Рішення від 17 березня 2026 р. у справі №523/24749/25 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/24749/25

Провадження №2/523/714/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

"18" березня 2026 р. Пересипський районний суд міста Одеси в складі

головуючого судді Сувертак І.В.

за участю секретаря Мельніченко Г. О.

розглянув в відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, в залі суду №5 в місті Одесі, цивільну справу за позовом -

ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (остання відома адреса: АДРЕСА_1 ) про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

Установив:

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом. В обґрунтування вимог посилається на те, що у квартирі АДРЕСА_2 , зареєстровані наступні особи: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , її мати - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та її племінниця - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована 13.06.2007 року.

Ця квартира не приватизована й відноситься до комунального житлового фонду.

Фактично в квартирі постійно проживають ОСОБА_1 та її мати ОСОБА_3 .

Так сім`ї позивача 05.01.1987 року був виданий ордер на житлове приміщення №0206 серії СР, а саме: батькові позивачки - ОСОБА_4 та членам його сім`ї - дружині ОСОБА_3 та на ім`я позивачки - ОСОБА_1 та на ім`я її сестри ОСОБА_5 на житлове приміщення, що знаходилося за адресою: АДРЕСА_1 . Батько позивачки ОСОБА_4 , був основним квартиронаймачем та помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

На теперішній час між мешканцями квартири АДРЕСА_2 було укладено Договір на обслуговування з ОСББ «Парус-81 а».

Згідно довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № ПЗ-291006-10/0 отриманої 17.11.2025 року в Департаменті адміністративних послуг Одеської міської ради слідує, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована 12.11.1990 року за адресою проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач є племінницею позивача та є дочкою її рідної сестри ОСОБА_6 (дівоче прізвище ОСОБА_7 ). Сестра мешкає разом зі своїм чоловіком в Республіці Туреччина.

Племінниця ОСОБА_2 в квартирі не проживає більш ніж 10 років, але вона фактично має статус наймача по вказаній адресі та порушує права позивачки щодо користування та розпорядження майном зобов`язує сплачувати додаткові комунальні послуги за сторонніх осіб. Тому позивач звернулась до суду та просила задовольнити її позовні вимоги та ухвалити рішення, яким визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме житловою квартирою АДРЕСА_2 .

Факт відсутності відповідача та того що він не проживав та не проживає в квартирі, та відповідно не має його майна, підтверджується актами про встановлення факту не проживання особи за адресою: АДРЕСА_1 від 10.11.2025 р. та 03.08.2025 року.

Враховуючи зазначене, позивач просила її позов задовольнити, визнавши відповідача, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_2 .

Ухвалою судді Пересипського районного суду м.Одеси Сувертак І. В. від 16 грудня 2025 року було відкрито спрощене провадження по справі з викликом сторін по справі та надано відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи в загальному порядку. Окрім того відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву. (а.с. 41.42).

Представник позивача – адвокат Клименко Л. Г. надала клопотання про розгляд справи за її відсутністю та відсутністю позивачки, позовні вимоги підтримала та наполягала на їх задоволенні.

Відповідачу направлялась повістки разом з матеріалами позовної заяви за його встановленим місцем реєстрації, однак поштові відправлення повернулись на адресу суду без вручення адресату. Причин неявки суду не сповістив та з заявою про відкладення розгляду справи до суду не звертався.

Відповідач, у встановлений судом строк, на адресу суду клопотань про розгляд справи з повідомленням сторін у загальному порядку та відзиву на позовну заяву не надав.

Враховуючи вимоги ст. 223 ЦПК України та ст.6 Конвенції Про захист прав людини та основних свобод, ратифікованої Законом України 17.07.1997 року, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд вважає за необхідне розгляд справи провести за відсутності відповідача.

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе ухвалити по справі заочне рішення за згодою сторони позивача.

З`ясував обставини справи, дослідив та проаналізував матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Судом встановлено, що у квартирі АДРЕСА_2 , зареєстровані наступні особи: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , її мати - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та її племінниця - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована 13.06.2007 року.

Ця квартира не приватизована й відноситься до комунального житлового фонду.

Фактично в квартирі постійно проживають ОСОБА_1 та її мати ОСОБА_3 .

Так сім`ї позивача 05.01.1987 року був виданий ордер на житлове приміщення №0206 серії СР, а саме: батькові позивачки - ОСОБА_4 та членам його сім`ї - дружині ОСОБА_3 та на ім`я позивачки - ОСОБА_1 та на ім`я її сестри ОСОБА_5 на житлове приміщення, що знаходилося за адресою: АДРЕСА_1 . Батько позивачки ОСОБА_4 , був основним квартиронаймачем та помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

На теперішній час між мешканцями квартири АДРЕСА_2 було укладено Договір на обслуговування з ОСББ «Парус-81 а».

Згідно довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № ПЗ-291006-10/0 отриманої 17.11.2025 року в Департаменті адміністративних послуг Одеської міської дади слідує, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована 12.11.1990 року за адресою проживання: АДРЕСА_1 .

Факт відсутності відповідача та того що він не проживав та не проживає в квартирі, та відповідно не має його майна, підтверджується актами про встановлення факту не проживання особи за адресою: АДРЕСА_1 від 10.11.2025 р. та 03.08.2025 року.

Відповідно до статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з частини 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст.71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців, а відповідно до ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки провадиться у судовому порядку.

Натомість, позивач повністю підтвердила обґрунтованість своєї позиції, що також вбачається з акту від 21 липня 2025 року, що за місцем реєстрації відповідач не мешкає тривалий час, а саме з 2001 року. Тому суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» особа знімається з реєстрації місця проживання внаслідок набрання чинності рішенням про визнання її такою, що втратила право користування житловим приміщенням. А судом встановлено факт не проживання на спірній житловій площі відповідача без поважних причин.

На підставі вищезазначеного, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги щодо визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, визнавши ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_2 .

Керуючись ст.ст. 3, 4-7,1-13,17-18,109,131,137, 141, 211, 223, 263-265, 268, 280, 352,354 ЦПК України, суд,

Вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (остання відома адреса: АДРЕСА_1 ) про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням – задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_2 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду в порядку ст. 355 ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя