Рішення від 15 березня 2026 р. у справі №751/6518/25 — Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа №751/6518/25

Провадження №2/751/671/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2026 року місто Чернігів

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Деркача О. Г.

секретар судового засідання Курач В.С.

pозглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін цивільну спpаву за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВІВА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

Встановив:

24.07.2025 року, через систему «Електронний суд», Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВІВА ФІНАНС» (далі по тексту –ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВІВА ФІНАНС») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором надання кредиту №1504039832614 від 09.02.2025 року у розмірі 31 410,20 грн., судового збору у розмірі 3028,00 грн та витрат на правову допомогу у розмірі 10 600,00 грн.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що 09.02.2024 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВІВА ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1504039832614, відповідно до умов якого останньому надано кредити у сумі 7 500 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі від 355,41 % до 361,35% (0,693% в день перші 20 днів, 0,99% в день з 21 дня по дату повернення) річних від суми кредиту. Річна процентна ставка становить від 2159,63% до 2670,76%. Строк кредиту 120 днів з 09.02.2025 року по 09.06.2025 року.

Зазначає, що позивач виконав свої зобов`язання, надав ОСОБА_1 кредитні кошти, обумовлені кредитним договором, проте останній не здійснив своєчасних платежів у повному обсязі для погашення суми заборгованості по кредиту та процентам у строк, вказаний у договорі, внаслідок чого станом на 22.07.2025 року утворилась заборгованість на загальну суму 31 410,20 грн, з яких: 7 5000,00 грн заборгованість за кредитом; 8 910,20 грн – заборгованість за відсотками; 15000,00 грн – штраф, яку просить стягнути в примусовому порядку, а також стягнути понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 600 грн.

Ухвалою судді від 01.09.2025 року позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Позивач в судове засідання не викликався. В позовній заяві просять розгляд справи проводити без участі представника ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВІВА ФІНАНС», позовні вимоги підтримують, проти проведення заочного розгляду справи не заперечують.

Відповідач в судове засідання не викликався, про розгляд справи повідомлений належним чином, в установлений судом строк надіслав відзив на позовну заяву, в якому вимоги позивача визнає частково, не заперечує проти стягнення заборгованості по тілу кредиту та нарахованих відсотків, щодо стягнення нарахованого штрафу у розмірі 15000,00 грн, просить в цій частині відмовити з підстав дії Закону України №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших закодованих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану».

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Судом встановлено, що 09.02.2025 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВІВА ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання грошових коштів у кредит продукту «Старт» №1504039832614, за умовами якого кредитодавець зобов`язався надати позичальникові кредит в розмірі 7 500 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі від 355,41 % до 361,35% (0,693% в день перші 20 днів, 0,99% в день з 21 дня по дату повернення) річних від суми кредиту. Річна процентна ставка становить від 2159,63% до 2670,76%. Строк кредитування 120 днів з 09.02.2025 року по 09.06.2025 року. Орієнтовна загальна вартість кредиту становить 16044,45 грн. (п. 1.2., 1.3., 1.3.1., 1.4.1., 1.7., 1.8 Договору)

В свою чергу відповідач (позичальник) зобов`язався повернути кредит до 09.06.2025 року та сплачувати відсотки, передбачені умовами договору.

Строк дії Договору визначається з урахуванням того, що Договір набирає юридичної сили з дати укладення сторонами та діє до дати, визначеної цим Договором, а частині виконання сторонами прийнятих зобов`язань – до їх повного виконання позичальником, а саме: сплатою кредитодавцю процентів за фактичний період користування кредитом, неустойки при наявності повернення суми кредиту в порядку визначеному Договором (п. 1.10. Договору).

Кредитний договір укладений в електронній формі, процедура його укладення та підписання встановлена Розділом 2 Договору, яка була дотримана сторонами при його укладенні.

Відповідач звернувся до позивача із анкетою-заявою на отмання кредиту 09.02.2025 о 13:03:52, пройшов ідентифікацію, в тому числі через додаток BANK ID, і в 13:07:38 09.02.2025 року підписав кредитний договір шляхом введення в особистому кабінеті ОТП паролю «S1Y6V3». (а.с.6-14)

Додатком №1 до Кредитного договору № №1504039832614 є графік платежів, яким встановлюється кількість платежів, їх розмір та періодичність внесення. (а.с.14 на зв. стор.-15)

09.02.2025 року ОСОБА_1 також підписано паспорт кредиту, в якому передбачено умови кредитування, реальну процентну ставку, порядок повернення кредиту, штрафні санкції. (а.с.16-17)

Підписання вказаного договору та паспорту споживчого кредиту електронним підписом відповідачем свідчить про його обізнаність з умовами кредитування.

Для підписання Договору про надання грошових коштів у кредит використано електронний підпис одноразовим ідентифікатором S1Y6V3, що свідчить про те, що сторони досягли усіх істотних умов та уклали кредитний договір.

Сторони підтверджують, що Електронний Договір та всі Додатки до нього мають таку саму юридичну силу для Сторін, як документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручно підписами Сторін, тобто вчинені в простій письмові формі (п. 2.24 Договору).

З огляду на викладене вище, встановлено, що відповідач підписав електронний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором S1Y6V3, акцептував умови оферти, а тому суд доходить висновку, що факт укладення Договору про надання грошових коштів у кредит продукту «Старт» №1504039832614 підтверджується матеріалами справи та узгоджується із ст. ст. 6, 627 ЦК України та ст. ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Свої зобов`язання за вказаним Кредитним договором ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВІВА ФІНАНС» виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі 7 500 грн., що підтверджується довідкою про переказ коштів ТОВ ФК «Контрактовий Дім» від 04.07.2025 року вих. № 7/12690 та довідкою ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВІВА ФІНАНС» про ідентифікацію (а.с.18, 19).

