Рішення від 17 березня 2026 р. у справі №127/39821/25 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/39821/25

Провадження № 2/127/9488/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2026 суддя Вінницького міського суду Вінницької області Романюк Л.Ф., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг та стягнення збитків, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг та стягнення збитків.

Позовні вимоги мотивовано тим, що між сторонами було укладено усний договір про надання послуг. Відповідно до умов даного договору, Позивач зобов`язалася прийняти на утримання (стійло, годівля, догляд) належну Відповідачу кобилу на кличку "Вlakberry" (ідентифікаційний номер UА20002389), а також надати послуги з її лікування та племінного використання (злучки). Відповідач, у свою чергу, зобов`язалася оплатити надані послуги за середньоринковими цінами. Факт існування договірних відносин та зобов`язання щодо оплати був визнаний Відповідачем під час судового розгляду справи 127/2455/25 (провадження № 2/127/374/25) у Вінницькому міському суді Вінницької області, що підтверджується, зокрема, листом-вимогою (рахунком) від Позивача, Який був наданий Відповідачу до відкриття виконавчого провадження.

Незважаючи на визнання обов`язку оплати, Відповідач ухилилася від розрахунку та звернулася до суду з позовом про витребування майна (коня). Рішенням суду було відкрито виконавче провадження № 78549293 щодо примусового витребування тварини.

06 серпня 2025 року на підставі акта державного виконавця, тварина була фізично вилучена у Позивача та передана Відповідачу. На момент передачі тварини Відповідач не виконала свого зобов`язання щодо оплати наданих послуг.

Позивач зазначає, що у зв`язку з утриманням тварини ним були понесені витрати, зокрема витрати на утримання, ветеринарне лікування та за послуги з племінного використання. Окрім того, внаслідок недобросовісних дій Відповідача, яка, визнаючи борг, відмовилася від його добровільної сплати та ініціювала примусове виконання рішення суду про витребування майна, Позивач зазнала прямих збитків. Станом на 06.08.2025 (дату вилучення тварини) заборгованість Відповідача за договором послуг перед Позивачем складає у сумі 161 400,00 грн та за завдані збитки 16000,00 грн. Однак відповідач зазначені вимоги не виконала.

У зв`язку із чим, просила суд, стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за договором про надання послуг та завдані збитки в загальному розмірі 177400,00 грн та понесені судові витрати.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 15.01.2026 року було відкрите спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) осіб з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.

16.02.2026 року ОСОБА_2 подала відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказала, що є власником коня за кличкою "Вlakberry" (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

24 вересня 2024 року відповідач за попередньою домовленістю привезла належного її коня на конюшню позивача в с. Кам`янка, Вінницького району з метою проведення злучки з належним позивачу жеребцем. Кінь був залишений у конюшні позивача. Протягом наступного місяця кінь не прийшов в охоту для спарування з жеребцем, а тому відповідач вирішила забрати його та заздалегідь попередила позивача про свій намір 23.10.2024 року забрати коня.

23.10.2024 року відповідач приїхала за конем, але позивач в грубій формі відмовила в його поверненні, заявляючи, що повертати відповідачу коня не збирається та не має бажання робити це в майбутньому. В зв`язку з цим, в подальшому ОСОБА_2 звернулася до Вінницького міського суду з позовною заявою про витребування коня з чужого незаконного володіння. Рішенням Вінницького міського суду від 25.03.2025 року у справі № 127/2455/25 позов було задоволено повністю, зобов`язано витребувати та повернути власнику коня. Рішення суду набуло законної сили та було виконано в примусовому порядку через державну виконавчу службу.

Отже, рішенням суду у справі № 127/2455/25 у спорі між тими сторонами було встановлено, що між сторонами була укладена усна домовленість виключно про проведення злучки з належним позивачу жеребцем. В зв`язку з тим, що злучку провести не вдалося, через місяць відповідач зажадав повернення належного йому на праві власності коня. Після закінчення узгодженого сторонами строку на злучку, договірні відносини між сторонами припинилися і кінь перебував у володінні ОСОБА_1 без достатніх правових підстав. Таким чином, в подальшому, позивач утримував коня без будь-яких правових підстав, а отже, що свідчить про відсутність будь-якого договору на надання послуг (зберігання, користування чи оренди). Заявляючи про витрати за ветеринарне лікування, позивач не довів наявності реальної загрози загибелі коня, не довів, що витрати були єдиним способом збереження коня та не підтвердив документально їх обґрунтований розмір, не надавши жодних чеків та квитанцій.

Щодо вимог позивача про відшкодування виконавчого збору, то в силу Закону України «Про виконавче провадження», боржник повинен добровільно виконати piшення суду у період часу між датою вступу рішення суду в законну силу та датою винесення постави про відкриття виконавчого провадження, отже поступити добросовісно, не очікуючи звернення стягувача до виконавчої служби. Судове piшення набуло законної сили 01.05.2025 року, а виконано лише 05.08.2025 року, що свідчить про небажання боржника в добровільному порядку виконувати рішення суду та повертати коня. У зв`язку із чим просила відмовити у задоволені позову в повному обсязі.

