Рішення від 16 березня 2026 р. у справі №742/265/26 — Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2/742/947/26

Єдиний унікальний № 742/265/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2026 року м. Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

в складі головуючого судді Давидчука Д.П.,

за участю секретаря судового засідання Сумцової Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Прилуки цивільну справу за позовом органу опіки та піклування Прилуцької міської ради до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Центр соціальних служб Прилуцької міської ради, Прилуцька гімназія № 13 імені Святителя Іосафа Бєлгородського, Сектор ювенальної превенції відділу превенції Прилуцького РВП ГУНП у Чернігівській області про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

І. Обставини справи.

Орган опіки та піклування Прилуцької міської ради (далі – Позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (далі – Відповідачі), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Центр соціальних служб Прилуцької міської ради, Прилуцька гімназія № 13 імені Святителя Іосафа Бєлгородського, Сектор ювенальної превенції відділу превенції Прилуцького РВП ГУНП у Чернігівській області про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 стосовно дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_2 стосовно дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Позов мотивований тим, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 протягом тривалого часу злісно ухиляються від виконання батьківських обов`язків щодо чотирьох малолітніх дітей. Попри перебування на обліку Служби у справах дітей (з 2021 р.) та Центру соціальних служб (з 2023 р.), ситуація в родині критично погіршується.

Відповідачі страждають на алкогольну залежність, перебувають на наркологічному обліку, проте курс лікування ігнорують, що підтверджується численними дисциплінарними стягненнями ОСОБА_1 за появу на роботі у нетверезому стані. Батьки ігнорують рішення суду від 23.02.2023 року щодо покращення умов проживання та оздоровлення дітей. У помешканні панує повна антисанітарія, відсутнє газопостачання, а несправна електропроводка вже призвела до пожежі у листопаді 2024 року.

Діти мають незадовільний стан здоров`я (педикульоз, хронічні захворювання), систематично пропускають навчання, не забезпечені повноцінним харчуванням та необхідними засобами для розвитку. Мати поводиться агресивно, перешкоджає роботі контролюючих органів та не визнає наявності проблем. Свідоме нехтування потребами дітей та небезпечні умови проживання створюють реальну загрозу їхньому життю та здоров`ю, що робить подальше перебування дітей з батьками неможливим.

У зв`язку з тривалим та свідомим невиконанням відповідачами батьківських обов`язків, що створює загрозу життю, здоров`ю та розвитку дітей, орган опіки та піклуванняприйняв рішення звернутися до суду з позовом про позбавлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 батьківських прав.

ІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 20 січня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 11 лютого 2026 року підготовче провадження закрито, призначено справу до судового розгляду по суті.

ІІІ. Позиції сторін.

У судове засідання представник позивача з`явилася. Позовні вимоги підтримала, просила задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання з`явилися, пояснила, що вона проживає разом з дітьми та співмешканцем ОСОБА_2 . Зазначила, що дійсно умови проживання в будинку не дуже хороші, але вона планує робити ремонт. В будинку дійсно відсутнє газопостачання, в зимовий період було холодно, користувались обігрівачем. Наразі в неї зявився новий співмешканець, з яким вона планує разом проживати і робити ремонт.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, причини неявки не повідомив, у встановлений строк відзив на позовну заяву не надав.

За адресою місця реєстрації Відповідачам рекомендованим повідомленням направлено ухвалу про відкриття провадження у справі.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Крім того, Відповідачам було вручено судову повістку з викликом до суду, а також копії матеріалів по справі, що зафіксовано відеозаписом та надано до суду.

Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, категорію та складність справи, враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вирішує справу за наявними матеріалами у відповідності ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Згідно ч.1 ст. 244 ЦПК України після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.

