Рішення від 18 березня 2026 р. у справі №749/1892/25 — Сновський районний суд Чернігівської області

Справа № 749/1892/25

Номер провадження 2/749/184/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2026 року місто Сновськ

Сновський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді: Кравчук М. В.

за участю секретаря: Павленко В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в місті Сновськ справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 , -

В С Т А Н О В И В:

22.12.2025 р. ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 116 565, 05 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 25.08.2023 р. між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 960336, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 19 800, 00 грн на умовах визначених кредитним договором, а споживач зобов`язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору. Однак, відповідач не виконав належним чином умов кредитного договору, внаслідок чого станом на 22.12.2025 р. заборгованість відповідача становить 116 565, 05 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту – 15 426, 83 грн та заборгованість за процентами – 101 138, 22 грн.

21.06.2024 р. ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали договір факторингу № 21062024, згідно якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Селфі Кредит», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 960336 від 25.08.2023 р.

Оскільки відповідач ухиляється від виконання своїх договірних зобов`язань, ігнорує вимоги позивача та добровільно не погашає прострочену заборгованість позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Справу передано головуючому судді 24.12.2025 р.

25.12.2025 р. надійшли відомості про зареєстроване місце проживання відповідача.

Ухвалою Сновського районного суд Чернігівської області від 29.12.2025 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження. Проведення підготовчого судового засідання призначено на 20.01.2026 р.

20.01.2026 р. справу знято з розгляду у зв`язку з перебуванням судді у відпустці.

Ухвалою Сновського районного суд Чернігівської області від 12.02.2026 р. клопотання позивача про витребування доказів задоволено. Витребувано від акціонерного товариства «Сенс банк» інформацію щодо: чи була успішною транзакція, здійснена 25 серпня 2023 року на суму 19800, 00 гривень на банківську картку № НОМЕР_1 , власником якої є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ); чи були зараховані грошові кошти за цією транзакцією на відповідний рахунок власника банківської карти № НОМЕР_1 . Закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.03.2026 р.

02.03.2026 р. від відповідача надійшли письмові пояснення, зареєстровані за вх. № 1091, у яких відповідач вважає позовну заяву необґрунтованою з наступних підстав. Надана позивачем копія договору № 960336 від 25.08.2023 року не містить підписів сторін і не відповідає вимогам Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оскільки роздруківка без електронного підпису не є належним доказом укладення правочину. Позивачем не надано первинних бухгалтерських документів, таких як платіжні доручення чи банківські виписки, що підтверджували б фактичне перерахування коштів відповідачу, а односторонній розрахунок заборгованості не може бути доказом виконання кредитних зобов`язань. Крім того, наданий витяг із реєстру боржників не є належним підтвердженням відступлення права вимоги, адже він виготовлений позивачем самостійно та не містить підписів осіб, що уклали договір факторингу. Також заявлені витрати на правничу допомогу є неспівмірними зі складністю справи та значенням спору, що разом із вищезазначеним свідчить про недоведеність позовних вимог і необхідність відмови у їх задоволенні.

Ухвалою Сновського районного суд Чернігівської області від 03.03.2026 р. повторно витребувано від АТ «Сенс банк» інформацію щодо: чи була успішною транзакція, здійснена 25 серпня 2023 року на суму 19800, 00 гривень на банківську картку № НОМЕР_1 , власником якої є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ); чи були зараховані грошові кошти за цією транзакцією на відповідний рахунок власника банківської карти № НОМЕР_1 . Оголошено перерву у судовому засіданні до 19.03.2026 р.

03.03.2026 р. від АТ «Сенс банк» надійшла витребувана інформація, зареєстрована за вх. № 1152.

Позивач та відповідач у судове засідання не з`явилися. Повідомлялися про день, час та місце розгляду справи належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази у справі, приходить до наступного.

25.08.2023 р. між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір № 960336 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort», відповідно до умов якого товариство надало споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором (а. с. 7-18).

Згідно з п. 1.1. договору цей договір укладається за допомогою ІКС товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт. Електронна ідентифікація споживача здійснюється при вході споживача в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету. При цьому, споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до веб-сайту/ITC товариства.

Згідно з п. 1.3., 1.4. договору сума кредиту складає 19 800, 00 грн. Строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.

Відповідно до п. 1.5., 1.5.1., 1.5.2. договору тип процентної ставки – фіксована. Стандартна процентна ставка становить 2,2 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного у п. 1.4 цього договору. Знижена процентна ставка 1,1 % в день.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_3 .

Відповідно до п. 9.6 договору цей договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного зі сторони товариства електронними підписом, в особистий кабінет споживача для ознайомлення та підписання. Електронний підпис товариства створюється на договорі шляхом накладення аналогу власноручного підпису уповноваженої особи товариства та відтиску печатки товариства, що відтворені засобами електронного копіювання, за зразком попередньо узгодженим сторонами в укладенному договорі про використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом споживача, що створений шляхом використання споживачем одноразового ідентифікатора, який формується автоматично на стороні товариства для кожного разу використання та направляється споживачу на номер мобільного телефону повідомлений останнім товариству в ITC товариства/зазначений в цьому договорі. Введення споживачем коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього договору створює підпис споживача на договорі та вважається направленням товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього договору.

21.06.2024 р. між ТОВ «Селфі Кредит» та позивачем укладено договір факторингу № 21062024, у відповідності до умов якого ТОВ «Селфі Кредит» передає (відступає) за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» приймає належні ТОВ «Селфі Кредит» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників (а. с. 28-32).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 21062024 від 21.06.2024 р. ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 116 565, 05 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту – 15 426, 83 грн та заборгованість за процентами – 101 138, 22 грн (а. с. 33).

Копією платіжної інструкції № 3392 від 21.06.2024 р. підтверджено, що ТОВ «Селфі Кредит» сплатило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» згідно з договором факторингу № 21062024 від 21.06.2024 р. (без ПДВ) 2 479 762, 78 грн (а. с. 34) .

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 960336 від 25.08.2023 р., що складений ТОВ «Селфі Кредит», станом на 21.06.2024 р. у відповідача наявна заборгованість у розмірі 116 565, 05 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту – 15 426, 83 грн та заборгованість за процентами – 101 138, 22 грн (а. с. 22-27).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.

Відповідно до положень ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Підставами виникнення зобов`язань є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 2 ст. 10561 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно правил ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на положеннях цивільного законодавства, які регулюють зобов`язальні правовідношення та положеннях Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 р. № 675-VIII (далі - Закон) електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із ч. ч. 7, 12 ст. 11 Закону договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ст. 12 Закону, в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Зазначені вище положення Закону передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону).

Щодо доводів відповідача про відсутність підписів та невідповідність договору нормам закону, слід зазначити, що оспорюваний договір № 960336 від 25.08.2023 р. був укладений в електронній формі згідно з вимогами Закону України «Про електронну комерцію». Підписання документа відбулося шляхом використання електронного підпису з одноразовим ідентифікатором, що відповідно до статей 11 та 12 вказаного Закону прирівнює такий правочин за його правовими наслідками до договору, укладеного у письмовій формі. Оскільки механізм підписання одноразовим паролем є належним способом виявлення волі сторін у сфері електронної комерції, доводи відповідача про відсутність власноручних підписів є необґрунтованими та спростовуються діючим законодавством.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач отримала кредит у розмірі 19 800, 00 грн, шляхом переказу на її платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану в АТ «Сенс банк», що підтверджується листом АТ «Сенс банк» та випискою по карті № НОМЕР_1 , що спростовує доводи позивача стосовно того, що матеріали справи не містять доказів отримання кредитних коштів.

Щодо відступлення права вимоги слід зазначити наступне.

Факторинг – це операція з переуступки першим кредитором прав вимоги боргу третьої особи другому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу першому кредиторові. Договір факторингу є одним із цивільно-правових договорів, за яким можуть передаватися права вимоги кредитора.

Тобто, у розумінні Цивільного процесуального Кодексу, це угода, яка дозволяє кредитору отримати від третьої особи суму в рахунок зобов`язань боржника (відступлення права грошової вимоги). По суті, це заміна кредитора в зобов`язанні.

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема п. 1 ч. 1 цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).

Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. В справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 05.07.2017 р. у справі № 752/8842/14-ц та від 16.10.2018 р. у справі № 914/2567/17, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора, та чи існують ці права на момент переходу.

У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.

Верховний Суд у постанові від 14 червня 2023 року у справі № 755/15965/17 зазначив, що дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення ч. 1 ст. 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб`єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб`єкт. За загальним правилом п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України, у цьому разі заміна кредитора у зобов`язанні не відбувається.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до наведених вимог закону на підтвердження своїх вимог позивач надав суду належним чином засвідчені витяги з договорів факторингу та витяги з Реєстрів боржників до договорів факторингу, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Слід зазначити, що посвідчення витягу обома сторонами правочину після переходу до нового кредитора права вимоги не потребує засвідчення сторонами договору, а здійснюється стороною фактором (у цьому випадку позивачем).

Крім того, вказані договори факторингу в судовому порядку оскаржені не були, є чинними, а отже право вимоги за договорами перейшло до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на законних підставах. Такі договори факторингу сторонами не розривались, тому підлягають до виконання і такі мають правове значення для позивача в частині погашення заборгованості на користь нового кредитора.

При цьому, слід наголосити, що оскільки предметом судового розгляду є спір про стягнення із відповідача на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»» заборгованості за кредитними договорами, а договори факторингу відповідачем не оспорювалися, в даному випадку слід виходити з презумпції правомірності правочину вищезазначених договорів у цій справі (ст. 204 ЦК України), а також презумпції обов`язковості виконання договору (ст. 629 ЦК України).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року).

Суд, дослідивши наданий позивачем розрахунок заборгованості та матеріали справи, приходить до висновку, що відповідачем були порушені взяті на себе зобов`язання щодо порядку та строків повернення кредитних коштів за договором № 960336 від 25.08.2023 р.

Оскільки факт отримання кредитних коштів підтверджується матеріалами справи, а докази їх повного повернення відповідачем не надані, суд вважає обґрунтованою вимогу щодо стягнення основної суми боргу.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту у розмірі 15426, 83 грн, що відповідає фактичному залишку непогашеного основного боргу станом на дату подання позову.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, первісним кредитором – ТОВ «Селфі кредит» здійснювалось нарахування відсотків за користування кредитом за період з 25.08.2023 р. по 27.08.2023 р. за зниженою процентною ставкою у розмірі 1,1 % від суми кредиту за кожен день користування, а з 28.08.2023 р. по 21.06.2024 р. за стандартною процентною ставкою 2,2 % від суми кредиту за кожен день користування. Сума сплачених відповідачем відсотків за користування кредитом – 1 046,83 грн, сума заборгованості за відсотками – 101 138,22 грн.

Строк дії договору № 960336 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 25.08.2023 р. становить 360 днів з 25.08.2023 р. по 19.08.2024 р.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Статтю 8 вказаного Закону доповнено частиною п`ятою згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22.11.2023 р., який набрав чинності 24.12.2023 р.

У пункті 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3498-IX від 22.11.2023 р. зазначено, що дія пункту 5 (зокрема щодо доповнення статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» частиною 5) розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Враховуючи, що строк дії договору про надання споживчого кредиту № 960336 від 25.08.2023 р. мав закінчитися 19.08.2024 р., тобто після набрання чинності Законом № 3498-IX від 22.11.2023 р., то положення ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» розповсюджуються на спірні правовідносини.

При цьому в пункті 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» установлено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів – 2,5 %; протягом наступних 120 днів – 1,5 %.