Враховуючи положення ст. 178, 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що між сторонами виник спір щодо перебування у позивача тварини, яка належить відповідачу.

З матеріалів справи вбачається, що за усною домовленістю між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було привезено коня за кличкою "Вlakberry" (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) з метою проведення злучки.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 25.03.2025 року у справі №127/2455/25 було задоволено позов про витребування майна та зобов`язано повернути належну відповідачу тварину (а.с. 9-11).

Статтею 639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Зазначеним судовим рішенням встановлено факт перебування тварини у позивача без належних правових підстав. Факт існування усної домовленості між сторонами щодо передачі тварини для проведення злучки підтверджено рішенням суду № 127/2455/25. У цьому ж рішенні суд чітко встановив, що після закінчення узгодженого строку будь-які правові підстави для подальшого утримання коня у ОСОБА_1 були відсутні. Отже, позивач зберігала тварину без належних договірних зобов`язань Відповідача, а тому не може вимагати оплату за договором, який фактично припинив дію.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

08.07.2025 року була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 78549293. Відповідно до якої, у ОСОБА_1 витребовується та передається ОСОБА_2 належного їй на праві власності коня за кличкою "Вlakberry" (ідентифікаційний номер UА 320002389) (а.с. 13-14).

05.08.2025 року відповідно до Акту прийому-передачі майна, зазначено, що на виконання виконавчого листа № 127/2455/25 від 24.06.2025 року, ОСОБА_1 передала та ОСОБА_2 – прийняла коня (а.с. 15).

06.08.2025 року була винесена постанова про закриття виконавчого провадження № 78549293. Відповідно до якого, вимоги виконавчого листа було виконано повністю (а.с. 33).

Виконавчий збір сплачується боржником у межах виконавчого провадження (ст.27 ЗУ «Про виконавче провадження»).

Частиною 1 ст. 27 ЗУ "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) (ч. 4 ст. 27 Закону №1404-VІІІ).

Відповідно до ч. 9 ст. 27 ЗУ "Про виконавче провадження" виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Отже, виконавчий збір не стягується у разі добровільного виконання рішення суду до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження починається примусове виконання рішення суду, за яке передбачено стягнення виконавчого збору у визначеному законом розмірі.

Стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.

Отже, стягнення виконавчого збору відбувається безпосередньо в процесі примусового виконання рішення із винесенням відповідної постанови. Підставою для винесення постанови про стягнення виконавчого збору (не пізніше наступного робочого дня) з дня закінчення виконавчого провадження є те, що виконавчий збір не стягнуто.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 28.04.2020 року у справі № 480/3452/19, від 11.10.2023 року у справі № 140/1126/23.

А тому, його виникнення є наслідком невиконання рішення добровільно у визначений строк, а не неправомірних дій стягувача. Таким чином, дані кошти не можуть бути кваліфіковані як збитки з вини Відповідача.

Щодо заявлених вартісних розрахунків (утримання, лікування, злучка):

Позивач не подала жодного первинного фінансового документа, який би підтверджував реальність витрат: ні чеків, ні договорів з ветеринаром, ні актів, ні будь-яких інших документів які б підтверджували розмір таких витрат. Розрахунки ґрунтуються лише на «середньоринкових цінах», що не може бути підставою для судового стягнення без доказової бази (ст.76–81 ЦПК України).

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 218 ЦК України при запереченні стороною факту укладення усного договору суд не бере до уваги свідчення свідків, а вимагає письмових чи інших об`єктивних доказів.

Лист-претензія свідчить лише про надсилання вимоги, але не підтверджує факт надання послуг чи їх вартості. Рішення про витребування майна доводить факт фізичного утримання тварини, але не обсяг робіт, ринкову вартість чи виконання зобов`язань відповідача з оплати.

Відсутність первинних документів унеможливлює встановлення наявності договору про надання послуг у заявленому обсязі (ст. 901 ЦК України), факту їх надання та розміру заборгованості.

Крім того, суд звертає увагу, що в рішенні Вінницького міського суду Вінницької області від 25.03.2025р. результатом предмету спору було вилучення коня за ідентифікаційним номером UА320002389, в той же час предметом даного спору - усний договір з приводу коня за ідентифікаційним номером UА20002389, що є різним і дана розбіжність сторонами не усунута ( а.с.9-11).

Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, заявлені вимоги є необґрунтованими та непідтвердженими належними та допустимими доказами. Збитки у розмірі виконавчого збору не можуть бути покладені на Відповідача, оскільки вони виникли з вини самого Позивача через невиконання рішення суду.

За таких обставин суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Питання щодо судових витрат суд вирішує в порядку ст. 141 ЦПК України.

Враховуючи рішення суду про відмову в позові, судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 81, 89, 141, 263?265, 274?279 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг та відшкодування збитків – відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 18.03.2026 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована: АДРЕСА_2 .

Суддя: