Постанова від 09 березня 2026 р. у справі №640/23595/21 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/23595/21 Головуючий у 1 інстанції: Леонтович А.М.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Кузьмишиної О.М.

Ключковича В.Ю.

За участю секретаря Данилюк Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати Наказ Міністерства юстиції України № 1893/к від 11.08.2021 «Про накладення дисциплінарного стягнення» № 1893/к, за яким «звільнено ОСОБА_1 з посади директора Департаменту нотаріату та державної реєстрації 11 серпня 2021 за перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення відповідно до пункту 7 частини другої статті 65, пункту 4 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу»;

- поновити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на посаді директора Департаменту нотаріату та державної реєстрації Міністерства юстиції України з 12 серпня 2021 року та вчинити відповідні записи в трудовій книжці;

- стягнути з Міністерства юстиції України середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 12.08.2021 у розмірі 3 673 581,15 грн. (розрахунок проведений по 01.10.2024) з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду, позивач - ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт вказує, що в його діях відсутній склад дисциплінарного проступку, оскільки, він був наділений повноваженнями на підписання листа про продовження строку розгляду запиту на інформацію, в тому, числі, без погодження з іншими виконавцями. Також, апелянт звертає увагу на те, що листом від 06.07.2021 року № 29859/ПІ-У-2844/19.2.3 Департаментом нотаріату та державної реєстрації Міністерства юстиції України було проінформовано заявника про продовження строку розгляду його запиту Мін`юстом, а тому, такий лист не є остаточною відповіддю. Крім того, апелянт вказує, що повноваження на підписання керівником структурного підрозділу листа-повідомлення запитувача інформації про продовження стоків розгляду його звернення прямо передбачено в п. 117 Інструкції з діловодства в Міністерстві юстиції України (зі змінами, затвердженими наказом Міністерства юстиції України № 670/5 від 22.02.2021). Також, апелянт стверджує про здійснення відносено нього дисциплінарного провадження з порушенням Закону України «Про державну службу» та постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1039 «Про затвердження Порядку здійснення дисциплінарного провадження».

З приводу посилання суду першої інстанції на практику Верховного Суду, апелянт наголошує, що у справах № 420/4050/21, № 340/1222/20, № 420/4050/21, № 580/2643/19, №826/14580/17, № 580/2637/21, №160/786/20, № 826/17453/18 та № 240/10044/19 судові рішення в касаційному порядку не переглядалися, відповідно, постанови Верховного Суду відсутні. Також, апелянт зазначає, що посилання суду першої інстанції на постанови Верховного Суду у справах № 620/6514/19, №200/13976/20-а та № 300/3161/19 є безпідставним, оскільки, таких справ не існує.

01 вересня 2025 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача - Міністерства юстиції України надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року, яким підтримує позицію суду першої інстанції.

09 березня 2026 року до суду апеляційної інстанції від відповідача - Міністерства юстиції України надійшли додаткові пояснення у справі.

10 березня 2026 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - ОСОБА_1 надійшло клопотання, в якому викладені додаткові пояснення у справі разом з долученням доказів.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 - державний службовець, який на момент виникнення спірних правовідносин обіймав посаду директора Департаменту нотаріату та державної реєстрації Міністерства юстиції України, призначений на цю посаду наказом Міністерства юстиції України від 09.01.2020 № 112/3 за результатами конкурсу.

02 липня 2021 року до Міністерства юстиції України надійшов запит на отримання публічної інформації, зареєстрований за № ПІ-У-2844 в системі електронного документообігу «АСКОД», в якому громадянин просив надати інформацію щодо правових підстав зміни найменування органів державної виконавчої служби, утворених Міністерством юстиції України.

Під час реєстрації документів в СЕД «АСКОД» початковими резолюціями зазначений документ було передано на виконання посадовим особам: ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 .

У день надходження запиту заступник Міністра юстиції України ОСОБА_13 наклала резолюцію, якою визначила ОСОБА_1 головним виконавцем за цим зверненням.

06 липня 2021 року ОСОБА_1 підписав лист № 29859/ПІ-У-2844/19.2.3, яким адресата було повідомлено про продовження строку розгляду запиту на 20 робочих днів, відповідно до частини четвертої статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Згідно копії листа, документ оформлено на офіційному бланку Міністерства юстиції України, зареєстровано у системі документообігу та направлено адресату.

12 липня 2021 року начальник Управління забезпечення та документообігу ОСОБА_7 склав доповідну записку, в якій звернув увагу на підписання листа без погодження з відповідальним виконавцем, що, на його думку, є порушенням вимог Інструкції з діловодства.

На підставі доповідної записки, наказом Міністерства юстиції України від 13.07.2021 № 1607/к відкрито дисциплінарне провадження щодо дій ОСОБА_1 .

У межах дисциплінарного провадження ОСОБА_1 02.08.2021 подав письмові пояснення, в яких зазначив, що діяв відповідно до резолюції керівництва, як головний виконавець, і не вбачав підстав для додаткового погодження проекту листа, оскільки, лист мав характер повідомлення, а не відповіді по суті. Також, він посилався на пункт 117 Інструкції з діловодства в Міністерстві юстиції України в редакції наказу № 670/5 від 22.02.2021, відповідно до якого, керівники структурних підрозділів мають право підписувати повідомлення про продовження строків розгляду запитів.

