Рішення від 18 березня 2026 р. у справі №731/58/26 — Варвинський районний суд Чернігівської області

Справа №731/58/26

Провадження №2/731/143/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2026 року с-ще Варва

Варвинський районний суд Чернігівської області в складі:

судді Савенка А.І.,

за участю секретаря Будімірової Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА», поданим представником Мишевською Наталією Миколаївною, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

11 лютого 2026 року до Варвинського районного суду Чернігівської області надійшла вказана позовна заява.

В обґрунтування позовних вимог посилаються на те, що 29 квітня 2025 року ОСОБА_1 уклала із ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА» електронний кредитний договір № 535988-КС-001, відповідно до якого отримала кредит у сумі 11 000,00 грн на засадах строковості, поворотності і платності, зобов`язавшись повернути кредит та сплатити проценти за ставкою 0,01% на кожен день користування кредитом. Товариство свої зобов`язання за договором виконало у повному обсязі, а саме надало ОСОБА_1 грошові кошти шляхом переказу на її банківську картку, вказану позичальником у договорі. ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконала, сплатила кошти лише частково: в сумі 200,00 грн. Станом на 07 січня 2026 року заборгованість за договором становить 18 635,30 грн, з яких: 10 800,00 грн – заборгованість за кредитом; 25,30 грн - заборгованість за процентами; 5 500,00 грн – заборгованість за відсотками, передбаченими в ст. 625 ЦК України; 2 310,00 грн - заборгованість за комісією.

Провадження у справі відкрито 18 лютого 2026 року та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження на 19 березня 2026 року.

25 лютого 2026 року відповідач ОСОБА_1 подала до суду відзив на позовну заяву (а.с. 100-105).

05 березня 2026 року від представника позивача ОСОБА_2 надійшла відповідь на відзив (а.с. 125-132).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про місце, дату і час судового розгляду повідомлений належним чином. У позовній заяві (а.с. 3-12) та відповіді на відзив (а.с. 125-132) представники просять розглянути справу за їх відсутності. У відповіді на відзив представник ОСОБА_2 наголошує, що комісія за надання кредиту в сумі 2 310,00 грн передбачена пунктами 2.1. та 2.5. кредитного договору, жодні додаткові чи супутні банківські послуги нею не передбачені. Позичальник добровільно погодилася з умовами кредитного договору, протягом строку кредитного договору не зверталася із заявами про розірвання договору та/або про визнання недійсним договору в цілому чи положень договору про комісію. Відповідно до постанови Верховного Суду від 12 квітня 2022 року у справі № 756/6038/20 незгода позичальника з умовою договору про сплату комісії за ініціювання кредиту на стадії виконання, за відсутності відповідних зауважень на стадії укладення та підписання договору, не є підставою для визнання умов договору такими, що не підлягають виконанню, під час вирішення спору про стягнення заборгованості за цим договором. Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином (а.с. 99). 25 лютого 2026 року відповідач ОСОБА_1 подала до суду відзив на позовну заяву (а.с. 100-105), в якому зазначила, що визнає позовні вимоги частково, а саме: в сумі 10 825,30 грн. Вважає, що заборгованість за відсотками, передбаченими в ст. 625 ЦК України, в сумі 5 500,00 грн в період воєнного стану підлягає списанню на підставі п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Також заперечує проти комісії, яка передбачена кредитним договором за надання кредиту. Просить врахувати правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15, про те, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання якого не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Надання фінансового інструменту фактично є наданням кредиту позичальнику та відповідає економічним потребам самого банку. Крім того, вказує, що відповідно до постанови Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23 положення щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Отже, умова договору про сплату комісії саме за надання кредиту, тобто за дії, які позичальник здійснює на власну користь, є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, та є дискримінаційним стосовно споживача.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що зазначений позов слід задовольнити частково з таких підстав.

Судом встановлено, що 29 квітня 2025 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 535988-КС-001, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала кредит у сумі 11 000,00 грн на засадах строковості, поворотності і платності, зобов`язавшись повернути кредит, сплатити проценти та комісію за видачу кредиту (а.с. 21-29, 30-39, 40-48). У договорі погоджені: строк кредиту – 23 дні, процентна ставка за день користування кредитом – 0,01%, комісія за видачу кредиту – 2 310,00 грн, термін дії договору – до 21 травня 2025 року, орієнтовна загальна вартість кредиту – 13 421,98 грн, загальні витрати за кредитом – 2 421,98 грн.

Вказаний договір підписаний відповідачем ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора UA-3753, надісланого їй на номер телефону.

Анкетою клієнта, яка заповнена в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства, підтверджується, що ОСОБА_1 вказала свої анкетні дані, зокрема, адресу, ІПН, дату народження, місце народження, номер паспорта, електронну адресу, номер фінансового телефону та номер банківської картки для перерахунку коштів (а.с. 50).

Візуальні форми послідовності дій клієнта, що розміщені в ІТС товариства, містять послідовність дій ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 , спрямованих на укладення кредитного договору (а.с. 49).

Умови договору співпадають з інформацією, викладеною в паспорті споживчого кредиту (а.с. 17-20).

