Рішення від 18 березня 2026 р. у справі №514/141/26 — Тарутинський районний суд Одеської області

Тарутинський районний суд Одеської області

_________________________________________________________________________

Справа №514/141/26

Провадження по справі № 2-а/514/35/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2026 року с-ще Бессарабське

Тарутинський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Тончевої Н.М.,

за участю секретаря - Аронєт Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Бессарабське в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Висоцький Сергій Олександрович до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення, -

В С Т А Н О В И В :

До Тарутинського районного суду Одеської області надійшли матеріали адміністративної справи за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Висоцький Сергій Олександрович до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови № 3572 від 10.09.2025 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді 17000 гривень, передбаченого ч. 3 ст. 210 - 1 КУпАП та закриття справи та скасування постанови № 3454 від 10.09.2025 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді 17000 гривень, передбаченого ч. 3 ст. 210 - 1 КУпАП та закриття справи.

Позивач не погоджується з даними постановами оскільки вони винесені з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. Оскаржувані постанови містять фактично однаковий загальний опис подій без конкретики, взагалі не зазначена об`єктивна сторона адміністративного правопорушення та встановлені при розгляді справи обставини, не зазначено дати, час, місця вчинення правопорушення, коли, ким, яким чином громадянину вручена повістка та на яку дату, докази нез`явлення громадянина за такою повісткою. Постанови винесені у відсутність Позивача.

Разом з тим в червні –липні 2025 року ОСОБА_1 за направленням ІНФОРМАЦІЯ_2 пройшов ВЛК, за постановою якої від 04.07.2025 року визнаний непридатним до військової служби. Дана постанова затверджена 18 РВЛК 07.08.2025 року. З 04.07.2025 року ОСОБА_1 виключений з військового обліку та не є військовозобов`язаним, що підтверджується військово-обліковим документом та свідоцтвом про хворобу.

Позивач зазначив, що Закон, в тому числі ст.22 Закону України « Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не передбачає обов`язок громадянина, виключеного з військового обліку, з`являтись за повісткою ІНФОРМАЦІЯ_3 , що виключає порушення позивачем вимог даного нормативно – правового акту, порушення якого інкриміновано в оскаржуваних постановах.

Однак не дивлячись на зазначені вище обставини, у січні 2026 року Позивач отримав лист від Бессарабського ВДВС №19.8-10/1701 від 21.01.2026 року про відкриття виконавчих проваджень № 79992470, № 79992354 про примусове стягнення з ОСОБА_1 штрафів згідно постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 № 3572 від 10.09.2025 року та постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 № 3454 від 10.09.2025 року, з тексту яких дізнався, що в його діях міститься склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та про те, що на нього накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 гривень так як він будучи військовозобов`язаним та належним чином оповіщеним про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 , в порушення абз. 8 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідно до якого громадяни зобов`язані з`являтись за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце зазначені у повістці для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, в вищезазначений термін до вказаного відділу не з`явився.

Позивач надав суду письмову заяву, в якій просив суд розглядати справу без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, повідомлявся про час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку, відзиву на позовну заяву не надав.

Відповідно до норм статті 268 КАСУ неприбуття у судове засідання учасника справи повідомленого шляхом направлення тексту повістки до електронного кабінету, а за його відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Ураховуючи, що учасники справи були належним чином повідомленні про її розгляд в суді, а також встановлені процесуальним нормами обмежені строки розгляду такої категорії справ ( ч.1 статті 286 КУпАП), суд дійшов висновку про можливість її розгляду без участі відповідача.

Суд дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

Згідно Постанови № 3454 від 10 вересня 2025 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 майор ОСОБА_2 розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та відповідно до протоколу № 3454 від 01.09.2025 року, складеного начальником відділення обліку мобілізаційної роботи другого відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 капітаном ОСОБА_3 , встановивши, що громадянин ОСОБА_1 будучи військовозобов`язаним, в порушення абз. 8 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» відповідно до якого громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце зазначені у повістці для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, в вищезазначений термін до вказаного відділу не з`явився, чим скоїв правопорушення передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП.

Зазначеною постановою накладено штраф у розмірі 17000 ( сімнадцять тисяч ) гривень. В постанові зазначено, що штраф повинен бути сплачений в 15-денний строк з дня вручення даної постанови, а також роз`яснено, що на підставі ч. 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу протягом 15 днів з дня отримання постанови, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення з метою примусового виконання цієї постанови органами державної виконавчої служби штраф, визначений постановою по справі про адміністративне правопорушення буде стягнуто у подвійному розмірі 34000 ( тридцять чотири тисячі) грн.

Згідно Постанови № 3572 від 10 вересня 2025 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 майор ОСОБА_2 розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та відповідно до протоколу № 3572 від 01.09.2025 року, складеного начальником відділення обліку мобілізаційної роботи другого відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 капітаном ОСОБА_3 встановивши, що громадянин ОСОБА_1 будучи військовозобов`язаним, в порушення абз. 8 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» відповідно до якого громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце зазначені у повістці для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, в вищезазначений термін до вказаного відділу не з`явився, чим скоїв правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Зазначеною постановою накладено штраф у розмірі 17000 ( сімнадцять тисяч ) гривень. В постанові зазначено, що штраф повинен бути сплачений в 15-денний строк з дня вручення даної постанови, а також роз`яснено, що на підставі ч. 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу протягом 15 днів з дня отримання постанови, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення з метою примусового виконання цієї постанови органами державної виконавчої служби штраф, визначений постановою по справі про адміністративне правопорушення буде стягнуто у подвійному розмірі 34000 ( тридцять чотири тисячі) грн.

Згідно військово-облікового документа № 17032025021704000002 ОСОБА_1 знятий з військового обліку військовозобов`язаних другим відділом ІНФОРМАЦІЯ_2 04.07.2025 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

В силу статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Частина 1 ст. 210-1 КУпАП, передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до Указу Президента України №303/2014 від 17.03.2014 р. «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України від 17.03.2014 р. № 1126-VІ, в Україні оголошено часткову мобілізацію, отже з того часу настав особливий період, який триває по теперішній час, оскільки рішення про демобілізацію, затвердженого Верховною Радою України (ст. 11 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію») не приймалось. Щодо факту запровадження особливого періоду в Україні з 18.03.2014 наголосив Верховний Суд України у постанові від 30.05.2018 в справі №521/12726/16-ц.

Крім того, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який діє до тепер.

Отже, з 18.03.2014 в Україні діє особливий період.

Адміністративна відповідальність за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

Тобто, диспозиція ч. 3 ст. 210-1 КУпАП є бланкетною та відсилає до спеціального законодавства та підзаконних нормативно-правових актів, які регулюють правовідносини щодо оборони, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Щодо тверджень представника позивача адвоката Висоцького С.О. про те, що Позивач не є військовозобов`язаним суд вважає за необхідне зазначити наступне:

За змістом ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: 3) визнані непридатними до військової служби. У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року №1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Пунктом 22 Порядку №1487 визначено, що взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, підрозділах Служби зовнішньої розвідки здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно п. 79 Порядку №1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього.

Наведене свідчить, що законодавець виокремлює поняття «зняття з військового обліку» та «виключення з військового обліку», при цьому, при знятті з військового обліку Законом передбачено можливість повторного взяття військовозобов`язаного на такий облік. Отже, різними є як підстави, так і правові наслідки зняття або виключення з військового обліку.

З аналізу положень Закону №2232-XII висновується, що громадяни, які підлягають виключенню з військового обліку, втрачають статус військовозобов`язаного, в той же час зняті з військового обліку продовжують перебувати в статусі військовозобов`язаних.

Аналогічних висновків дотримується Верховний Суд (Постанова від 21.05.2025 року у справі №280/2880/24).

Як встановлено судом Позивач дійсно відповідно до військово-облікового документа № 17032025021704000002 знятий з військового обліку військовозобов`язаних другим відділом ІНФОРМАЦІЯ_2 04.07.2025 року. Однак з наданого суду військово-облікового документа № 17032025021704000002 не вбачається проставленної відмітки про виключення з військового обліку Позивача та інших доказів про внесення такої інформації до Єдиного Державного реєстру військовозобов`язаних суду не надано.

Тож суд не приймає доводи представника позивача адвоката Висоцького С.О. про те, що Позивач не є військовозобов`язаним.

Разом з тим спірні постанови містять посилання на норму закону, вимоги якого порушені, а саме на абз. 8 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яка передбачає, що у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Процедуру оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки тощо визначає Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (надалі Порядок), що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024.

Відповідно до п. 28 Порядку виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).

Відповідно до п. 41 Порядку належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного(міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: 1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки; 2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

В постановах, що оскаржуються, не зазначено, у який спосіб здійснювалось оповіщення Позивача (особисто чи поштовими засобами зв`язку). Крім того, не зазначено місце, день і час явки за викликом, мету виклику. Не зазначено номеру та дати повістки, яка була сформована та направлена співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_4 на ім`я ОСОБА_1 .

Якщо оповіщення здійснювалось поштовими засобами зв`язку, то постанова повинна містити дату та номера поштового відправлення АТ "Укрпошта", яким було відправлено повістку, адресу, на яку було направлено повістку, дату належного підтвердження оповіщення військовозобов`язаного, що є основним доказом для підтвердження вини ОСОБА_1 .

У разі не оповіщення або ж повернення відповідного відправлення через невручення, указана обставина не може бути підтверджена жодним доказом зі сторони позивача, а тому обставину належного оповіщення має доводити саме відповідач.

Відповідачем не надано доказів направлення повісток Позивачу.

Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.

Згідно з ст. 283 КУпАП, Постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Верховний Суд у постанові від 08.07.2020 в справі №463/1352/16-а зазначив, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Отже, згідно принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

З наведеного слідує, що Відповідач належними та допустимими доказами не підтвердив наявність в діях Башли складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вказаною статтею.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи встановлені судом обставини, норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню, постанову № 3454 від 10.09.2025 року та постанову № 3572 від 10.09.2025 року потрібно скасувати, а справи про адміністративне правопорушення - закрити.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. 19 Конституції України, Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 2, 5, 9, 72, 73, 77, 139, 143, 241, 242, 244, 245, 246,255, 268-272, 286, 297 КАС України, ст. ст. 210-1, 245, 251, 252, 254, 256, 258, 277, 277-2, 278, 280, 283, 293 КУпАП, суд-

У Х В А Л И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Висоцький Сергій Олександрович до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.

Постанову від № 3454 від 10 вересня 2025 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - скасувати, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.

Постанову від № 3572 від 10 вересня 2025 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - скасувати, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) суму судового збору, сплаченого позивачем при зверненні із адміністративним позовом в суд, що становить 532 (п`ятсот тридцять дві) гривні 48 (сорок вісім) копійок.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених статтею 286 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 18.03.2026 року.

Суддя Н.М. Тончева