Постанова від 16 березня 2026 р. у справі №128/2156/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 128/2156/25

Провадження № 33/801/255/2026

Категорія: 156

Головуючий у суді 1-ї інстанції Саєнко О. Б.

Доповідач: Міхасішин І. В.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі судді Міхасішина І.В.,

за участю: особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника – адвоката Байдака В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Байдака Василя Григоровича на постанову Вінницького районного суду Вінницької області від 06 лютого 2026 року,

по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП,

встановив:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення 28.05.2025 о 16:25 год. по вул. Якова Гальчевського (Гагаріна), 20 в с-щі Вороновиця, Вінницького району Вінницької області, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом, а саме трактором «Беларус 320.4м», на якому були відсутні номерні знаки та з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення мови; від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі водій відмовився у встановленому законом порядку.

Своїми умисними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.

Постановою Вінницького районного суду Вінницької області від 06 лютого 2026 року визнано винним ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк в один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь держави судовий збір, що становить 605,60 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що вина ОСОБА_1 підтверджується даними протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 №344347 від 28.05.2025, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, направленням на огляд водія транспортного засобу до КНП «ЦТЗ «Соціотерапія» ВОР», копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, відеозаписами, які містяться на компакт-дисках та долучених до матеріалів справи.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвокат Байдак В.Г. подала апеляційну скаргу в якій посилаючись на те, що оскаржувана постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та неповне з`ясування судом першої інстанції обставин вчинення адміністративного правопорушення просить оскаржувану постанову скасувати провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що справа була розглянута у відсутність ОСОБА_1 , останній не був повідомлений про час та місце розгляду справи, суд порушив його право на доведення не винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення. Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що ОСОБА_1 не відмовлявся пройти огляд у закладі охорони здоров`я, однак працівники поліції відмовились його туди доставляти.

Крі того в апеляційній скарзі захисник Гулєватого С.Т. заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, мотивуючи його тим, що копію оскаржуваної постанови отримано ОСОБА_1 лише19 лютого 2026 року , апеляційна скарга подана 26 лютого 2026 року, тобто в межах десятерного терміну з дня отримання постанови.

Відповідно до частини другої статті 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні цього строку відмовлено.

Згідно вимог статті 289 КУпАП в разі пропуску строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено.

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи, а тому апеляційний суд дійшов висновку про необхідність поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Вінницького районного суду Вінницької області від 06 лютого 2026 року.

В судовому засіданні особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник – адвокат Байдак В.Г. апеляційну скаргу підтримали, просив суд її задовольнити на підставі доводів викладених у ній.

Захисник – адвокат Байдаг В.Г. заявив клопотання про допит свідка ОСОБА_2 , який був присутній під час складання протоколу відносно ОСОБА_1 та може надати покази щодо обставин події.

Суд дослідивши матеріали справи дійшов до висновку, що в задоволенні клопотання слід відмовити, оскільки матеріали справи містять всі наявні та допустимі докази для повного та всебічного розгляду справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, співставивши їх з наявними в матеріалах справи доказами, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Також в апеляційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 13 лютого 2024 року.

Відповідно до частини другої статті 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні цього строку відмовлено.

Згідно вимог статті 289 КУпАП в разі пропуску строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено.

На підтвердження обставин щодо поважності причин пропуску строку апеляційного оскарження особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності апелянт зазначає, що апеляційна скарга подана повторно, оскільки перша апеляційна скарга була подана у строк визначений ст. 294 КУпАП, однак була повернута судом апеляційної інстанції в зв`язку з відсутністю витягу з договору про надання правничої допомоги.

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи, а тому апеляційний суд дійшов висновку про необхідність поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 13 лютого 2024 року.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи, наведені в апеляційній скарзі, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами сторони захисту щодо порушення судом першої інстанції норм КУпАП під час розгляду справи.

Відповідно ч. 1-2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, а згідно ст. 9 цього Кодексу адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, гласність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у ст.ст. 251, 252 КУпАП, зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

На переконання апеляційного суду вказані вимоги процесуальних норм КУпАП суддею суду першої інстанції не дотримані.

