Вирок від 17 березня 2026 р. у справі №476/330/25 — Єланецький районний суд Миколаївської області

Справа № 476/330/25

Провадження № 1-кп/476/39/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2026 року селище Єланець

Єланецький районний суд Миколаївської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , потерпілої ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Єланець кримінальне провадження, внесене 01.04.2025 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12025152170000075 по обвинуваченню

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Братолюбівка Єланецького району Миколаївської області, громадянина України, освіта середня, не одруженого, на час вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу за мобілізацією на посаді гранатометника 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 у військовому званні солдат, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , згідно ст. 89 КК України раніше не судимого

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1, 2 ст. 361, ч. 2 ст. 190 Кримінального кодексу України

ВСТАНОВИВ:

02.12.2024 року близько 12:00 години, ОСОБА_5 , знаходячись за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, переслідуючи мету наживи та незаконного збагачення, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно, шляхом вільного доступу, діючи умисно та в умовах воєнного стану, використовуючи мобільний телефон ОСОБА_6 , марки «ZTEBladeA31», знаючи реквізити доступу до системи віддаленого доступу Інтернет-банкінгу «MyRaif» АТ «Райффайзен банк Аваль», що належить потерпілій, достовірно знаючи, що на її банківській картці № НОМЕР_2 перебувають грошові кошти, шляхом введення у вкладці переказів грошових коштів у додатку «MyRaif» даних іншої банківської карти, відкритої у АТ «ПУМБ» № НОМЕР_3 держателем якої є ОСОБА_5 , здійснив перерахування грошових коштів у сумі 5000 грн. на вказану картку, таким чином заволодівши вказаними грошовими коштами.

Вказані дії ОСОБА_5 кваліфіковано за ч. 4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

Крім того, ОСОБА_5 в період часу з 06.12.2024 року по 22.12.2024 року, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, знаходячись за місцем свого проживання, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, переслідуючи мету наживи та незаконного збагачення, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно, шляхом вільного доступу, діючи умисно та в умовах воєнного стану, використовуючи мобільний телефон ОСОБА_6 марки «ZTEBladeA31», та знаючи реквізити доступу до системи віддаленого доступу Інтернет-банкінгу «MyRaif» АТ «Райффайзен банк Аваль», що належить ОСОБА_8 , достовірно знаючи, що на її банківській картці № НОМЕР_2 перебувають грошові кошти, шляхом введення у вкладці переказів грошових коштів у додатку «MyRaif» даних іншої банківської карти, відкритої на своє ім`я у АТ «ПУМБ» № НОМЕР_3 , діючи з єдиним умислом, здійснив перерахування грошових коштів за допомогою трьох транзакцій 06.12.2024 року - 2000 грн., 08.12.2024 року - 2060 грн. та 22.12.2024 року - 927 грн., на загальну суму 4987 грн., таким чином заволодівши вказаними грошовими коштами.

Дії ОСОБА_5 кваліфіковано за ч. 4 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.

Також ОСОБА_5 в період часу з 02.12.2024 року по 22.12.2024 року, більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, знаходячись за місцем свого проживання, діючи умисно, з єдиним протиправним умислом, не санкціоновано, тобто самочинно, втрутився у роботу автоматизованої системи АТ «Райффайзен банк Аваль», що виразилось у відображенні даних поточного рахунку банківської картки № НОМЕР_2 відкритого на ім`я ОСОБА_6 , з метою подальшого викрадення наявних грошових коштів з рахунку останньої, реалізуючи свій злочинний умисел направлений на несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) систем, використовуючи мобільний телефон марки «ZTEBladeA31», належний потерпілій ОСОБА_6 , із встановленим на ньому мобільним додатком Інтернет-банкінгу «MyRaif», з доступом до мережі Інтернет, за допомогою оператора телекомунікації ПрАТ «Київстар» з абонентським номером НОМЕР_4 , без дозволу останньої з метою подальшого викрадення наявних грошових коштів з рахунку потерпілої.

