Рішення від 18 березня 2026 р. у справі №484/7198/25 — Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 484/7198/25

Провадження № 2/484/466/26

Рішення

іменем України

(заочне)

19.03.2026 року м. Первомайськ

Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Максютенко О.А.,

за участю секретаря судових засідань Завірюхи В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Первомайську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на квартиру,

встановив

в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся до суду його представник адвокат Болквадзе Б.М. із вищезазначеним позовом, в якому просить визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 19.01.1998 року на підставі договору купівлі-продажу, який був укладений на Південній товарній біржі, позивач придбав у власність квартиру, загальною площею 60,0 кв.м., житловою площею 37,8 кв.м, яка розташована на 4 поверсі п`ятиповерхового будинку по АДРЕСА_1 . При укладанні договору купівлі-продажу сторони домовилися про всі істотні умови, що відображено в підписаному договорі № 2265 від 19.01.1998 року. При цьому, були виконані всі умови договору, крім нотаріального посвідчення, продавець отримав гроші і передав позивачу всі документи і ключі від квартири. Вказаний договір 26.01.1998 року був зареєстрований в Первомайському міжміському бюро технічної інвентаризації за реєстровим № 12195.

На теперішній час позивач вирішив розпорядитися своєю власністю, однак дізнався, що оскільки договір купівлі-продажу квартири нотаріально не посвідчений, на даний час його нотаріально посвідчити не можливо у зв`язку з тим, що продавець ОСОБА_2 в м. Первомайську Миколаївської області не проживає, контактних даних для зв`язку з ним у позивача відсутні, що і стало приводом для звернення позивачки до суду із зазначеним позовом.

19.01.2026 року ухвалою суду позовну заяву прийнято до провадження, у справі призначено підготовче судове засідання.

06.03.2026 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду.

Представник позивача адвокат Болквадзе Б.М. до суду надав заяву про слухання справи у його відсутність та відсутність позивача, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Відповідачу було направлено копію позовної заяви з доданими до неї документами та запропоновано подати відзив і докази, однак у визначений судом строк такі документи суду не подані. Правом на подання відзиву відповідач не скористався, будь-яких інших клопотань від нього до суду не надходило. В судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений, про причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи на відсутність заперечень представника позивача проти заочного розгляду справи, належним чином повідомлення відповідача про дату та час слухання справи, суд відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України ухвалив провести розгляд справи у заочному порядку.

Вивчивши доводи позову і матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

19.01.1998 року на Первомайській філії Південної Товарної Біржі між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений договір № 2265 купівлі-продажу нерухомого майна, а саме квартири, загальною площею 60,0 кв.м., житловою площею 37,8 кв.м, яка розташована на 4 поверсі п`ятиповерхового будинку по АДРЕСА_1 .

Відповідно до Договору купівлі-продажу на підставі ст. 15 Закону України "Про товарну біржу" угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Договором не передбачено вимогу щодо подальшого його нотаріального посвідчення, а він лише підлягає обов`язковій державній реєстрації у бюро технічної інвентаризації місцевих органів державної виконавчої влади за місцем знаходження об`єкту нерухомого майна.

Статтею 15 Закону України "Про товарну біржу" №1954-12 від 10.12.1991року (в редакції чинної на той час) передбачалось, що угоди, зареєстровані на біржі, не підлягали нотаріальному посвідченню.

При укладанні договору купівлі-продажу від 19.01.1998 року сторони керувались ч. 2 ст. 15 Закону України "Про товарну біржу", а тому вважали, що договір купівлі-продажу квартири укладено згідно вимог чинного на той час законодавства.

Але цей закон вступив у протиріччя з нормою цивільного законодавства, яка діяла на час укладення договору купівлі-продажу - ч.1 ст. 227 Цивільного Кодексу України (в редакції 1963 року), яка вимагала нотаріальної форми посвідчення договорів купівлі-продажу житлового будинку, під страхом їх недійсності (стаття 47 ЦК України в редакції 1963 року).

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсним", відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватись судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Оскільки спірний договір купівлі-продажу нерухомого майна укладався сторонами 19.01.1998 року, тому до даних правовідносин необхідно застосувати норми матеріального права, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, а саме ЦК УРСР в редакції 1963 року.

Згідно ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) - якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

За змістом статей 128, 153 ЦК УРСР (1963 року) право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін повинно бути досягнуто згоди.

Аналогічне положення містить ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України (в редакції 2003 року, який набрав чинності з 1 січня 2004 року), а саме: якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Частина друга статті 47 ЦК УРСР в редакції 1963 року і частина друга статті 220 ЦК України застосовується до правовідносин у разі, коли сторони уклали правочин, зміст якого відповідав волі сторін, і лише форма його укладання не відповідала встановленим законом вимогам.

Як свідчать матеріали справи, договір купівлі-продажу нерухомого майна від 19.01.1998 року був підписаний сторонами правочину - продавцем та покупцем, зареєстрований на біржі нерухомості за реєстровим № 2265, підписаний та посвідчений печаткою.

Сторони договору при його укладенні на біржі досягли згоди по усім суттєвим умовам.

Так, по взаємній домовленості сторін житловий будинок продано за 14 880,00 грн., які покупцем було сплачено до реєстрації угоди на Біржі.

При цьому продавець житлового будинку засвідчив своїм підписом, що відчужувана ним нерухомість на момент укладення угоди не продана, не подарована, не заставлена, в спорі та під арештом не знаходиться.

Право власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за позивачем 26.01.1998 року в Первомайському міжміському бюро технічної інвентаризації за реєстровим № 12195.

Як було зазначено у рішенні вище, в укладеному договорі купівлі-продажу сторони повністю оговорили усі істотні умови у тексті біржового договору, всі зобов`язання за договором купівлі-продажу нерухомого майна сторонами виконані в повному обсязі. Також факт купівлі-продажу житлового будинку і виконання умов укладеного договору ніким не оскаржено і ніким не оспорюється.

Судом встановлено, що договір купівлі-продажу житлового будинку укладений 19.01.1998 року відповідав волі сторін, умови договору ними виконані у повному обсязі, договір пройшов відповідну державну реєстрацію, тому позивач на підставі ст.ст. 128, 153 ЦК України та ст. 49 Закону України "Про власність", який діяв на той час, набув право власності на квартиру і правомірно володіє нею. Право власності позивача на дану квартиру ніким не оспорюється.

Згідно розпорядження Миколаївської обласної державної адміністрації №273-р від 26.07.2024 року "Про перейменування об`єктів топонімії " перейменовано вулицю Льва Толстого на вулицю Паркова.

З огляду на зазначені обставини суд вважає, що позивачем та його представником надані належні докази на підтвердження факту укладання вищевказаного договору купівлі-продажу квартири та обставини, які свідчать про неможливість подальшого нотаріального посвідчення угоди, а відтак приходить до висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення позову.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.2, 5, 10-13, 77-80, 89, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

ухвалив

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на квартиру - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , право власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Відомості про сторони:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач - ОСОБА_2 , паспорт серія НОМЕР_2 , виданий 21.05.1996 року Замостянським РВ УМВС України, останнє відоме місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Повне судове рішення складено 19.03.2026 року.

Суддя: