Постанова від 18 березня 2026 р. у справі №380/8552/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/8552/25 пров. № А/857/51333/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Затолочного В.С., Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2025 року, ухвалене суддею Ланкевичем А.З. у м. Львові у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у справі №380/8552/25 за адміністративним позовом Приватного підприємства «Будівельна компанія «Рідний дім» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

30 квітня 2025 року позивач - Приватне підприємство «Будівельна компанія «Рідний дім» звернувся в суд з позовом до відповідача - Головного управління ДПС у Львівській області, у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішеннявід 17.12.2024 №53641/13-01-04-06 про застосування штрафних санкцій за порушення термінів сплати узгодженої суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 225781,44 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2025 року позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, наведених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Обгрунтовуючи свої вимоги, скаржник вказує на те, що на платника податків покладено обов`язок здійснити у встановлені строки сплату узгодженого грошового зобов`язання. За несплату або несвоєчасну сплату платником податків узгодженої суми податкового зобов`язання такий притягується до відповідальності у вигляді штрафу на умовах визначених податковим законодавством, - а саме за ст. 124 ПК України. При цьому, передумовою нарахування штрафних санкцій з підстав, визначених пунктом 124.1 статті 124 ПК України, є несплата платником податків суми узгодженого грошового (податкового) зобов`язання у встановлені законом строки. Більш того, передбачена названим пунктом статті 124 ПК України відповідальність у вигляді штрафу застосовується в силу самого факту погашення (сплати) грошового зобов`язання з простроченням, і розмір такої відповідальності залежить виключно від терміну прострочення, а не від способу і порядку погашення грошового зобов`язання.

ПП «БК «Рідний дім» самостійно визначив та подав декларацію з ПДВ, в якій задекларував суми податкових зобов`язань до сплати. Вказана декларація складена і підписана відповідно до статті 48 Кодексу та подана в спосіб визначений діючим законодавством. В електронному кабінеті платника засобами податкового календаря контролюючий орган нагадує терміни декларування та сплати податків. При цьому наголошує, що ПП «БК «Рідний дім» було обізнано з вимогами Кодексу в частині своєчасності та повноти сплати ПДВ у визначені законодавством терміни, а також з порядком перерахування узгодженого грошового зобов`язання до бюджету; позивач не інформував ГУ ДПС у Львівській області про обставини, які звільняють від фінансової відповідальність за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань.

Позивач у своїй позовній заяві зазначав, що не декларував суму податку на додану вартість, що підлягають сплаті бюджету (18 рядок уточнюючого розрахунку). ГУ ДПС у Львівській області встановив, що позивач у податковій декларації з ПДВ заповнив рядок 19, 20, 20.1.

Зауважує, що рядок 19 вказує на суму податкового кредиту, яку платник податків має право включити в податкову декларацію за звітний період. Податковий кредит - це сума ПДВ, яку платник податків сплатив або повинен сплатити при покупці товарів чи послуг. Оскільки рядок 19 містить суму ПДВ яка підлягає відшкодуванню або зарахуванню на користь платника податків. Рядок 19.1 є подальшим уточненням що визначає точну суму ПДВ, яку платник може віднести на податковий кредит у цьому періоді. Рядок 20 використовується для відображення суми податкових зобов`язань яку платник податків повинен сплатити до бюджету на основі поданих показників декларації. Рядок 20.1 визначає від`ємне значення ПДВ яке може бути зараховане або повернуте платнику. Погашення недоїмки по ПДВ здійснюється через сплату суми зазначеної в рядку 20, або через зарахування від`ємного значення, якщо воно вказане в рядку 20.1. З заповнених рядків поданих позивачем, вбачається збільшення податкового зобов`язання (недоїмки). Тому, ГУ ДПС у Львівській області проаналізувало зворотній бік облікової картки платника ПДВ, де вказано суми штрафних санкцій з розшифровками, історії недоїмок та пені і дійшло до висновку, що платник податків при подані уточнюючої декларації, з якої випливає погашення боргу від`ємного значення яке зменшувало податковий борг. Однак, при заповнення податкової декларації позивач неодноразово допустив некоректне заповнення податкового зобов`язання, що призвело до того, що у нього виникло збільшення податкового зобов`язання (недоїмки), та переплати одночасно. Якщо проаналізувати дії позивача, він хотів зменшити суму податкового боргу з податку на додану вартість через від`ємне значення, проте такі дії є незаконними оскільки для погашення недоїмки через від`ємне значення платник податків повинен мати кошти на рахунку станом на 1 число звітного періоду для автоматичного зарахування переплати, або кредитний ліміт, який надається податковим органом для погашення податкового боргу. ПП «БК» Рідний дім» самостійно визначив та подав декларації, уточнюючі податкові декларації з податку на додану вартість, в яких задекларував суми податкових зобов`язань до сплати. Тобто позивач порушив термін сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання з податку на додану вартість, що тягне за собою відповідальність у вигляді штрафних санкцій.