Також суд керувався листом Касаційного цивільного суду в складі Верховного суду від 29.01.2025 №231/0/208-25, згідно з п. 5 якого у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд ухвалює судове рішення (скорочене або/та повне), підписує його, але не проголошує. За таких умов відмінність між датою судового засідання, про час та місце якого учасники справи були належним чином повідомлені, та датою складання повного судового рішення не свідчить про порушення порядку повідомлення учасників про час та місце проведення судового засідання та не є підставою для скасування судового рішення.

Відтак, 04.03.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення за наявними у справі матеріалами.

ІV. Фактичні обставини встановлені судом.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серія НОМЕР_1 , виданий Прилуцьким МРВ УМВС України в Чернігівській області 20 листопада 2003 року, та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , котрий зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , проживає також за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 14-17).

У родині виховується 4 малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно яких ОСОБА_1 є одинокою матір`ю; та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьком яких є ОСОБА_2 . Ще один, наймолодший син, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , помер ІНФОРМАЦІЯ_9 (а.с. 8-25)

Діти перебувають на обліку Служби у справах дітей Прилуцької міської ради (далі – Служби), з лютого 2021 року по категорії: «ухиляння батьків… від виконання своїх обов`язків». Також родина перебуває на обліку Центру соціальних служб Прилуцької міської ради (далі – Центру) з 06 грудня 2023 року яка така, що опинилась у складних життєвих обставинах через ухиляння матері від виконання батьківських обов`язків (а.с. 35).

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають на диспансерному обліку КНП «ЧОПЛ» Чернігівської обласної ради Прилуцькому наркологічному диспансерному відділенні з березня 2021 року по теперішній час, з діагнозом: «Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю. Синдром залежності. Курс лікування не проходили» (а.с. 56-57).

Органом опіки та піклування двічі порушувалось питання перед Прилуцьким міськрайонним судом: про відібрання п`ятьох малолітніх дітей від матері ОСОБА_1 та батька ОСОБА_2 без позбавлення їх батьківських прав, оскільки існувала пряма загроза життю та здоров`ю дітей, та безпосередньо про позбавлення батьківських прав. Прилуцький міськрайонний суд рішенням двічі відмовив у задоволенні позовних вимог (а.с. 133-148).

Проте, рішенням Прилуцького міськрайонного суду від 23 лютого 2023 року (єдиний унікальний номер справи 742/4452/21 провадження № 2/742/34/23), рекомендовано зобов`язати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покращити піклування про розвиток дітей та пройти курс лікування від алкогольної залежності у КНП «ЧОПЛ» Чернігівської обласної ради Прилуцькому наркологічному диспансерному відділенні, наголошено щодо наслідків ухилення від виконання батьківських обов`язків, необхідності відвідування дітьми навчальних закладів, працевлаштування ОСОБА_2 (а.с. 139-148).

Відомостей щодо виконання рекомендацій суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 матеріали справи не містять.

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду від 4 серпня 2021 року рекомендовано органу опіки та піклування здійснювати профілактичні заходи підтримки даної сім`ї з урахуванням їх особливих потреб та контроль за виконанням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків відносно їхніх малолітніх дітей, родині постійно надавались рекомендації щодо створення умов для життя, навчання та розвитку дітей фахівцями Центру, працівниками Служби (а.с. 133-139).

Відповідно до листів Центру, фахівці постійно, при кожній зустрічі та у кожній телефонній розмові, надавали роз`яснення ОСОБА_7 та її співмешканцю, ОСОБА_8 , щодо дій, необхідних для вирішення та налагодження ситуації у їх родині. В ході відвідувань родини за місцем проживання спеціалістами Служби у справах дітей, фахівцем Центру соціальних служб, представниками сектору ювенальної превенції, лікарем-педіатром КНП «Прилуцька міська дитяча лікарня» неодноразово було виявлено, що батьки мають ознаки алкогольного сп`яніння (запах з ротової порожнини, проблеми з координацією рухів, агресивна поведінка, уповільнені рухи) (а.с. 39-53).

