Рішення від 18 березня 2026 р. у справі №473/6552/25 — Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/6552/25

РІШЕННЯ

іменем України

"19" березня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Ротар М.М.,

за участю секретаря судового засідання Ніколаєнко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог Перший відділ державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання права власності на майно в порядку спадкування та зняття арешту,

встановив:

в грудні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати за нею право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 та зняти арешт що був накладений на все нерухоме майно ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серія та номер 41174662 виданий 05.11.2014 року.

Позов мотивований тим, що в провадженні Вознесенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області на примусовому виконанні перебувало виконавче провадження №41174662 з примусового виконання виконавчого листа №2-1578/2008 від 01.08.2008 року виданого Вознесенським міськрайонним судом, щодо стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 , аліментів на утримання доньки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В результаті чого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстроване обтяження арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження на все нерухоме майно ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

В подальшому державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».

ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , помер. Після його смерті, в Вознесенській державній нотаріальній конторі Миколаївської області заведено спадкову справу №139/2023 за заявою позивачки.

Відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, державним нотаріусом Вознесенської державної нотаріальної контори Миколаївської області Вознесенського районного нотаріального округу, було відмовлено позивачу у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок АДРЕСА_1 .

При зверненні позивачки до Першого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), з вимогою зняти арешт зі спадкового майна, їй було відмовлено у зв`язку з відсутністю підстав для зняття арешту.

Посилаючись на те, що позивач не може реалізувати своє право на спадкування, в зв`язку з тим, що на майно ОСОБА_3 , накладено обтяження, вона змушена звертатися до суду за захистом свої прав.

Ухвалою суду від 24 грудня 2025 року відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 05 лютого 2026 року закрито підготовче провадження та справа призначена до розгляду по суті.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Маняк А.В. не з`явилися, на адресу суду надійшла заява, про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують у повному обсязі.

В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явилась, на адресу суду надіслала заяву, в якій просила розгляд справи здійснювати у її відсутності, позовні вимоги визнає повністю.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, хоча про дату і час судового засідання повідомлений в порядку, встановленому законом. Причин неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи чи розгляду за відсутності представника не надходило.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, дійшов такого висновку.

Так, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 09 травня 2023 року серії НОМЕР_2 (а.с. 12).

Позивачка ОСОБА_1 є єдиною спадкоємицею за законом, яка звернулася до Вознесенської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. На підставі заяви ОСОБА_1 в Другій Вознесенській державні нотаріальній конторі Миколаївської області заведена спадкова справа №139/2023 від 26.06.2023 року. (довідка – роз`яснення державного нотаріуса від 25.07.2025 року №979/02-14 – а.с.5)

11 вересня 2025 року державним нотаріусом Вознесенської державної нотаріальної контори була винесена Постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою було відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок АДРЕСА_1 . Підставою для відмови нотаріус зазначив, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_3 РНОКПП НОМЕР_1 було виявлено арешт нерухомого майна, номер запису про обтяження – 7584530, яке зареєстроване 05.11.2014 року, підстава для державної реєстрації: постанова про арешт майна боржника, серія та номер №41174662, видана 05.11.2014 року відділом державної виконавчої служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області, опис предмета обтяження – все нерухоме майно.

Відповідно до відповіді начальника Першого відділу Державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області від 10.07.2025 року № 62646/20.3-34 на виконанні у Вознесенському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області перебувало виконавче провадження 41174662 з примусового виконання виконавчого листа №2-1578/2008 від 01.08.2008 виданого Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліменти у розмірі частини від доходу на утримання доньки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_3 , встановлено, що в реєстрах наявне обтяження №7584530 за постановою 41174662 від 05.11.2014.

Постановою державного виконавця від 28.12.2017 року виконавчий документ було повернуто стягувачу на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки стягувач ОСОБА_4 подала письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Однак арешт з нерухомого майна ОСОБА_3 знятий не був у зв`язку з відсутністю підстав передбачений ст..59 Закону України «Про виконавче провадженя».

На сьогоднішній день матеріали виконавчого провадження 41174662 боржником за яким був ОСОБА_3 , знищені у зв`язку з закінченням терміну зберігання. (а.с.9-10).

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права, обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийнята спадщини з умовою чи із застереженням. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно зі ст. 1216, 1218 ЦК України - спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). При цьому, успадковуючи певну спадщину спадкоємець набуває право власності в порядку спадкування.

Відповідно до ч.1 ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 3 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування" роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. Однак, відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24/753/0/4-13 визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Відповідно до п.п. 4.12, 4.15 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкоємця на таке майно та перевірки відсутності заборон або арешту цього майна.

У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають із часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном з використанням способів, визначених у главі 29 ЦК України (постанова ВС від 22.03.2023 у справі № 463/6829/21-ц).

Враховуючи те, що позивач ОСОБА_1 упродовж 6 місяців після смерті спадкодавця свого батька ОСОБА_3 , звернулася до Другої Вознесенської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за законом, отже, як спадкоємець, з часу відкриття спадщини має право на спадкове майно після смерті ОСОБА_3 , володіє та користується цим майном, але не має змоги оформити на нього право власності, розпорядитися спадковим майном через накладення на нього арешту, тому вона звернулася до суду з цим позовом.

Крім того, позивачка ОСОБА_1 не була стороною виконавчого провадження у якому виконавцем було накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_3 , отже, вона, як спадкоємець, не є суб`єктом права на подачу скарги в порядку статті 447 ЦПК України, тобто не може звертатись зі скаргою на дії державного виконавця в межах виконавчого провадження.

Суд звертає увагу, що оскільки відсутні підстави для оскарження дій державного виконавця, тому позивачем правильно обраний спосіб захисту порушеного права, що відповідає положенням статей 15, 16 ЦПК України та правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 12.12.2018 по справі №399/142/16-ц, в якій зазначено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася з позовом до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

За змістом наведених положень закону вбачається, що тільки власнику надано право для звернення до суду за вирішенням питання про зняття арешту з майна, а також вжиття заходів щодо захисту права власності.

Законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту його порушеного права, яке може бути захищене в порядку позовного провадження шляхом подання позову про визнання права власності на спадкове майно і зняття із нього арешту, відповідачами у якому мають бути особи, в інтересах яких накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2023 року у справі № 463/2924/22 та від 03 травня 2023 року у справі № 463/3251/22.

Виходячи з викладеного, наявність арешту (обтяження) накладеного на нерухоме майно, на яке має право позивач, порушує права останньої, внаслідок чого вона позбавлена змоги отримати свідоцтво на право на спадщину, що підтверджується постановою державного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність поновити порушене право позивача, шляхом визнання права власності в порядку спадкування за законом та скасування арешту на нерухоме майно, накладеного державним виконавцем.

Керуючись ст. 13, 15, 16, 316, 317, 319, 391, 1297 ЦК України, ст.ст. 263-265 ЦПК України, ст. 41 Конституції України, ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог Перший відділ державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання права власності на майно в порядку спадкування та зняття арешту, - задоволити.

Скасувати арешт, накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер 41174662, виданий 05.11.2014, видавник Відділ державної виконавчої служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції, вид обтяження: арешт нерухомого майна, опис предмета обтяження: все нерухоме майно, особа, майно якої обтяжується: ОСОБА_3 РНОКПП НОМЕР_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не буде вручено в день його складання або проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу на рішення буде подано протягом 30 днів з дня отримання повної копії судового рішення.

Повне рішення суду складено 19 березня 2026 року.

Суддя М.М. Ротар