Рішення від 18 березня 2026 р. у справі №473/4617/25 — Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/4617/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

"19" березня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої судді Лузан Л.В., за участю: секретаря судового засідання Ліхачової А.Є., розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування виконавчого комітету Вознесенської міської ради в інтересах малолітнього ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Вознесенської міської ради, про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів на утримання дитини,

ВСТАНОВИВ

у вересні 2025 року Орган опіки та піклування виконавчого комітету Вознесенської міської ради в інтересах малолітнього ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів на утримання дитини.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідачка ОСОБА_2 є матір`ю малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відомості про батька дитини внесені до актового запису про народження дитини на підставі ч. 1 ст. 135 СК України, тобто за вказівкою матері. У той же час відповідачка ОСОБА_2 тривалий час ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо дитини, зокрема зловживає спиртними напоями та веде аморальний спосіб життя, не здійснювала належний догляд та утримання сина, байдуже ставилася до нього, не приділяла належної уваги навчанню, вихованню дитини.

Соціальний супровід сім`ї ОСОБА_2 не призвів до стабільного позитивного ефекту, відповідачка не працює, постійного стабільного доходу не має, за місцем мешкання характеризується негативно, неодноразово притягувалася до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов`язків.

У зв`язку з цим 16 травня 2025 року ОСОБА_1 був влаштований до КЗ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Південноукраїнської міської ради.

Враховуючи вказані обставини, з метою найкращого врахування та забезпечення інтересів дитини, позивач просив позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також стягнути з відповідачки аліменти на утримання сина в розмірі частини всіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

В судове засідання представниця позивача Дробинська Н.В., представниця третьої особи без самостійних вимог ОСОБА_3 не з`явилися, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, причину неявки суду не повідомила.

Суд вважав можливим провести розгляд справи в заочному порядку з ухваленням заочного рішення, оскільки представниця позивача не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.

Зокрема суд встановив, що відповідачка ОСОБА_2 є матір`ю малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відомості про батька дитини внесені до актового запису про народження дитини на підставі ч. 1 ст. 135 СК України (а.с.10,11).

З матеріалів справи також убачається, що відповідачка ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо дитини, зокрема: не піклується про стан здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток дитини, не приймає жодної участі у її вихованні; не цікавиться життям, здоров`ям, навчанням, успіхами, потребами ОСОБА_1 , не утримує сина матеріально.

Відповідачка не працює, постійного стабільного доходу не має, неодноразово притягувалася до адміністративної відповідальності в зв`язку з ухиленням від виконання батьківських обов`язків: згідно постанов Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 28 вересня 2020 року, 11 жовтня 2023 року, 18 грудня 2024 року, 12 червня 2025 року за ч.1 ст. 184 КУпАП.

За місцем проживання відповідачка характеризується як особа, яка зловживає спиртними напоями, неналежно виконує батьківські обов`язки.

Соціальний супровід сім`ї ОСОБА_2 протягом 2023-2025 років не призвів до стабільного позитивного ефекту.

У зв`язку з цим 16 травня 2025 року ОСОБА_1 був влаштований до КЗ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Південноукраїнської міської ради.

Протягом періоду перебування дитини в Центрі відповідачка декілька разів відвідала сина, іноді підтримувала з ним зв`язок по телефону, однак усі розмови завершувалися обіцянками відповідачки змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків.

Також в окремому поясненні на адресу Служби у справах дітей Вознесенської міської ради відповідачка ОСОБА_2 вказувала на неможливість виконання нею батьківських обов`язків щодо сина та не заперечувала проти позбавлення її батьківських прав щодо ОСОБА_1 .

Вказані обставини знайшли своє повне підтвердження в поясненнях представників позивача, третьої особи без самостійних вимог (надані в судовому засіданні від 12 березня 2026 року), а також письмовими матеріалами справи (а.с.13-47,50-66).

Водночас, у матеріалах справи відсутні докази, що б вказували на поважність причин невиконання відповідачкою батьківських обов`язків в минулому та докази, що свідчать про її свідоме бажання виконувати ці обов`язки в майбутньому.