Вказані дії ОСОБА_5 кваліфіковано за ч. 1 ст. 361 КК України як несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) систем.

26.12.2024 року з 19:54 години по 21:19 годину ОСОБА_5 за місцем свого проживання, діючи умисно, не санкціоновано. Тобто самочинно, повторно втрутився у роботу автоматизованої системи АТ «Райффайзен банк Аваль», що виразилось у відображенні даних поточного рахунку НОМЕР_5 , відкритого на ім`я ОСОБА_6 , з метою подальшого викрадення наявних грошових коштів з рахунку останньої, здійснив оформлення кредиту в сумі 26000 грн. на її ім`я. В подальшому ОСОБА_5 вказані грошові кошти за допомогою застосунку «MyRaif» з доступом до мережі Інтеренет, використовуючи абонентський номер ПрАТ «Київстар» НОМЕР_4 , без дозволу власника ОСОБА_6 , шляхом введення вкладці переказів грошових коштів даних банківської картки, відкритої у АТ «Райффайзен банк Аваль» № НОМЕР_6 , держателем якої є ОСОБА_5 , здійснив перерахування грошових коштів двома транзакціями 26.12.2024 року з 19:54 години по 21:19 годину на загальну суму 26000 грн.

Вказані дії ОСОБА_5 кваліфіковано за 2 ст. 361 КК України як несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) систем, вчинене повторно.

Між тим, 26.12.2024 року, більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_5 знаходячись за місцем свого проживання, маючи у своєму розпорядженні з дозволу потерпілої ОСОБА_6 , яка перебувала в омані та не знала про злочинний умисел ОСОБА_5 , її мобільний телефон марки «ZTEBladeA31», діючи умисно, діючи з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, шляхом обману, 26.12.2024 року за допомогою Інтернет-банкінгу «MyRaif» з доступом до мережі Інтернет, за допомогою оператора телекомунікації ПрАТ «Київстар» з абонентським номером НОМЕР_4 , без дозволу власника ОСОБА_6 , здійснив оформлення кредиту в сумі 26000 грн. на ім`я ОСОБА_6 . В подальшому вказані грошові кошти за допомогою Інтернет-банкінгу «MyRaif» з доступом до мережі Інтернет, за допомогою оператора телекомунікації ПрАТ «Київстар» з абонентським номером НОМЕР_4 , без дозволу власника ОСОБА_6 , шляхом введення у вкладці переказів грошових коштів даних банківської карти відкритої у АТ «Райффайзен банк Аваль» № НОМЕР_6 держателем якої є ОСОБА_5 , здійснив перерахування грошових коштів за допомогою двох транзакцій 26.12.2024 в період часу з 19:54 години по 21:19 години в загальній сумі 26000 грн.

Дії ОСОБА_5 кваліфіковано за ч. 2 ст. 190 КК України - заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 винним себе у вчиненні кримінальних правопорушень визнав повністю та підтвердив обставини викладені в обвинувальному акті, не оспорюючи доказів по даній справі, здобутих органами досудового слідства. У вчиненому розкаявся та не заперечує проти розгляду кримінального провадження щодо нього в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.

Потерпіла ОСОБА_6 просила суд призначити ОСОБА_5 покарання не пов`язане з позбавленням волі.

Крім повного визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1, 2 ст. 361, ч. 2 ст. 190 КК України, вина ОСОБА_5 доведена доказами,що містяться в матеріалах кримінального провадження № 12025152170000075 від 01.04.2025, які суд, роз`яснивши обвинуваченому вимоги ст. 349 КПК України, визнав недоцільним досліджувати в повному обсязі в судовому засіданні, оскільки на цьому не наполягали учасники судового розгляду, а фактичні обставини кримінального провадження ніким не оспорювалися.

При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений та інші учасники провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає, а також їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Вислухавши ОСОБА_5 , потерпілу ОСОБА_6 , дослідивши матеріали що характеризують особу обвинуваченого, суд вважає доведеною вину останнього у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1, 2 ст. 361, ч. 2 ст. 190 КК України.