Враховуючи зазначену норму закону, з 24.12.2023 р. до 22.04.2024 р. максимальний розмір денної процентної ставки за споживчим кредитом не може перевищувати 2,5 %, а з 23.04.2024 р. до 21.08.2024 р. не може перевищувати 1,5%.

З матеріалів справи вбачається, що з 25.08.2023 р. по 27.08.2023 р. проценти нараховувались за зниженою процентною ставкою у розмірі 1,1 % від суми кредиту за кожен день користування, а з 28.08.2023 р. по 22.04.2024 р. за стандартною процентною ставкою 2,2 % від суми кредиту за кожен день користування, проте з 23.04.2024 р., в силу положень ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1,5 %, а з 22.08.2024 р. – не може перевищувати 1 %, у зв`язку з чим продовження нарахування відповідачу відсотків з 23.04.2024 р. включно за ставкою 2,2 % суперечить закону та є неправомірним.

За таких обставин розмір відсотків за користування кредитом підлягає розрахунку таким чином:

- з 25.08.2023 р. по 26.08.2023 р. - 19 800, 00 грн (тіло) ? 1,1% ? 2 дні = 435,60 грн;

- 27.08.2023 р. (день першої сплати) - 19 800,00 грн ? 1,1% ? 1 день = 217,80 грн; (після чого тіло зменшилось на 1 916,60 грн);

- 28.08.2023 р. (день другої сплати) - 17 883,40 грн (залишок тіла) ? 2,2% ? 1 день = 393,43 грн; (після чого тіло зменшилось на 2 456,57 грн і стало 15 426,83 грн);

- з 29.08.2023 р. по 22.04.2024 р. - 15 426,83 грн (залишок тіла) ? 2,2 % ? 238 днів = 80 774, 82 грн;

- з 23.04.2024 р. по 21.06.2024 р. включно - 15 426, 83 грн (залишок тіла) ? 1,5% (максимальна ставка за законом) ? 60 днів = 13 884, 15 грн.

Виходячи із здійсненого судом перерахунку, заборгованість відповідача за відсотками за користування кредитом за період з 25.08.2023 р. по 21.06.2024 р. (302 дні), яка мала нараховуватися первісним кредитором в межах діючих норм закону, складає 95 705, 80 грн.

З огляду на наведене, з урахуванням того, що відповідачем було сплачено 1 046, 83 грн в рахунок погашення заборгованості за відсотками за користування кредитом, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути 15 426, 83 грн заборгованості за тілом кредиту та 94 658, 97 грн заборгованості за відсотками за користування кредитом, нарахованими первісним кредитором в межах строку дії договору.

Що стосується судових витрат, то слід звернути увагу на таке.

Судом встановлено, що на підтвердження заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000, 00 грн представником позивача надано копії таких документів: копію договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 р.; копію акта наданих послуг правової (правничої) допомоги за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 р.; копію детального опису наданих послуг за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 р.; засвідчену копію ордера на надання правничої (правової) допомоги.

Відповідно до ч. 4. ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатських робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3 обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та її складності, суддя дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу пропорційно до задоволених позовних вимог, тобто у розмірі 7 555, 20 грн, що становить 94,44 % від заявлених позовних вимог.

Також за положеннями ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог, тобто у розмірі 2 287, 71 грн, що становить 94,44 % від заявлених позовних вимог.

За положеннями ч. 4 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79029, місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28, 4-й поверх) заборгованість за договором № 960336 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» від 25 серпня 2023 року у розмірі 110 085, 80 гривень (сто десять тисяч вісімдесят п`ять гривень 80 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79029, місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28, 4-й поверх) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 555, 20 гривень (сім тисяч п`ятсот п`ятдесят п`ять гривень 20 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79029, місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28, 4-й поверх) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 287, 71 гривень (дві тисячі двісті вісімдесят сім гривень 71 копійка).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано протягом тридцяти днів до Чернігівського апеляційного суду з дня складання повного судового рішення.

Суддя М. В. Кравчук