на апеляційну скаргу через свого представника, також не ставиться питання щодо проживання дитини разом з ним.

Відповідно до частин першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до положень частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З урахуванням цих норм, а також положень статті 15 ЦК України, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 з приводу визначення місця проживання малолітнього сина сторін по справі разом з нею, оскільки матеріали справи не містять доказів існування спору між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 з приводу місця проживання їх малолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Колегія суддів вважає, що за встановлених обставин інтереси дитини не потребують втручання держави у сімейні відносини, що врегульовані за згодою (домовленістю) їх учасників. Позивачкою не доведено необхідності захисту її прав чи інтересів малолітньої дитини з боку органу опіки та піклування, а також суду як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення оскаржуваного судового рішення.

Такі висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 липня 2024 року у справі № 127/16211/23, від 10 грудня 2024 року у справі № 299/8679/23, від 15 січня 2025 року у справі № 755/15383/23, від 25 лютого 2025 року у справі № 562/3371/23.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що цей спір щодо місця проживання дитини був ініційований матір`ю, з якою дитина і так фактично проживала і продовжує проживати. У справі відсутні докази того, що батько дитини вимагав та вимагає зміни місця проживання сина.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 грудня 2024 року у справі № 299/8679/23 зазначено, що «зазначення судом першої інстанції фрази «між батьками відсутній спір щодо місця проживання дитини» у цьому випадку свідчить про те, що права позивача не порушені, а не як підстава для закриття провадження у справі».

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є підставою для відмови в позові, до такого висновку дійшов Верховий Суд у своїх постановах, а саме постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21).

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20).

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди із рішенням суду.

Таким чином суд першої інстанції дійшов правильного висновку, про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини.

Інші доводи апеляційної скарги зведені лише до незгоди з остаточним висновком районного суду без наведення будь-яких обставин, які б ставили під сумнів набутий судом висновок або свідчили б про невірну оцінку судом доказів, які надані сторонами та невірне застосування законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також звертає увагу на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Таким чином, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, рішення суду - без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 29 вересня 2025 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено: 19.03.2026 року.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: Є.С. Сєвєрова

Л.М. Вадовська