Рішення від 18 березня 2026 р. у справі №766/18615/25 — Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/18615/25

н/п 2/766/5918/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.2026р. суддя Херсонського міського суду Херсонської області Зуб І.Ю. розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (ЄДРПОУ 21295057, місцезнаходження: 73036, м. Херсон, вул. Валентини Крицак, б.6), Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (ЄДРПОУ 20453063, місцезнаходження: 88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, Площа Народна, б.4) про відшкодування моральної шкоди, -

встановив:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом. В якому просить: стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) 20000 (двадцять тисяч) гривень у рахунок відшкодування моральної шкоди

Позов мотивований таким.

Позивач двічі звертався до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.

Суб`єктами розгляду його звернень були Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області.

Рішенням суду від 27.01.2025 №420/21755/24 рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (розглядало заяву за принципом екстериторіальності) від 05.01.2024 року № 212950007863 про відмову у призначенні пенсії визнано протиправним та скасовано. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 23.04.2024 року, з урахуванням висновків, викладених у рішенні суду.

Листом №2100-0304-8/16274 від 25.04.2025 Головне управління Пенсійного фонду в Херсонській області повідомило мене, що мою заяву про призначення пенсії розглянуто повторно і відмовлено у призначенні пенсії рішенням №212950007863 від 18.04.2025.

Дане рішення про відмову визнано рішенням суду №420/14368/25 від 25.07.2025 незаконним та скасоване.

Таким чином, органи Пенсійного фонду України явно вживали всіх можливих дій для перешкоджання законному праву позивача на отримання пенсії, яка є його єдиним джерелом отримання доходу. Окрім того, судовим рішенням від 27.01.2025 №420/21755/24 також встановлено повторну бездіяльність пенсійних органів у процедурі встановлення трудового стажу та фактичне перекладання своїх обов`язків на позивача.

Зазначає, що він є особою, яка вимушено покинула окуповані території внаслідок повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, втратив бізнес та можливість забезпечувати себе будь-яким іншим чином, окрім як за рахунок підтримки держави. Відмова у призначенні пенсії спричинила термінову необхідність шукати допомогу та додаткові засоби існування у рідних та знайомих, брати грошові кошти в борг та навіть звертатись до органів інших держав та благодійних організацій для отримання допомоги.

Умисне перешкоджання своєчасному та законному отриманню позивачем пенсії, яка є його єдиним джерелом існування, фактично створює ситуацію невиправданого тиску та приниження з боку державних органів, тим паче під час війни. Такі дії та бездіяльність держави не лише позбавили його гарантованого Конституцією засобу до життя, але й мали ознаки ставлення, що суперечить принципам поваги до людської гідності та соціальної справедливості. В умовах, коли пенсія є наразі його єдиним засобом для забезпечення базових життєвих потреб, штучні перешкоди у її призначенні набули характеру зневажливого та несумісного з належним виконанням державою своїх соціальних зобов`язань ставлення.

Разом з тим, окрім вищевказаних дій та бездіяльності, відповідачем 2 було допущено неприпустимих та зневажливих дій щодо його та його рідних.

В процесі підтвердження стажу, необхідного для призначення пенсії, він звертав увагу на вимоги «Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», яка передбачає підтвердження стажу показами мінімум двох свідків (ч.17 Порядку). Позивач зазначав, що застосування даної норми неможливе, оскільки один з двох свідків, що могла б підтвердити необхідну інформацію - померла (його мати ОСОБА_2 ).

Відповідач 2, будучи належним чином повідомленим про смерть одного з ключових свідків, свідомо проігнорував даний обставинно-значущий факт та не надав йому жодного належного процесуального значення. Незважаючи на об`єктивну неможливість проведення допиту померлої особи, відповідач 2 у своїх відзивах та іншій службовій кореспонденції неодноразово повертався до питання допиту двох свідків, формально наполягаючи на дії, яка завідомо не може бути виконаною. Така поведінка виходить за межі звичайної службової формальності та набуває ознак демонстративно зневажливого ставлення до переживань позивача і до самої трагічної обставини, що має безпосередній вплив на його права та інтереси.

Подібні дії не лише свідчать про нехтування етикою службової комунікації, але й фактично створюють емоційно-пригнічуючу ситуацію, у якій заявнику доводиться повторно переживати обставини особистої втрати. Замість належного реагування на надану інформацію та адаптації своєї процесуальної позиції відповідно до реальних і підтверджених обставин, відповідач 2 обрав шлях формального наполягання на завідомо неможливій процесуальній дії. Така позиція демонструє неуважність, байдужість та неповагу до заявника, що є несумісним із принципами добросовісності, розсудливості та дотримання прав людини у публічно-правових відносинах.

Двічі незаконна відмова органів Пенсійного фонду у призначенні пенсії, яка є єдиним джерелом існування позивача, спричинила значні моральні страждання, оскільки ставила його у стан постійної невизначеності щодо базових життєвих потреб та позбавляла можливості самостійно забезпечувати себе після вимушеного виїзду з окупованої території. Втративши бізнес, житло та засоби до існування, він був змушений звертатись по допомогу до родичів, знайомих і благодійних організацій, що викликало глибоке почуття приниження, залежності та втрати гідності.

Особливо травмуючим був епізод із поведінкою Відповідача 2, який, будучи повідомленим про смерть матері позивача, свідомо ігнорував цю обставину, продовжуючи наполягати на її допиті. Такі дії демонстрували зневажливе ставлення, змушували позивача повторно переживати особисту втрату та створювали психологічний тиск, несумісний із належною поведінкою державного органу.

Тривалість протиправних дій і повторне ухвалення незаконних рішень, попри висновки суду, посилили відчуття беззахисності перед державою, емоційне виснаження, страх за майбутнє та втрату довіри до органів влади. У сукупності ці обставини завдали позивачу істотної моральної шкоди, що проявилася у стійкому відчутті несправедливості, пригніченості та приниження.

Заявлена позивачем сума моральної шкоди у 20 000 гривень (по 10 000 гривень за кожен окремий епізод незаконних рішень та зневажливого ставлення) є не лише обґрунтованою, але й вкрай помірною, особливо з огляду на сучасні соціальноекономічні умови в Україні. У теперішній час 20000 гривень є сумою, меншою за середню заробітну плату по Україні (у середньому по економіці, відповідно до офіційних відомостей Державної служби статистики станом на вересень 2025, https://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2005/gdn/Zarp_ek_m/Zp_ek_m_u/arh_zpm_u.html),а відтак не може вважатися ні надмірною, ні такою, що призводить до необґрунтованого тягаря для держави.

На фоні цих реальних психологічних страждань сума у 20 000 гривень є фактично символічною, адже вона не компенсує і малої частини тих переживань, залежності від допомоги сторонніх осіб, приниження та емоційного виснаження, яких позивач зазнав. При цьому слід наголосити, що при поточній економічній ситуації та його пенсії у 2 361 гривень ця сума відповідає лише декільком місяцям проживання на таку мізерну суму, а тому будь-яка нижча компенсація виглядала б не просто заниженою, а відверто принизливою, такою, що нівелює саме значення інституту моральної шкоди та підтверджує байдужість до людської гідності. Дана сума також є обґрунтованою з огляду на тривале перешкоджання отриманню позивачем грошового утримання, повторення бездіяльності, супроводження зневажливим нагадуванням про трагічні обставини і по своїй суті врахована за принципом двократного зменшення загального боргу зі сплати пенсії, що виник за час встановлення справедливості.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 22.12.2025 року відкрито провадження у справі та за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін.

Представником відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області подано відзив, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Відзив мотивовано таким.

23.04.2024 р. ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області із заявою про призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”. Розглянувши документи подані для призначення пенсії ОСОБА_1 Головним управлінням в Закарпатській області (структурного підрозділу, що розглядав заяву позивача за принципом екстериторіальності) встановлено, що загальний страховий стаж відповідно до ст.24 Закону України від 09.07.2003 р. №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» становить 28 років 6 місяців 18 днів. Наявного стажу роботи є недостатньо для призначення пенсії за віком. Згідно частини 1 статті 26 Закону України від 09.07.2003 р. №1058- IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу роботи з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 рік. У зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, який необхідний позивачу для призначення пенсії Головним управлінням в Закарпатській області прийнято рішення за №212950007863 від 01.05.2024 р. про відмову у призначенні пенсії. За результатами розгляду документів до трудового стажу не зараховано період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_3 , з 03.09.1985 р. по 31.03.1986 р., оскільки у даті наказу на звільнення виправлена, з 02.12.1991 р. по 23.02.1993 р. запис про звільнення не завірений печаткою. Період роботи у МП «Сиріус», оскільки відсутній запис про звільнення з роботи. Також до стажу роботи не зараховано період навчання з 01.09.1985 р. по 28.06.1991 р. згідно диплому НОМЕР_4 , оскільки період навчання перевищує п`ять років та перетинається з періодами роботи, що потребує уточнення та зазначення форми навчання.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27.01.2025 №420/21755/24 рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (розглядало заяву за принципом екстериторіальності) від 05.01.2024 року № 212950007863 про відмову у призначенні пенсії визнано протиправним та скасовано. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 23.04.2024 року, з урахуванням висновків, викладених у рішенні суду.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25.07.2025 №420/14368/25 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області №212950007863 від 18.04.2025 про відмову в призначенні пенсії за віком. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком за його заявою від 23.04.2024.

Слід зазначити, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27.01.2025 року у справі №420/21755/24 здійснено виключно визнання оскаржуваного рішення протиправним та скасовано його, при цьому жодних зобов`язань щодо вчинення певних дій на Головне управління не покладено.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою управління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (зі змінами; далі Порядок №22-1), після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Згідно з пунктом 4.10. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, після призначення пенсії, електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії в даному випадку Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області. Як зазначається вищезазначеним рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27.01.2025 у справі №420/21755/24: «з огляду на те, що пенсійна справа позивача повинна перебувати за його адресою реєстрацією проживання, належним відповідачем за вказаною позовною вимогою є Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області. А отже, у задоволенні цих позовних вимог до Головного управління ПФУ в Закарпатській області, слід відмовити».

В даному випадку предметом доказування є вина відповідачів, причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями відповідачів та спричинення моральної шкоди позивачу.

Отже, звертаючись до суду із зазначеним позовом, позивач має довести, яких саме втрат немайнового характеру (моральну шкоду) він зазнав, та яке саме їх матеріальне вираження. Недоведеність особою зазначених обставин у справі є підставою для відмови у задоволенні позову.

Безспірно, судова тяганина, переписка, подача скарг та звернень з юридичними та фізичними особами завжди викликають психологічне напруження, розчарування та незручності, негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, вагомості наслідків. Саме тому, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. Проте, Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області звертає увагу суду, що позивач в позові не довів заподіяння йому моральної шкоди, не вказав жодних критеріїв, які він враховував при визначенні причинно-наслідкового взаємозв`язку наслідків, що настали у зв`язку з діями органу пенсійного фонду та не вказав конкретних обставин, які мають значення для вирішення питання щодо обґрунтованості заявленої вимоги про стягнення моральної шкоди.

Позивачем подано відповідь на відзив, в якій вказано таке.

Звертає увагу суду на те, що Відповідач 1 фактично визнав наявність негативних наслідків для позивача, що прямо випливає з його власних пояснень, викладених на 7 аркуші відзиву, де зазначено «Безспірно, судова тяганина, переписка, подача скарг та звернень з юридичними та фізичними особами завжди викликають психологічне напруження, розчарування та незручності, негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду» Водночас слід зазначити, що Відповідач 1, перебуваючи на безпечній відстані від зони тимчасової окупації м. Олешки, де позивач втратив житло та джерела існування, демонструє повне нерозуміння або свідоме ігнорування реального масштабу завданої позивачу шкоди. Протиправне перешкоджання отриманню законної державної допомоги особам, які втратили все внаслідок збройної агресії та були вимушені шукати прихисток, є крайнім проявом зневаги та байдужості до людської гідності, а отже не може розцінюватися як «звичайні негативні емоції», як це викривлено намагається подати Відповідач 1.