05 серпня 2021 року дисциплінарна комісія Міністерства юстиції України за результатами розгляду провадження внесла подання про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення. У поданні комісія дійшла висновку про наявність у діях ОСОБА_1 ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 7 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу», - перевищення повноважень.

На підставі подання наказом державного секретаря Міністерства юстиції України від 11.08.2021 № 1893/к ОСОБА_1 було звільнено з посади за вказаною нормою.

Не погоджуючись із вищевказаним наказом, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Спеціальним Законом, який визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях є Закон України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

У відповідності до частини 1 статті 3 Закону № 889-VIII, цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

За приписами ч.ч. 1-3 ст. 5 Закону № 889-VIII, правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 64 Закону № 889-VIII, за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

Положеннями частини 1 статті 65 Закону № 889-VIII закріплено, що підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Нормами частини 2 статті 65 Закону № 889-VIII визначено, що дисциплінарними проступками є: 1) порушення Присяги державного службовця; 2) порушення правил етичної поведінки державних службовців; 3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу; 4) дії, що шкодять авторитету державної служби; 5) невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень; 6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку; 7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення; 8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця; 9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб; 10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби; 11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення; 12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; 13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; 14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу кримінального або адміністративного правопорушення; 15) прийняття державним службовцем рішення, що суперечить закону або висновкам щодо застосування відповідної норми права, викладеним у постановах Верховного Суду, щодо якого судом винесено окрему ухвалу.

Статтею 66 Закону № 889-VIII передбачено, що до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

У разі допущення державним службовцем дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 6 частини другої статті 65 цього Закону, суб`єкт призначення або керівник державної служби може обмежитися зауваженням.

У разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4, 5, 12 та 15 частини другої статті 65 цього Закону, суб`єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану.

У разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 2 та 8 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4 та 5 частини другої статті 65 цього Закону, суб`єкт призначення або керівник державної служби може попередити такого державного службовця про неповну службову відповідність.

Звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону.

За кожний дисциплінарний проступок до державного службовця може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Закону № 889-VIII, дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків.

Частиною 2 статті 67 Закону № 889-VIII визначено, що обставинами, що пом`якшують відповідальність державного службовця, є: 1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; 2) попередня бездоганна поведінка та відсутність дисциплінарних стягнень; 3) високі показники виконання службових завдань; 4) вжиття заходів щодо попередження, відвернення або усунення настання тяжких наслідків, які настали або можуть настати в результаті вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування заподіяної шкоди; 5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність; 6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.

Згідно ч. 4 ст. 67 Закону № 889-VIII, обставинами, що обтяжують відповідальність державного службовця, є: 1) вчинення дисциплінарного проступку у стані алкогольного сп`яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або токсичних засобів; 2) вчинення дисциплінарного проступку повторно, до зняття в установленому порядку попереднього стягнення; 3) вчинення проступку умисно на ґрунті особистої неприязні до іншого державного службовця, у тому числі керівника, чи помсти за дії чи рішення щодо нього; 4) вчинення проступку умисно з мотивів неповаги до держави і суспільства, прав і свобод людини, окремих соціальних груп; 5) настання тяжких наслідків або заподіяння збитків внаслідок вчинення дисциплінарного проступку.

Відповідно до статті 74 Закону № 889-VIII, дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби.

Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця. Вчинення державним службовцем діянь у стані крайньої потреби або необхідної оборони виключають можливість застосування дисциплінарного стягнення.

За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення.

Дисциплінарне стягнення не може бути застосовано під час відсутності державного службовця на службі у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, під час перебування його у відпустці або у відрядженні.

Дисциплінарне стягнення до державного службовця застосовується не пізніше шести місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці, а також не застосовується, якщо минув один рік після його вчинення.

Державний службовець має право на ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи та на оскарження застосованого до нього дисциплінарного стягнення у визначеному цим Законом порядку.

Державний службовець може користуватися правовою допомогою адвоката або іншого уповноваженого ним представника.

Відповідно до ч. 1 ст. 78 Закону № 889-VIII, рішення про накладення дисциплінарного стягнення може бути оскаржено державними службовцями до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом Міністерства юстиції України № 1893/к від 11.08.2021 «Про накладення дисциплінарного стягнення», ОСОБА_1 звільнено з посади директора департаменту нотаріату та державної реєстрації 11 серпня 2021 року за перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення відповідно до пункту 7 частини другої статті 65, пункту 4 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».

Вищевказаний наказ винесено, зокрема, на підставі Подання дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ Міністерства юстиції України від 05 серпня 2021 року.

Згідно даного Подання від 05.08.2021, у ході здійснення дисциплінарного провадження Дисциплінарною комісією встановлено наступне.

07 липня 2021 року до Міністерства юстиції України надійшов запит на отримання публічної інформації громадянина ОСОБА_8 від 01.07.2021, у якому просив надати інформацію та за наявності належним чином завірені копії документів щодо правових підстав зміни найменування органів державної виконавчої служби утворених Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

Запит зареєстровано 02.07.2021 в СЕД «АСКОД» за № ПІ-У-2844.

У Поданні від 05.08.2021 зазначено, що з 01.07.2021 в апараті Міністерства юстиції України розпочалось використання СЕД «АСКОД». Тобто, фактично СЕД «АСКОД» на момент реєстрації Запиту використовувалась лише другий день.

