Рішення від 09 березня 2026 р. у справі №759/14760/25 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/14760/25

пр. № 2/759/1324/26

10 березня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Кравченка Ю.В., за участю секретаря судового засідання Корецької М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання,

ВСТАНОВИВ:

І. Позиції учасників справи

Аргументи позивачки

01 липня 2025 року до суду через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС надійшла позовна заява ОСОБА_1 , подана адвокаткою Сопружинською Т.П., до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання.

Позов обґрунтований тим, що:

- позивачка і відповідач є батьками повнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- ОСОБА_2 навчається в Київському національному економічному університеті імені Вадима Гетьмана, у зв`язку з чим потребує матеріальної допомоги;

- відповідач допомогу на утримання дочки не надає, хоча має таку можливість.

У зв`язку з наведеним просила стягувати з ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_2 у твердій грошовій сумі в розмірі 5 000,00 гривень щомісячно, до досягнення нею двадцяти трьох років.

15 грудня 2025 року представник позивачки через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС подала заяву про зміну предмета позову. Заява надійшла до суду 16 грудня 2025 року.

Мотивувала тим, що попередньо заявлений до стягнення розмір аліментів є недостатнім для утримання повнолітньої дочки; розмір середньої заробітної плати у місті Києві порівняно з розміром станом на дату подання позову, збільшився у два рази.

З урахуванням зміненого предмета позову просила стягувати з ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_2 у розмірі 1/6 (однієї шостої) частини з усіх видів його заробітку доходу щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу щомісячно, до досягнення нею 23-х річного віку.

У судове засідання позивачка та її представник не з`явилися. 10 березня 2026 року, до початку судового засідання, представник позивачки, адвокатка Сопружинська Т.П., подала заяву про розгляд справи без її участі та участі позивачки, позов підтримала в повному обсязі, просила його задовольнити.

Позиція відповідача

Відповідач у судове засідання не з`явився. 10 березня 2026 року, до початку судового засідання, представник відповідача, адвокат Гуркін Є.В., подав заяву про розгляд справи без його участі та участі відповідача.

Відзив на позовну заяву відповідач не подав.

ІІ. Процесуальні дії суду

11 липня 2025 року суд постановив ухвалу про залишення позовної заяви без руху з підстав ненадання доказів проживання повнолітньої ОСОБА_2 разом з позивачкою, ненадання доказів направлення позовної заяви з додатками відповідачеві.

31 липня 2025 року суд постановив ухвалу про залишення позовної заяви без руху з підстав подання неналежних доказів направлення позовної заяви з додатками відповідачеві.

07 серпня 2025 року суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій визначив проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, призначив судове засідання на 23 вересня 2025 року.

З метою надання відповідачеві часу для підготовки відзиву на позовну заяву судове засідання, призначене на 23 вересня 2025 року, суд відклав на 05 листопада 2025 року.

На підставі заяви представника позивачки, адвокатки Сопружинської Т.П., судове засідання, призначене на 05 листопада 2025 року, суд відклав на 02 грудня 2025 року.

На підставі заяви представника відповідача, адвоката Гуркіна Є.В., судове засідання, призначене на 02 грудня 2025 року, суд відклав на 22 січня 2026 року.

22 січня 2026 року суд постановив ухвалу про прийняття заяви про зміну предмета позову, відклав судове засідання на 10 березня 2026 року.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

ІІІ. Обставини, які встановив суд

Позивачка і відповідач є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві 31.08.2006, актовий запис № 2630 від 20.10.2005 (а.с. 9).

Згідно з довідкою, виданою Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Петрицького 13» 28.07.2025 за № 4-25, ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 з 2016 року до день видачі довідки (а.с. 43).

Згідно з довідкою, виданою Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Петрицького 13» 28.07.2025 за № 3-25, ОСОБА_3 проживає за адресою: АДРЕСА_1 з 2016 року до день видачі довідки (а.с. 43).

Згідно з довідкою, виданою Київським національним економічним університетом імені Вадима Гетьмана09.04.2025 за № 0182, ОСОБА_3 є студенткою першого курсу факультету маркетингу денної форми навчання вказаного університету. Навчання закінчується 30.06.2028 (а.с. 24).

Згідно з довідкою, виданою Київським національним економічним університетом імені Вадима Гетьмана17.07.2025 за № 0323, ОСОБА_3 є студенткою другого курсу факультету маркетингу денної форми навчання вказаного університету. Навчання закінчується 30.06.2028 (а.с. 44).