Рішенням виконавчого комітету від 12 грудня 2023 року № 404 дітям родини ОСОБА_9 надано статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів. Згідно цих документів діти отримали право на безкоштовне харчування у навчальних закладах. Оскільки, зі слів батьків, ОСОБА_10 і ОСОБА_11 не відвідували дошкільну установу через відсутність коштів на оплату харчування,з батьками повторно було проведено бесіду щодо можливості і доцільності відвідування двох молодших дітей дошкільного закладу.

Згідно інформації про стан здоров`я дітей від 17 грудня 2025 року, діти мають певні проблеми зі здоров`ям (у всіх педикульоз, у ОСОБА_10 – нетоксичний дифузний зоб. Інші ураження нервової системи некласифіковані) (а.с. 63-66).

Діти родини ОСОБА_9 навчаються у Прилуцькій гімназії №13 імені Святителя Іоасафа Бєлгородського. Згідно інформацій закладу, діти періодично мають пропуски уроків, у тому числі без поважних причин, бувають випадки спізнень на уроки (а.с. 96-97).

Згідно з інформацією від 23.12.2025 наданою директором Прилуцької гімназії №13 імені Святителя Іоасафа Бєлгородського щодо дітей, встановлено, що ОСОБА_12 з вересня 2023 року переведений на інклюзивну форму навчання. У ОСОБА_11 обмежений словниковий запас, нестійка увага, низький рівень запам`ятовування. Хлопчик не має гаджета, що унеможливлює отримувати інформацію онлайн (а.с. 128). ОСОБА_13 має здібності до навчання, але потребує постійного контролю, освоює учбовий матеріал тільки з посиленою увагою учителя, має нестійку увагу, повільно переключається з одного виду діяльності на інший (а.с. 129). ОСОБА_14 навчається у Прилуцькому ліцеї №13 з 01 вересня 2023 року. Навчальна діяльність на дуже низькому рівні. Має обмежений словниковий запас, тому йому іноді важко сформулювати думку, здібність до логічного мислення знижена, потребує ліквідації прогалин в знаннях, індивідуальних занять. Мати дитини була повідомлена, дала згоду на проведення занять, але дитину до школи не привела, на співпрацю з навчальним закладом йде не завжди (а.с. 130). ОСОБА_10 у вересні 2025 року зарахований до першого класу. Навчається на інклюзивній формі навчання (а.с. 131). Батьки не цікавляться успіхами та поведінкою дітей в повній мірі, не піклуються їх про зовнішній вигляд, не відвідують батьківські збори. Домашні завдання учнями виконуються не завжди.

Відповідно до характеристики КП Прилуцької міської ради Комбінат шкільного харчування «Шкільний», де працює ОСОБА_1 , вона неодноразово порушувала трудову дисципліну. З січня 2003 року працює кухарем, по 2024 рік у Прилуцькому ліцею № 13, з вересня 2024 року - у їдальні Прилуцького ліцею № 5 імені ОСОБА_15 по теперішній час. За час роботи неодноразово притягувалася до дисциплінарної відповідальності у вигляді доган, неодноразово відсторонювалась від роботи за перебування на робочому місці у нетверезому стані (інформація-характеристика додається). Так, у 2025 році з січня по жовтень оголошено 6 доган (а.с. 67-68).

За час перебування дітей на обліку служби у справах дітей батьків неодноразово було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 статті 184 КУпАП України (а.с. 26-34)

Згідно з актами обстеження умов проживання сім`ї та інформації про відвідування сім`ї, неодноразово в ході відвідування комісії було відмовлено у доступі до приміщення, мати поводила себе агресивно, емоційно по відношенню до членів комісії, до помешкання впускала після тривалих вмовлянь, неодноразово викликала на членів комісії поліцейських патрулів, наголошувала, що у неї нема коштів на утримання та харчування дітей. Декілька разів у будинку перебували сторонні чоловіки. Зараз у будинку відсутнє газопостачання, помешкання опалюється електроприладами, які можуть тимчасово обігріти лише одну з кімнат. Правила експлуатації електроприладів не дотримуються, електрична проводка будинку застаріла, нездатна витримувати велику напругу, що вже призвело 22 листопада 2024 року до пожежі (а.с. 69-91).

Згідно з інформаційною довідкою про правопорушення або подію, 31.01.2024 було встановлено факт смерті малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10 (а.с. 92-95).

Згідно з Висновком органу опіки та піклування Прилуцької міської ради від 25.12.2025 № 02-16/8856 щодо доцільності позбавлення батьківських прав відповідачів ОСОБА_1 стосовно дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_2 стосовно дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є доцільним та відповідатиме інтересам дітей (а.с. 10-13).

Для з`ясування обставин по справі у судовому засіданні 04.03.2026 року були заслухані діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у присутності психолога ОСОБА_16 .

V. Застосування судом норм права, що підлягають застосуванню до встановлених обставин з врахуванням норм національного законодавства, позиції Верховного Суду та практики Європейського суду з прав людини у подібних правовідносинах.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За правилами ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.

Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (частина третя статті 51 Конституції України).

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до частини першої статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У статті 18 цієї Конвенції визначено, що батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Загальні засади регулювання сімейних відносин визначено статтею 7 СК України, згідно з положеннями якої жінка та чоловік мають рівні права й обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно зі статтями 141, 150, 153, 155 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Наведеними нормами закріплено основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, якого необхідно дотримуватися, зокрема, при вирішенні питань про місце проживання дитини у випадку, коли її батьки проживають окремо; про тимчасове розлучення з одним із батьків у зв`язку з необхідністю виїхати за межі країни, у якій визначено місце проживання дитини, з іншим із батьків з метою отримання освіти, лікування, оздоровлення та з інших причин, обумовлених необхідністю забезпечити дитині повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також необхідний для такого розвитку рівень життя.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень ЄСПЛ, у тому числі шляхом застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20) зазначено, що: «ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Будь-яка з підстав для позбавлення батьківських прав, перелічена в ст. 164 СК України, є критерієм протиправної поведінки батьків по відношенню до своєї дитини.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дітей, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У постанові Верховного Суду від 15 вересня 2019 року № 661/2532/17 зазначено, що самого тільки факту заперечення проти позову про позбавлення батьківських прав не достатньо, щоб підтвердити наявність справжнього та належного інтересу відповідача до власної неповнолітньої дитини. Мотиви такого заперечення можуть бути різними. Наприклад, це може бути пов`язане не з бажанням турбуватися про свою дитину, а з бажанням отримати у майбутньому піклування від неї. Тому до уваги мають братися всі обставини конкретної справи.

У постанові Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 398/4299/17, провадження № 61-2861св20, серед іншого, зазначено, що заперечення відповідачем проти позову про позбавлення батьківських прав з урахуванням його поведінки не свідчить про його інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку.

У постанові Верховного Суду 13 липня 2022 року у справі № 366/2047/18 зазначено, що «суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Факт заперечення відповідачем проти позову про позбавлення його батьківських прав з урахуванням його поведінки не свідчить про його інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку. Верховний Суд зазначає, що позбавлення відповідача батьківських прав здійснене згідно із законом (пункт 2 частини першої статті 164 СК України), спрямоване на захист прав та інтересів дитини, отже, має законну мету і втручання в права відповідача є пропорційним меті позбавлення його батьківських прав. Аналізуючи докази у справі, пояснення учасників справи, суди дійшли висновку, що відповідач самоусунувся від виконання батьківських обов`язків та не бажає піклуватися про дитину, брати участі у його вихованні, не вчинив жодних дій аби налагодити відносини із сином, матеріально не забезпечує».