Наведені вище дії ОСОБА_5 стороною обвинувачення вірно кваліфіковано за

-ч. 4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану (за епізодом від 02.12.2024 року);

-ч. 4 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану (за епізодом від 06.12.2024 року);

-ч. 1 ст. 361 КК України як несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) систем (за епізодом від 02.12.2024 року по 22.12.2024 року);

-ч. 2 ст. 361 КК України як несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) систем, вчинене повторно (за епізодом від 26.12.2024 року);

-ч. 2 ст. 190 КК України - заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно (за епізодом від 26.12.2024 року).

Судом досліджені також характеризуючі матеріали на ОСОБА_5 , із яких вбачається, що обвинувачений проживає на території Єланецької селищної ради, в провулку Північний 1 в смт. Єланець, заяв та скарг до виконкому селищної ради на обвинуваченого не надходило, до адміністративної відповідальності не притягувався. На диспансерному обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває. Згідно службової характеристики ОСОБА_5 за час проходження служби займаній посаді зарекомендував себе задовільно. Згідно досудової доповіді на обвинуваченого ОСОБА_5 представник персоналу Вознесенського районного сектору № 3 філії Державної установи "Центр пробації" в Миколаївській області встановив, що ймовірність вчинення обвинуваченим повторного кримінального правопорушення зводиться до середнього рівня ризику, а також середнього рівня ризику небезпеки для суспільства, в тому числі і для окремих осіб. Проте орган з питань пробації вважає можливим виправлення ОСОБА_5 без ізоляції від суспільства.

Обираючи обвинуваченому міру покарання, відповідно до ст. 66 КК України, суд враховує, як пом`якшуючі покарання обставини щире каяття ОСОБА_5 у вчинених кримінальних правопорушеннях та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень.

Обтяжуючі покарання обставини відповідно до ст. 67 КК України відсутні.

Відповідно до вимог ст. ст. 50, 65 КК України та положень п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», особі, яка вчинила злочин має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації, це покарання за своїм видом і розміром має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, а також з урахуванням обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання.

При визначенні покарання суд враховує особу обвинуваченого, який згідно ст. 89 КК України раніше не судимий, його ставлення до вчинених кримінальних правопорушень, наявність пом`якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обставин, а також ступінь тяжкості вчинених правопорушень, серед яких за ступенем тяжкості є тяжкі злочини, передбачені ч. 4 ст. 185 КК України, суспільну небезпечність кримінальних правопорушень, обставини за яких їх було вчинено, наслідки, що настали від правопорушень, думку прокурора щодо покарання, яке необхідно призначити, висновок органу пробації, суд вважає доцільним призначити ОСОБА_5 покарання з урахуванням ч. 1 ст. 70 КПК України за кожне кримінальне правопорушення окремо, та визначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим, а саме за ч. 4 ст. 185 КК України у вигляді позбавлення волі. Таке покарання буде, на думку суду, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Також суд вважає можливим виправлення та перевиховання обвинуваченого без ізолювання від суспільства з застосуванням до нього ст. 75 КК України.

Речові докази та процесуальні витрати у справі відсутні.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався.

Цивільний позов у справі не заявлено.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1, 2 ст. 361, ч. 2 ст. 190 Кримінального кодексу України, і призначити йому покарання у

-за ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України у вигляді 5 (п`ять) років позбавлення волі;

-за ч. 2 ст. 190 Кримінального кодексу України у вигляді 2 (два) роки обмеження волі;

-за ч. 1 ст. 361 Кримінального кодексу України у вигляді 1 (один) рік обмеження волі;

-за ч. 2 ст. 361 Кримінального кодексу України у вигляді (два) роки обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_5 остаточне покарання у вигляді 5 (п`ять) років позбавлення волі.

Згідно ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 (три) роки.

Відповідно до п. 1, п. 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Необхідність застосування запобіжних заходів відсутня.

На вирок може бути подано апеляцію до Миколаївського апеляційного суду через Єланецький районний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_1