Рішення від 18 березня 2026 р. у справі №947/45178/25 — Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/45178/25

Провадження № 2/947/1084/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.2026 Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Огренич І.В.,

за участю секретаря - Коростій М.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні м. Одесі у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (адреса: Туреччина, Іслаїє) до ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 ) про розірвання шлюбу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом та просить розірвати шлюб, зареєстрований з відповідачкою, посилаючись на те, що сімейне життя з відповідачкою не склалося, сторони шлюбних відносин не підтримують, ведуть окреме господарство. У теперішній час сім`я існує лише формально, а тому він вимушений звернутись до суду з даною заявою.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Огренич І.В. від 23.01.2026 було відкрито провадження по зазначеній цивільній справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні.

У судове засідання позивач не з`явився, повідомлявся, в матеріалах справи наявна заява представника позивача - адвоката Герасимчука О.О. про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення по справі.

Відповідно до ч.3 ст. 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідачка у судове засідання не з`явилась, повідомлялась належним чином, про причини неявки до суду не повідомила, в зв`язку з чим, зі згоди представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Як встановлено у судовому засіданні, сторони одружені з 07.06.2018, шлюб, зареєстрований 07.06.2018-Чукурова, Службою цивільного стану Авджилар у Турецькій Республіці, за №1170, складений Головним управлінням з питань реєстрації населення і громадянства, що підтверджується витягом з акту про шлюб від 13.08.2025 за №130630, який засвідчено начальником юридичного відділу Районної адміністрації Авджилар - Неджлою Ментеш, легалізований в Україні шляхом апостилювання, переклад тексту якого з турецької на українську мову здійснено перекладачем ОСОБА_4 (посвідчено приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Кравченко Є.М., зареєстровано в реєстрі за №1684).

Так, частиною 1 ст. 3 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ч. 1 ст. 497 ЦПК України, підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Закон України «Про міжнародне приватне право» встановлює порядок урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один зі своїх елементів пов`язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок, зокрема, визначає підсудність судам України справ з іноземним елементом.

Відповідно ст. 73 Закону України «Про міжнародне приватне право» іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнародні організації (далі - іноземні особи) мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 2 ст. 496 ЦПК України іноземні особи мають процесуальні права та обов`язки нарівні з фізичними і юридичними особами України, за винятками, встановленими Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у справі, є громадянином іноземної держави, а саме Турецької Республіки, що підтверджується копією паспорта ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ..

Відповідачка ОСОБА_2 є громадянкою України та має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

У відповідності до ч. 1 ст. 75 Закону України «Про міжнародне приватне право» підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження v справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися.

На час звернення з цією заявою між Україною та Турецькою Республікою укладена та діє Угода про правову допомогу та співробітництво в цивільних справах, яку ратифіковано Законом N2605-ІІІ від 05.07.2001, дата набуття чинності: 02.05.2004.

Відповідно до ст. 23 зазначеної угоди, визначено юрисдикцію судів у справах про розірвання шлюбу, а саме (п.2), якщо на момент подання заяви про розірвання шлюбу та роздільне проживання один з подружжя є громадянином однієї Договірної Сторони, а другий - другої Договірної Сторони і один з них проживає на території однієї Договірної Сторони, тоді компетентні установи обох Договірних Сторін мають юрисдикцію розглядати справу. У цьому випадку вони застосовують законодавство своєї держави.

Статтею 63 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.

Згідно з ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

На теперішній час сторони подружніх відносин не підтримують, загального господарства не ведуть. В даний час шлюб у сторін носить формальний характер.

Майнового спору, на час розгляду справи, судом не встановлено.

У відповідності до ч.2 ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Згідно ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Відповідно ч. 2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Загальна декларація прав людини у ч. 2 ст. 16 містить положення, за яким шлюб може укладатися тільки при вільній і повній згоді сторін, що одружуються, а за ст. 23 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, жоден шлюб не може бути укладений без вільної і цілковитої згоди тих, що одружуються.

За аналогією можливо зробити висновок, що й подальше існування сім`ї як добровільного союзу у разі відсутності добровільної згоди чоловіка чи жінки на такий союз сім`ю шлюб, не може мати місце, а також, приймаючи бажання й право одного з них розірвати шлюб не може бути незаконно порушене або одного з подружжя не можливо насильно, без його волі змусити перебувати у таких зареєстрованих як шлюб відносинах.

Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії реєстрації шлюбу. Добровільність шлюбу, тобто наявність вільної згоди, - це його довічна риса. Саме добровільністю шлюбу зумовлена можливість його розірвання.

Згідно ст. 51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.

При таких обставинах, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_5 обґрунтованими, доведеними та підлягаючими задоволенню.

Керуючись ст.10,12,13,18,81,211,247,258,259,273,274-279,280-282,496,497 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: Туреччина, Іслаїє) - задовольнити.

Шлюб, зареєстрований 07.06.2018-Чукурова, Службою цивільного стану Авджилар у Турецькій Республіці, за №1170, складений Головним управлінням з питань реєстрації населення і громадянства, між ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: Туреччина, Іслаїє) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) - розірвати.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя: І. В. Огренич