Постанова від 18 березня 2026 р. у справі №127/41170/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/41170/25

Провадження № 33/801/272/2026

Категорія: 156

Головуючий у суді 1-ї інстанції Воробйов В. В.

Доповідач: Оніщук В. В.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2026 рокум. Вінниця

Суддя Вінницького апеляційного суду Оніщук В. В., з участю секретаря судового засідання Ходакової М. Г., розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 – адвоката Сауляка Євгена Васильовича на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 18 лютого 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП,

в с т а н о в и в :

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 18 лютого 2026 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, а також стягнуто в дохід держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

У постанові суду зазначено, що 28 грудня 2025 року о 02 год 05 хв в м. Вінниця, вул. Чорновола, 11, водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом «AUDI A4», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя, запах алкоголю з порожнини рота. Від огляду у встановленому законом порядку у лікаря нарколога ОСОБА_1 відмовилась, усвідомлюючи всю відповідальність, висновок лікаря нарколога 0820, при цьому велась безперервна відеофіксація на портативні відеореєстратори. Чим водій порушила вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху. Дії ОСОБА_1 поліцейським БУПП у Вінницькій області ДПП кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

При ухваленні оскаржуваної постанови суд першої інстанції виходив з того, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП доведена належними та допустимими доказами.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду, захисник ОСОБА_1 – адвокат Сауляк Є. В., подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність постанови суду першої інстанції та винесення її за неповного дослідження обставин справи, просив постанову скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що у матеріалах справи відсутні докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом та її зупинки, а тому відсутні підстави для притягнення її до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Також працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння без оголошення їй наявних ознак сп`яніння, на відеозаписі їх наявність не зафіксована.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та її захисник апеляційну скаргу підтримали з посиланням на викладені у ній підстави.

Заслухавши пояснення особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, доводи захисника, проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи і дослідивши обставини справи, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Згідно зі статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення в першу чергу зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, а також чи винна дана особа в його вчиненні і чи підлягає вона адміністративній відповідальності, і лише після цього вирішувати питання про можливість накладення адміністративного стягнення.

Положеннями частини сьомої статті 294 КУпАП передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).

Відповідно до положень п. п. 1.1, 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно із пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров`я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов`язки, зокрема, пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку огляд для визначення стану сп`яніння.

Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до змісту статті 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі – Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння відповідно до пункту 3 Розділу І Інструкції є: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів; порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці.

Із аналізу вказаних норм слідує, що підставою для проведення огляду водія транспортного засобу на стан сп`яніння є наявність у поліцейського підстав вважати, що водій перебуває у такому стані на основі виявлених ознак сп`яніння.

Відповідно до пункту 6 Розділу І Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться:

- поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби);

- лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Згідно із вимогами пункту 7 Розділу І Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

За частиною 2 статті 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У результаті дослідження матеріалів справи в ході апеляційного розгляду встановлено такі обставини.

Відповідно до протоколу від 28 грудня 2025 року серії ЕПР1 №552729, 28 грудня 2025 року о 02 год 05 хв у м. Вінниці по вул. Чорновола, 11, водій ОСОБА_1 керувала т/з «Ауді А4», д. н. з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння а саме: тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя, запах алкоголю з порожнини рота. Від огляду у встановленому законом порядку у лікаря нарколога ОСОБА_1 відмовилась, усвідомлюючи всю відповідальність, висновок лікаря-нарколога 0820. При цьому велась безперервна відеофіксація на портативні відеореєстратори. Своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП. (а. с. 2).

У направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції зазначено, що 28 грудня 2025 року ОСОБА_1 була направлена на огляд до КНП «ВОКЛ ім. Акад. О. І. Ющенка ВОР» (а. с. 4).

Відповідно до висновку медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 28 грудня 2025 року ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння відмовилась (а. с. 7).

До матеріалів справи також долучені відеозаписи з нагрудних камер поліцейських, де зафіксовано як о 02 год 16 хв працівники поліції підходять до автомобіля «Ауді А4», д. н. з. НОМЕР_1 , за кремом якого перебуває ОСОБА_1 та пропонують їй проїхати у медичний заклад для проходження огляду на стан сп`яніння. ОСОБА_1 погоджується.