Посилання Відповідача 1 на нібито недоведеність факту заподіяння йому моральної шкоди та відсутність критеріїв її розрахунку необґрунтовані. Усі необхідні фактичні обставини та належні докази вже містяться у судових рішеннях, а також у документах, поданих у межах їх розгляду.

Звертає увагу суду, що Відповідач 1 у поданому відзиві повністю проігнорував його аргументи щодо систематичного нагадування про смерть матері - ключового свідка у справі, неможливість допиту якої мною прямо зазначалася у позовній заяві у справі № 420/21755/24. Така поведінка Відповідача є показовою та свідчить про свідоме ігнорування істотних обставин справи.

Представником відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області подано відзив, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Відзив мотивовано таким.

В даному випадку предметом доказування є вина відповідачів, причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями відповідачів та спричинення моральної шкоди позивачу.

Головне управління наголошує: з аналізу позовної заяви ОСОБА_1 вбачається відсутність логічного/правового обґрунтування та доведення ціни позову (20000 грн) у якості суми відшкодування моральної шкоди, окрім як «фактично символічної» (мовою документу).

Додатково зазначає, що твердження Позивача: «відповідачем 2 було допущено неприпустимих та зневажливих дій щодо мене та моїх рідних. В процесі підтвердження стажу, необхідного для призначення пенсії, я звертав увагу на вимоги «Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», яка передбачає підтвердження стажу показами мінімум двох свідків (ч.17 Порядку). Я зазначав, що застосування даної норми неможливе, оскільки один з двох свідків, що могла б підтвердити необхідну інформацію - померла (моя мати ОСОБА_2 ). Відповідач 2, будучи належним чином повідомленим про смерть одного з ключових свідків, свідомо проігнорував даний обставино-значущий факт та не надав йому жодного належного процесуального значення. Незважаючи на об`єктивну неможливість проведення допиту померлої особи, відповідач 2 у своїх відзивах та іншій службовій кореспонденції неодноразово повертався до питання допиту двох свідків, формально наполягаючи на дії, яка завідомо не може бути виконаною. Така поведінка виходить за межі звичайної службової формальності та набуває ознак демонстративно зневажливого ставлення до моїх переживань і до самої трагічної обставини, що має безпосередній вплив на мої права та інтереси» є безпідставним та необґрунтованим з огляду на наступне.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27.01.2025 №420/21755/24, що набрало законної сили 27.02.2025, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 05.01.2024 року № 212950007863 про відмову у призначенні пенсії, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 23.04.2024 року, з урахуванням висновків, викладених у рішенні суду. На виконання рішення суду від 27.01.2025 Головним управлінням повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 та прийнято рішення № 212950007863 від 18.04.2025 про відмову в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, визначеного частиною 1 статті 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Про вище ухвалене рішення Позивача проінформовано листом № 2100-0304-8/16274 від 25.04.2025 (додається), яким повідомлено Позивача, що пунктом 18 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі — Порядок № 637) передбачено наступне: за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25.07.2025 у справі № 420/14368/25, що залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2025, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області №212950007863 від 18.04.2025 про відмову в призначенні пенсії за віком; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком за його заявою від 23.04.2024. Відповідачем 1 листом № 10350-9372/З-02/8-2100/25 від 31.10.2025 надано відповідь на звернення Позивача щодо виконання рішення суду № 420/14368/25 від 25.07.2025 та роз`яснено, що виконання рішення суду здійснюється відповідно до Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821. Рішенням № 212950007863 від 14.11.2025 (додається) ОСОБА_1 призначено пенсію за віком з 23.04.2024.

Наголошує, що ані в листі - повідомленні № 2100-0304-8/16274 від 25.04.2025, ані у відповіді на звернення № 10350-9372/З-02/8-2100/25 від 31.10.2025, Головне управління не зазначало на необхідності допиту у якості свідка покійної матері Позивача. Більше того, Відповідач 1 листом № 2100-0304-8/16274 від 25.04.2025 проінформував ОСОБА_1 про можливість підтвердження спірних періодів трудової діяльності шляхом допиту свідків та роз`яснено порядок його проведення. Таким чином, твердження Позивача про те, що «відповідачем 2 було допущено неприпустимих та зневажливих дій щодо мене та моїх рідних» (мовою документу) є безпідставним та необґрунтованим.

Враховуючи вищевикладене, оскільки у справі, що розглядається, ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів, на підставі яких можна було б дійти висновку про наявність моральної шкоди, протиправність дій Відповідача, наявність причинного зв`язку між заподіяною шкодою і протиправним діянням та вини в її заподіянні, то в задоволенні вимоги про відшкодування моральної шкоди слід відмовити.

Позивачем подано відповідь на даний відзив, в якій зазначено таке.

Відзив Відповідача 2 ґрунтується переважно на формальних посиланнях на загальні норми права та уривчастих цитатах неактуальної судової практики, тоді як реальна суть спору - встановлена судами протиправність дій відповідачів та суттєві життєві наслідки для мене. Такий підхід не може вважатися належною процесуальною позицією, а свідчить про спробу формалізованого уникнення правових наслідків уже встановлених судом правопорушень.

Відповідач 2 також намагається знизити юридичну вагу рішень судів, стверджуючи, що нібито ніяких додаткових зобов`язань на нього не покладено і що «факт порушення сам по собі не є достатнім». Така позиція є юридично необґрунтованою: рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.01.2025 (справа №420/21755/24) та наступне рішення від 25.07.2025 (справа №420/14368/25), прямо встановили протиправність дій органів Пенсійного фонду і зобов`язали відповідачів усунути порушення прав Позивача та діяти відповідно до вимог законодавства у сфері пенсійного забезпечення. Встановлений судом факт протиправності не може бути підмінений формальними доводами Відповідача 2 з метою ухилення від цивільно-правової відповідальності.

Відповідач стверджує, що Позивач нібито не довів інтенсивності, тривалості та причинного зв`язку моральних страждань. Це твердження ігнорує: - встановлені судом факти про неправомірні дії у сфері соціального забезпечення; - документально підтверджену та загальновідому вразливість Позивача - втрату житла в м. Олешки, тимчасову окупацію території де позивач проживав, відсутність доходів з початку повномасштабної агресії та посилення залежності від пенсійних виплат; - наявну доказову базу (довідки ОК-5, ОК-7, копії рішень та листування). У такому контексті посилання лише на вимогу «деталізації» є спробою використати абстрактну норму права не за її призначенням - як формальний інструмент заперечення очевидного причинного зв`язку між протиправними діями державного органу та завданими стражданнями.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено таке.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27.01.20215 року у справі № 420/21755/24 у справі за позовом ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (код ЄДРПОУ 20453063, місце знаходження: 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4) та Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, місце знаходження: 73005, м. Херсон, вул. Крицак Валентини, 6) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, ухвалено:

«Позовну заяву ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (код ЄДРПОУ 20453063, місце знаходження: 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4) та Головного управління Пенсійного фонду в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, місце знаходження: 73005, м. Херсон, вул. Крицак Валентини, 6) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,-задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 05.01.2024 року № 212950007863 про відмову у призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, місце знаходження: 73005, м. Херсон, вул. Крицак Валентини, 6) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) про призначення пенсії від 23.04.2024 року, з урахуванням висновків, викладених у рішенні суду.

В іншій частині позовних вимог, - відмовити.»

В тексті вказаного рішення встановлено, що відповідач - Головне управління ПФУ в Закарпатській області не здійснило всіх необхідних дій для прийняття всебічного та об`єктивного рішення з питання призначення пенсії за віком позивачу, та в порушення Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не перевірено запропоновану інформацію з метою встановлення належного страхового стажу позивача, шляхом направлення відповідних запитів про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку стосовно позивача за період роботи з 20.06.1997 року по 24.11.2005 року МП Сіріус (податковий номер 14123947) та не опитано свідків для підтвердження роботи позивача в МП Сіріус, а отже прийняте рішення від 01.05.2024 року № 212950007863 є необґрунтованим. З наведених встановлених судом обставин, суд дійшов висновку, щодо протиправності рішення Головного управління ПФУ в Закарпатській області № 212950007863 від 01.05.2024 року та задоволення заявлених позовних про визнання протиправним та скасування зазначеного рішення. Крім того у вказаному рішенні вказано, що суд дійшов висновку, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати ОСОБА_1 до трудового стажу роботи, період роботи у Малому колективному підприємстві Сіріус з 23.02.1992 по 24.11.2005, та в частині - призначити пенсію у встановленому законодавством України порядку з моменту звернення із заявою 23.04.2024, оскільки, як встановлено судом, відповідач не вчинив всіх необхідних дій для встановлення та перевірки наявних у пенсійній справі позивача документів, а тому такі позовні вимоги є передчасними.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25.07.2025 року у справі № 420/14368/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення, ухвалено:

«Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області №212950007863 від 18.04.2025 про відмову в призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком за його заявою від 23.04.2024.»

Вказаним рішенням встановлено, що відповідач, отримавши заяву позивача від 23.04.2024, мав виконати покладені на них чинним законодавством обов`язки, зокрема, встановлені в пунктах 4.2, 4.3, 4.7 Порядку № 22-1 та статті 64 Закону № 1058 та вчинити всі належні дії для призначення позивачу пенсії за віком. Суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 18.04.2025 №212950007863 протиправним та таким, що належить до скасування.

Постановою п`ятого адміністративного апеляційного суду від 30.09.2025 року у справі № 420/14368/25, рішення суду від 25.07.2025 року залишено без змін.

Таким чином встановлено, що позивачу двічі було відмовлено у призначенні пенсії суб`єктом владних повноважень, така відмова була визнана судовими рішеннями протиправною, що призвело до несвоєчасного отримання пенсії, на яку мав права позивач. Крім того, позивач змушений був в судовому порядку відновлювати свої права, гарантовані Конституцією України та діючими нормативними актами.

Неправомірність дій та бездіяльності відповідачів встановлено зазначеними судовими рішеннями, та окремому доказуванню не підлягають.

Враховуючи вказані факти, факти того, що позивач був змушений звертатись за захистом свого права на отримання пенсії, що передбачало звернення до суду, розгляд справи, повторне звернення до суду, після чергової відмови в призначенні пенсії, ще один розгляд справи, відсутність в період судового розгляду виплат пенсії, на яку мав право позивач, суд дійшов висновку про наявність обставин, які вказують на наявність моральної шкоди, яка завдана позивачу, оскільки наведене викликало у позивача почуття приниження, залежності від обставин, втрати гідності. Доказів іншого не надано.

Разом з тим, належними та допустимими доказами не підтверджено, що відповідачі свідомо наполягали на допиті, померлої матері позивача, то в цій частині викладення обставин справи вимоги є необґрунтованими.

Частиною 1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (ст.16 ЦК України).

Згідно зі ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За положеннями статті 129-1 Конституції України обов`язковість рішення суду віднесено до основних засад судочинства.

Відповідно до ч.ч. 2-3 ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України; невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ч.ч. 3,4 ст.23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

За загальним правилом підставою виникнення зобов`язання з компенсації моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.

Згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2019 у справі № 916/1423/17 (провадження № 12-208гс18) вказано, що застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 750/1591/18-ц (провадження № 14-261цс19) вказано, що згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ право заявника на відшкодування моральної шкоди у випадку надмірно тривалого невиконання остаточного рішення, за що держава несе відповідальність, презюмується.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п.п.3,9постанови №4від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Частиною першою ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ураховуючи фактичні обставини справи, суд вважає, що позивач має право на грошове відшкодування моральної шкоди. Порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечать їх головним конституційним обов`язкам, відтак, викликає у позивача негативні емоції. В даному випадку моральна шкода не може бути виправленою шляхом лише констатації судом факту порушення.

З врахуванням характеру та обсягу моральних страждань позивачки, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 10000 грн, що, на думку суду, відповідатиме засадам розумності, виваженості та справедливості. А тому вимоги позивача в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати залишаються за державою.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 247, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов - задовольнити частково.

Стягнути з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), в рахунок відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 10000,00 гривень.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяІ. Ю. Зуб