Постанова від 17 березня 2026 р. у справі №132/2629/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 132/2629/25

Провадження № 33/801/275/2026

Категорія: 156

Головуючий у суді 1-ї інстанції Карнаух Н. П.

Доповідач: Рибчинський В. П.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі судді судової палати у цивільних справах Рибчинського В.П.,

за участі захисника ОСОБА_1 – адвоката Довгалюк Л.І., розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 – адвоката Довгалюк Лесі Іванівни на постанову Калинівського районного суду Вінницької області від 24 жовтня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 № 409768 від 02.08.2025, водій ОСОБА_1 02 серпня 2025 о 03:15 год., порушуючи комендантську годину у Вінницькій обл., Хмільницькому р-н., с. Хомутинці, вул. Руданського, керував транспортним засобом SKODA OCTAVIA, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, порушення мови, неприродна блідість обличчя, поведінка, яка не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, у встановленому законом порядку, водій відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постановою Калинівського районного суду Вінницької області від 24 жовтня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді адміністративного штрафу в розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить в сумі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 605,60 грн.

Не погоджуючись з такою постановою суду захисник ОСОБА_1 – адвокат Довгалюк Л.І. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила постанову суду скасувати, а провадження в справі закрити в зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення.

В апеляційній скарзі адвокат ставить питання про поновлення строку на оскарження постанови суду першої інстанції з тих підстав, що судом першої інстанції справу розглянуто 24.10.2025 без участі ОСОБА_1 , оскільки останній перебував у зоні бойових дій та на даний час продовжує військову службу у в/ч НОМЕР_2 , місце розташування якої у Запорізькій області, копія оскаржуваної постанови йому не вручалась, підпис на зворотному повідомленні про отримання поштового відправлення не належить ОСОБА_1 , на час вручення копії оскаржуваної постанови ОСОБА_1 перебував на службі у Запорізькій області.

Дослідивши матеріали адміністративної справи та доводи апеляційної скарги, вважаю, що пропущений строк на оскарження постанови підлягає поновленню, а апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

Норми КУпАП не містять вичерпного переліку поважних причин, які можна враховувати при вирішенні питання про поновлення пропущеного процесуального строку, так як вони враховуються у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи.

Поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. При цьому КУпАП не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

З матеріалів справи вбачається, що постанова суду прийнята 24.10.2026 без участі ОСОБА_1 , який проходить військову службу у Запорізькій області, переважно знаходиться у зоні бойових дій, за відсутності мобільного зв`язку та інтернету, копію оскаржуваної постанови він особисто не отримував, про оскаржувану постанову дізнався лише після накладення арешту на його банківську картку.

З огляду на зазначене, наведені в клопотанні про поновлення строку причини пропуску строку на оскарження постанови суду суд апеляційної інстанції вважає поважними та доходить висновку про поновлення строку на оскарження постанови суду, з метою забезпечення права особи на апеляційне оскарження.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у ст.ст. 251, 252 КУпАП, зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Вивченням матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що суддя, діючи у відповідності до вимог ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП, всебічно, повно та об`єктивно дослідив обставини вчиненого адміністративного правопорушення, докази, які містяться в матеріалах справи на предмет їх належності, достатності та допустимості, за результатами чого дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 Правил дорожнього руху, що є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 409768 від 02.08.2025, водій ОСОБА_1 02 серпня 2025 о 03:15 год, порушуючи комендантську годину у Вінницькій обл., Хмільницькому р-н., с. Хомутинці, вул. Руданського, керував транспортним засобом SKODA OCTAVIA, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, порушення мови, неприродна блідість обличчя, поведінка, яка не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, у встановленому законом порядку, водій відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Даний протокол відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, містить виклад суті вчиненого правопорушення та є джерелом доказової інформації про подію правопорушення та особу, яка його вчинила.

Відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції - передбачено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції зробив на підставі доказів, які містяться у справі, а саме: протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 409768 від 02.08.2025 року (а.с. 2); направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного сп`яніння відповідно до якого 02.08.2025 о 03:25 год ОСОБА_1 , у якого виявлено ознаки наркотичного сп`яніння (звужені зіниці очей, які не реагують на світло, порушення мови, неприродна блідість обличчя, поведінка) направлявся до КНП «Калинівська ЦРЛ» для проведення огляду з метою виявлення стану наркотичного сп`яніння (а.с. 4); відеозапису із нагрудних камер поліцейських (а.с. 13).

Пункт 2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відмова водія від проходження огляду на стан сп`яніння має наслідком притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У зв`язку з відмовою водія від проходження огляду, поліцейський, діючи у відповідності до вимог ст. 266 КУпАП, правомірно склав протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, вказавши, що ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР України.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом апеляційний суд до уваги не бере, оскільки з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 жодного разу не заперечив, що він керував автомобілем, більше того, повідомив працівникам поліції, що прямує в с. Радівка, де він власне і проживає.

Апеляційний суд зазначає, що згідно з п. 1.3. Правил дорожнього руху України, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Вказаний нормативний акт встановлює презумпцію знання водієм транспортного засобу його положень та однозначного обов`язку їх виконання.

Також суд враховує, що відповідно до практики Європейського суду рішення у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, зазначено, що особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Отже, керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння не може вважатись малозначним правопорушенням, оскільки зазначені дії наражають оточуючих на небезпеку.

Крім того, з досліджених відеозаписів вбачається, що працівники поліції пояснили, що вбачають у водія ознаки наркотичного сп`яніння та запропонували пройти огляд у медичному закладі, тоді як поведінка ОСОБА_1 вказує, що він повністю усвідомлював вимогу поліцейського пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, та наслідки такої відмови. При цьому, з відеозапису також вбачається, що ОСОБА_1 зізнався працівникам поліції в тому, що в той день він вживав наркотичні засоби.

Щодо посилань апеляційної скарги на те, що при вивчені відеозаписів, вбачається, що своїми неправомірними діями працівники патрульної поліції спровокували ОСОБА_1 до відмови останнім від проходження огляду, не заслуговують на увагу, оскільки доказів звернення зі скаргами на неправомірні дії з боку працівників поліції, в матеріалах справи відсутні. Також не вбачається будь-якого тиску з боку працівників на ОСОБА_1 із дослідженого відеозапису.

У зв`язку з відмовою водія від проходження огляду, поліцейський, діючи у відповідності до вимог ст. 266 КУпАП, правомірно склав протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, вказавши, що ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на необґрунтованість прийнятої у справі постанови щодо визнання апелянта винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

За таких обставин приходжу до висновку, що ОСОБА_1 було надано в передбаченому порядку можливість пройти перевірку на стан наркотичного сп`яніння, від якої він відмовився, що містить склад правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідно, наявні підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності.

З огляду на викладене, за результатами апеляційного перегляду справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення суддею норм процесуального права, як про це зазначає апелянт у поданій апеляційній скарзі, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 33, 38, 130, 247, 283, 284, 294 КУпАП, суд, -

п о с т а н о в и в:

Поновити ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Довгалюк Леся Іванівна, строк на оскарження постанови Калинівського районного суду Вінницької області від 24 жовтня 2025 року.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 – адвоката Довгалюк Лесі Іванівни залишити без задоволення.

Постанову Калинівського районного суду Вінницької області від 24 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Вінницького

апеляційного суду: В.П. Рибчинський