Постанова від 18 березня 2026 р. у справі №276/272/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 276/272/26

Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.

19 березня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Граб Л.С. Матохнюка Д.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хорошівського районного суду Житомирської області від 25 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови №2/257 від 03.09.2025 року по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Хорошівського районного суду Житомирської області з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови №2/257 від 03.09.2025 року по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Рішенням Хорошівського районного суду Житомирської області від 25 лютого 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Зокрема апелянт, посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.

Сторони в судове засідання не з"явились.

Згідно з частиною 2 статті 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до вимог ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є військовозобов`язаною особою та перебуває на військовому обліку. Згідно з дослідженими судом даними Облікової картки позивача (додаток до військового квитка / тимчасового посвідчення серії НОМЕР_1 ) та результатами проходження ВЛК, встановлено, що 18.03.2014 призовною комісією ОСОБА_1 був визнаний непридатним до військової служби в мирний час та обмежено придатним у воєнний час.

Повторних ВЛК з того часу не проходив.

Події, що стали підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, розгорталися 06 серпня 2025 року.

06.08.2025 о 15:06 позивача затримала поліція та о 17:17 доставила до ІНФОРМАЦІЯ_2 у селищі Хорошів (Довідка № 2/806).

У ТЦК позивачу сформували Направлення № 4545066 від 06.08.2025 на ВЛК до КНП «Бердичівська міська лікарня». Проте ОСОБА_1 відмовився його отримувати, що підтверджується Актом відмови від 06.08.2025, складеним у присутності двох свідків. В акті зі слів позивача вказана причина: «потрібен час для збирання документів для підтвердження діагнозу». Акт підписаний позивачем.

Того ж дня складено протокол про адміністративне правопорушення № 2/257 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Позивач надав до протоколу власноручне пояснення: «Від проходження військово-лікарської комісії в м. Житомир на базі КНП «Бердичівська міська лікарня» відмовляюсь через те, що при собі не маю всіх необхідних медичних документів про стан мого здоров`я. Бажаю проходити ВЛК в КНП «Хорошівська лікарня».

Позивачу під особистий підпис вручили повістку на розгляд справи, призначений на 03.09.2025, що підтверджується його розпискою. На розгляд він не з`явився, клопотань не подавав, що позивач підтвердив у судовому засіданні. 03.09.2025 начальник ТЦК виніс Постанову № 2/257 про накладення штрафу 17000 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний повний склад правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Об`єктивна сторона – умисна відмова від отримання направлення на ВЛК. Штраф у розмірі 17000 грн накладено у мінімальних межах санкції. На переконання суду, відповідач довів правомірність свого рішення, яке винесене в межах повноважень та з дотриманням процедури.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірно висновку про необгрунтованість позовних вимог позивача.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційних скаргах, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Положеннями ст. 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Особливості виконання військового обов`язку в період мобілізації деталізовані у Законі України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII. Згідно з абзацом четвертим частини першої статті 22 вказаного Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Цим підзаконним нормативно-правовим актом деталізовано механізми виклику громадян до ТЦК та СП, їх направлення на медичний огляд та проходження ВЛК. Процедура безпосереднього проведення медичного огляду військовозобов`язаних регламентується Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402.

Суд також звертає особливу увагу на положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21.03.2024 № 3621-IX. Цим Законом було скасовано правовий статус «обмежено придатний до військової служби». Водночас, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №3621-IX було встановлено імперативний обов`язок для всіх громадян України, які раніше (до набрання чинності цим Законом) були визнані обмежено придатними до військової служби, протягом дев`яти місяців (тобто до 04 лютого 2025 року) в обов`язковому порядку пройти повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби.

Відповідальність за порушення вищевказаних обов`язків закріплена у Кодексі України про адміністративні правопорушення. Частиною третьою статті 210-1 КУпАП (у редакції Закону України від 09.05.2024 №3696-IX, що значно посилив відповідальність) встановлено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період. Санкція цієї норми передбачає безальтернативне накладення штрафу на громадян у розмірі від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в абсолютному грошовому вимірі становить від 17 000 до 25 500 гривень.

Щодо доводів позивача про право на вибір лікарні та ненадання медичних документів, суд обгрунтовано вказав, що законодавство не наділяє громадянина правом самостійно обирати медичний заклад для ВЛК (відмовлятися від лікарні в Бердичеві на користь лікарні в селищі Хорошів) під час мобілізації.

Крім того, відсутність документів у момент затримання не є підставою відмовлятися від направлення як такого.

Відповідно до Положення № 402, за необхідності отримання повної інформації про здоров`я, ВЛК має право направити особу на додаткові обстеження, а загальний строк огляду може тривати до 14 днів (про що позивача було письмово попереджено в тексті направлення). Тобто, як вірно вказав суд, позивач міг отримати направлення, розпочати ВЛК і заявити лікарям клопотання про витребування його карток. Натомість він обрав шлях прямої відмови, що утворює склад правопорушення.

Також судом встановлено дотримання відповідачем строків притягнення позивача до адміністративної відповідальності згідно з ст. 38 КУпАП. Зокрема, адміністративне стягнення за ст. 210-1 КУпАП в особливий період може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення.

Судом встановлено, що правопорушення вчинено та виявлено 06.08.2025, а постанову винесено 03.09.2025, що повністю вкладається у встановлений тримісячний строк.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що в приміщенні ТЦК позивачу роз`яснили його права за ст. 268 КУпАП. Він не заявляв жодних клопотань про залучення адвоката до ТЦК. Більше того, розгляд справи був призначений на 03.09.2025, отже, позивач мав 28 днів для вільного залучення захисника, але цим правом не скористався.

Також встановлено, що затримання позивача тривало з 15:06 до 17:17 (тобто трохи більше двох годин), що не порушує максимальний 3-годинний строк за ст. 263 КУпАП.

Відносно доводів позивача про причини неявки на розгляд справи, призначений на 03.09.2025, вони не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Зокрема, суд зазначив, що правопорушення (відмова від направлення) було закінченим вдень 06.08.2025. Гіпотетична госпіталізація ввечері того ж дня (доказів якої суду не надано) не має зворотної дії і не скасовує вчиненого діяння. Що стосується неявки на розгляд справи 03.09.2025 через роботу, то суд вірно вказав, що офіційне працевлаштування не звільняє від виклику до ТЦК, оскільки роботодавець зобов`язаний увільнити працівника.

Наведене свідчить, до відповідач правомірно розглянув справу за відсутності позивача, належним чином повідомленого про дату розгляду.

Отже, беручи до уваги встановлені у справі обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в діях ОСОБА_1 наявний повний склад правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач правомірно розглянув справу про адміністративне правопорушення щодо позивача та за результатом такого розгляду прийняв законну та обґрунтовану постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку і, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Щодо інших доводів скаржника, зазначених у апеляційній скарзі, колегія суддів, згідно ч. 2 ст. 6 КАС України застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Зокрема, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хорошівського районного суду Житомирської області від 25 лютого 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Сторчак В. Ю.

Судді Граб Л.С. Матохнюк Д.Б.