З аналізу вкладки «Хід виконання» Запиту вбачається, що під час реєстрації документів в СЕД «АСКОД» початковими резолюціями зазначений документ було передано на виконання посадовим особам: 02.07.2021 ОСОБА_2 ; 02.07.2021 ОСОБА_3 ; 02.07.2021 ОСОБА_4 ; 02.07.2021 ОСОБА_5 ; 02.07.2021 ОСОБА_6 .

При цьому, зазначено, що у вказаних початкових резолюціях не визначений головний виконавець. Згідно з подальшими резолюціями накладеними на запит, зокрема, ОСОБА_2 визначила головним виконавцем ОСОБА_1, а ОСОБА_4 визначила головним виконавцем ОСОБА_9 .

Дисциплінарною комісією встановлено, що виконавцем у Департаменті нотаріату та державної реєстрації Міністерства юстиції України було підготовлено лист-відповідь на зазначений запит на отримання публічної інформації, який було підписано Директором Департаменту ОСОБА_1 06.07.2021 за № 29859/ПІ-У-2844/19.2.3.

Так, у вказаному листі повідомлялось ОСОБА_10 про те, що розгляд його запиту продовжено, відповідно до частини четвертої статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації», через необхідність пошуку інформації серед значної кількості даних. Також, зазначалось, що про результати розгляду заявника буде повідомлено додатково.

Водночас, Дисциплінарною комісією встановлено, що Управлінням персоналу 09.07.2021 було підготовлено відповідь по суті запиту ОСОБА_11 , яку було підписано Державним секретарем ОСОБА_4 (вих. № 31849/ГП-У-2844/14.4 від 09.07.2021).

У зазначеному листі-відповіді ОСОБА_12 надавався перелік наказів щодо перейменування відділів державної виконавчої служби, які стали підставою для внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру. Поряд з цим, було надано належним чином засвідчену копію наказу Міністерства юстиції України від 07.04.2021 № І286/5 «Про перейменування відділів державної виконавчої служби» в обсязі, що не перевищує 10 сторінок.

З огляду на вказане, Дисциплінарною комісією досліджувалось питання наявності у директора Департаменту ОСОБА_1 повноважень для підписання листа від 06.07.2021 № 29859/ПІ-У-2844/19.2.3 на запит ОСОБА_11 .

Згідно Подання від 05.08.2021, Дисциплінарною комісією встановлено, що ні Положенням про Департамент, ні Посадовою Інструкцією директора Департаменту ОСОБА_1 не передбачено повноважень директора Департаменту нотаріату та державної реєстрації підписувати відповіді на запит на інформацію або про продовження строку розгляду запиту на інформацію.

Однак, незважаючи на це, лист від 06.07.2021 № 29859/ПІ-У-2844/19.2.3, яким надано відповідь на запит ОСОБА_11 , підписано директором Департаменту ОСОБА_1, що свідчить про порушення державним службовцем вимог: статті 19 Конституції України; частин першої та четвертої статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації»; абзацу шостого пункту 105 розділу IV «Документування управлінської інформації в електронній формі» частини першої Інструкції з діловодства; абзацу другого пункту 7 Розподілу обов`язків і повноважень.

Також, у Поданні від 05.08.2021 зазначено, що у ході здійснення дисциплінарного провадження встановлено, що державний службовець надав відповідь на запит, без врахування того, що викладені у ньому питання не належали до компетенції структурного підрозділу, який він очолює, чим порушено вимоги абзацу сьомого пункту 117 розділу IV частини першої Інструкції з діловодства.

Таким чином, Дисциплінарна комісія дійшла висновку, що підписання зазначеного листа директором Департаменту ОСОБА_1 здійснено з перевищенням наданих йому повноважень.

Так, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що робота з резолюціями документу в СЕД «АСКОД» відбувається в межах вкладки «Хід виконання». Дана вкладка суттєво відрізняється від аналогічного структурного елементу в попередній програмі Megapolis. Окрім того, зі змісту даної вкладки в СЕД «АСКОД» не є очевидною інформація щодо того, хто є головним виконавцем документу, у випадку якщо його розгляд відбувається одночасно декількома підрозділами.

Апелянт звертає увагу на те, що в межах даної вкладки першим вказано прізвище ОСОБА_13 - заступника міністра, яка координувала роботу Департаменту нотаріату та державної реєстрації. Прізвища ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , яка виявилася головним виконавцем документу, містилися значно нижче в дереві резолюцій.

Як вказує апелянт, 02.07.2021 за резолюцією Державного секретаря Міністерства юстиції головним виконавцем відповіді на запит визначено начальника Управління персоналу ОСОБА_16 , а за резолюцією заступника міністра ОСОБА_13, яка координувала роботу Департаменту нотаріату та державної реєстрації, головним виконавцем визначено ОСОБА_1. При цьому, пріоритетність резолюцій система електронного документообігу «АСКОД» не визначала.

Надаючи оцінку вищевказаним доводам апелянта, колегія суддів вважає за необхідне в першу чергу встановити, чи був ОСОБА_1 уповноваженою особою для надання відповіді на запит ОСОБА_8 на отримання публічної інформації.

В свою чергу, апелянт зазначає, що повноваження на підписання керівником структурного підрозділу листа-повідомлення запитувача інформації про продовження строків розгляду його звернення прямо передбачено в п. 117 Інструкції з діловодства в Міністерстві юстиції України (зі змінами, затвердженими наказом Міністерства юстиції України № 670/5 від 22.02.2021).

