Рішення від 18 березня 2026 р. у справі №583/873/26 — Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа№ 583/873/26

2-а/583/8/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2026 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Савєльєвої А.І.,

за участю секретаря Доценко Т.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Охтирка адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача Собина Павло Миколайович, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 через свого представника Собину П.М. звернувся до суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення, згідно з якою просить: скасувати постанову № 53/2026 від 09.02.2026 по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн; закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що в оскаржуваній постанові №53/2026 зазначено, що вважає оскаржувану постанову №53/2026 від 09.02.2026 року неправомірною, так як при її винесені не враховано наявність у позивача відстрочки від призову на військову службу та законне право позивача не проходити ВЛК до досягнення повноліття старшою дитиною, крім того не враховано поважність причин не прибуття до першого відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 15.01.2026 року, а саме, 15.01.2026 року з 09год.00хв. позивач звернувся з малолітнім сином ОСОБА_1 за медичною допомогою. Зазначає, що 03.02.2026 о 17 год. 30 хв. встановлено факт неявки громадянина ОСОБА_1 за викликом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 на визначену дату 15.01.2026року о 09год.00хв. В оскаржуваній постанові зазначено, що 14.01.2026 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_1 відмовився від отримання повістки №6401669 від 14.01.2026 року на визначену дату 15.01.2026 року о 09 год. 00 хв., про що посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_6 складено акт відмови від 14.01.2026 року. В оскаржуваній постанові зазначено, що ОСОБА_1 допустив порушення вимог абз. 1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»; абз.2 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу»; пп.2 п.1 Додатку 2 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року №1487 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» вчинене в особливий період. Позивач вимушений звернутися до суду із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, так як вважає, що оскаржувана постанова прийнята відповідачем не в спосіб, який передбачений нормами КУпАП, та необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що є підставою для визнання їх протиправними та скасування).

Ухвалою судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 24 лютого 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України.

Позивач ОСОБА_1 та його представник Собина П.М. у судове засідання не з`явилися, про дату час та місце судового розгляду повідомлений у встановленому порядку. Неявка сторони позивача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.

Представник ГУНП в Сумській області про дату, час та місце судового розгляду повідомлений у встановленому порядку, шляхом надсилання судової повістки, ухвали про відкриття провадження, позовної заяви з додатками на офіційну електронну адресу установи.

Представник відповідача Горбенко О.М. у судове засідання не з`явився, надіслав до суду відзив на позовну заяву, у якому позов не визнав, зазначив, що заявлені стороною позивача аргументи на обґрунтування позовних вимог є нічим іншим як спробою ухилення від адміністративної відповідальності за порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію; адміністративний позов жодними належними, допустимими, достовірними і ствердними доказами не обґрунтований. При розгляді ІНФОРМАЦІЯ_7 справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 повно та всебічно встановлено обставини вчиненого правопорушення, а також правильно застосовано норми матеріального права. Справа була розглянута уповноваженою на те посадовою особою – начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 в межах його компетенції з дотриманням процедури передбаченої чинним законодавством України, на основі суворого додержання закону. Постанова у справі є обґрунтованою, адміністративне стягнення відповідає матеріалам справи про адміністративне правопорушення, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог стосовно скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 09.02.2026 № 53/2026.

Суд, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, дослідивши письмові докази, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Судом встановлено, 03.02.2026 адміністратором ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення № 53/2026, згідно з яким 03.02.2026 о 17:30 год. встановлено факт неявки громадянина ОСОБА_1 за викликом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 на визначену дату 15.01.2026року о 09год.00хв. В оскаржуваній постанові зазначено, що 14.01.2026 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_1 відмовився від отримання повістки №6401669 від 14.01.2026 року на визначену дату 15.01.2026 року о 09 год. 00 хв., про що посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_6 складено акт відмови від 14.01.2026 року, чим допустив порушення вимог абз. 1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»; абз.2 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу»; пп.2 п.1 Додатку 2 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року №1487 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» вчинене в особливий період. Поважних причин неявки не встановлено (а.с. 34).

В якості доказів вчиненого правопорушення додано Акт про відмову при спробі вручити повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 , складений 14.01.2026, згідно з яким ОСОБА_1 повідомлено, що йому необхідно з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_8 з метою уточнення військово-облікових даних та проходження медичної комісії для вирішення питання про призов на військову службу під час мобілізації. При спробі вручити повістку ОСОБА_1 відмовився від її отримання (а.с. 36).

Також надано копію повістки № 6401669 на ім`я ОСОБА_1 , яка не містить його підпису (а.с. 37).

Постановою № 53/2026 від 09.02.2026 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення накладено на ОСОБА_1 штраф у розмірі 17000 грн (а.с. 35).

З військово-облікового документу в «Резерв+» на ім`я ОСОБА_1 вбачається, що ОСОБА_1 непридатний для військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час. 03.02.2025 ОСОБА_1 отримав відстрочку від призову на військової служби під час мобілізації (а.с. 6).

З довідки, наданої Комунальним некомерційним підприємством «Тростянецька міська лікарня» Тростянецької міської ради вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , 15.01.2026 перебував на консультації у лікаря-стоматолога з діагнозом «Пульпіт» (а.с. 7). Позивач ОСОБА_1 у тексті позовної заяви зазначає, що є батьком малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , тому 15.01.2026 супроводжував його в лікарню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Статтею 7 КУпАП закріплений принцип забезпечення законності при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення. Частинами 1 - 4 вказаної статті встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом; провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності; застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом; додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Положеннями ст. 210-1 КУпАП встановлена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, частиною другою цієї статті визначена кваліфікуюча ознака, зокрема вчинення такого порушення в особливий період.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України від 17.03.2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію» прийнято рішення про оголошення та проведення часткової мобілізації, а отже з цього періоду в Україні діє особливий період. Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»», в Україні введено воєнний стан.

Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Відповідно до визначень ст. 1 вказаного Закону мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій. Вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. (ч. ч. 2, 5 ст. 4 Закону).

Статтею 22 вказаного Закону встановлені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації. Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Згідно ч. 5 ст. 22 Закону призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Частиною 6 ст. 22 Закону заборонено громадянам, які перебувають на військовому обліку, з моменту оголошення мобілізації забороняється зміна місця проживання без дозволу посадової особи, визначеної у частині третій цієї статті.

Як встановлено ч. ч. 1 - 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Виконання військового обов`язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов`язаними порядку і правил військового обліку, проходженні зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов`язків військової служби в особливий період (ч. 8 ст. 2 Закону про військовий обов`язок і військову службу).

Згідно з ч. 1 ст. 42 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» керівники, інші посадові особи органів виконавчої влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ, організацій та закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності та громадяни України, винні в порушенні правил військового обліку громадян України, допризовної підготовки, приписки до призовних дільниць, призову на строкову військову службу, проходження служби у військовому резерві, проходження зборів, мобілізаційної підготовки та мобілізаційної готовності, призову на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, прибуття за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України, а також у вчиненні інших порушень законодавства про військовий обов`язок і військову службу, несуть відповідальність згідно із законом.

Відповідно до п. п. 2, 3 Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 року № 921, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави та полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, підприємств, установ та організацій щодо фіксації, накопичення та аналізу військово-облікових даних призовників і військовозобов`язаних із відображенням їх у військово-облікових документах, а також здійснення контролю за дотриманням призовниками і військовозобов`язаними, посадовими особами державних органів, підприємств, установ та організацій встановлених правил військового обліку; військовий облік ведеться з метою забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил та інших військових формувань, утворених відповідно до законів, особовим складом у мирний час та особливий період.

Відповідно до п. 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України

від 30.12.2022 року № 1487, районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема, організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; виявляють призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які проживають на території адміністративно-територіальної одиниці, проте не перебувають на військовому обліку; організовують оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям; організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов`язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них; забезпечують громадян військово-обліковими документами та зберігання зданих або вилучених у призовників, військовозобов`язаних та резервістів військово-облікових документів; розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням призовниками, військовозобов`язаними та резервістами, посадовими особами державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а також зіпсуттям або недбалим зберіганням військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними та резервістами, які перебувають у запасі СБУ, Служби зовнішньої розвідки); проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів тощо.