Згідно з договором про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців № 2411885264, укладеного між Київським національним економічним університетом імені Вадима Гетьмана та ОСОБА_1 16.08.2024, загальна вартість платної освітньої послуги за весь строк навчання ОСОБА_3 становить 167 200,00 гривень (а.с. 25).

Згідно з наказом Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана № 157-аг від 25.04.2025 вартість навчання з 1 семестру 2025/2026 навчального року для здобувачів вищої освіти, з якими укладено договори про надання освітніх послуг за кошти фізичних (юридичних) осіб (громадян України) збільшена на 11% (а.с. 28).

29 січня 2024 року Святошинський районний суд міста Києва ухвалив рішення в справі № 759/23083/23, яким визначив стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої дочки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для особи відповідного віку, починаючи з 23.11.2023 по 30.06.2025 до закінчення навчання (а.с. 18-20).

Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , виданим РВ ДДАІ МВС України 01.06.2010, ОСОБА_2 є власником автомобіля марки NISSAN, моделі QASHQAI, 2010 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 (а.с. 85-86).

Право особистої приватної власності підтверджено мировою угодою в справі № 759/13044/24, затвердженою ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 27 січня 2025 року (а.с. 88).

ІV. Мотиви суду

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України). Аналогічна за змістом норма наведена у частині першій статті 4 ЦПК України.

Відповідно до ч. 10 ст. 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 СК України кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).

Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін (частина четверта статті 15 СК України).

Учасники сімейних правовідносин можуть мати особисті та майнові суб`єктивні сімейні обов`язки. Свої обов`язки учасники сімейних відносин здійснюють різними способами: здійснення активних дій; утримання від здійснення активних дій. Якщо невиконання особистих обов`язків учасників сімейних відносин у випадках, передбачених в законі, може припинятися або не зумовлювати відповідних наслідків, то невиконання сімейного обов`язку майнового характеру не допускається. Оскільки на відміну від особистих, майнові обов`язку можуть виконуватися незалежно від самого носія такого обов`язку за допомогою інших суб`єктів. Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування відповідних правових наслідків, що можуть визначатися в: нормах СК України; домовленості (договорі) сторін. Наслідки невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку можуть мати: особистий характер, коли негативний вплив відбувається на особисту сферу зобов`язаної особи; майновий характер, якщо такий вплив здійснюється на майнову сферу зобов`язаної особи (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 січня 2022 року в справі № 711/679/21 (провадження № 61-18434св21)).

Способом захисту сімейних прав та інтересів є, зокрема, примусове виконання добровільно не виконаного обов`язку (пункт 2 частини другої статті 18 СК України).

Згідно зі статтею 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Тлумачення наведених норм свідчить, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).

Згідно із ч. 1 ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до пункту 1 зазначеного Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146, утримання аліментів з працівників провадиться з усіх видів заробітку і додаткової винагороди як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом, в тому числі з 1) основної заробітної плати за посадовим окладом, тарифною ставкою, відрядними розцінками тощо; 2) усіх видів доплат і надбавок до заробітної плати; 3) грошових і натуральних премій; 4) оплати за надурочну роботу, за роботу в святкові, неробочі та вихідні дні; 5) заробітної плати, що зберігається під час відпустки, а також з одержуваної при звільненні компенсації за невикористану протягом кількох років відпустку; 6) заробітної плати, що зберігається під час виконання державних і громадських обов`язків, та в інших випадках збереження середньої заробітної плати; 7) винагороди за загальні річні підсумки роботи підприємств та організацій; 8) винагороди, що виплачується штатним літературним працівникам газет, журналів, агентств друку, радіо, телебачення із фонду літературного гонорару, а також нештатним літературним працівникам, що підлягають державному соціальному страхуванню; 9) одноразової винагороди (відсоткових надбавок) за вислугу років; 10) допомоги по державному соціальному страхуванню, а також з допомоги по тимчасовій непрацездатності, що встановлені в колективних сільськогосподарських підприємствах; 11) доплат до допомоги по державному соціальному страхуванню, виплачуваних за рахунок підприємств, установ, організацій; 12) сум, виплачуваних для відшкодування збитків у зв`язку з втратою працездатності внаслідок каліцтва або іншого пошкодження здоров`я, за винятком сум для відшкодування витрат на догляд за ними, на додаткове харчування, санаторно-курортне лікування (включаючи оплату проїзду) і протезування потерпілих; 13) допомоги по безробіттю; 14) одержуваної пенсії, за винятком надбавок до пенсії, що виплачуються інвалідам першої групи на догляд за ними; 14-1) державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства, призначеної відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам»; 15) стипендій, виплачуваних студентам в період навчання у вищих навчальних закладах, учням професійних навчально-виховних закладів та слухачам навчальних закладів підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів; 16) доходів від підприємницької діяльності, селянських (фермерських) господарств, кооперативів, об`єднань громадян, а також доходів, що припадають на частку платника аліментів від присадибної ділянки або підсобного господарства; 17) усіх видів заробітку, одержуваного адвокатами за роботу в юридичних консультаціях; 18) плати, отриманої за передачу в оренду земельної ділянки або земельної частки (паю); 19) інших видів заробітку.

