Постанова від 18 березня 2026 р. у справі №742/1237/26 — Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 3/742/318/26

Єдиний унікальний № 742/1237/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2026 року м.Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

в складі: головуючого-судді Павлова В.Г.,

при секретарі судового засідання Сірій І.В.,

розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Прилуцького районного відділу поліції ГУНП в Чернігівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, з даних протоколу: місце роботи не повідомив, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП –

за участі сторін:

захисника-адвоката Дуденок О.О.,

ВСТАНОВИВ:

22.02.2026 р., о 00 год. 59 хв., ОСОБА_1 в с-щі Ладан по вул. Миру 110 керував транспортним засобом «VolkswagenPassat» /д.н.з. НОМЕР_1 / в стані алкогольного сп`яніння. Зі згоди водія у встановленому законом порядку огляд на визначення стану алкогольного сп’яніння проводився за допомогою приладу алкотестер Драгер ARND-6820 на місці зупинки, проба позитивна 1,04 % проміле.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9 А ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, особисто не з`явився, забезпечив представлення своїх інтересів захисником. Надіслав письмову заяву в якій заперечував факт керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Захисник-адвокат Дуденок О.О. просила закрити провадження у справі з підстав відсутності в діях її підзахисного складу адміністративного правопорушення. Узагальнений зміст аргументів сторони захисту зводився до заперечення факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом та порушенням процедури проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного сп`яніння.

Захисник-адвокат Прасолов І.В., незважаючи на відкладення розгляду справи за його клопотанням, в судове засідання не з`явився, клопотань про відкладення розгляду справи не заявляв.

З урахуванням положення ст.268 КУпАП, яка не містить заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, що передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, без обов`язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, а також вимоги ст.277 КУпАП в частині строків розгляду, з огляду на вжиті заходи для належного інформування про час та місце розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності ОСОБА_1 .

Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Згідно п.2.9 А ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до положень ч.1 ст.130 КУпАП, складом адміністративного правопорушення є, зокрема, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп`яніння.

З досліджених в судовому засіданні протоколу про адміністративне правопорушення від 22.02.2026 р. та відеозапису з портативного відео-реєстратора встановлено, що 22.02.2026 р., о 00 год. 59 хв., ОСОБА_1 в с-щі Ладан по вул. Миру 110, керував транспортним засобом «VolkswagenPassat» /д.н.з. НОМЕР_1 /. Після зупинки вказаного автомобіля, на місці водія перебував саме ОСОБА_1 . Під час подальшого спілкування з працівниками поліції останній не заперечував факту керування автомобілем та підтвердив, що саме він здійснював його рух, водночас пояснюючи причини руху транспортного засобу без увімкнених фар.

Відтак, суд вважає доведеним факт виконання ОСОБА_1 функцій водія, тобто останній є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП.

Проаналізувавши обставини проходження водієм відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, суд приходить до наступного висновку.

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного чи іншого сп`яніння та оформлення результатів такого огляду визначена в «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року №1452/735 (далі - Інструкція).

Відповідно до п.п.2,6,7 розділу І Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови). Наявність у водія хоча б однієї вищевказаної ознаки сп`яніння є підставою для проведення огляду водія на стан алкогольного сп`яніння.

Суд особливо звертає увагу на відеозапис з відео-реєстратора поліцейського, що є засобом об`єктивного контролю, оскільки не залежить від суб`єктивного сприйняття кожного з учасників події, і є достатнім доказом для прийняття несуперечливого рішення по справі.

Під час перевірки працівником поліції документів та спілкування з водієм ОСОБА_1 у останнього було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, порушення мови, які в подальшому стали підставою для проходження ним огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу «Drager Alcotest 6820», результат позитивний – 1,04 %.

Вказані обставини, а саме результати огляду на місці зупинки, свідчать про те, що поліцейським вірно визначено наявність ознак алкогольного сп`яніння та підставно запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, що свідчить про відсутність помилки у візуальному визначенні працівником поліції ознак такого сп`яніння у водія.

На вказаному відеозаписі безперервно зафіксовано як процедуру огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, так і поетапне складання працівниками поліції адміністративного протоколу. Жодних заперечень з приводу достовірності отриманих результатів під час проведення огляду із застосуванням технічного приладу «Drager Alcotest 6820» ОСОБА_1 не висловлював.

Разом з тим, повідомивши працівникам поліції про вживання пива та усвідомлюючи неминучість складення адміністративного протоколу, ОСОБА_1 неодноразово пропонував їм грошову винагороду задля уникнення відповідальності. Свої дії останній обґрунтовував критичною важливістю збереження права керування транспортними засобами, що додатково підтверджує його обізнаність щодо перебування у стані сп`яніння та намагання приховати цей факт.

