Постанова від 18 березня 2026 р. у справі №727/1823/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 727/1823/26

Суддя-доповідач Яремчук К.О.

19 березня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача Яремчукa К.О.,

суддів - Гнап Д.Д. Сушка О.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представниці ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці (ухвалене суддею Одовічен Я.В.) від 02 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Чернівецькій області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції

ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Чернівці з позовом до Управління патрульної поліції у Чернівецькій області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

В обґрунтування позовних вимог представниця позивача зазначила, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 6457842 від 04 січня 2026 року її довірителя ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом без номерного знаку та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1190 гривень.

Проте, на думку представниці позивача, відповідачем не доведено факт керування саме ОСОБА_1 транспортним засобом в зазначений в оскаржуваній постанові час, адже докази, які б підтверджували такі обставини, відсутні.

При цьому сам факт винесення постанови про накладення адміністративного стягнення не може свідчити про вчинення її довірителем адміністративного правопорушення.

Відтак заявниця стверджує, що обставини, викладені в оскаржуваній постанові, не підтверджені належними доказами, а тому така не відповідає вимогам закону та підлягає скасуванню.

За результатами розгляду такого позову Шевченківський районний суд м. Чернівці 02 березня 2026 року ухвалив рішення, яким відмовив у задоволенні позовних вимог.

Ухвалюючи судове рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом без переднього номерного знаку є підтвердженим, а тому доведеним є і факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексту - КУпАП), за яке до позивача застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1190 гривень. Суд першої інстанції зазначив, що вчинення позивачем згадуваного вище адміністративного правопорушення підтверджується належними та допустимими доказами, зокрема відеозаписом з бодікамери поліцейського № 476268, перегляд якого свідчить про те, що позивач не заперечував ані факту керування транспортним засобом, ані факту відсутності на автомобілі переднього номерного знаку. З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржувана постанова винесена відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Короткий зміст апеляційної скарги та відзиву на таку скаргу

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, представниця позивача подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

В обґрунтування апеляційної скарги її авторка зазначила, що приписами статті 283 КУпАП передбачено, що постанова у справі про адміністративне правопорушення, окрім іншого, має містити відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався). Проте постанова про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 6457842 від 04 січня 2026 року не містить відомостей про технічний засіб, на який здійснювалася фіксація вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. Окрім того, представниця апелянта зазначила, що в оскаржуваній постанові не зазначено таких обов`язкових реквізитів, як марка, модель та належність транспортного засобу, яким ОСОБА_1 нібито керував. Наведене, на думку представниці апелянта, дає підстави дійти висновку, що в діях її довірителя відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121-3 КУпАП.

Представник відповідача скористався своїм правом та подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено, що доводи апелянта не заслуговують на увагу з огляду на наступне. Так, в пункті 7 постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 6457842 від 04 січня 2026 року чітко зазначено номер технічного засобу, на який здійснювалася фіксація вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. Отже, відповідачем дотримано вимог частини 3 статті 283 КУпАП в частині необхідності зазначення в постанові про накладення адміністративного стягнення інформації про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис, а тому доводи апелянта про неналежність та недопустимість такого доказу, як відеозапис, є безпідставними. Окрім того, в спростування аргументів представниці Клічука Б.Р. про незазначення в оскаржуваній постанові всіх обов`язкових реквізитів відповідач зазначив, що в постанові про накладення адміністративного стягнення вказано державний номерний знак транспортного засобу, який в сукупності з іншими доказами дозволяє ідентифікувати марку та модель транспортного засобу. З огляду на викладене представник відповідача вважає, що судом першої інстанції при ухваленні рішення не допущено порушення норм матеріального та процесуального права, а тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 02 березня 2026 року - без змін.

Стислий виклад встановлених обставин

04 січня 2026 року поліцейським 1 взводу 2 роти Управління патрульної поліції в Чернівецькій області Департаменту патрульної поліції прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 6457842, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 1190 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121-3 КУпАП (керування транспортним засобом без номерного знака).

Зі змісту оскаржуваної постанови слідує, що ОСОБА_1 03 січня 2026 року о 23 год. 47 хв. 31 сек. в м. Чернівці по пр-ту Незалежності, буд. 91 керував транспортним засобом без переднього номерного знаку, чим порушив підпункт "в" пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Приписами частин першої – третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, врахувавши аргументи відповідача, що викладені ним у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів виходить з наступного.