В свою чергу відповідач взяті на себе зобов`язання за вищевказаним договором не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 22.07.2025 року становить 31 410,20 грн, з яких: 7 5000,00 грн заборгованість за кредитом; 8 910,20 грн – заборгованість за відсотками; 15000,00 грн – штраф. (а.с.25-26)

Станом на час розгляду справи відповідач ОСОБА_1 не заперечував, щодо наявної заборгованості за кредитом та відсотками.

Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначає Закон України «Про електронну комерцію» від 3 вересня 2015 року, за № 675-VIII.

Преамбула Закон України «Про електронну комерцію» кореспондує, що цей Закон визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів встановлює Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 року, за № 851-IV.

Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувана електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Відносини, пов`язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України «Про електронні довірчі послуги» від 5 жовтня 2017 року за № 2155-VIII.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналогом власного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналогу власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту (траншу), грошову одиницю, в якій надано позику, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення електронного Договору про надання грошових коштів у кредит продукту «Старт» №1504039832614 від 09.02.2025 року, на таких умовах, шляхом підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором ОТП паролю S1Y6V3j.

За правилами ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 3 ст. 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

У відповідності до ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Так, ст. 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Пунктом 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Стаття 207 ЦК України вказує, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (в т.ч. електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. (ч. 2 ст. 642 ЦК України)

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу статей 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений законом чи договором строк, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Пунктами 1, 2 ст. 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) ( п. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 1048-1052, 1054 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику та сплатити відсотки за користування коштами у строк та у порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Положенням статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

У зв`язку із невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за вказаними вище кредитним договором утворилась заборгованість, що підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості та не заперечується відповідачем в частині суми кредиту та нарахованих відсотків.

Водночас суд не погоджується із заявленим розміром заборгованості за вищевказаним кредитним договором у частині штрафу з огляду на наступне.

Розділом 6 Договору про надання грошових коштів у кредит продукту «Старт» №1504039832614 від 09.02.2025 року, визначено, що у разі невиконання та/або неналежного виконання зобовязавнь за цим Договором сума кредиту за яким не перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю неустойку у вигляді штрафу.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні був введений воєнний стан строком на 30 діб. Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

У подальшому Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», які були затверджені Законами України «Про затвердження Указу Президента України» «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Позивачем не враховано вищевказаних перехідних положень ЦК України та протиправно здійснено нарахування неустойки.

Таким чином, ураховуючи, що позивачем нараховано штраф за невиконання ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором у сумі 15 000 гривень у період дії воєнного стану, що суперечить положенням пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, то заявлена ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВІВА ФІНАНС» вимога в частині стягнення з відповідача штрафу в сумі 15 000,00 грн є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ч.ч. 1, 7 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідач ОСОБА_1 , скористався своїми процесуальними правами, надав відзив на позовну заяву, визнав вимоги в частині стягнення суми боргу та нарахованих відсотків.

Враховуючи зазначене, дослідивши безпосередньо в судовому засіданні всебічно, повно та об`єктивно наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що відповідач порушила зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, а тому з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за Кредитним договором №1504039832614 від 09.02.2025 в сумі 16 410,20 грн, яка складається із заборгованості за кредитом - 7 500,00 грн, заборгованості за відсотками - 8 910,20 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем понесені та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3 028,00 грн (а.с.34), які відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 1 581,97 грн (3 028,00 х 16 410,20/31 410,20).

Згідно пункту 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Позивач просить стягнути з відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 600 гривень.

Статтею 137 ЦПК України врегульовано порядок розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

02.01.2025 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВІВА ФІНАНС» в особі директора Логвінова В.А. з Адвокатським бюро «Грушевий Ю.В.» укладено Договір №1 про надання правової допомоги. (а.с.27-29)

Відповідно до акту виконаних робіт відповідно до договору про надання правової допомоги №1 від 02.01.2025 року, від 26.06.2025 року строни домовились, що вартість наданих послуг складає 10 600,00 грн. (а.с.30)

На підставі рахунку №26/26-01 від 26.06.2025 року (а.с.31), ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВІВА ФІНАНС», згідно платіжної інструкції №LК706/7 від 27.06.2025 року сплатило кошти за надання правої допомоги у розмірі 10 600,00 гривень.

З урахуванням складності справи, спрощеного порядку її розгляду, обсягом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання таких робіт, часткового задоволення позовних вимог, з урахуванням принципу розумності та справедливості, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу пропорційно задоволених позовних вимог в сумі 5 573,95 грн (16 410,20 х 10600 /31 410,20).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12-13, 19, 81, 141, 247, 258, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВІВА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВІВА ФІНАНС» заборгованість за Договором про надання грошових коштів у кредит продукту «Старт» №1504039832614 від 09.02.2025 року у розмірі 16 410 (шістнадцять тисяч чотириста десять) гривень 20 копійок, яка складається з: заборгованості за кредитом – 7 500,00 грн, заборгованості за відсотками – 8 910,20 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВІВА ФІНАНС» судові витрати, які складаються з: судового збору у розмірі 1 581,97 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 573,95 грн, а всього 7 155 (сім тисяч сто п`ятдесят п`ять) гривень 92 копійки.

У задоволенні решти вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВІВА ФІНАНС» (місцезнаходження: 20600, Черкаська обл., місто Шпола, вул. Таранця, буд. 20, ЄДРПОУ 40860735).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Повний текст рішення складено 16.03.2026 року.

Головуючий - суддя О. Г. Деркач