Відповідно до роз`яснень викладених в п. 15 Постанови Пленуму ВСУ від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (далі по тексту Постанова Пленуму), позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

У рішенні у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року(пункт 54 та пункт 58) наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

У принципі 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння, вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

За роз`ясненнями, наданими у п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно зі ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

На думку суду, за відсутності доказів щодо наявності між дітьми та батьками зв`язку, який визначається як сімейне життя, внаслідок такої свідомої поведінки відповідачів, позбавлення їх батьківських прав не становитиме втручання в значенні пункту 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у право відповідача на повагу до його сімейного життя, яке гарантується пунктом 1 статті 8 цієї Конвенції.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, і при дотриманні такої рівноваги особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Батьківські права засновані на спорідненості батьків з дітьми, водночас ухилення від виконання батьківських обов`язків є в силу закону підставою для позбавлення батьківських прав.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Статтею 150 СК України передбачено, що батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, а передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Частинами першою, четвертою статті 169 СК України визначено, що мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Суд перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини.

Згідно з положеннями статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Згідно із частинами першою-третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

VI. Висновки суду

Загальна формула принципу змагальності закріплена в ст. 12 ЦПК України, відповідно до якої, вказується, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суди мають також враховувати практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах «Проніна проти України» (рішення від 18.07.2006), «Трофимчук проти України» (рішення від 28.10.2010), де Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Водночас, Верховний Суд зазначає, що такий висновок Європейського суду з прав людини звільняє суди від обов`язку надавати детальну відповідь на кожен аргумент скаржника, проте не свідчить про можливість взагалі ігнорувати доводи чи докази, на які посилаються сторони у справі (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2019 у справі № 910/7054/18 та від 12.02.2019 у справі № 911/1694/18).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача.

Згідно з Висновком органу опіки та піклування Прилуцької міської ради від 25.12.2025 № 02-16/8856 щодо доцільності позбавлення батьківських прав відповідачів ОСОБА_1 стосовно дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_2 стосовно дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є доцільним та відповідатиме інтересам дітей (а.с. 10-13).

Висновком органу опіки та піклування Прилуцької міської ради від 25.12.2025 № 02-16/8856 щодо доцільності позбавлення батьківських прав відповідачів ОСОБА_1 . ОСОБА_2 є обґрунтованим та таким, що відповідає інтересам дітей та узгоджується з дослідженими в суді матеріалами справи.

Впродовж останніх років Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що дитина має бути заслухана, а її думка врахована судом.

У контексті віку дитини при її опитуванні ВС у постанові від 25 березня 2019 року у справі № 165/2240/16-ц (провадження № 61-29942св18) зауважив, що при вирішенні питань, які стосуються її життя, дитині, здатній сформулювати власні погляди, має бути забезпечено право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її стосуються, причому поглядам дитини надається належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Так, Цивільний процесуальний кодекс України (далі - ЦПК України) у статті 232 визначає, що допит малолітніх або неповнолітніх свідків проводиться в присутності батьків, усиновлювачів, опікунів, піклувальників, якщо вони не заінтересовані у справі, або представників органів опіки та піклування, а також служби у справах дітей.

При цьому, у виняткових випадках, коли це необхідно для об`єктивного з`ясування обставин справи, на час допиту осіб, які не досягли вісімнадцятирічного віку, із зали судового засідання за ухвалою суду може бути видалений той чи інший учасник справи.

Як правило, при здійсненні опитування дитини судом батьки завжди видаляються із зали судового засідання, оскільки очевидно, що вони є зацікавленими сторонами у спорах, що стосуються їх батьківських прав. При цьому, у залі судового засідання залишається дитина, представник органу опіки та піклування або служби у справах дітей та психолог, якщо його залучили сторони. Участь психолога при опитуванні дитини у суді є нагальною, оскільки може створити більш спокійну та стабільну атмосферу для дитини у стресовій ситуації, що пов`язана із перебуванням у суді. При цьому, такий психолог може бути залучений одним із батьків або обома батьками або бути штатним співробітником служби у справах дітей.

З точки зору інтересів дітей, необхідно зосереджувати увагу саме на особистій зацікавленості батьків у її вихованні.

