Суд: Солом'янський районний суд міста Києва
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них
Дата: 17 березня 2026 р.
Справа: №760/30979/24
Суддя: Букіна О. М.
Справа №760/30979/24
2-а/760/622/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2026 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Букіної О.М.,
при секретарі - Рєзанцева Б.О.,
розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до інспектора 1 взводу 2 роти 1 батальйону полк-2 управління патрульної поліції в м. Києві старшого лейтенанта поліції Бурлаченко Д.О., Управління патрульної поліції міста Києва, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2024 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів з проханням скасувати постанову серії ЕНА № 3491030 від 16.11.2024 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі у вигляді штрафу в розмірі 3 400,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст. 126 КУпАП.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 16.11.2024 відносно позивача було складено постанову серії ЕНА № 3491030 за ч.2 ст. 126 КУпАП - Керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Підставою для складання зазначеної постанови працівник поліції зазначив, що 16.11.2024 близько 15:45 у м.Київ по вул. 200-а Садова 1А водій керував ТЗ обладнаним засобами пасивної безпеки та був непристебнутий ременем безпеки, а також водій керував автомобілем без посвідчення водія, тобто не маючи права на керування транспортними засобами, чим порушив п. 2.1.а. ПДР - керування ТЗ особою, яка не має права керування таким ТЗ.
Водночас, позивач із вказаною постановою не погоджується, оскільки вказує, що транспортним засобом 16.11.2024 він не керував, а рухався по вулиці пішки як пішохід, відтак викладені у постанові обставини не відповідають дійсності.
На підставі викладеного просив позов задовольнити.
02.12.2024 на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу було передано до провадження судді Букіної О.М.
Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 03.12.2024 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня отримання ухвали.
15.01.2025 до суду надійшла позовна заява у новій редакції з урахуванням усунутих недоліків.
Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 20.01.2025 у справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
21.03.2025 представником відповідача - Департаменту патрульної поліції Національної поліції України подано відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що на момент винесення спірної постанови серії ЕНА № 3491030 від 16.11.2024 позивач уже був позбавлений права керування транспортними засобами на підставі постанови Святошинського районного суду м. Києва від 30.01.2019 у справі № 759/382/19, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування строком на один рік.
Представник відповідача також посилається на те, що доказами вини позивача є відеозапис, здійснений за допомогою нагрудної камери інспектора 470315, долучений до відзиву, а також те, що поліцейський особисто бачив, що позивач керував транспортним засобом.
Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).
З матеріалів справи вбачається, що 16.11.2024 відносно позивача інспектором 1 взводу 2 роти 1 батальйону полк-2 управління патрульної поліції в м. Києві старшим лейтенантом поліції Бурлаченко Д.О. винесено постанову серії ЕНА № 3491030 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за за ч.2 ст. 126 КУпАП - за те, що 16.11.2024 близько 15:45 у м.Київ по вул. 200-а Садова 1А водій керував ТЗ обладнаним засобами пасивної безпеки та був непристебнутий ременем безпеки, а також водій керував автомобілем без посвідчення водія, тобто не маючи права на керування транспортними засобами, чим порушив п. 2.1.а. ПДР - керування ТЗ особою, яка не має права керування таким ТЗ.
До матеріалів справи позивачем було долучено копію оскаржуваної постанови ЕНА № 3491030 від 16.11.2024.
Відповідачем надано до суду відеозапис, здійснений за допомогою нагрудної камери інспектора 470315, як доказ вини позивача.
Дослідивши складену постанову серії ЕНА № 3491030 від 16.11.2024 та матеріали справи, суд не знайшов підтверджень вини позивача, а саме: в матеріалах справи відсутні пояснення свідків порушення позивачем ПДР, відсутня також фото чи відео фіксація, які б беззаперечно підтвердили порушення позивачем ПДР України, зокрема того, що 16.11.2024 він дійсно керував ТЗ будучи особою, яка не має права керування ТЗ.
У той же час, наявний в матеріалах справи відеозапис не фіксує факт керування позивачем транспортним засобом.
Статтею 251 КУпАП передбачено, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Разом з тим, положення даної статті вказують на те, що ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
П. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до ст.33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Належних доказів того, що позивачем скоєне адміністративне правопорушення передбачене ч.2 ст.126 КУпАП, відповідачем до суду надано не було.
Зокрема представником відповідача не долучено жодного належного та допустимого доказу, який би беззаперечно підтверджував факт керування позивачем транспортним засобом 16.11.2024 близько 15:45 у м.Київ по вул. 200-а Садова 1А.
У постанові № 404/4467/16а від 20 лютого 2019 року Верховний Суд зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Посилання відповідача у відзиві на те, що позивач був позбавлений права керування на підставі постанови Святошинського районного суду м. Києва від 30.01.2019, тобто більш ніж 5 років до моменту складення оскаржуваної постанови, саме по собі не доводить факту керування транспортним засобом 16.11.2024.
Наявність судового рішення про позбавлення права керування лише підтверджує правовий статус особи в конкретний період час, однак не є доказом події адміністративного правопорушення.
Також суд бере до уваги, що постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 06.02.2025 у справі № 753/23910/24 провадження у справі за ч. 1 ст. 130 КУпАП згідно протоколу від 16.11.2024 серії ЕПР1 № 175206, складеного відносно позивача, закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
В мотивуванні судового рішення зазначено, що, як вбачається з матеріалів цієї справи, з неї не простежується факт того, що особа, що притягається до адміністративної відповідальності керував ТЗ та був зупинений працівниками поліції на законних підставах.
На користь цих доводів, свідчить відеозапис з нагрудної камери, відповідно до якої працівниками поліції не було зафіксовано факту керування ТЗ особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, та останній повідомляє працівників поліції, що не керував ТЗ.
Таким чином, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б у сукупності давали суду можливість дійти переконливого висновку про те, що 16.11.2024 саме позивач, керував транспортним засобом, будучи особою, яка не має права керування ТЗ.
Згідно ч.1 ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, поясненнями свідків.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача.
У відповідності до ч.3 ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Оцінюючи матеріали справи у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що постанова про притягнення останнього до адміністративної відповідальності була винесена без достатніх правових підстав.
Повноваження адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, визначені ст.286 КАС України.
Так, відповідно до ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, що постанова по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 3491030 від 16.11.2024 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст.126 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 3 400,00 гривень підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог до відповідачів Управління патрульної поліції у м. Києві та інспектора 1 взводу 2 роти 1 батальйону полк-2 управління патрульної поліції в м. Києві старшим лейтенантом поліції Бурлаченко Д.О.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За визначенням, що міститься у п. 7 ч. 1 статті 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
За приписами п. 5 ст. 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
За визначенням, що міститься у ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII, Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про Національну поліцію» систему поліції складають:
1) центральний орган управління поліцією;
2) територіальні органи поліції.
Згідно п. 11 ч. 1 ст. 23, п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Стаття 222 КпАП України встановлює, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, частина друга статті 44-3, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга, третя, четверта, шоста і сьома статті 122, частина перша статті 123, 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, частина перша статті 132-1, частини перша, друга та п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.
Приписами ч. 3 статті 288 КпАП України визначено порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Отже, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені ч. 4 ст. 126 КпАП України, інспектори відповідного орану поліції діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені органів Національної поліції, а саме - від імені Департаменту патрульної поліції Національної поліції України і її територіальних органів.
Суд звертає увагу на правові висновки Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 742/2298/17 та від 26.12.2019 у справі за № 724/716/16-а.
Так, Верховний Суд у вказаних справах вказав, що у справах про оскарження постанов про адміністративне правопорушення належним відповідачем у таких справах є саме орган, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
Суд приходить до висновку, що органом Національної поліції у даній справі є Департамент патрульної поліції та судом було здійснено розгляд справи по суті заявлених вимог саме до відповідача Департаменту патрульної поліції, як суб`єкта владних повноважень.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позовні вимоги задоволено в повному обсязі, з Відповідача за рахунок бюджетних асигнувань підлягає відшкодуванню сплачений Позивачем при подачі даного позову до суду судовий збір в розмірі 1 211,20 грн.
Керуючись ст.ст.121 ч.5, 251, 283, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст.2, 8, 9, 72-77, 78, 205, 241-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, задовольнити.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 3491030 від 16.11.2024 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст.126 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3 400,00 гривень, скасувати.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ч. 2 ст. 126 КУпАП- закрити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 211,20 грн.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом 10 днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 18.03.2026.
Суддя О.М. Букіна
Оригінал: reyestr.court.gov.ua