Постанова від 18 березня 2026 р. у справі №742/1074/26 — Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 3/742/289/26

Єдиний унікальний № 742/1074/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2026 року м.Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

в складі: головуючого-судді Павлова В.Г.,

при секретарі судового засідання Рубан Ж.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи про адміністративне правопорушення, яка надійшла від Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце роботи - ФОП, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП

за участі:

особи, яка притягається

до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

захисника – адвоката Марковича А.Ю.,

потерпілого ОСОБА_2 ,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №594589, 18.02.2026 р., о 08 год. 40 хв., в м. Прилуки по вул. Густинська, 107, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Jeep Grand-Cherokee /д.н.з. НОМЕР_1 /, не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, в результаті чого на слизькій ділянці дороги втратив керування, та допустив зіткнення з транспортним засобом ПАЗ-32053 /д.н.з. НОМЕР_2 / під керуванням ОСОБА_2 , який рухався в попутному напрямку. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Органом поліції дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ст.124 КУпАП, як порушення п.12.1 Правил дорожнього руху.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні правопорушення не визнав та пояснив, що вранці 18.02.2026 р. він здійснював керування транспортним засобом Jeep Grand Cherokee по вул. Шевченка з с. Замістя в напрямку м. Прилуки. У зв`язку з ожеледицею на дорозі та сформованими на сніговому покритті коліями він рухався з швидкістю 20-30 км/год. Помітивши за 50-60 метрів в попутному напрямку автобус, який зупинився на перехресті з вул. Густинська, ОСОБА_1 знизив швидкість до 10 км/год та почав гальмувати. Однак через критично слизький стан дорожнього покриття автомобіль не зупинився і він не зміг уникнути зіткнення. Можливості змінити напрямок руху автомобіля в нього не було, оскільки в зустрічній смузі рухались автомобілі, а виїхати на обочину він не зміг через накатані колії. Зазначив, що дорожнє покриття не було оброблене протиожеледними сумішами, вказував на відсутність знаків, які б інформували водіїв про ожеледицю на дорозі.

Потерпілий ОСОБА_2 у судовому засіданні також повідомив, що вранці 18.02.2026 р. на дорожньому покритті по вул. Шевченка з с. Замістя в напрямку м. Прилуки була суцільна ожеледиця, припорошена снігом. Здійснюючи керування автобусом ПАЗ – 32053 /д.н.з. НОМЕР_2 /, він зупинився на перехресті вул. Густинська, та відчув удар в задню частину транспортного засобу. Потерпілий також підтвердив, що ОСОБА_1 не мав можливості уникнути зіткнення шляхом маневрування через інтенсивний зустрічний рух.

Допитана в судовому засіданні як свідок інспектор поліції ОСОБА_3 , яка безпосередньо складала протокол про адміністративне правопорушення, підтвердила факт ожеледиці та невідповідності ділянки дороги, де відбулося зіткнення, вимогам державних стандартів (ДСТУ). Свідок пояснила, що за результатами обстеження дорожнього покриття було зафіксовано недоліки в його утриманні і за попередньою інформацією стосовно відповідальних посадових осіб складено протокол про адміністративне правопорушення за ст.140 КУпАП.

Обґрунтовуючи висновок про порушення водієм ОСОБА_1 вимог п.12.1 ПДР України, свідок ОСОБА_3 пояснила, що її переконання щодо необрання останнім безпечної швидкості руху ґрунтувалося виключно на візуальному аналізі характеру та обсягу механічних пошкоджень транспортного засобу.

Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, а саме - порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

При розгляді справ про порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, необхідно з`ясувати наявність причинного зв`язку між порушенням водієм ПДР та наслідками, що настали, а виходячи із сукупності всіх обставин, що належать до предмета доказування, з огляду на особливості складу правопорушення, передбаченого у ст.124 КУпАП, оцінці підлягає наявність технічної можливості у водія уникнути наслідків адміністративного правопорушення та джерело створення аварійної ситуації.

Пунктом 12.1 ПДР передбачено, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним. При цьому, дорожня обстановка включає в себе і стан дорожнього покриття, за який відповідають дорожні служби.

Згідно п.1.10 ПДР безпечна швидкість - швидкість, за якої водій має змогу безпечно керувати транспортним засобом та контролювати його рух у конкретних дорожніх умовах, а дорожня обстановка - сукупність факторів, що характеризується дорожніми умовами, наявністю перешкод на певній ділянці дороги, інтенсивністю та рівнем організації дорожнього руху, які повинен враховувати водій під час вибору швидкості, смуги руху та прийомів керування транспортним засобом.

З дослідженого в судовому засіданні протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №594589 встановлено, що в провину водієві ОСОБА_1 ставиться порушення ним вимог п.12.1 ПДР з формулюванням «не вибрав безпечної швидкості руху та не врахував дорожньої обстановки».

Суд звертає увагу на те, що відповідно до п.12.1 ПДР обов`язок водія полягає у виборі безпечної швидкості з урахуванням конкретної дорожньої обстановки. Водночас така норма не встановлює фіксованих критеріїв швидкості, а підлягає оцінці виключно з урахуванням об`єктивних умов руху, в т.ч. і стану дорожнього покриття.

Відповідно до Акту обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 18.02.2026 р. дорожнє покриття проїжджої частини по вул. Густинська 107 у м. Прилуки, де відбулась ДТП, мало сніговий накат, дорога була слизькою і такою, що не відповідає вимогам ДСТУ 3587-97, тобто була аварійно небезпечною.