Покликаючись на положення п.54.1 ПКУ, скаржник зазначає, що будь-яка сума, самостійно зазначена платником у декларації або уточнюючому розрахунку, є узгодженим податковим зобов`язанням. Тобто, момент узгодження не залежить від: заповнення конкретного рядка, технічної помилки, оцінки платником власних намірів, суб`єктивного розуміння судом логіки декларації. Платник подав уточнюючі розрахунки, в яких: змінив розмір від`ємного значення, вплинув на показники податкового боргу, сформував обсяг зобов`язань, які згодом сам же сплатив. Статус узгодженого зобов`язання виник автоматично у момент подання цих документів.

Згідно доводів скаржника, рядки 19–20.1 декларації прямо свідчать про наявність боргу.

Скаржник вказує на неправильне застосування судом норм ст.124 ПК України. Стаття 124 ПКУ застосовується тоді, коли: 1. є узгоджене зобов`язання; 2. строк його сплати порушено. Це імперативна норма — орган ДПС зобов`язаний застосувати штраф, якщо прострочення є. у розглядуваному випадку: зобов`язання узгоджені; строк їх сплати пропущено від 269 до 332 днів; платник ці суми фактично сплатив, але із суттєвим простроченням. Наведене, на переконання контролюючого органу, беззаперечно підтверджує правильність застосування ГУ ДПС у Львівській області до позивача штрафних санкцій, визначених пунктом 124.1 статті 124 ПК України.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та відзиву на неї, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Судом першої інстанції достовірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Приватне підприємство «Будівельна компанія «РІДНИЙ ДІМ» (код ЄДРПОУ 35664556) зареєстроване, як юридична особа, 09.01.2008; основним видом економічної діяльності товариства, згідно з відомостями, які містяться у ЄДР, є будівництво житлових і нежитлових будівель (41.20).

На підставі підп.20.1.4 п.20.1 ст.20 розділу І, п.75.1 ст.75 розділу ІІ Податкового кодексу України, у порядку, визначеному п.76.2 ст.76 розділу ІІ Податкового кодексу України, Головним управлінням ДПС у Львівській області проведено камеральну перевірку щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість (14010100) ПП «БК «РІДНИЙ ДІМ», про що складено акт від 12.11.2024 №47975/13-01-04-07/35664556.

За результатами вказаної перевірки відповідач дійшов висновку щодо порушення позивачем п.57.1 ст.57, п.50.1 ст.50, п.203.2 ст.203 Податкового кодексу України, а саме - порушення термінів сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання з податку на додану вартість, що тягне за собою відповідальність у вигляді штрафних санкцій, передбачених ст.124 Податкового кодексу України.

На обґрунтування цих висновків, відповідач, зокрема, зазначив: «…Про терміни сплати узгодженого податкового зобов`язання інформація міститься інтерактивному календарі на сайті ДПС та у відкритій частині електронного кабінету платника податку та знаходиться у вільному доступі.

Для забезпечення виконання обов`язку зі сплати податкового зобов`язання платник податків був обізнаний з інформацією щодо бюджетного рахунку, який розмішено на сайті ДПС та в електронному кабінеті платника податку.

ПП «БК «РІДНИЙ ДІМ» самостійно визначив та подав декларації, уточнюючі податкові декларації з податку на додану вартість, в яких задекларував суми податкових зобов`язань до сплати. Вказані декларації складені і підписані відповідно до статті 48 Кодексу, та подана в спосіб, визначений діючим законодавством. В електронному кабінеті платника засобами податкового календаря контролюючий орган нагадує терміни декларування та сплати податків.

