Постанова від 18 березня 2026 р. у справі №460/11364/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2026 рокуЛьвівСправа № 460/11364/24 пров. № А/857/34832/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Матковської З.М.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області,

на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2024 року (суддя – Друзенко Н.В., час ухвалення – не зазначено, місце ухвалення – м. Рівне, дата складання повного рішення – 22.11.2024),

в адміністративній справі №460/11364/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області,

про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,

встановив:

У вересні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом до відповідача Головного управління ДПС у Кіровоградській області, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 09 лютого 2021 року №97217-53 про повідомлення ОСОБА_1 про наявність станом на 31 січня 2021 року заборгованості зі слати єдиного внеску, штрафів, пені в сумі 37788,74 грн. Стягнути з бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача сплачений судовий збір в сумі 1211,20 грн..

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 22.11.2024 адміністративний задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області №97217-53 від 09 лютого 2021 року, якою у фізичної особи ОСОБА_1 вимагається сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску в сумі 37788,74 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1211,20 грн..

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт оскаржене рішення суду необґрунтованим, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що згідно даних інформаційно - комунікаційної системи ДПС ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) перебуває на обліку в Знам`янській ДПІ ГУ ДПС у Кіровоградській області, як фізична особа - підприємець з 20.10.1993 на загальній системі оподаткування. В інтегрованій картці платника ОСОБА_1 згідно законодавства автоматично нараховано єдиний внесок за період з 09.02.2018 по 19.01.2021, який склав 37788,74 грн.. ФОП ОСОБА_1 самостійно єдиний внесок до контролюючого органу не сплачувався. Станом на 20.01.2021 року заборгованість зі сплати єдиного внеску по ФОП ОСОБА_1 складає 37788,74 грн.. Вважає скаржник, що ГУ ДПС у Кіровоградській області правомірно, у відповідності до повноважень контролюючого органу та норм чинного законодавства винесено оскаржувану податкову вимогу, оскільки позивач не дотрималася норм законів, дотримання яких покладено на неї стосовно сплати ЄСВ, а в рішенні суду від 22.11.2024 року у цій справі не було належним чином враховано аргументованих доводів Головного управління ДПС у Кіровоградській області щодо позовних вимог.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Суд встановив такі фактичні обставини справи.

За даними довідки форми ОК-5, сформованої 18.07.2024, ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_1 , з серпня 1999 року по лютий 2000 року працювала в ДКП “Кіровограделектротранс”, з травня 2007 року по грудень 2009 року і з серпня 2010 року по жовтень 2010 року – в Товаристві індивідуальних власників квартир “Сім`я” (м.Рівне). Крім того, загальною кількістю 6 місяців в 2000 та 2001 роках перебувала на обліку Рівненського районного центру зайнятості населення (а.с.9).

За даними копії витягу з реєстру територіальної громади №2024/008445078 від 16.07.2024 з 10.06.2008 і по даний час ОСОБА_1 має зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 (а.с.8).

Відповідно до вимоги про сплату боргу (недоїмки) №97217-53 від 09 лютого 2021 року Головне управління ДПС у Кіровоградській області повідомило ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_2 ) про те, що станом на 31 січня 2021 року у неї наявна заборгованість зі слати єдиного внеску в сумі 37788,74 грн. (а.с.6).

Вказана вимога була скерована адресатові поштовим відправленням №2500101062619 та повернута 29.03.2021 відправнику з відміткою відділення зв`язку про причини невручення: “за закінченням терміну зберігання” (а.с.7).

20.06.2024 уповноважений представник Берест Р.І. звернулась із запитом до Головного управління ДПС у Кіровоградській області, на який отримала відповідь №7347/6/11-28-10-03-02 від 09.07.2024. За змістом такої відповіді, згідно даних інформаційно-комунікаційних систем податкових органів заборгованість з єдиного внеску в розмірі 37788,74 грн виникла у ОСОБА_1 за період з 09.02.2018 по 19.01.2021, за рахунок несплати нарахованого єдиного внеску. До такої відповіді, податковим органом долучено копію вимоги №97217-53 від 09.02.2021 (а.с.10).

23.07.2024 зазначена вимога про сплату боргу (недоїмки) була оскаржена до Державної податкової служби України (а.с.14).

Рішенням ДПС України №25239/6/99-00-06-02-03-06 від 19.08.2024 скарга залишена без розгляду з покликанням на пропуск строку оскарження (а.с.16-18).

Вказана відповідь отримана позивачем 10.09.2024 поштовим відправленням №0600953904680 (а.с.19).

Не погодившись з вимогою про сплату боргу (недоїмки) №97217-53 від 09 лютого 2021 року, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірності оскаржуваної вимоги.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з врахуванням наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Стаття 14 ПК України містить визначення, зокрема: працівник - фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону (підпункті 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України), самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності; незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем (за виключенням випадку, передбаченого пунктом 65.9 статті 65 цього Кодексу) та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб (підпункті 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VІ від 08 липня 2010 року (далі - Закон №2464-VІ, в редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Так, ч.1 ст.1 Закону №2464-VІ передбачає, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 2); недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом (пункт 6); застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (пункт 3); страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок (пункт 10).

