Рішення від 18 березня 2026 р. у справі №523/3346/21 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/3346/21

Провадження №2-др/523/1/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді – Далеко К.О.,

за участю секретаря судового засідання – Дяченко Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду №17 м. Одеси, заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Соколюка В.П. про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу по цивільній справі № 523/3346/21 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Соколюк В.П. 02.05.2023 року звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі № 523/3346/21, якою просить стягнути суму витрат понесених на професійну (правничу) допомогу у розмірі 20000,00 гривень.

Вказана заява обґрунтована тим, що Рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 13 березня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації земельної ділянкивідмовлено. Відповідач ОСОБА_1 уклав Договір про надання правової допомоги № б/н з адвокатом Соколюк В.П.. Представником відповідача крім іншого було подано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він очікує понести у зв`язку з розглядом справи № 523/3346/21, у загальному розмірі 20 000 гривень, які складаються з надання наступних послу: надання усної консультації, складання і оформлення відзиву, подання його до суду - 4000 грн., вартість участі адвоката в одному судовому засідання -2000 грн, а так як засідань в яких представник брав участь було вісім, то вартість складає 16000 грн.

Суд зазначає, що не міг розглянути подану до суду заяву раніше, оскільки матеріали справи були скеровані до Одеського апеляційного суду, для розгляду апеляційної скарги на рішення суду.

У судове засідання представник позивача не з`явився, був повідомлений про розгляд заяви належним чином.

06.02.2026 року представник позивача Оприсняк Р.Д., яка діє на підставі довіреності, подала до суду клопотання, яким заперечувала щодо задоволення заяви представника відповідача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу та просила відмовити у задоволенні вимог, оскільки представником відповідача порушені вимоги ч. 8 ст. 141 ЦПК України, не відправлено в зазначені строки копії клопотання іншій стороні по справі. Крім того, до поданого клопотання представником відповідача не додано копії договору про надання правничої допомоги, акту приймання передачі виконаних робіт, рахунки на оплату, банківські документи про оплату адвокатського гонорару. Також зазначена вартість в одному судовому засіданні 2000 грн є значно завищеною аніж середня вартість таких послуг у 2021-2023 році.

У судове засіданні представник відповідача не з`явився, був повідомлений про розгляд заяви належним чином.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Статтею 141 ч.1 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Пунктом другим частини другої статті 141 визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Як вбачається із вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюються судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Таким чином, процесуальний закон надає суду право вирішити питання про розподіл судових витрат у разі відмови в задоволенні позовних вимог у справі на протязі п`ятнадцяти днів за результатами дослідження письмових доказів наданих відповідачем, які свідчать про понесення відповідачем у справі відповідних витрат.

Рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 13 березня 2023 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

У вказаному рішенні питання щодо стягнення витрат на правову допомогу вирішено не було.

Пунктом один частини восьмої статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема і витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3) для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 137 та ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Натомість положеннями п. 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.

Вищевказане узгоджується із позицією Верховного Суду, висловленою в постанові від 03.10.2019 по справі № 922/455/19.

Водночас, за змістом ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 і ч. 6 ст. 137 ЦПК України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 2 ст. 141 ЦПК України. Разом із тим, у частині 3 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 2 ст. 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин 4, 5, 9 ст. 141 ЦПК України.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так з матеріалів справи вбачається, що представником відповідача 01.12.2022 року подано до суду розрахунок судових витрат понесених відповідачем. Вказаний розрахунок представником відповідача було направлено Оприсняк Зінаїді Василівні кур`єрською доставкою, про що свідчить власноручний підпис ОСОБА_2 у відповідному повідомленні.

Матеріалами справи підтверджується, що стороною відповідача було подано до суду:

-30.11.2022 року Розрахунок суми гонорару за надану правничу допомогу, квитанцію до прибуткового касового ордеру;

-01.12.2022 року Розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу, квитанцію до прибуткового касового ордера, кур`єрську накладну в підтвердження направлення Розрахунку суми гонорару з квитанцією Оприсняк З.В., та отримання ОСОБА_2 наведених доказів 29.11.2022 року.

Тобто, докази витрат відповідача на правничу допомогу були подані суду, та направлені позивачу, до ухвалення судового рішення – 13.03.2023 року.

За таких підстав, доводи представника Оприсняк З.В. про порушення представником відповідача вимог ЦПК України, в частині строку надання доказів, не знайшли свого підтвердження.

Також, під-час розгляду судом справи, сторона відповідача подавала: 1) ордер на надання правничої допомоги серії ВН № 480193 від 31.03.2021 року; 2) копію Договору про надання правової допомоги № 179/21 від 31.03.2021 року.

З огляду на викладене, доводи представника Оприсняк З.В. про не надання стороною відповідача Договору про надання правової допомоги, спростовуються матеріалами справи.

З розрахунку наданих послуг вбачається, що адвокатом Соколюком В.П. надано наступні послуги: - усні консультації, складання відзиву на позовну заяву та подання його до суду - 4 000,00 грн; - прийняття участі у восьми судових засідання 16 000 грн. (вартість одного 2000 грн) , а всього загальна вартість наданих послуг складає 20000 грн.

Представник позивача Оприсняк Р.Д. зауважила, що вказані витрати є завищеними, неспівмірними предмету позову.

Суд зазначає, що наданий стороною відповідача Розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу не відповідає критеріям дійсності та реальності. Зокрема, в матеріалах справи відсутній відзив на позовну заяву, що виключає можливість стягнення витрат за його підготовку та подачу до суду.

Також, адвокат Соколюк В.П. не приймав участі у 8 судових засіданнях, протоколами судових засідань підтверджується його участь у 7 судових засіданнях: 22.06.2021; 26.07.2021; 17.01.2022; 22.02.2022; 02.08.2022; 19.10.2022; 03.11.2022. Крім того, суд враховує поведінку адвоката Сокалюк В.П. у судовому засіданні, який не надав всі докази, які мають значення для правильного вирішення справи - на стадії підготовчого судового засідання, як це передбачено приписами ЦПК України, а надав їх вже під-час розгляду справи по суті, а саме: копію рішення ОМР від 06.02.2020р. №5673-VII "Про надання дозволів громадянам на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" із додатком №1, копію витягу з протоколу №32 засідання комісії з розгляду земельних спорів від 13.10.2020, копію рішення Одеської міської ради від 15.09.2021 за № 595/VII, що стало причиною відкладення розгляду справи.

Враховуючи характер виконаної роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, виходячи з конкретних обставин справи, приймаючи до уваги поведінку сторін по справі, зокрема не подання всіх доказів на стадії підготовчого судового засідання, що у подальшому призвело до відкладення розгляду справи, суд приходить до висновку що з позивача на користь відповідача необхідно стягнути 3 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 134, 137, 141, 270 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Соколюка В.П. про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу по цивільній справі № 523/3346/21 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації земельної ділянки - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (РОНКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на правничу допомогу по цивільній справі № 523/3346/21 в розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

В решті заявлених вимог - відмовити.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне додаткове рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Повний текст рішення виготовлений 19 березня 2026 року.

Суддя: К.О. Далеко