Дорогою до закладу охорони здоров`я поліцейський запитує у ОСОБА_1 чому вона відмовилася від проходження огляду на місці зупинки.

О 02 год 27 хв поліцейські доставляють ОСОБА_1 до лікарні, де о 02 год 37 хв вона відмовляється від проходження огляду на стан сп`яніння. Поліцейський роз`яснює ОСОБА_1 наслідки відмови від проходження огляду на стан сп`яніння та запитує чи усвідомлює вона їх. ОСОБА_1 підтверджує відмову від проходження огляду. Лікар складає відповідний висновок.

О 02 год 47 хв поліцейський повідомляє ОСОБА_1 , що відносно неї буде складено протокол за ч. ст. 130 КУпАП, роз`яснює їй її права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України. Також повідомляє, що її відсторонено від керування транспортним засобом, пропонують знайти тверезого водія, або ж т/з буде поміщений на арештмайданчик.

О 02 год 58 хв поліцейський ознайомлює ОСОБА_1 зі складеним протоколом.

Таким чином доводи апеляційної скарги повністю спростовуються наявними у матеріалах справи належними та допустимими доказами.

Так, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про відсутність у матеріалах справи доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом, оскільки хоч факт руху автомобіля дійсно не зафіксований на відеозаписі, проте під час спілкування із працівниками поліції він знаходився на проїзній частині. Факту керування автомобілем ОСОБА_1 не заперечувала, на доставлення до медичного закладу для проходження огляду на стан сп`яніння погодилася саме як водій транспортного засобу.

Також необґрунтованими є доводи про те, що працівниками поліції не було виявлено ознак алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 , а тому складання протоколу про адміністративне правопорушення є незаконним, оскільки такі твердження є безпідставними та надуманими.

Чинним законодавством у сфері безпеки дорожнього руху саме працівникам поліції надані повноваження із виявлення ознак того чи іншого сп`яніння у осіб, які керують транспортними засобами, та при цьому проходження огляду на стан сп`яніння є обов`язком для такої особи.

В справі, яка переглядається апеляційним судом, протокол про адміністративне правопорушення складено саме з підстав відмови водія пройти огляд на стан сп`яніння в установленому законом порядку.

Досліджені судом відеозаписи є інформативним і не вказують на упередженість чи суб`єктивне ставлення працівників поліції, ними роз`яснено права особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, підстави для проходження огляду на стан сп`яніння і наслідки відмови від його проходження.

Після виявлення ознак сп`яніння працівники поліції доставили ОСОБА_1 до закладу охорони здоров`я, де їй було запропоновано пройти відповідний огляд, забезпечивши таким чином реальну, об`єктивну можливість реалізувати свій обов`язок та пройти огляд у встановленому законом порядку, однак ОСОБА_1 такого обов`язку не виконала.

Виявлені у ОСОБА_1 ознаки сп`яніння були їй повідомлені, що зафіксовано на відеозаписі.

Наявні у матеріалах справи докази є логічними, послідовними, узгоджуються між собою, не викликають сумнівів у їх достовірності та об`єктивно підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд виснує, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, зводяться до незгоди із ними, спрямовані виключно на уникнення покарання та факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння на законну вимогу поліцейського не спростовують.

У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 26 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з`ясовані повно та об`єктивно, вина ОСОБА_1 доведена повністю, а її дії за ч. 1 ст. 130 КУпАП кваліфіковані правильно, тому твердження скаржника про відсутність в діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є надуманими та безпідставними.

Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП та відповідає положенням ст. ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення.

Строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ст. 38 КУпАП, не пропущені.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, тому її слід залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Керуючись ст. ст. 245, 280, 294 КУпАП, суд апеляційної інстанції,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 – адвоката Сауляка Євгена Васильовича – залишити без задоволення.

Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 18 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Вінницького

апеляційного суду В. В. Оніщук