Постанова від 17 березня 2026 р. у справі №760/25714/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 760/25714/24 Головуючий у 1 інстанції - Чекулаєв С.О.

Суддя - доповідач - Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,

за участю секретаря Фищук Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 30.05.2025 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа - Святошинський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила:

- скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення від 07.11.2023 № ПС 000381, винесену начальником відділу державного нагляду (контролю) у місті Києві Державної служби України з безпеки на транспорті Кравчуком Ігорем Олексійовичем про визнання ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 132-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 51 000, 00 гривень.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 30.05.2025 позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Державна служба України з безпеки на транспорті звернулася до Шостого апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що ухвалене із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів ухвалено рішення про продовження апеляційного розгляду даної справи на розумний строк.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 власником вантажного спеціалізованого самоскиду «SKANIA» G400, д.н.з. НОМЕР_2 , є ОСОБА_1 .

Згідно договору оренди транспортних засобів від 01.08.2023 №1, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «АВТОСПЕЦПОСЛУГИ», вантажний спеціалізований самоскид «SKANIA» G400, д.н.з. НОМЕР_2 , був переданий в оренду ТОВ «АВТОСПЕЦПОСЛУГИ» до 01.08.2024.

Згідно договору про надання послуг від 08.06.2023 №1, укладеного між ТОВ «АВТОСПЕЦПОСЛУГИ» та ФОП ОСОБА_2 , останній зобов`язувався надавати товариству послуги водія, без власного транспортного засобу, здійснювати транспортне обслуговування вантажів та експедицію вантажів. Строк дії вказаного договору 1 рік.

Окрім того, суд першої інстанції встановив, що 15.06.2023 між ТОВ «АВТОСПЕЦПОСЛУГИ» та ФОП ОСОБА_3 також був укладений договір про надання послуг №2 на надання останнім послуг водія, без власного транспортного засобу, здійснення транспортного обслуговування вантажів та експедицію вантажів.

Згідно товарно-транспортної накладної №963327 від 14.09.2024 вбачається, що водієм транспортного засобу «SKANIA» G400, д.н.з. НОМЕР_2 , під час перевезення вантажу вказаний ОСОБА_3 .

Як вказано в акті про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю №002305 від 14.09.2023, водій транспортного засобу «SKANIA» G400, д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 відмовився від проходження габаритно-вагового контролю у м. Києві по Столичному шосе, 20.

14.09.2023 був складений протокол про адміністративне правопорушення серії ІІ №0007355 відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за вчинення ним адміністративного правопорушення передбаченого статтею 188-57 КУпАП.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 11.12.2023 у справі №752/19295/23 провадження по справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 188-57 КУпАП, закрите за відсутністю подій і складу адміністративного правопорушення.

Також, як вбачається з матеріалів справи, 07.11.2023 начальником відділу державного нагляду (контролю) у місті Києві Державної служби України з безпеки на транспорті Кравчуком Ігорем Олексійовичем винесена постанова про накладення адміністративного стягнення № ПС 000381.

Згідно вказаної постанови 14.09.2023 о 18 годині 01 хвилині в місті Києві, на Столичному шосе, 20, водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «SKANIA» G400, д.н.з. НОМЕР_2 , та здійснюючи перевезення вантажу автомобільного перевізника ФОП ОСОБА_1 , відмовився від проходження габаритно-вагового контролю в зоні габаритно - вагового контролю, чим порушив п.2.4-1 постанови КМ України № 1306.

На підставі викладеного, керуючись ст. 229 КУпАП ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого частиною 3 статті 132-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 51 000,00 гривень.

30.09.2024 згідно постанови старшого державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пономаренко Анною Сергіївною відкрито виконавче провадження №76129532 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 102 000,00 гривень, накладеного на підставі постанови № ПС №000381 від 07.11.2023.

Згідно постанови старшого державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пономаренко Анною Сергіївною від 30.09.2024 накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на рахунках/електронних гаманцях ОСОБА_1 .

Вважаючи постанову Державної служби України з безпеки на транспорті № ПС №000381 від 07.11.2023 протиправною, позивач звернулась до суду першої інстанції з даним позовом.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідачем не доведено наявності у діях водія транспортного засобу об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 132-1 КУпАП, оскільки встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили, обставини свідчать про відсутність умисної відмови від проходження габаритно-вагового контролю, а непроходження такого контролю було зумовлене незалежними від водія технічними причинами. Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України такі обставини не підлягають повторному доказуванню та є обов`язковими для врахування, а відтак відсутній склад адміністративного правопорушення, що виключає можливість притягнення позивача до відповідальності, у зв`язку з чим оскаржувана постанова є протиправною, підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

Апелянт у своїй апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, неправильно застосував норми матеріального права та неповно з`ясував обставини справи, оскільки, на його думку, факт відмови водія від проходження габаритно-вагового контролю підтверджується належними доказами, зокрема актом перевірки, складеним уповноваженими особами, який є достатньою підставою для притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 132-1 КУпАП. При цьому, апелянт вказує, що законодавством не передбачено необхідності встановлення додаткових обставин чи мотивів такої відмови, а сам факт її фіксації свідчить про наявність об`єктивної сторони правопорушення. Також, апелянт наголошує на правомірності дій посадових осіб під час здійснення контролю та вважає, що оскаржувана постанова є законною й обґрунтованою.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Законом України «Про автомобільний транспорт», який визначає засади організації та діяльності автомобільного транспорту, а також Правилами дорожнього руху.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено повноваження центрального органу державної влади, що забезпечує реалізацію державної політики і безпеки на наземному транспорті. Серед таких повноважень є здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (далі - Положення) Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно підпункту 1 пункту 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є: реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю (підпункти 15, 27 пункту 5 Положення).

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Частиною 2 статті 19 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

В пункті 1.3 Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Пунктом 2.4-1 Правил дорожнього руху встановлено, що у місці здійснення габаритно-вагового контролю на вимогу працівника пункту габаритно-вагового контролю або поліцейського водій вантажного автомобіля (в тому числі механічного транспортного засобу) повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: а) передати для перевірки документи, зазначені в підпунктах "а", "б" і "г" пункту 2.1 цих Правил; б) надати транспортний засіб та причіп (за наявності) для вагового та/або габаритного контролю відповідно до встановленої процедури.

Підпунктом 4 пункту 2 Порядку внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, затвердженого постановою КМУ від 08.10.2018 №1145 встановлено, що належний користувач - фізична особа, яка на законних підставах користується транспортним засобом, що їй не належить, а також керівник юридичної особи (особа, яка виконує повноваження керівника юридичної особи) або працівник, визначений керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу, які в разі внесення щодо них відомостей до Реєстру несуть відповідно до статті 142 Кодексу України про адміністративні правопорушення відповідальність за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).

При цьому, у разі невнесення до Єдиного державного реєстру транспортних засобів відомостей про належного користувача транспортного засобу, то особою, відповідальною за вчинення адміністративного правопорушення, є особа, за якою зареєстрований транспортний засіб або ж керівник юридичної особи.

Частиною першою статті 14-3 КУпАП встановлено, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Частиною 3 статті 132-1 КУпАП встановлено, що ухилення або відмова від проходження габаритно-вагового контролю, а так само перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, розташування транспортних засобів на проїзній частині, вчинення правопорушень, передбачених частиною шостою статті 121 цього Кодексу, в зоні габаритно-вагового контролю - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до приписів статті 229 КУпАП органи автомобільного транспорту та електротранспорту (тролейбус, трамвай) розглядають справи про адміністративні правопорушення, зв`язані з порушенням правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, правил користування автомобільним транспортом та електротранспортом (стаття 119, частина друга статті 122-2, частини друга, третя статті 132-1, стаття 132-2, частина п`ята статті 133, частини перша, друга, четверта, п`ята і сьома статті 133-1, стаття 133-2, частина друга статті 134, абзаци четвертий, шостий та восьмий статті 135).

Від імені органів автомобільного транспорту та електротранспорту розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право:

1) на автомобільному транспорті - посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті (частина друга статті 122-2, частини друга, третя статті 132-1, стаття 132-2, частини перша, друга, четверта, п`ята і сьома статті 133-1, стаття 133-2); керівник перевізника, який в установленому законодавством порядку надає транспортні послуги, його заступники та контролери (частина третя статті 119, частина п`ята статті 133, частина друга статті 134, абзаци четвертий, шостий та восьмий статті 135);

2) на пасажирському електротранспорті (тролейбус, трамвай) - керівник перевізника, який в установленому законодавством порядку надає транспортні послуги, його заступники та контролери (частина третя статті 119, частина п`ята статті 133, частина друга статті 134, абзаци четвертий та восьмий статті 135).