Таким чином, ПП «БК «РІДНИЙ ДІМ» було обізнане з вимогами Кодексу в частині своєчасності та повноти сплати ПДВ у визначені законодавством терміни, а також з порядком перерахування узгодженого грошового зобов`язання до бюджету.».

На підставі вищевказаних висновків акту перевірки відповідач прийняв спірне податкове повідомлення-рішення від 17.12.2024 №53641/13-01-04-06 про застосування штрафних санкцій за порушення термінів сплати узгодженої суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 225781,44 грн.

ПП «БК «РІДНИЙ ДІМ» скористалось правом адміністративного оскарження, однак за наслідками такого оскаржений акт індивідуальної дії рішенням Державної податкової служби України від 28.03.2025 залишено без змін.

ПП «БК «РІДНИЙ ДІМ», вважаючи податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 17.12.2024 №53641/13-01-04-06 протиправним, звернувся до суду з вимогами про його скасування.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.

Відповідно до підпункту 19-1.1 пункту 19-1.1 статті 19 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.

Згідно підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

За змістом пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

За приписами статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Згідно з пунктом 4.1 статті 4 ПК України податкове законодавство України, зокрема, ґрунтується на таких принципах:

4.1.3. невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства;

4.1.5. фіскальна достатність - встановлення податків та зборів з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його надходженнями;

4.1.6. соціальна справедливість - установлення податків та зборів відповідно до платоспроможності платників податків.

Відповідно до п.п.14.1.152, 14.1.175 п.14.1 статті 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Погашення податкового боргу - це зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

Відповідно до пункту 16.1.4 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

На підставі пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому відповідно до пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

У пункті 203.2 статті 203 ПК України вказано, що сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, визначеного пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Відповідальність за порушення строків сплати узгодженої суми грошового зобов`язання з 01.01.2021 регулюється статтею 124 Податкового кодексу України.

За правилами пункту 124.1 цієї статті у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Якщо зарахування коштів з електронного рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість в оплату узгодженої суми грошового зобов`язання, визначеного в уточнюючому розрахунку до податкової декларації, здійснюється на наступний операційний день, штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Зазначена норма, як слідує з її змісту, є універсальним приписом, який підлягає застосуванню в будь-яких випадках прострочення сплати узгодженого податкового зобов`язання незалежно від того, з яких причин платником здійснено несвоєчасну сплату. Після фактичного погашення боргу платник податку повинен сплатити суму штрафу в розмірі, який залежить від терміну прострочення.

Склад податкових правопорушень згідно з пунктом 57.1 статті 57; пунктом 203.2 статті 203; пунктом 124.1 статті 124 ПК України не допускає можливості встановлення наявності / відсутності вини як кваліфікуючої ознаки в поведінці платника.

Тобто, відповідальність, передбачена пунктом 124.1 статті 124 ПК України, не пов`язана із встановленням/доведенням вини платника податків у формі умислу у вчиненому діянні (дії або бездіяльності). Для притягнення до фінансової відповідальності платника податків згідно з цією нормою за загальним правилом достатнім є виявлення факту допущення платником податків порушення строку сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Відповідно до пункту 87.9 статті 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Отже, вказаною нормою ПК України визначено обов`язок податкового органу щодо зарахування усіх платежів на погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Колегія суддів зауважує, що застосуванню норм матеріального права передує встановлення обставин у справі, підтвердження їх відповідними доказами. Тобто, застосування судом норм матеріального права повинно вирішити спір, який виник між сторонами у конкретних правовідносинах, які мають бути встановлені судами на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі.

Відомості про обставини справи, на підставі яких суд приймає відповідне рішення по суті, повинні бути достовірними, тобто відповідність доказу об`єктивній дійсності є його безсумнівність, яка обумовлена зібраними матеріалами справи; достатніми, що відображається в наявності такої системи належних, допустимих, достовірних доказів, які отримані в результаті всебічного, повного та об`єктивного дослідження обставин, пов`язаних з предметом справи та всієї сукупності зібраних у ній доказів і яка достовірно встановлює всі обставини справи; належними, тобто властивість доказу, яка характеризує зв`язок відомостей і які становлять його зміст з обставинами, які підлягають доказуванню; допустимими, тобто відповідними процесуальній формі їх одержання, єдиною загальною вимогою недопустимості доказів є виявлення порушень закону при їх збиранні.

Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку рішення суб`єкта владних повноважень щодо відповідності визначеним ч.2 ст.2 КАС України критеріям, вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст. 90 КАС України).

Як слідує з матеріалів справи, на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75 розділу ІІ Податкового кодексу України у порядку, визначеному п. 76.2 ст.76 розділу ІІ Податкового кодексу України головним державним інспектором Львівського відділу податків і зборів з юридичних осіб управління оподаткування юридичних осіб Головного управління ДПС у Львівській області проведено камеральну перевірку своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість (14010100) ПП «БК «Рідний дім» (ЄДРПОУ 35664556), за наслідками якої складено акт від 12.11.2024 №47975/13-01-04-07/35664556 (а.с.6-7).

Перевіркою встановлено порушення вимог п.57.1 ст.57 ст.57, п.203.2 ст. 203 ПК України, а саме виявлено порушення позивачем термінів сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання з податку на додану вартість, що тягне за собою відповідальність у вигляді штрафних санкцій, передбачених ст. 124 ПК України.

В акті вказано, що Товариство самостійно визначило та подало декларацію, уточнюючі декларації з податку на додану вартість, в яких декларувало суми податкових зобов`язань до сплати. Вказані декларації складені і підписані відповідно до ст. 48 ПК України, та подані у спосіб, визначений діючим законодавством. В електронному кабінеті платника засобами податкового календаря контролюючий орган нагадує терміни декларування та сплати податків.

За даними ІТС «Управління документами» ГУ ДПС у Львівській області з боку платника податків відсутнє інформування контролюючого органу про обставини, які звільняють від фінансової відповідальності за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань.

Згідно із висновками акта перевірки від 12.11.2024, під час перевірки Головним управлінням ДПС у Львівській області встановлено несвоєчасну сплату ПП «БК «РІДНИЙ ДІМ» грошового зобов`язання, зокрема, за:

- уточнюючим розрахунком з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 05.03.2023 №9041324891, граничний термін сплати - 06.03.2023, дата фактичної сплати суми податку/грошового зобов`язання - 08.01.2024, сума податкового боргу, що сплачено - 650000,00 грн, кількість днів прострочення - 309, сума штрафної санкції - 65000,00 грн;

- уточнюючим розрахунком з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 05.03.2023 №9041324891, граничний термін сплати - 06.03.2023, дата фактичної сплати суми податку/грошового зобов`язання - 14.12.2023, сума податкового боргу, що сплачено – 200000,00 грн, кількість днів прострочення - 284, сума штрафної санкції – 20000,00 грн;

- уточнюючим розрахунком з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 05.03.2023 №9041324891, граничний термін сплати - 06.03.2023, дата фактичної сплати суми податку/грошового зобов`язання - 29.11.2023, сума податкового боргу, що сплачено – 15000,00 грн, кількість днів прострочення - 269, сума штрафної санкції - 1500,00 грн;

- уточнюючим розрахунком з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 05.03.2023 №9041324891, граничний термін сплати - 06.03.2023, дата фактичної сплати суми податку/грошового зобов`язання - 31.01.2024 року, сума податкового боргу, що сплачено - 856414,39 грн, кількість днів прострочення - 332, сума штрафної санкції - 85641,44 грн;

- уточнюючим розрахунком з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 20.04.2023 №9085961951, граничний термін сплати - 21.04.2023, дата фактичної сплати суми податку/грошового зобов`язання - 31.01.2024, сума податкового боргу, що сплачено – 536400,00 грн, кількість днів прострочення - 286, сума штрафної санкції - 53640,00 грн.

Так, наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» від 28.01.2016 № 21, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289, затверджено форму податкової декларації з податку на додану вартість; форму уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок; форму розрахунку податкових зобов`язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України; Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість (далі - Порядок № 21).

Платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов`язання, яку зазначає в податковій звітності. Дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (п. 6 розд. III Порядку № 21).

У відповідності до підп.2 п.5 розділу V Порядку заповнення податкової декларації №21, якщо в результаті розрахунку значення різниці між сумою податкових зобов`язань (рядок 9) і податкового кредиту (рядок 17) отримано від`ємне значення, то заповнюється рядок 19 декларації.

Сума від`ємного значення (рядок 19) дорівнює сумі рядка “Усього” графи 6 таблиці 1 (Д2) (додаток 2).

При від`ємному значенні суми податку на додану вартість, розрахованої інвестором (оператором) за угодою про розподіл продукції, така сума підлягає відшкодуванню інвестору (оператору) в порядку та строки, передбачені угодою про розподіл продукції, затвердженою Кабінетом Міністрів України. При цьому інвестор (оператор) має право на автоматичне бюджетне відшкодування такої суми в повному обсязі.

При від`ємному значенні суми податку на додану вартість, розрахованої інвестором (оператором) за угодою про розподіл продукції, така сума підлягає відшкодуванню інвестору (оператору) в порядку та строки, передбачені угодою про розподіл продукції, затвердженою Кабінетом Міністрів України. При цьому інвестор (оператор) має право на автоматичне бюджетне відшкодування такої суми в повному обсязі.

З рядка 19 визначається сума перевищення від`ємного значення над сумою, обчисленою відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації. Визначена сума вказується у рядку 19.1 та зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21).

У разі якщо сума від`ємного значення (рядок 19) менша або дорівнює сумі, обчисленій відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації, рядок 19.1 не заповнюється.

Сума, обчислена відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації, зазначається у відповідному службовому полі у рядку 19.1.

Згідно підп.3, 4 п.5 розділу V Порядку заповнення податкової декларації №21, сума від`ємного значення, що не перевищує суми, обчисленої відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації (рядок 19 - рядок 19.1), зазначається у рядку 20.

Сума від`ємного значення (рядок 20): зараховується у зменшення суми податкового боргу, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу) (відображається у рядку 20.1).

Отож, з аналізу норм приведеного Порядку №21 слідує, що:

Рядок 19 вказує на суму податкового кредиту, яку платник податків має право включити в податкову декларацію за звітний період. Податковий кредит - це сума ПДВ, яку платник податків сплатив або повинен сплатити при покупці товарів чи послуг. Оскільки рядок 19 містить суму ПДВ яка підлягає відшкодуванню або зарахуванню на користь платника податків.

Рядок 19.1 є подальшим уточненням що визначає точну суму ПДВ, яку платник може віднести на податковий кредит у цьому періоді.

Рядок 20 використовується для відображення суми податкових зобов`язань яку платник податків повинен сплатити до бюджету на основі поданих показників декларації.

Рядок 20.1 визначає від`ємне значення ПДВ яке може бути зараховане або повернуте платнику. Погашення недоїмки по ПДВ здійснюється через сплату суми зазначеної в рядку 20, або через зарахування від`ємного значення, якщо воно вказане в рядку 20.1.

Як встановлено судом першої інстанції, 19.02.2023 ПП «БК «РІДНИЙ ДІМ» було подано декларацію з податку на додану вартість за 1 місяць 2023 року (реєстраційний №9028616877), зазначивши у рядку 20.1 суму податку на додану вартість в погашення податкового боргу – 4032530,00 грн, а в рядку 21 - суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду – 634247,00 грн.

Згідно наданих цього приводу позивачем пояснень, в декларації з податку на додану вартість за 1 місяць 2023 від 19.02.2023 реєстраційний №9028616877 була допущена помилка. Вказане підтверджується квитанцією №2 до декларації з ПДВ за 1 місяць 2023 року: “на момент прийняття декларації Sнакл складає 2941482,46 грн”, а не 4032530,00 грн, як зазначено в рядку 20.1 декларації. Відповідно, позивач не міг декларувати суму податку на додану вартість в погашення податкового боргу в сумі 4032530,00 грн.

05.03.2023 з метою усунення допущеної помилки в декларації з податку на додану вартість за 1 місяць 2023 року позивачем подано Уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок до декларації з ПДВ за 1 місяць 2023 року (реєстраційний №9041324891). У відповідності до цього розрахунку, підприємство зменшило суму податку на додану вартість в рахунок погашення податкового боргу (рядок 20.1) на суму 4032530,00 грн та збільшило суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 4032530,00 грн (рядок 20.3 та рядок 21).