Як встановлено п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які є Додатком № 2 до Порядку № 1487, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні :

1) перебувати на військовому обліку: за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов`язані Служби зовнішньої розвідки - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки). Крім того, призовники, військовозобов`язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад; за місцем роботи (навчання) - в центральних і місцевих органах виконавчої влади, в інших державних органах, в органах місцевого самоврядування, в органах військового управління (органах управління), військових частинах (підрозділах) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органах спеціального призначення, на підприємствах, в установах, організаціях, закладах освіти, закладах охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності; у разі вибуття за межі України на строк більше трьох місяців - за місцем консульського обліку в закордонних дипломатичних установах України;

2) прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів;

3) не змінювати місце проживання з моменту оголошення мобілізації та у воєнний час без дозволу керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів СБУ, Служби зовнішньої розвідки - без дозволу відповідного керівника);

4) проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров`я згідно з рішеннями комісій з питань приписки, призовних комісій або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я СБУ, а у Службі зовнішньої розвідки - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки;

5) проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі, проходити службу у військовому резерві;

6) особисто прибувати до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки з паспортом громадянина України і військово-обліковими документами для зняття з військового обліку в разі вибуття в іншу місцевість до нового місця проживання, за межі України на постійне місце проживання або на строк більше трьох місяців, у разі зміни місця проживання в межах міста з переїздом на територію іншого адміністративного району;

7) особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу СБУ, підрозділу Служби зовнішньої розвідки, закордонної дипломатичної установи України), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік;

8) особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів", а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію";

9) негайно повідомляти районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, органам СБУ, підрозділам Служби зовнішньої розвідки за місцем військового обліку про втрату військово-облікового документа;

10) звіряти не рідше одного разу на п`ять років власні персональні дані з обліковими даними районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки;

11) подавати щороку до 1 жовтня до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки документи, що підтверджують право громадян на відстрочку від призову на строкову військову службу.

Як встановлено п. 2 цих Правил, якщо за будь-яких обставин повістка районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки не надійшла, громадяни призовного віку прибувають до призовної дільниці в десятиденний строк з дня початку відповідного чергового призову на строкову військову службу, визначеного указом Президента України.

Відповідно до п. 3 Правил призовники, військовозобов`язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Входячи із вищенаведених положень закону, об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП, є порушення військовозобов`язаним, призовниками та резервістами правил військового обліку, ухилення від мобілізаційних заходів, непроходження медичного огляду та військової підготовки, їх неявка на виклик до, зокрема відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки без поважних причин, порушення встановлених заборон щодо зміни місця проживання тощо.

Як вбачається із матеріалів справи, при спробі вручити повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 повідомлено, що йому необхідно з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_8 з метою уточнення військово-облікових даних та проходження медичної комісії для вирішення питання про призов на військову службу під час мобілізації. При спробі вручити повістку ОСОБА_1 відмовився від її отримання (а.с. 36).

03.02.2026 було виявлено факт неявки 15.01.2026 ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що складено відповідний протокол про адміністративне правопорушення (а.с. 33-34).

За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_4 винесено постанову у справою про адміністративне правопорушення від про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 17000,00 грн (а.с. 35).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Як встановлено ст. 254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Вимоги до змісту протоколу про адміністративне правопорушення встановлені ст. 256 КУпАП. Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Отже, протокол складається за фактом вчинення адміністративного правопорушення і має відображати суть правопорушення.

Зі змісту протоколу від 03.02.2026 вбачається, що він складений про те, що ОСОБА_1 14.01.2026 відмовився від отримання повістки про виклик його до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 15.01.2026 чим порушив Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в період правового режиму особливого періоду.

Як встановлено ст. 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

За висновками посадової особи, яка розглядала справу про адміністративне правопорушення, своїми діями позивач порушив обов`язок громадян з`являтись за викликом територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, під час правового режиму особливого періоду, встановлений ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Отже, виходячи зі змісту протоколу та оскаржуваної постанови від 09.02.2026, позивача ОСОБА_1 фактично притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за відмову від отримання повістки.

Суд вважає, що сам лише факт відмови від отримання повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 у даному випадку не може бути самостійною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 210-1 КУпАП.

Законодавством не встановлено прямого обов`язку військовозобов`язаного отримувати повістку, невиконання якого само по собі мало б наслідки притягнення до відповідальності та накладення адміністративного стягнення. Повістка є формою запрошення (сповіщення, повідомлення) особи про необхідність явки до територіального центру комплексування та соціальної підтримки. Процедура вручення повісток передбачає складання акту про відмову у її отриманні із підписом уповноважених осіб та свідків. Порушенням вимог закону визнається невиконання вимог щодо прибуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, незалежно від отримання або неотримання повістки, при цьому факт неявки має бути зафіксований як у протоколі про адміністративне правопорушення, так і у постанові про притягнення до відповідальності.

Більше того, в постанові № 53/2026 від 09.02.2026 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП зазначено, що поважних причин неявки не встановлено. Разом з тим, позивачем ОСОБА_1 надано суду та надавалися відповідачу докази того, що 15.01.2026 він відвозив малолітнього сина в лікарню з гострим зубним болем, де лікар-стоматолог установив останньому діагноз «Пульпіт» (а.с.7).