Незважаючи на те, що відповідач ОСОБА_1 з`явилася у судове засідання, суд звертає увагу, що родинні зв`язки чи періодична допомога з боку інших осіб не можуть бути достатнім підґрунтям для того, щоб суд визнав батьків належними виконавцями своїх обов`язків. Суд звертає увагу, що стосовно ОСОБА_1 двічі ініціювалось питання про позбавлення батьківських прав, і хоча суд відмовляв у попередніх позовах, на неї покладались обов`язки, зокрема щодо покращення піклування про розвиток дітей та пройти курс лікування від алкогольної залежності. Проте, зазначені обов`язки відповідач не виконала, не навівши жодних поважних причин. Така поведінка відповідача на переконання суду свідчить про відсутність почуття власної відповідальності в першу чергу перед дітьми, оскільки знаючи про можливі негативні наслідки у виді позбавлення батьківських прав остання не вжила жодних дій по їх відверненню та виправленню власної поведінки.

Судом встановлено, що відповідачі не піклуються про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дітей, що негативно впливає на їх фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дітьми в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до їхнього внутрішнього світу; не створюють умов для отримання ними належної освіти. При заслуховуванні думки дітей та вивченні документів, зокрема характеристик з місць навчання дітей, можна зробити висновок, що батьки не зацікавлені у їх гармонійному розвитку, не приділяють їм достатньо батьківської уваги, зокрема в навчанні, дозвіллі та харчуванні. Прикметним є пояснення дітей, що декілька разів за відсутності продуктів харчування вдома вони ходили їсти до церкви. Також ОСОБА_1 в судовому засіданні мала складнощі з зазначенням дати народження усіх дітей та їх класних керівників.

Крім того, суд зауважує на асоціальний спосіб життя ОСОБА_1 , що є наслідком вживання алкогольних напоїв. Періодично такі вживання відбувається за участі сторонніх осіб в будинку за місцем проживання ОСОБА_1 та її дітей, що створює небезпеку для їх здоров`я, а також не сприяє нормальному вихованню та розвитку.

Зазначені фактори в сукупності, суд розцінює як ухилення від виховання дітей батьками, які свідомо нехтують своїми обов`язками.

Діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідно до свого віку потребують належного матеріального забезпечення, постійної батьківської уваги, турботи, стабільних та безпечних умов проживання, а також умов для фізичного, психологічного і духовного розвитку.

Батьки систематично зловживають алкогольними напоями, що негативно впливає на їхню здатність забезпечувати базові потреби дітей, належне виховання та безпечне середовище для проживання. Особливе занепокоєння викликає те, що мати не визнає наявності у себе алкогольної залежності, яка є однією з ключових причин складних життєвих обставин у родині, та категорично відмовляється від проходження рекомендованого лікування.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, і при дотриманні такої рівноваги особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Батьківські права засновані на спорідненості батьків з дітьми, водночас ухилення від виконання батьківських обов`язків є в силу закону підставою для позбавлення батьківських прав.

Як вже було зазначено, позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними. Попри намагання Органу опіки та піклування зв`язатися з відповідачем для з`ясування його позиції щодо позбавлення його батьківських прав, відкриття провадження по справі судом, поведінку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 змінити не виявилося можливим. В той же час, батьки мають самі цікавитися дитиною, їх розвитком та матеріально забезпечувати, добровільно, без примусу з боку інших осіб, зокрема матері дитини, чи державних органів. Адже саме батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Натомість, в даному випадку очевидним є свідоме нехтування батьківськими обов`язками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Аналізуючи чинне законодавство України та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позбавлення батьківських прав - це не лише санкція за протиправну поведінку батька, а в першу чергу спосіб захисту прав та інтересів дитини, враховуючи, що відповідачі не бачать своєї ролі та самоусунулися від виховання дітей, тому позбавлення батьківських прав відповідачів матиме позитивний результат у подальшій долі дітей.