Тобто, Уточнюючим розрахунком реєстраційний №9041324891 від 05.03.2023 року) уточнено показники декларації за 1 місяць 2023 року і при цьому вказаний уточнюючий розрахунок не містить відомостей щодо суми грошового зобов`язання, яка підлягає до сплаті до бюджету.

Крім того, 20.03.2023 ПП «БК «РІДНИЙ ДІМ» було подано декларацію з податку на додану вартість за 2 місяць 2023 року (реєстраційний №9054287933), де у рядку 20.1 була зазначена сума податку на додану вартість в погашення податкового боргу 536400,00 грн, а в рядку 21 - зазначена сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду – 4112477,00 грн.

Згідно наданих позивачем пояснень в декларації з податку на додану вартість за 2 місяць 2023 року від 20.03.2023 реєстраційний №9054287933 була допущена помилка.

20.04.2023 з метою усунення допущеної помилки в декларації з податку на додану вартість за 2 місяць 2023 року позивачем подано Уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок до декларації з ПДВ за 2 місяць 2023 року (реєстраційний №9085961951). У відповідності до цього розрахунку до декларації з ПДВ за 2 місяць 2023 року підприємство зменшило суму податку на додану вартість в рахунок погашення податкового боргу (рядок 20.1) на суму 536400,00 грн та збільшило суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 536400,00 грн (рядок 20.3 та рядок 21).

Отже, аналогічно, Уточнюючим розрахунком реєстраційний №9085961951 від 20.04.2023 року уточнено показники декларації за 2 місяць 2023 року і при цьому вказаний уточнюючий розрахунок не містить відомостей щодо суми грошового зобов`язання, яка підлягає до сплаті до бюджету.

Натомість, стверджуючи про не своєчасне виконання позивачем податкового обов`язку по сплаті самостійно визначених грошових зобов`язань за період, охоплений досліджуваним актом камеральної перевірки, у контексті аналізу впливу таких уточнених показників та задекларованих сум узгодженого податкового зобов`язання згідно декларацій з податку на додану вартість за 1 та 2 місяці 2023 року, до яких вони подані, на виникнення у позивача податкової заборгованості з ПДВ станом на граничні дати сплати податкових зобов`язань, контролюючий орган не здійснив посилань на відповідні докази (у розрізі періодів, сум коштів).

Відсутність окреслених питань позбавляє суд можливості перевірити обґрунтованість доводів скаржника про наявність у податкового органу в цьому випадку правових підстав для застосування до позивача штрафних санкцій відповідно до статей 57, 124 ПК України.

Як слушно зазначено судом першої інстанції, акт перевірки від 12.11.2024 не містить аналізу як саме відображені у приведених Уточнюючих розрахунках показники вплинули на визначення узгодженого грошового зобов`язання, яке відображене у деклараціях з податку на додану вартість за 1 та 2 місяці 2023 року, як такого, що підлягає сплаті до бюджету. Вказане питання залишилося поза межами вказаної перевірки і в ході її проведення жодного аналізу такого впливу не досліджено.

Наведене свідчить на користь висновку про необгрунтованість доводів відповідача про наявність узгодженого грошового зобов`язання з ПДВ, відображеного за даними Уточнюючих розрахунків (реєстраційні №9054287933 від 20.03.2023 року та №9085961951 від 20.04.2023 року), оскільки такі розрахунки не містять відомостей про суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті.

Аналізуючи наведені правові норми та обставини справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській обласиті від 17.12.2024 №53641/13-01-04-06 про застосування до Приватного підприємства «Будівельна компанія «РІДНИЙ ДІМ» штрафних санкцій з податку на додану вартість на загальну суму 225781,44 грн є протиправним.

Наведені обставини враховані судом першої інстанції при перевірці спірного рішення на відповідність критеріям правомірності, визначених ч.2 ст.2 КАС України, та стосовно наявності підстав для його скасування.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів суду апеляційної інстанції керується ст.322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи учасників справи, оскільки судом першої інстанції були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття судового рішення.

Слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Таким чином, доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції та є довільним тлумаченням норм закону.

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду результат вирішення апеляційної скарги, характер спірних правовідносин та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Керуючись статтями 139, 242, 308, 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2025 року у справі №380/8552/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. В. Глушко

судді В. С. Затолочний

Н. М. Судова-Хомюк