З інформації, наданої на виконання ухвали суду, вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , банком емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 (а.с. 108).

Листом ТОВ «ПрофітГід» та випискою про рух коштів по банківській картці № НОМЕР_2 , яка випускалася на ім`я відповідача, підтверджується, що 29 квітня 2025 року ОСОБА_1 отримала 11 000,00 грн через платіжну систему Payway (а.с. 51, 109-122).

Посилання на обставини укладення 29 квітня 2025 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 договору про надання кредиту в електронній формі відповідає положенням Закону України «Про електронну комерцію», оскільки договір підписано ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора, відправленого їй товариством на вказаний нею номер телефону.

Відповідно до довідки про стан заборгованості станом на 02 лютого 2026 року (а.с. 16) та розрахунку заборгованості за кредитом № 535988-КС-001 від 29 квітня 2025 року (а.с. 13-15) сума заборгованості відповідача становить 18 635,30 грн, з яких: 10 800,00 грн – заборгованість за кредитом; 25,30 грн - заборгованість за процентами, 2 310,00 грн - заборгованість за комісією, 5 500,00 грн – заборгованість за відсотками, передбаченими в ст. 625 ЦК України (а.с. 14-15). З вказаного розрахунку вбачається, що відповідач частково сплачувала кошти на кредитним договором, а саме: 30 травня 2025 року сплатила 200,00 грн, які спрямовані на погашення тіла кредиту.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Зі змісту ст.ст. 526, 530 ЦК України вбачається, що зобов`язання повинно виконуватися відповідно до умов договору у встановлені строки.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як убачається зі змісту ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Щодо позовної вимоги про стягнення заборгованості по комісії за видачу кредиту суд дійшов висновку про наявність правових підстав для її задоволення.

У правовому висновку, викладеному в постанові Верховного Суду від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15, вказано, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконання прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику. Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній момент укладення спірного кредитного договору) споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.

Закон України «Про споживче кредитування» в редакції від 15 листопада 2016 року, яка діяла до 19 січня 2020 року, у статті 1 визначав загальні витрати за кредитом як витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», яка діє з 19 січня 2020 року, до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15, стосувався правовідносин, що регулювалися попередньою редакцією Закону України «Про споживче кредитування», а тому є нерелевантним до справи, що розглядається.

Так само зовсім інших обставин стосується правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23, про те, що положення щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Оскільки кредитний договір № 535988-КС-001 від 29 квітня 2025 року, укладений між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 , не містить положень про щомісячну плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23 є недоречним.

Суд враховує правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 12 квітня 2022 року у справі № 756/6038/20, на який посилається представник позивача. Так, у вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що незгода позичальника з умовою договору про сплату комісії за ініціювання кредиту на стадії виконання, за відсутності відповідних зауважень на стадії укладення та підписання договору, не є підставою для визнання умов договору такими, що не підлягають виконанню, під час вирішення спору про стягнення заборгованості за цим договором. Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

Позову про визнання положень спірного кредитного договору недійсними, зокрема в частині комісії за видачу кредиту, відповідач не подавала.

Оскільки встановлення комісії за надання кредиту дійсно не суперечить положенням чинної редакції Закону України «Про споживче кредитування», при укладенні договору відповідач погодилася з умовою договору щодо комісії у сумі 2 310,00 грн та не оспорювала вказану умову кредитного договору, то нарахування комісії є правомірним.

Разом з тим, суд погоджується з доводами відповідача про те, що відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи наведене, на підставі п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у стягненні з відповідача на користь позивача заборгованість за відсотками, передбаченими в ст. 625 ЦК України, в сумі 5 500,00 грн, слід відмовити.

Сума, яка підлягала сплаті за кредитним договором – 13 335,30 грн, з яких: тіло кредиту - 11 000,00 грн; відсотки - 25,30 грн; комісія за надання кредиту – 2 310,00 грн.

Сплачено відповідачем за кредитним договором – 200,00 грн.

Отже, сума заборгованості за кредитним договором, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 13 135,30 грн (13 335,30 – 200,00).

За таких обставин, оскільки відповідач допустила порушення зобов`язань, встановлених договором, доказів своєчасного та повного виконання договору не надала, що має наслідком наявність заборгованості за договором, то позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у сумі 13 135,30 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем сплачений судовий збір в сумі 2 662,40 грн (а.с. 1, 2), який відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1 876,73 грн (70,49 %).

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 141, 247, 263, 265, 273, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА», подану представником Мишевською Наталією Миколаївною (адреса для листування: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, б. 26, офіс 411), до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА», код ЄДРПОУ 41084239, юридична адреса: 01133, м. Київ, вул. бульвар Лесі Українки, б. 26, офіс 411, заборгованість за кредитним договором № 535988-КС-001 від 29 квітня 2025 року в сумі 13 135 (тринадцять тисяч сто тридцять п`ять) гривень 30 копійок та судовий збір у сумі 1 876 (одна тисяча вісімсот сімдесят шість) гривень 73 копійки, а всього стягнути 15 012 (п`ятнадцять тисяч дванадцять) гривень 03 копійки.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 (тридцяти) днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.І.Савенко