Пунктом 15 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою КМ України від 08.11.2006 № 1567 встановлено, що під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі); виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Пунктом 21 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою КМУ від 08.11.2006 № 1567 встановлено, що у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

Пунктом 30 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою КМУ від 08.11.2006 № 1567 встановлено, що у 30. За наявності в діях фізичної особи - автомобільного перевізника ознак адміністративного правопорушення притягнення правопорушника до відповідальності здійснюється в порядку, встановленому Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» встанолвлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Частиною першою статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.ст. 75,76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.

Згідно із статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова ПС№000381 від 07.11.2023 винесена за відмову водія транспортного засобу «SKANIA» G400 д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_2 пройти габаритно-ваговий контроль транспортного засобу на вимогу уповноважених посадових осіб Державної служби України з безпеки на транспорті.

Водночас, згідно постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 11.12.2023 у справі №752/19295/23 провадження по справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 188-57 КУпАП, закрите за відсутністю подій і складу адміністративного правопорушення.

У вказаному судовому рішення встановлено, що 14.09.2023 ОСОБА_2 прибув на місце події, як підмінний водій. На момент його прибуття транспортний засіб «SKANIA», д.н.з. НОМЕР_2 , знаходився у стоячому положенні на узбіччі проїзної частини. ОСОБА_2 з технічних причин не зміг завести транспортний засіб «SKANIA», д.н.з. НОМЕР_2 . Тобто, ОСОБА_2 не пройшов габаритно-ваговий контроль на вимогу уповноважених посадових осіб, з незалежних від нього причин.

За наслідками дослідження матеріалів справи суд у справі № №752/19295/23 не знайшов підтвердження факту умисного невиконання ОСОБА_2 законних вимог головних спеціалістів відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві Державної служби України з безпеки на транспорті Орловського В.В. і Головацького О.В. про проходження габаритно - вагового контролю транспортного засобу «SKANIA», д.н.з. НОМЕР_2 .

Вказане судове рішення набрало законної сили 22.12.2023.

Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно констатував про відсутність в діях водія транспортного засобу «SKANIA», д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_2 ухилення або відмови від проходження габаритно-вагового контролю.

При цьому, оскільки відсутня об`єктивна сторона адміністративного правопорушення передбаченого частиною третьою статті 132-1 КУпАП позивач - ОСОБА_1 не може бути притягнута до адміністративної відповідальності за його вчинення.

Таким чином, обставини, які вказані в оскаржуваній постанові від 07.11.2023 №ПС 000381, винесеної начальником відділу державного нагляду (контролю) у місті Києві Державної служби України з безпеки на транспорті Кравчуком Ігорем Олексійовичем про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 132-1 КУпАП не знайшли свого підтвердження, а тому оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закриттю.

Щодо доводів апелянта про те, що сам по собі акт перевірки є належним і достатнім доказом відмови водія від проходження габаритно-вагового контролю та свідчить про наявність складу адміністративного правопорушення, то колегія суддів не бере їх до уваги, оскільки відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких у встановленому законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи та інші обставини справи, а відтак такі дані мають бути належними, допустимими та достатніми у своїй сукупності, чого у даному випадку апелянтом не доведено. При цьому, сам по собі акт перевірки без належної фіксації обставин події, зокрема відсутності підтвердження умисної відмови водія від проходження контролю, не може вважатися беззаперечним доказом наявності об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 132-1 КУпАП.

Не беруться колегією суддів до уваги доводи апелянта про те, що законодавством не передбачено необхідності встановлення мотивів чи причин відмови, оскільки склад адміністративного правопорушення передбачає наявність винної поведінки особи, яка не може бути встановлена формально лише на підставі фіксації події без з`ясування її обставин.

Колегія суддів критично оцінює доводи апелянта щодо правомірності дій посадових осіб та достатності зібраних доказів, оскільки вони не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин щодо відсутності події та складу адміністративного правопорушення, а також зводяться до переоцінки доказів без наведення нових належних та допустимих доказів, які б підтверджували правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

За наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

При цьому, проаналізувавши вказані вище та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню.

Надаючи оцінку всім доводам учасників справи, судова колегія також враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального прав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт незаконності та необґрунтованості рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення, а рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 30.05.2025 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Ганечко О.М.

Кузьменко В.В.