Вказана обставина також підтверджується дослідженими в судовому засіданні відеозаписом та фотознімками на яких зафіксовано наявність ожеледиці та відсутність чищення і обробки проїжджої частити дороги, послідовними та узгодженими між собою показанням учасників ДТП, а також поясненнями інспектора поліції. Відповідну обстановку констатовано і працівниками поліції, які приїхали на місце події для оформлення матеріалів. Зі схеми ДТП від 18.02.2026 р. за участю автомобіля Jeep Grand - Cherokee /д.н.з. НОМЕР_1 / під керуванням ОСОБА_1 вбачається, що в графі «стан покриття проїзної частини» зазначено «ожеледиця».

Зазначені умови стану дорожнього покриття об`єктивно характеризуються як підвищено небезпечні та такі, що не відповідають вимогам ДСТУ 3587-97, що прямо впливає на можливість безпечного керування водієм транспортним засобом.

З аналізу обставин пригоди, що мала місце 18.02.2026 р., судом встановлено, що водій ОСОБА_1 вжив усіх залежних від нього заходів для забезпечення безпеки руху, зокрема рухався з мінімальною швидкістю та здійснив завчасне гальмування при виявленні перешкоди. Однак, наявність на дорожньому покритті суцільного льоду (зимової слизькості), який в силу вимог закону мав бути ліквідований дорожніми службами, створила умови, за яких технічні характеристики гальмівної системи автомобіля та зчеплення шин із дорогою стали неефективними. Вказані обставини за своєю природою є непереборним фактором для водія, що виключає його суб`єктивну вину.

Відповідно до п.1.4 ПДР України, кожен учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Це право поширюється і на дорожні служби, які зобов`язані утримувати дорогу в безпечному стані, а відтак водій ОСОБА_1 мав законне сподівання на те, що дорожнє покриття оброблене протиожеледними матеріалами згідно з нормами ДСТУ.

За таких обставин суд дійшов переконання, що дорожньо-транспортна пригода стала наслідком неналежного експлуатаційного стану дорожнього покриття, який виступив самостійним і визначальним фактором виникнення аварійної ситуації.

Оцінюючи свідчення інспектора поліції ОСОБА_3 в частині висновку про порушення водієм ОСОБА_1 вимог п. 12.1 ПДР, суд зазначає наступне.

Як вбачається з пояснень останньої, її висновок про необрання водієм безпечної швидкості руху ґрунтувався виключно на візуальному огляді характеру механічних пошкоджень транспортного засобу. Разом з тим, такі твердження інспектора суд оцінює критично та не бере їх до уваги, виходячи з наступного.

Встановлення швидкості руху транспортного засобу за обсягом та характером його деформації є складним процесом, що потребує спеціальних знань у галузі криміналістичного дослідження транспортних засобів та обставин ДТП. Відповідно до ст. 251 КУпАП, такі дані мають підтверджуватися висновком експерта, а не суб`єктивним припущенням особи, яка складає протокол.

Матеріали справи не містять жодних належних доказів (даних технічних приладів контролю швидкості, розрахунків гальмівного шляху), які б об`єктивно підтверджували перевищення ОСОБА_1 встановлених лімітів швидкості або обрання швидкості, що не відповідала дорожній обстановці.

Враховуючи підтверджений самою інспекторкою поліції факт незадовільного стану дорожнього покриття (що не відповідає ДСТУ), характер пошкоджень автомобіля може бути наслідком саме дорожніх умов, а не швидкості руху.

За таких обставин, висновок інспектора про порушення ОСОБА_1 вимог п.12.1 ПДР є суб`єктивним припущенням, яке не підтверджене належними та допустимими доказами, що згідно зі ст.62 Конституції України трактується на користь особи, яка притягається до відповідальності.

Відповідно до ч.3 ст.14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху мають права на безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.

Згідно п.38 Постанови КМ України від 30.03.94 року N198 основними вимогами до транспортно-експлуатаційного стану дорожніх об`єктів є відповідність контрольованих показників окремих їх елементів і об`єктів у цілому ДСТУ 3587. Згідно з п 3.1.18 вказаного ДСТУ, усунення зимової слизькості на автомобільних дорогах загального користування здійснюється з моменту її виявлення до повної ліквідації, а відтак, вказана дорога, де сталася дорожньо-транспортна пригода, її стан, за наявності ожеледиці, що зафіксовано у схемі дорожньо-транспортної пригоди, не відповідає державному стандарту.

Отже, за відсутності доказів, які б беззаперечно свідчили про недотримання ОСОБА_1 вимог п.12.1 ПДР, зважаючи на обставини справи, а також приймаючи до уваги невідповідність ділянки дороги, де мала місце дорожньо-транспортна пригода, вимогам державних стандартів, в його діях не вбачається порушень ПДР, які б мали причинний зв`язок з обставинами виникнення дорожньо-транспортної пригоди, та відповідно в його діях відсутній склад правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Сам по собі факт дорожньо-транспортної пригоди не є безумовним доказом порушення водієм ПДР. За конкретних обставин водій ОСОБА_1 у зв`язку з неналежним станом покриття проїзної частини під час ожеледиці не був об`єктивно спроможний, навіть рухаючись на мінімальній швидкості автомобіля, запобігти зіткнення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.124, ст.ст.221,283-285 КУпАП, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення - закрити.

Постанова може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом десяти діб з дня винесення постанови.

Суддя В.Г.Павлов