Суд з урахуванням положень ч. 2 ст. 171 СК України при вирішенні спору з`ясував думку малолітнього ОСОБА_1 . Так, директор КЗ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Південноукраїнської міської ради в присутності практичного психолога провів опитування малолітнього ОСОБА_1 , який повідомив, що він не заперечує проти позбавлення відповідачки батьківських прав, оскільки не бачить майбутнього з матір`ю. При цьому пояснив, що передумовою для потрапляння його до Центру є те, що ОСОБА_2 постійно зловживала спиртними напоями, байдуже ставилася до нього (а.с.112,117).

Відповідно до вимог ст. ст. 150, 155, 180 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про здоров`я дитини, фізичний, духовний та моральний розвиток останньої, забезпечити здобуття нею освіти, що є найважливішими обов`язками матері і батька, а також повинні матеріально утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Зазначене узгоджується з положеннями Закону України «Про охорону дитинства», ст. 12 якого передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Зокрема, п.2 ч. 1 ст. 164 СК України передбачає, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

При цьому, ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти (п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» за № 3 від 30.03.2007 року).

Вказані фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Водночас, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Згідно ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини (ч. 1 ст. 9 Конвенції).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці.

ЄСПЛ також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України»).

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).

Таким чином, з огляду на викладене, враховуючи наявні в справі докази, письмовий висновок Органу опіки та піклування виконавчого комітету Вознесенської міської ради, суд вважає доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 щодо її сина, оскільки це буде відповідати інтересам останнього.

Відповідно до вимог ч.ч. 4-5 ст. 167 СК України в разі ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав, якщо дитина не може бути передана другому з батьків, переважне право перед іншими особами на передання їм дитини, мають за їхньою заявою баба, дід, повнолітні брати та сестри, інші родичі дитини, мачуха, вітчим.

Якщо дитина не може бути передана бабі, дідові, повнолітнім братам та сестрам, іншим родичам, мачусі, вітчиму, вона передається на опікування органу опіки та піклування.

За встановленого, ОСОБА_1 слід передати на опікування органу опіки та піклування.

Разом з тим, згідно ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.

Положення ч.ч. 2, 3 ст. 166 СК України передбачають, що особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Ч.ч. 1, 3 ст. 181, ч. 1 ст. 183 СК України передбачають, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я, матеріальне становище дитини та платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність у платника рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ст. 182 СК України).

Враховуючи вимоги ст. 182 СК України, зокрема стан здоров`я та матеріальне становище дитини, відсутність в матеріалах справи доказів щодо особи відповідачки, що б вказували на те, що остання не має можливості матеріально утримувати сина або вплинули на розмір аліментів, суд прийшов до висновку про необхідність стягнення з відповідачки аліментів на утримання сина в звичайному розмірі - 1/4 частини її заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Стягнення аліментів починається з дати подачі позову та припиняється з досягненням дитиною повноліття.

При цьому, згідно п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення суду підлягає негайному виконанню в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

З урахуванням положень ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави також підлягає стягненню судовий збір у загальному розмірі 2 422,40 грн (1 211,20 грн за вимогу про позбавлення батьківських прав + 1 211,20 грн за вимогу про стягнення аліментів).

Керуючись ст.ст.12,13,76-83,141,259,263-265,280-282,289,430 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ

позовні вимоги Органу опіки та піклування виконавчого комітету Вознесенської міської ради в інтересах малолітнього ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Вознесенської міської ради, про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів на утримання дитини задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженку міста Вознесенська Миколаївської області, батьківських прав відносно її малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Прибужани Вознесенського району Миколаївської області.

Малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Прибужани Вознесенського району Миколаївської області, передати Органу опіки та піклування виконавчого комітету Вознесенської міської ради для подальшого влаштування.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки міста Вознесенська Миколаївської області, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь органів опіки та піклування, державних установ та інших осіб, під опікуванням, піклуванням яких буде знаходитися дитина, на утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно кошти (аліменти) в розмірі 1/4 частини всіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 04 вересня 2025 року і до повноліття дитини.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки міста Вознесенська Миколаївської області, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , судовий збір на користь держави в розмірі 2422,40 грн.

Рішення суду в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідачки, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя Л.В.Лузан