Статтею 1 КУпАП визначено завдання цього кодифікованого нормативного акта, до яких віднесено охорону прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України (частина 1 статті 2 КУпАП).

У статті 9 КУпАП під адміністративним правопорушенням (проступком) розуміється протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати зокрема чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Так, суд першої інстанції, досліджуючи наданий відповідачем відеозапис, відзнятий на технічний засіб № 476952, встановив, що таким підтверджується вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121-3 КУпАП (керування транспортним засобом без номерного знаку).

При цьому суд першої інстанції дійшов висновку, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 6457842 від 04 січня 2026 року винесена поліцейським відповідно до вимог статті 283 КУпАП.

Водночас, звертаючись до суду з апеляційною скаргою, її авторка стверджує, що постанова про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 6457842 від 04 січня 2026 року не містить всіх необхідних реквізитів, визначених статтею 283 КУпАП, зокрема відомостей про технічний засіб, на який здійснювалася фіксація вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, а також марки, моделі транспортного засобу та належності його саме її довірителю.

Надаючи оцінку таким аргументам апеляційної скарги, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до частини другої статті 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Як обумовлено приписами частини третьої статті 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Дійсно законодавцем визначено вимоги до постанови по справі про адміністративне правопорушення; зокрема така повинна містити відомості про транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак), а також про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис, за умови, що такий запис здійснювався.

Так, досліджуючи зміст постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 6457842 від 04 січня 2026 року, копію якої долучено до відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила, що в пункті 7 такої постанови, що має назву "До постанови додаються", зазначено номер технічного засобу (476952), на який здійснювалася фіксація вчиненого правопорушення.

Відтак доводи представниці апелянта про те, що в оскаржуваній постанові не зазначено номер технічного засобу, на який здійснювалася фіксація вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, колегія суддів оцінює критично, адже такі спростовуються змістом самої постанови.

Колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції надавав оцінку відеозапису, здійсненого на технічний засіб, та обґрунтовано дійшов висновку, що таким відеозаписом підтверджується вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121-3 КУпАП, за яке на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1190 гривень.

При цьому слід врахувати те, що відповідно до статті 31 Закону України "Про Національну поліцію" поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких зокрема перевірка документів особи, опитування особи, зупинення транспортного засобу, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Пунктом 1 частини 1 статті 40 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень.

Наведені норми наділяють поліцію правом застосовувати технічні прилади та засоби як з метою виявлення, так і фіксації правопорушень.

Також не заслуговують на увагу посилання апелянта як на підставу для скасування оскаржуваного судового рішення на те, що у постанові про накладення адміністративного стягнення не зазначено марки, моделі транспортного засобу та не встановлено належності його позивачеві, адже відсутність в постанові таких відомостей не свідчить про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121-3 КУпАП.

Більше того, зміст постанови про накладення адміністративного стягнення свідчить про те, що у такій зазначено відомості про особу, щодо якої розглядається справа ( ОСОБА_1 ), державний номерний знак транспортного засобу ( НОМЕР_1 ), час і місце скоєння, суть і обставини правопорушення, які в своїй сукупності дозволяють ідентифікувати як транспортний засіб, яким керував позивач, так і доводять склад адміністративного правопорушення, вчиненого ОСОБА_1 .

Окрім того, в контексті тверджень апелянта як на підставу для скасування рішення суб`єкта владних повноважень щодо незазначення у його рішенні деяких даних колегія суддів враховує сталу судову практику Верховного Суду, за якою формальні недоліки фіксації правопорушення, за загальним правилом, не можуть бути підставою для скасування відповідного рішення суб`єкта владних повноважень та звільнення правопорушника від відповідальності, передбаченої законом.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частин 1 - 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Окрім того, частина перша статті 2 та частина четверта статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, що полягає у справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На переконання колегії суддів, рішення суду першої інстанції, що оскаржується, відповідає зазначеним вище вимогам процесуального закону.

Доводи апеляційної скарги, які були підставою відкриття апеляційного провадження, не знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду та не спростовують висновки суду першої інстанції по суті справи, а тому не приймаються судом як належні.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, зважаючи на встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121-3 КУпАП, та відсутність у зв`язку із цим підстав для задоволення його позовних вимог.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, тому з урахуванням положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 139, 243, 250, 272, 286, 308, 311, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу представниці ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 02 березня 2026 року - без змін.

Судове рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і не може бути оскаржене в касаційному порядку (частина 3 статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суддя-доповідач Яремчук К.О.

Судді Гнап Д.Д. Сушко О.О.