Слід також відзначити, що абз. 3 ч. 9 ст. 29 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що поважними причинами неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов`язаного чи резервіста до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України) для призову на збори в пункт і в строк, установлені його керівником, які підтверджені відповідними документами, визнаються перешкоди стихійного характеру, сімейні обставини та інші поважні причини, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.2010 року № 673 затверджено Перелік поважних причин неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов`язаного чи резервіста для призову на збори, до яких відносяться: смерть близького родича (батьків, дружини, дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича дружини

(чоловіка), яка сталася пізніше ніж за сім діб до дати початку зборів; хвороба або необхідність догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які проживають разом із військовозобов`язаним чи резервістом, у разі неможливості догляду за хворим іншим близьким родичем; здійснення стосовно військовозобов`язаного чи резервіста кримінального провадження, а також застосування до нього адміністративного стягнення або кримінального покарання, яке робить неможливим його прибуття; потрапляння під вплив надзвичайної ситуації, яка виникла під час призову на збори і стала перешкодою своєчасному прибуттю; складання державних іспитів у вищих навчальних закладах.

При вирішенні питання щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 210-1 КУпАП з`ясування обставин щодо порушення вимог законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зокрема щодо встановлення факту неявки особи на виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в тому числі щодо існування поважних причин такого неприбуття , є обов`язковим.

Однак, посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_3 проігноровано надані ОСОБА_1 докази поважності причин його неявки.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення - це систематизована сукупність ознак та обставин, що характеризують зовнішню сторону правопорушення. До неї відносяться: саме протиправне діяння; шкідливі наслідки діяння; причинний зв`язок між протиправним діянням та шкідливими наслідками, що наступили; час, місце, умови, способи та засоби вчинення правопорушення.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, відповідачем об`єктивна сторона правопорушення, що інкримінується позивачу, не розкрита. Зокрема, не визначено суть протиправної поведінки позивача та її шкідливих наслідків, не доведений причинний зв`язок між відмовою від отримання повістки та невиконанням обов`язку з`являтися за викликом територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, не зазначено час, місце, умови, способи вчинення правопорушення та не встановлено причин неприбуття позивача на виклик до ТЦК.

Суд звертає увагу на те, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення саме на посадову особу, яка його складає, покладається обов`язок надання суду доказів на підтвердження того правопорушення, яке зазначається у протоколі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 1ст. 17 Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини`суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Зокрема, в контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008 року, заява № 7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні ст. 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.

Враховуючи викладене вище та приймаючи остаточне рішення у справі, враховується, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав про те, що рівень певності, якого має досягти суддя за системою «внутрішнього переконання» чи системою «поза межами розумного сумніву», який є важливим для постановлення справедливого рішення, не повинен досягатися шляхом примусу до зізнання. Таким чином буде дотримано цілковитої поваги до презумпції невинуватості та статусу осіб, що притягуються до відповідальності, які є ключовими поняттями для демократичної концепції судового розгляду.

Так, згідно рішення у справі «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 року) ЄСПЛ зазначив, що, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч.1 ст.6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).

Відповідно до положеньст. 62 Конституції України, всі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачить на її користь.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в ч. 2 п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою, може мати місце лише за умови доведеності її вини.

Як встановлено ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскаржувана постанова від 09.02.2026 № 53/2026 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП не відповідає вищенаведеним вимогам, зокрема щодо законності, обґрунтованості, неупередженості, добросовісності, розсудливості, не відповідає, що є безумовною підставою для визнання її протиправною та скасування.

За такими обставинами суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що документально підтвердженими судовими витратами позивача є сплачений судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 532 грн 48 коп., що підтверджується квитанцією про сплату № LD74-4AD8-4YSE від 22.02.2026, який підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі викладеного, керуючись статтями 19, 65 Конституції України, статтями 38, 210-1, 235, 245, 247, 251, 255, 256, 280 КУпАП, статтею 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», статтями 4, 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Законом України «Про оборону України», статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», статтями 2, 9, 77, 90, 99, 241-246, 255, 257, 286 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 , представник позивача Собина Павло Миколайович, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення –задовольнити.

Cкасувати постанову № 53/2026 від 09.02.2026 по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ) понесені ним судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 532 (п`ятсот тридцять дві) гривні 48 копійок.

Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня складання постанови до Другого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.У разі подання апеляційної скарги рішення,якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги,відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.І.Савєльєва