В матеріалах справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП є ряд суперечностей на які вказує захисник останнього в апеляційній скарзі.

Так, місцевий суд, як доказ винуватості ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП взяв до уваги, зокрема, протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №344347 від 28.05.2025, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, направленням на огляд водія транспортного засобу до КНП «ЦТЗ «Соціотерапія» ВОР», копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, відеозаписами, які містяться на компакт-дисках та долучених до матеріалів справи.

Проте, вказані докази апеляційний суд не може визнати належними, допустимими, достовірними та такими, які узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і які свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного проступку, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, виходячи із наступного.

Частиною першої статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ст.266 КУпАП, «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (далі Порядок) та «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння бо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 р. № 1452/735 далі Інструкція), особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу а швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог ст.266 КУпАП, та висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп`яніння, складені з порушенням вимог Інструкції, вважаються недійсними.

У долученому до матеріалів справи відеозаписі вбачається, що водію ОСОБА_1 уповноваженою особою не було роз`яснено його права, передбачені ст.ст.55, 56, 59, 63 Конституції України, ст.268КУпАП, що є порушенням його права на захист.

З наявного в матеріалах справи відеозапису із портативного відеореєстратора працівника патрульної поліції щодо складання адміністративних матеріалів за ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1 вбачається, що під час спілкування з поліцейськими, водій поводив себе адекватно, чітко відповідав на їх запитання, його поведінка цілком відповідала обстановці.

Також переглядом відеозапису встановлено, що поліцейським не було названо водію ознаки алкогольного сп`яніння, при цьому не було зафіксовано порядок перевірки виявлених у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, зокрема перевірки реакції його зіниць очей на світло, огляд його рук, запаху алкоголю з ротової порожнини. З відеозапису чітко видно, що у ОСОБА_1 , поведінка адекватна, мова зрозуміла, чітка, рухи тіла теж адекватні.

Крім того на прохання пройти огляд на стан сп`яніння на місті в присутності свідків працівник поліції відмовив останньому, пославшись, що він раніше відмовився пройти огляд, хоча на той час протокол про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, ще не був складений.

Відповідно до широкого розуміння доктрини «плодів отруєного дерева» (fruit of the poisonous tree) сформульована Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», будь-яке винне порушення поліцейськими конституційних прав громадян, що має зв`язок із самим процесом виявлення, вилучення і фіксації доказів, тягне втрату останніми юридичної сили. Тобто, це означає безумовну недопустимість доказів при будь-якому порушенні встановленого порядку збирання доказів незалежно від характеру і ступеня. У вузькому сенсі доктрина «плодів отруєного дерева» зводиться до заборони використання даних, отриманих на підставі або з використанням доказів визнаних недопустимими.

Судом першої інстанції у повній мірі не було досліджено наявні в матеріалах справи докази, що мало наслідком помилковий висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Державні органи не мають права перекладати обов`язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України.

Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Суд не вправі самостійно вносити доповнення, зміни у протоколи про адміністративні правопорушення, витребувати додаткові докази у справі, оскільки це є недопустимим та буде свідчити про необ`єктивність, упередженість судді при розгляді справи, порушенням права на захист, рівності сторін процесу.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

В той же час, у справі «Barbera, MesseguandJabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

Відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційного скарги суд апеляційної інстанції має право, зокрема скасувати постанову та прийняти нову постанову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, оскільки надані суду першої інстанції матеріали не містять достатньо доказів, які б вказували на наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю у відповідності до вимог п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

постановив:

Поновити захиснику особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвокату Байдаку Василю Григоровичу строк на апеляційне оскарження постанови Вінницького районного суду Вінницької області від 06 лютого 2026 року.

Апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Байдака Василя Григоровича задовольнити.

Постанову Вінницького районного суду Вінницької області від 06 лютого 2026 року скасувати.

Провадження у справі закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І.В. Міхасішин