Про існування будь-яких об`єктивних причин, які б перешкоджали ОСОБА_1 , надати заперечувальні пояснення щодо отриманих результатів огляду за допомогою «Drager», сторона захисту в судовому засіданні не повідомляла.

Доводи захисника про неповний відеозапис, який долучений до протоколу, не обумовлює його автоматичну недопустимість, оскільки на ньому зафіксовані саме ті обставини, які мають значення для встановлення обставин справи, а саме: рух транспортного засобу (прямі та непрямі докази цьому), його зупинка, виявлення ознак алкогольного сп`яніння у водія, проходження ним огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку.

Крім того, ОСОБА_1 роз`яснено права, передбачені ст.268 КУпАП та ст.63 Конституції України, що надавало йому право вільно висловлювати свою позицію або навпаки утриматися від будь-яких пояснень.

Оскільки ОСОБА_1 погодився з результатом огляду на стан алкогольного сп`яніння, який був проведений поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, у поліцейських були відсутні підстави пропонувати водію проходити огляд в закладах охорони здоров`я.

Такі дії працівника поліції цілком відповідають п.7 Розділу І Інструкції, що передбачає проведення огляду у закладі охорони здоров`я у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським.

Суд критично оцінює доводи захисту про те, що водій у словесній формі не висловив чіткого погодження з результатами огляду на місці зупинки за допомогою приладу «Drager».

Пасивна поведінка водія після отримання позитивного результату тесту не може трактуватися як «відсутність згоди», а є формою визнання результату. Намагання захисту представити відсутність словесного погодження як процесуальне порушення суд розцінює як спосіб уникнення відповідальності, оскільки закон не вимагає від водія спеціальної мовної формули для легітимізації результату «Drager», натомість вимагає активної дії (вимоги про огляд у лікарні) у разі справжньої незгоди.

За встановлених фактичних обставин справи, беззаперечно встановлено, що ОСОБА_1 , порушуючи вимоги п.2.9 «А» ПДР, скоїв правопорушення, що передбачене диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки вищезазначені факти його вини є переконливими, достатніми, в повному обсязі відповідають фактичним обставинам справи та знайшли своє підтвердження в доказах, які містяться в матеріалах справи, що були повно та всебічно досліджені під час судового засідання.

Відсутність письмових даних про відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом працівниками поліції не є підставою для закриття провадження у справі, оскільки вказана обставина не знаходиться у причинно-наслідковому зв`язку із вчиненням адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Стороною захисту не наведено суду будь-яких обґрунтованих доводів та не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували обставини, встановлені поліцейськими та зафіксовані у процесуальних документах, зібраних у матеріалах справи, які було досліджено судом.

Суд звертає увагу на те, що за умови підтвердження стану сп`яніння технічними засобами (результат тесту «Drager» - 1,04 ‰), перерахування суб`єктивних ознак алкогольного сп`яніння у вступній частині постанови є процесуально надмірним. Оскільки ОСОБА_1 інкримінується саме керування транспортним засобом у стані сп`яніння (п. 2.9 «а» ПДР), визначальним фактором для кваліфікації є об`єктивний показник вмісту алкоголю в організмі, який зафіксований у встановленому законом порядку та не був оспорений водієм під час складання протоколу, а не процедурні нюанси його первинного виявлення.

Відповідно до ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та для запобігання вчинення нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами.

Згідно положень ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Із врахуванням ступеню та характеру вчиненого правопорушення, який становить підвищену суспільну небезпеку у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, даних про особу порушника, які, зокрема, додатково до матеріалів справи не були надані стороною захисту з метою їх врахування при прийнятті рішення, ступеню вини порушника та відношення до скоєного адміністративного правопорушення, відсутність відомостей про попередні притягнення до адміністративної відповідальності, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, суд вважає, що ОСОБА_2 слід притягнути до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у межах санкції статті.

Відповідно до ст.40-1 КУпАП суд стягує з особи, яка притягається до адміністративної відповідальності судовий збір в розмірі 665,60 грн, оскільки учасниками судового провадження будь-яких даних про те, що особа звільнена від сплати судового збору надано не було.

Керуючись ст.ст.23, 33,40-1, ч.1 ст.130, ст.ст.283-285 КУпАП, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 /сімнадцять тисяч/ грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 /один/ рік.

Стягнути з ОСОБА_1 користь держави 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп. судового збору.

Роз`яснити правопорушнику, що згідно зі ст.307 КУпАП штраф повинен бути сплачений порушником не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі її оскарження – не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу, згідно з ч.1 ст.308 КУпАП, надсилається для примусового виконання до відділу державно виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

Згідно ст.291 КУпАП постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя В.Г.Павлов