Відповідно до ч. 2 ст. 200 СК України при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до ст. 201 СК України до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справі про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

V. Оцінка і висновки суду

У справі, що розглядається:

- ОСОБА_1 пред`явила вимогу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання їх повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, в розмірі 1/6 (однієї шостої) частини з усіх видів його заробітку доходу;

- надані ОСОБА_1 докази беззаперечно підтверджують, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягла 18-ти річного віку, проживає з позивачкою і продовжує навчання;

- очевидно, що у зв`язку з продовженням навчання ОСОБА_2 потребує матеріальної допомоги, у тому числі через те, що здобуває вищу освіту за кошти фізичних та/або юридичних осіб;

- на підставі рішення суду ОСОБА_2 до 30 червня 2025 року сплачував аліменти на утримання повнолітньої ОСОБА_3 в розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно; також ОСОБА_2 на праві приватної власності належить транспортний засіб. Наведене свідчить про його спроможність надавати матеріальну допомогу повнолітній дочці, яка продовжує навчання.

Отже, позивачка за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів довела, що її дочка проживає разом з нею, досягла 18-ти річного віку, продовжує навчання, потребує у зв`язку з цим матеріальної допомоги, а відповідач може таку допомогу надавати.

Суд також ураховує, що відповідач у судове засідання не з`явився, не скористався своїми процесуальними правами учасника справи, не подав відзиву на позов та не навів суду будь-яких аргументів, якщо у нього такі існували, що спростовують доводи позивачки і надані нею докази в обґрунтування позовних вимог. Доказів неможливості відповідача сплачувати аліменти в заявленому розмірі матеріали справи не містять.

З урахуванням обставин, визначених у ст. 182 СК України, суд дійшов висновку, що стягнення з відповідача аліментів у заявленому розмірі забезпечить ефективний захист права ОСОБА_2 на утримання, що свідчитиме про вирішення завдань цивільного судочинства.

Водночас суд звертає увагу на таке.

Позивачка просила стягувати з відповідача аліменти на утримання повнолітньої дочки в розмірі 1/6 (однієї шостої) частини з усіх видів його заробітку доходу щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу щомісячно, до досягнення нею 23-х річного віку.

Між тим, тлумачення статті 199 СК України дозволяє виснувати, що законодавець обмежив стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, дочки, які продовжують навчання не лише віком, а й датою припинення навчання. Тобто аліменти стягуються або до завершення навчання, або до досягнення сином (дочкою) двадцяти трьох років, залежно від того, яка з цих подій станеться раніше.

Окрім того, суд зауважує, що розмір аліментів на повнолітнього сина, дочку, відповідно до ст. 200 СК України визначається без зазначення мінімального розміру для дитини відповідного віку. Визначення мінімального розміру аліментів відповідно до частини другої статті 182 СК України 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку не може застосовуватись при призначенні аліментів на повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання.

Стаття перша Закону України «Про прожитковий мінімум» № 966-XIV від 15.07.1999 визначає, що прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

Системний аналіз зазначених норм свідчить про те, що встановлена частиною другою статті 182 СК України мінімальна межа розміру аліментів може бути застосована лише до аліментів, що стягуються на дитину, тобто особу, яка не досягла повноліття.

З огляду на викладене, суд задовольняє позов частково.

VІ. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільнені позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

Отже, позивачка звільнена від сплати судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 17.10.2014 № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», яка є чинною на час ухвалення рішення суду, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, якщо його також не звільнено від сплати цих витрат.

Доказів звільнення відповідача від сплати судового збору матеріали справи не містять.

За таких обставин, судовий збір в сумі 1211,20 гривень підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 247, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 (однієї шостої) частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 01 липня 2025 року і до припинення навчання, але не довше, ніж до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , двадцяти трьох років.

Допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 1 211,20 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи:

Позивачка: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ).

Відповідач: ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ).

Повне рішення суду складене 16 березня 2026 року.

Суддя Ю.В. Кравченко