Отже, відповідно до вимог статті 81 ЦПК України доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача. Ураховуючи положення ЦПК України позивачем надано докази на підтвердження її позовних вимог про наявність підстав для позбавлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 батьківських прав щодо дітей Діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , доцільність вжиття якого арґументовано.

В той час, як відповідачі не надали доказів своєї особистої зацікавленості у збереженні батьківських прав щодо дитини, не спростували факту своєї бездіяльності у вихованні дітей. Також у матеріалах справи відсутні докази, що відповідачі змінили своє ставлення до виконання батьківських обов`язків.

Всебічно приділяючи увагу думці дітей та висловленим ними бажанням мати іншу сім`ю, cуд враховує висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав, бере до уваги ставлення відповідачів до виконання батьківських обов`язків, у тому числі їх особисту пасивну участь у розгляді справи та визначаючи основною метою забезпечення благополуччя дітей, зокрема їх стабільного виховання в належному середовищі.

Водночас, ключову роль у цьому рішенні відіграють пояснення дітей щодо фактичного стану сім`ї, умов їхнього проживання та дотримання батьками обов`язків. На переконання суду, залишення дітей в умовах проживання в будинку з матірю та, можливо, її новим співмешканцем, за відсутності газо- та теплопостачання, при періодичних відвідин цього ж будинку сторонніх осіб з метою вживання алкогольних напоїв, за відсутності нормального харчування та належних санітарних умов, відсутності умов для навчання і дозвілля створює загрозу їх безпеці та здоров`ю, що в цьому віці може призвести до непоправних наслідків, а тому позбавлення відповідачів батьківських прав є єдиним можливим рішення з метою забезпечення прав дітей на здоров`я, освіту, належні умови виховання, проживання та навчання.

Суд, за таких обставин, вважає за доцільне позбавити ОСОБА_1 стосовно дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Судом роз`яснюється, що відповідно до ч. 1 ст. 169 ЦПК України мати, батько, позбавлені батьківських прав мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

VII. Розподіл судових витрат.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 81, 258-259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, ч. 2 ст. 1186 ЦК України,

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 81, 258-259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, ч. 2 ст. 1186 ЦК України,

УХВАЛИВ:

Позов Прилуцької міської ради до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Центр соціальних служб Прилуцької міської ради, Прилуцька гімназія № 13 імені Святителя Іосафа Бєлгородського, Сектор ювенальної превенції відділу превенції Прилуцького РВП ГУНП у Чернігівській області про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; картка платника податків НОМЕР_2 ; щодо дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , але на даний час проживає за адресою: АДРЕСА_1 , картка платника податків НОМЕР_3 , щодо дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Роз`яснити, що мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Стягнути з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/2 частини усіх видів заробітку, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку до їхнього повноліття, починаючи з 12.01.2026 і до досягнення повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку до їхнього повноліття, починаючи з 12.01.2026 і до досягнення повноліття.

Допустити до негайного виконання судового рішення про стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 1331, 20 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1331, 20 грн.

Рішення суду може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Орган опіки та піклування Прилуцької міської ради, Чернігівська область, м. Прилуки, вул. Незалежності, 82, 17500, ЄДРПОУ 34464298.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована та проживає: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований: АДРЕСА_2 проживає: АДРЕСА_1 .

Третя особа: Центр соціальних служб Прилуцької міської ради 17500, м. Прилуки Чернігівської область вул. Київська, буд. 78,

Третя особа: Прилуцька гімназія №13 імені Святителя Іоасафа Бєлгородського 17500, м. Прилуки Чернігівської області вул. Сорочинська, буд. 36

Третя особа: Сектор ювенальної превенції відділу превенції Прилуцького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Чернігівській області 17500, м. Прилуки Чернігівської області вул. Котляревського, буд. 66.

Повний текст судового рішення складено 17.03.2026

Суддя Дмитро ДАВИДЧУК