Згідно з п.1, п.5 ч.1 ст.4 Закону №2464-VІ, платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме: наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Крім того, відповідно до приписів ст.9 Закону №2464-VI, єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі (частина перша); обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (частина друга); платники єдиного внеску, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.

Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року (частина восьма статті 9 Закону №2464-VI).

Згідно з абз.1 п.1 та абз.1 п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI, єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

З 01 січня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року №1774-VIII, відповідно до якого внесено зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», зокрема, у частину першу статті 7, а саме: - у пункті 2 перше речення абзацу другого пункту слова «має право самостійно» замінено словом зобов`язаний.

За приписами п.3 ч.1 ст.14 Закону №2464-VI, на податкові органи покладено обов`язок здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону.

Відповідно до ч.2 ст.25 Закону №2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Абзацом першим частини четвертої цієї статті визначено, що податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.

Відповідно до статті 5 Закону №2464-VI розроблено Порядок обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України №1162 від 24.11.2014, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 03.12.2014 за №1553/26330.

За пунктом 1 розділу II цього Порядку (у відповідній редакції), взяття на облік платників єдиного внеску, на яких поширюється дія Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань” №755-IV від 15.05.2003, здійснюється контролюючим органом за їх місцезнаходженням чи місцем проживання на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом, у день отримання зазначених відомостей контролюючим органом.

А відповідно до пунктів 1-3 розділу ІІІ цього Порядку (у відповідній редакції), взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань” №755-IV від 15.05.2003, контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою №1-ЄСВ згідно з додатком 1, заяви про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою №12-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку. Платники єдиного внеску, зазначені в пункті 5 частини першої статті 4 Закону №2464-VI, подають заяву за формою № 1-ЄСВ протягом 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання документа, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності. Платники єдиного внеску, зазначені в пункті 5-1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI, подають заяву за формою №12-ЄСВ та підтвердні документи щодо дати набуття членства у фермерському господарстві (договір (декларація) про створення сімейного фермерського господарства, статут фермерського господарства тощо) протягом 10 календарних днів після внесення змін до установчих документів фермерського господарства.

Порядок стягнення заборгованості з платників єдиного внеску, формування, оформлення та надсилання вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску передбачений розділом VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року №449 (далі- Інструкція №449).

За правилами пунктів 3-4 розділу VI цієї Інструкції (у відповідній редакції), органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом 15 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки. Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 1 - 7 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 20 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій). Під частковим зменшенням суми недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованості зі сплати фінансових санкцій) для цілей цього пункту вважається зменшення загальної суми боргу (недоїмки) з єдиного внеску, яка включає нараховані та несплачені суми єдиного внеску (фінансових санкцій) за останній календарний місяць, в якому відбулось таке зменшення. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки), крім загальних реквізитів, має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк. Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Судом встановлено, що оспорювана вимога про сплату боргу (недоїмки) №97217-53 від 09.02.2021 сформована відповідачем виключно на підставі відомостей інформаційно-комунікаційних систем. При цьому, суду не надано жодних облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів, які б свідчили на користь того, що у ОСОБА_1 за період з 09.02.2018 по 19.01.2021 дійсно виникла заборгованість з єдиного внеску в розмірі 37788,74 грн., за рахунок його несплати. Також суду не надано жодного підтвердження тому, що позивач на законних підставах була взята відповідачем на облік як платників єдиного внеску та подавала з цього приводу звітність.

Перевіркою відповідних Державних реєстрів суд встановив, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) не була і не є зареєстрованою фізичною особою-підприємцем (а.с.63).

За даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи, інформація щодо сум нарахованого ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) доходу за період з I кварталу 2018 року по IV квартал 2020 року - відсутня (а.с.64).

Таким чином, судом не здобуто жодного доказу, що позивач дійсно мала та/або має недоїмку зі сплати єдиного внеску, зафіксовану у вимозі про сплату боргу (недоїмки) №97217-53 від 09.02.2021.

У силу вимог частини другої статті 77 КАС України відповідач як на суб`єкті владних повноважень не надав суду жодного доказу, який би підтверджував, що ОСОБА_1 в розумінні Закону №2464-VI є платниками єдиного внеску чи то як роботодавець, чи то як фізична особа - підприємець, чи то як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, чи то як член фермерського господарства, або ж є особою, яка уклала договір про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

З врахуванням наведеного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога ГУ ДПС у Кіровоградській області №97217-53 від 09 лютого 2021 року про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску в сумі 37788,74 грн. є протиправною та підлягає скасуванню.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції всебічно з`ясовано обставини справи, рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому немає підстав для його скасування.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд –

постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області – залишити без задоволення.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2024 року в адміністративній справі №460/11364/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Гуляк

судді Н. В. Ільчишин

З. М. Матковська