При цьому, на переконання апелянта, якщо повноваження визначені тільки в п. 117 Інструкції з діловодства, в редакції наказу Міністерства юстиції України № 670/5 від 22.02.2021, то це є самостійною правовою підставою та достатньою компетенцією керівника структурного підрозділу на підпис повідомлення про продовження строку розгляду запиту.

З даного приводу, слід зазначити наступне.

Наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 2019 року №3101/5 затверджено Інструкцію з діловодства в Міністерстві юстиції України (далі - Інструкція з діловодства)

Так, відповідно до пункту 117 розділу IV Інструкції з діловодства (в редакції, чинній станом на момент затвердження даної Інструкції), документи, що надсилаються підприємствам, установам, організаціям, громадянам, підписуються заступниками Міністра згідно з розподілом повноважень або керівниками структурних підрозділів відповідно до їх повноважень, крім таких, що потребують погодження з керівниками інших структурних підрозділів апарату Міністерства.

Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2021 № 670/5 «Про затвердження змін до Інструкції з діловодства в Міністерстві юстиції України» було внесено зміни в пункт 117 розділу IV Інструкції з діловодства абзац сьомий викладено в такій редакції:

«…Документи, що надсилаються підприємствам, установам, організаціям, фізичним особам-підприємцям, адвокатам та іншим юридичним особам приватного права, громадянам, підписуються заступниками Міністра згідно з розподілом повноважень або керівниками структурних підрозділів, проекти яких готуються відповідними структурними підрозділами відповідно до їх повноважень, а саме:

…

- відповідь на запит на інформацію, продовження строку розгляду запиту на інформацію, відмова у задоволенні запиту та інформацію, надсилання запиту на інформацію належному розпоряднику».

Отже, вказані зміни в Інструкції з діловодства передбачають надсилання відповіді, зокрема, про продовження строку розгляду запиту на інформацію, за підписом керівника структурного підрозділу тільки в тому випадку, якщо до його повноважень належить надання витребуваної запитом інформації.

Відповідно до розділу ІІ Положення про Департамент нотаріату та державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 04.06.2021 за № 2017/5 (далі - Положення про Департамент), Департамент нотаріату та державної реєстрації забезпечує виконання завдань, покладених на Міністерство, щодо реалізації державної політики у сфері нотаріату, державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, реєстрації статуту територіальної громади м. Києва, державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб`єктів інформаційної діяльності.

Згідно підпункту 5 пункту 6 розділу V Положення про Департамент нотаріату та державної реєстрації, Директор департаменту має право підписувати:

- документи, що надсилаються територіальним органам Міністерства;

- листи інформаційного характеру до міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, судових, правоохоронних та інших державних органів, органів місцевого самоврядування;

- листи, що надсилаються державним підприємствам, що належать до сфери управління Міністерства;

- листи, що надсилаються юридичним особам, громадським формуванням, що не мають статусу юридичної особи;

- листи щодо направлення документів про державну реєстрацію актів цивільного стану з питання проставлення апостиля;

- листи про прийняття рішення щодо державної реєстрації (перереєстрації) друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств, припинення їх випуску, щодо видачі дублікатів свідоцтв про державну реєстрацію друкованих засобів масової інформації, щодо визнання цих свідоцтв недійсними або такими, що втратили чинність, листи-повідомлення для сплати реєстраційного збору та надані адміністративні послуги у сфері друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств, листи-повідомлення про взяття до відома та внесення до реєстру змін щодо виду видання, юридичної адреси засновника та місцезнаходження редакцій друкованих засобів масової інформації;

- подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, що надсилаються до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України.

Отже, Положення про Департамент нотаріату та державної реєстрації не передбачає права надання/надіслання відповідей на інформаційні запити фізичних осіб.

Крім того, слід зазначити, що у посадовій інструкції директора Департаменту нотаріату та державної реєстрації, затвердженої Державним секретарем Міністерства юстиції 04.06.2021, та з якою ОСОБА_1 ознайомився 04.06.2021, не передбачено права директора підписувати відповіді на запити фізичним особам.

Колегія суддів погоджується з доводами відповідача про те, що необхідно враховувати розмежування надання інформації з Єдиного державного реєстру та надання інформації і копій документів про підстави перейменування органів державної виконавчої служби, оскільки задоволення згаданого запиту на інформацію громадянина не було пов`язано з видачею інформації з Єдиного державного реєстру та/або роботи з реєстраційною справою.

При цьому, про обізнаність ОСОБА_1 з таким розмежуванням, між іншим, свідчить довідка Департаменту нотаріату та державної реєстрації (на вх. № ПІ-У-2844 від 02.07.2021), підписана безпосередньо ОСОБА_1 (РК 4425-19.2.3-21 від 21.07.2021).

У зазначеній довідці ОСОБА_1 , як підписант, зазначає, що «Департамент нотаріату та державної реєстрації розглянув запит на отримання публічної інформації громадянина від 01.07.2021 щодо надання копій розпорядчих документів про зміну найменування органів державної виконавчої служби, утворених Міністерством юстиції України, та повідомляє про відсутність пропозицій, оскільки запитувана інформація не знаходиться в розпорядженні Департаменту».

Таким чином, вищевказане в сукупності свідчить про відсутність права у директора Департаменту нотаріату та державної реєстрації ОСОБА_1 за своїм підписом надавати будь-які відповіді на запити фізичним особам.

Частиною 4 статті 10 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» від 17.03.2011 № 3166-VI передбачено, що Державний секретар міністерства відповідно до покладених на нього завдань, зокрема: - організовує роботу апарату міністерства; забезпечує підготовку пропозицій щодо виконання завдань міністерства та подає їх на розгляд міністру; організовує та контролює виконання апаратом міністерства Конституції та законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, наказів міністерства та доручень міністра, його першого заступника та заступників, звітує про їх виконання; готує та подає міністру для затвердження плани роботи міністерства, звітує про їх виконання; у межах повноважень, передбачених законом, дає обов`язкові для виконання державними службовцями та іншими працівниками міністерства доручення; з питань, що належать до його повноважень, видає накази організаційно-розпорядчого характеру та контролює їх виконання.

Згідно пункту 12 Порядку розгляду звернень та організації особистого прийому громадян у Міністерстві юстиції України, його територіальних органах, підприємствах, установах та організаціях, що належать до сфери його управління, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 15.02.2017 № 388/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.02.2017 за № 229/30097 (із змінами), організація діловодства за зверненнями громадян, запитами на отримання публічної інформації у Міністерстві юстиції України забезпечується Державним секретарем Міністерства юстиції України, в органах і установах юстиції - заступником керівника органу чи установи відповідно до розподілу повноважень.

Отже, будь-яка відповідь на інформаційний запит, який надійшов на адресу Міністерства юстиції України, повинна надаватись відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» та уповноваженою на те особою.

Водночас, ОСОБА_1 не був такою уповноваженою особою, в розумінні вказаного закону, Інструкції з діловодства в Міністерстві юстиції України та Положення про Департамент нотаріату та державної реєстрації.

Щодо посилання апелянта на некоректну роботу СЕД «АСКОД», колегія суддів зазначає, що це не спростовує тієї обставини, що у позивача, як директора Департаменту нотаріату та державної реєстрації, були відсутні повноваження підписувати вищевказану відповідь на запит, а надання інформації щодо правових підстав зміни найменування органів державної виконавчої служби, утворених Міністерством юстиції України, належить до компетенції Державного секретаря Міністерства юстиції України.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів погоджується з доводами відповідача про те, що, надаючи відповідь на запит від імені Міністерства юстиції України на питання, що не належать до компетенції Департаменту нотаріату та державної реєстрації, позивач вийшов за межі повноважень передбачених його посадовою інструкцією, Положенням про Департамент нотаріату та державної реєстрації та Інструкцією з діловодства в Міністерстві юстиції України, чим перевищив свої повноваження.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, зокрема, що визначення ОСОБА_1 виконавцем запиту на підставі однієї з резолюцій саме по собі не звільняло його від обов`язку погодити проект відповіді з іншими співвиконавцями, особливо враховуючи, що йшлося про офіційний лист від імені Міністерства юстиції України.

Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що призначення ОСОБА_1 одним із виконавців за зверненням не надавало йому виключного права діяти від імені Міністерства без погодження з іншими виконавцями. Відтак, сам по собі факт резолюції заступника міністра не може розцінюватися як підстава для повної відповідальності за документ без взаємодії з підрозділами, уповноваженими надавати остаточну відповідь.

Колегія суддів вважає вищевказані висновки суду першої інстанції в частині необхідності погоджувати документ з іншими виконавцями помилковими, оскільки, наведені обставини не були підставою прийняття відповідачем оскаржуваного наказу від 11.08.2021 № 1893/к про накладення на позивача дисциплінарного стягнення.

Крім того, колегія суддів вважає безпідставним посилання суду першої інстанції на постанови Верховного Суду від 25.05.2023 у справі № 420/4050/21, від 15.03.2021 у справі № 340/1222/20, від 10.02.2022 у справі № 420/13883/20, від 30.03.2021 у справі № 620/6514/19, з огляду на наступне.

Так, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду не переглядав в касаційному порядку судові рішення справах № 420/4050/21, № 340/1222/20, № 420/4050/21, а тому, відповідні постанови Верховного Суду від 25.05.2023, від 15.03.2021, від 10.02.2022 відсутні. В свою чергу, справи № 620/6514/19 взагалі не існує.

Щодо доводів апелянта про те, що листом від 06.07.2021 року № 29859/ПІ-У-2844/19.2.3 Департаментом нотаріату та державної реєстрації Міністерства юстиції України було проінформовано заявника про продовження строку розгляду його запиту Мін`юстом, а тому, такий лист не є остаточною відповіддю, колегія суддів зазначає наступне.

Так, лист-повідомлення про продовження строку розгляду запиту на публічну інформацію є зовнішнім офіційним документом, оформленим від імені Міністерства юстиції України, що впливає на строки реалізації особою права на доступ до публічної інформації та має юридичні наслідки.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що хоча спірний лист не містив відповіді по суті запиту, а лише повідомляв про продовження строку його розгляду на підставі статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації», проте, така класифікація не нівелює юридичну значущість документа, оскільки він змінює строк реалізації права особи на інформацію і є офіційним актом реагування органу державної влади на запит.

Крім того, матеріали справи свідчать, що зазначений лист було оформлено на офіційному бланку Міністерства юстиції України, зареєстровано в системі документообігу як вихідний, та надіслано без застереження про попередній характер.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що незалежно від статусу листа як «проміжної» чи «остаточної» відповіді, документ становив зовнішню дію від імені суб`єкта владних повноважень, і його зміст безпосередньо впливав на правове становище адресата.

Як наслідок, доводи апелянта в цій частині є необґрунтованими.

З приводу твердження апелянта про те, що якби він не підготував та не підписав (наклав електронний підпис) на лист-повідомлення запитувачу інформації про продовження строків розгляду його звернення, то Міністерство юстиції України порушило б вимоги статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації», де встановлено строк розгляду запиту - п`ять робочих днів з дня його отримання, слід зазначити наступне.

Матеріали справи свідчать, що запит на отримання публічної інформації зареєстровано в Мін`юсті 02.07.2021 № ПІ-У-2844.

Оскільки, 03 та 04 липня 2021 року були вихідними днями та не враховуються при обчисленні п`ятиденного строку на розгляд запиту, останній п`ятий робочий день надання відповіді на запит був 09 липня 2021 року.

Так, 09 липня 2021 року Управлінням персоналу, яке було відповідальним за розгляд запиту від 02.07.2021 № ПІ-У-2844, підготовлено відповідь по суті запиту та підписано Державним секретарем Мін`юсту (вих. № 31849/ПІ-У-2844/14.4 від 09.07.2021).

З огляду на викладене, доводи апелянта в цій частині є необґрунтованими.

Щодо посилання апелянта на те, що розгляд звернення фізичної особи щодо зміни інформації про найменування юридичних осіб, а саме органів державної виконавчої служби у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань не входить до компетенції Управління персоналу, слід зазначити наступне.

Статтею 18 Закону України «Про державну службу» передбачено, зокрема, що служба управління персоналом державного органу забезпечує здійснення керівником державної служби своїх повноважень, відповідає за реалізацію державної політики з питань управління персоналом у державному органі, добір персоналу, планування та організацію заходів з питань підвищення рівня професійної компетентності державних службовців, документальне оформлення вступу на державну службу, її проходження та припинення, укладання та розривання контрактів про проходження державної служби, а також виконує інші функції, передбачені законодавством.

Типове положення про службу управління персоналом державного органу, затверджене наказом Національного агентства України з питань державної служби від 03.03.2016 №47, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.03.2016 за №438/28568 (із змінами), до завдань та функцій служб управління персоналом відносить: забезпечення організаційного розвитку державного органу, організацію роботи щодо розробки структури державного органу.

Положенням про Управління персоналу Міністерства юстиції України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 21.12.2019 №4065/к, до завдань та функцій Управління персоналу віднесено участь в опрацюванні структур міжрегіональних територіальних органів Мін?юсту.

Отже, видання Міністерством юстиції України наказу про утворення, реорганізацію, ліквідацію, перейменування відділу державної виконавчої служби міжрегіонального управління є етапом опрацювання та формування нової редакції такої структури та є функцією Управління персоналу.

З огляду на зазначене, відповідальним за опрацювання пропозицій щодо перейменування відділів державної виконавчої служби, розробником проектів відповідних наказів, опрацювання та внесення на затвердження структур міжрегіональних управлінь з урахуванням перейменування відділів державної виконавчої служби є Управління персоналу.

Таким чином, доводи апелянта про те, що розгляд запиту належить до його компетенції та не відноситься до повноважень начальника Управління персоналом Сови Н.П. є необґрунтованими.

Крім того, як було вищезазначено, ОСОБА_1 у довідці Департаменту нотаріату та державної реєстрації (на вх. № ПІ-У-2844 від 02.07.2021) щодо надання копій розпорядчих документів про зміну найменування органів державної виконавчої служби, утворених Міністерством юстиції України повідомив про відсутність пропозицій, оскільки запитувана інформація не знаходиться в розпорядженні Департаменту.

Доводи апелянта про те, що підписання листа-повідомлення про продовження строку розгляду запиту було здійснено в інтересах Міністерства юстиції України та не спричинило шкоди правам чи інтересам юридичної особи, колегія суддів вважає необгрунтованими, з огляду на наступне.

Так, визначальним, у даному випадку, є не настання чи ненастання негативних наслідків, а сам факт вчинення посадовою особою дій поза межами наданих їй повноважень.

Отже, посилання апелянта на те, що його дії були вчинені в інтересах Міністерства юстиції України та не завдали шкоди правам чи інтересам юридичної особи не спростовує встановленого факту перевищення ним наданих повноважень.

З приводу доводів апелянта про те, що працівник Департаменту комунікації, документообігу та контролю Міністерства юстиції України (реєстратор) здійснює перевірку та реєстрацію вихідної кореспонденції, а лист-відповідь від 06.07.2021 року отримав реєстраційний № 29859/ПІ-У-2844/19.2.3, тобто був погоджений компетентним структурним підрозділом відповідача на вихід інформації від імені Міністерства юстиції України, слід вказати наступне.

Колегія суддів зазначає, що дії працівника Департаменту комунікації, документообігу та контролю Міністерства юстиції України щодо реєстрації кореспонденції не охоплюються предметом даного спору, оскільки, у межах цієї справи підлягає оцінці виключно правомірність дій позивача, як посадової особи, щодо підписання листа від імені Міністерства юстиції України за відсутності відповідних повноважень.

Відтак, посилання апелянта на факт реєстрації документа, як на підтвердження правомірності своїх дій, є необґрунтованим.

З приводу доводів апелянта про здійснення відносно нього дисциплінарного провадження з порушенням Закону України «Про державну службу» та постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1039 «Про затвердження Порядку здійснення дисциплінарного провадження», слід зазначити наступне.

За приписами ст. 69 Закону № 889-VIII, для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія).

Дисциплінарною комісією стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорії "А", є Комісія.

Дисциплінарну комісію стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорії "Б" та здійснюють повноваження керівників державної служби в державних органах, а також їх заступників, утворює суб`єкт призначення.

Дисциплінарну комісію стосовно інших державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В", утворює керівник державної служби у кожному державному органі.

Дисциплінарна комісія діє у складі не менше трьох членів.

Члени дисциплінарної комісії здійснюють свої повноваження на громадських засадах.

Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення.

Суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов`язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку.

Згідно статті 75 Закону № 889-VIII, перед накладенням дисциплінарного стягнення суб`єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення.

Пояснення державного службовця має відображати час, місце, обставини та причини вчинення ним дисциплінарного проступку, його усвідомлення чи заперечення провини, а також інші питання, які мають значення у справі.

Відмова надати пояснення оформляється відповідним актом і підтверджується двома державними службовцями. Відмова надати пояснення не перешкоджає здійсненню дисциплінарного провадження та накладенню на державного службовця дисциплінарного стягнення.

Частинами 1-2 статті 77 Закону № 889-VIII передбачено, що рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб`єкта призначення.

У рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення.

Відповідно до пунктів 7-8 Порядку здійснення дисциплінарного провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1039 (далі - Порядок №1039), для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія.

Дисциплінарною комісією стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорії "А", є Комісія з питань вищого корпусу державної служби (далі - Комісія).

Дисциплінарну комісію стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорії "Б" та здійснюють повноваження керівників державної служби в державних органах, а також їх заступників, утворює суб`єкт призначення.

Дисциплінарну комісію стосовно інших державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В", утворює керівник державної служби у кожному державному органі.

Відповідно до пунктів 19-23 Порядку №1039, формою роботи Комісії, дисциплінарної комісії є засідання. Засідання Комісії, дисциплінарної комісії є правоможним, якщо в ньому бере участь не менше половини її членів від загального складу.

Фіксація проведення засідання за допомогою технічних засобів може здійснюватися за рішенням членів Комісії, дисциплінарної комісії та згоди державного службовця.

Усі рішення Комісії, дисциплінарної комісії ухвалюються простою більшістю голосів присутніх на засіданні її членів. Члени Комісії, дисциплінарної комісії мають один голос та можуть голосувати "за" або "проти". Під час голосування будь-які сумніви щодо наявності в діях державного службовця дисциплінарного проступку тлумачаться на його користь. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос головуючого на засіданні Комісії або голови дисциплінарної комісії.

Рішення Комісії, дисциплінарної комісії оформляється протоколом. У протоколі зазначаються прізвище та ініціали голови, секретаря і присутніх на засіданні членів дисциплінарної комісії, місце, дата проведення засідання, час початку і закінчення засідання, порядок денний, результати розгляду порядку денного, результати голосування за кожним пунктом порядку денного, прийняті рішення.

Комісія, дисциплінарна комісія на своєму засіданні приймає рішення про початок розгляду дисциплінарної справи.

Згідно пунктів 33-34 Порядку №1039, комісія, дисциплінарна комісія розглядає належним чином сформовану дисциплінарну справу та за результатами такого розгляду приймає рішення про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності, про що зазначається у протоколі засідання.

Комісія, дисциплінарна комісія повинна встановити: чи мали місце обставини, на підставі яких порушено дисциплінарне провадження; чи містять дії державного службовця ознаки дисциплінарного проступку; чим характеризується дисциплінарний проступок, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до державної служби; чи підлягає державний службовець притягненню до дисциплінарної відповідальності; який вид дисциплінарного стягнення може бути застосований до державного службовця.

Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії.

Відповідно до п. 36 Порядку №1039, за результатами розгляду дисциплінарного провадження суб`єкт призначення (керівник державної служби) протягом десяти календарних днів з дня отримання пропозиції Комісії, подання дисциплінарної комісії приймає рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження.

Рішення оформляється наказом (розпорядженням) суб`єкта призначення (керівника державної служби).

Після прийняття рішення за результатами розгляду дисциплінарного провадження суб`єкт призначення (керівник державної служби) передає дисциплінарну справу до служби управління персоналом державного органу, стосовно посадової особи якого здійснювалося дисциплінарне провадження (державного органу, в якому здійснювалося дисциплінарне провадження), для її зберігання в установленому порядку.

Так, апелянт зазначає, що Голова Дисциплінарної комісії: ОСОБА_17 - заступник директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України також є учасником спірних правовідносин, так як він за резолюцією був визначений виконавцем запиту (співвиконавцем).

На переконання апелянта, пояснення ОСОБА_17 могли підтвердити позицію про те, що саме ОСОБА_1 , відповідно до накладених резолюцій, був визначений головним виконавцем запиту.

Таким чином, апелянт стверджує, що організація відповідачем розгляду та вирішення питання про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності не враховувала тих обставин, що до складу дисциплінарної комісії увійшли особи, які безпосередньо приймали участь у правовідносинах, які обговорювалися для вирішення питання про притягнення позивача до відповідальності, що, у свою чергу, не забезпечило гарантій дотримання безстороннього та неупередженого розгляду та вирішення питання про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

Колегія суддів вважає вищевказані доводи апелянта необґрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно матеріалів справи, Дисциплінарною комісією було встановлено, що додаткові пояснення ОСОБА_17 не спростують/не підтверджують фактів, зазначених у доповідній записці.

При цьому, як звернув увагу відповідач у відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_17 є заступником директора департаменту іншого структурного підрозділу з відповідними повноваженнями, відповідно до положення про цей департамент, а тому його діяльність жодним чином не стосується ні компетенції ОСОБА_1 підписувати вихідну кореспонденцію, ні діяльності Департаменту нотаріату та державної реєстрації, який очолював позивач.

На переконання колегії суддів, судом першої інстанції обґрунтовано враховано, що дисциплінарна комісія є колегіальним органом, а рішення про застосування стягнення приймається більшістю голосів. У матеріалах справи не виявлено даних про те, що ОСОБА_17 мав особисту зацікавленість у результатах провадження або перебував у ситуації, яка створювала ризик упередженості.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сам по собі факт попередньої залученості члена комісії до загального процесу обробки запиту, без доведеного впливу на хід розгляду справи, не свідчить про реальний чи потенційний конфлікт інтересів у розумінні антикорупційного законодавства.

При цьому, оцінка необхідності збирання додаткових доказів належить до дискреційних повноважень дисциплінарної комісії як колегіального органу.

Колегія суддів також відхиляє доводи апелянта про те, що відсутність пояснень ОСОБА_17 могла вплинути на об`єктивність прийнятого рішення. Зазначені твердження ґрунтуються виключно на припущеннях апелянта та не підтверджені жодними належними доказами.

Натомість, матеріали справи свідчать, що дисциплінарною комісією було досліджено сукупність письмових доказів, зокрема, доповідну записку, матеріали службового листування та нормативні акти, які визначають повноваження позивача, що було достатнім для встановлення обставин дисциплінарного проступку.

З огляду на викладене, доводи апелянта про порушення принципу неупередженості під час здійснення дисциплінарного провадження є необґрунтованими.

Щодо доводів апелянта про те, що наявна в дисциплінарній справі службова характеристика за підписом першого заступника міністра юстиції України Є. Горовця є неналежним документом і не може замінити характеристики складеної у відповідності до вимог законодавства, слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 25 Порядку №1039, дисциплінарна справа повинна містити, зокрема, характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2017 № 243 «Деякі питання реалізації Закону України «Про державну службу», самостійні структурні підрозділи апарату міністерства безпосередньо підпорядковані державному секретарю міністерства.

Із Подання від 05.08.2021 слідує, що Дисциплінарною комісією надіслано запит про надання відомостей у межах здійснення дисциплінарного провадження, складених безпосереднім керівником ОСОБА_1 , виконуючому обов`язки Державного секретаря, директору Департаменту публічного права ОСОБА_5 , яка виконувала обов`язки Державного секретаря Міністерства юстиції України відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 23.06.2021 № 439/6 на період перебування у відпустці Державного секретаря Міністерства юстиції України ОСОБА_4 з 13 по 22 липня 2021 року.

У відповіді Дисциплінарній комісії ОСОБА_5 зазначила, що не є безпосереднім керівником ОСОБА_1 , отже надати характеристику та відповіді про причини і умови, що призвели до вчинення проступку не вбачається за можливе.

Також, Дисциплінарною комісією було направлено запит першому заступнику Міністра юстиції України Горовцю Є.М., яким була надана службова характеристика ОСОБА_1 .

Як зазначив відповідач у відзиві на апеляційну скаргу, перший заступник Міністра юстиції України Горовець Є.М. з 05.07.2021 здійснював повноваження заступника Міністра з питань державної реєстрації, відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 02.07.2021 № 1391/к «Про здійснення повноважень».

В свою чергу, на запит Дисциплінарної комісії від 23.07.2021, державним секретарем Міністерства юстиції України ОСОБА_4 повідомлено, що відомостями про причини і умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті заходи для їх усунення чи обставини, на підставі яких з державного службовця знімають звинувачення, вона не володіє.

Водночас, ОСОБА_4 звернула увагу на те, що службова характеристика складена на апелянта надана Дисциплінарній комісії за підписом першого заступника Міністра юстиції України Горовця Є.М.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про те, що наявна в матеріалах дисциплінарної справи характеристика є неналежним документом.

Щодо доводів апелянта про те, що дисциплінарне провадження щодо нього здійснювала дисциплінарна комісія без повноважень, слід зазначити наступне.

Так, позивач стверджує, що два члени комісії змінили свої посади, але наказів про їх включення до дисциплінарної комісії за новими посадами відсутні.

Колегія суддів вважає вищевказані доводи позивача необґрунтованими, оскільки, вони спростовуються наданими відповідачем копіями наказів про внесення змін до складу Дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ Міністерства юстиції України від 18.01.2021 № 67/к та від 28.01.2021 №162/к.

Разом з тим, колегія суддів вважає безпідставним посилання суду першої інстанції на постанови Верховного Суду від 12.11.2020 у справі № 580/2643/19, від 21.01.2021 у справі № 826/14580/17, від 15.11.2022 у справі № 580/2637/21 та від 18.02.2021 у справі № 200/13976/20-а, від 02.02.2021 у справі № 160/786/20, а також, посилання на справи № 300/3161/19, № 826/17453/18, № 240/10044/19, з огляду на наступне.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду не переглядав в касаційному порядку судові рішення справах № 580/2643/19, №826/14580/17, № 580/2637/21, №160/786/20 а тому, відповідні постанови Верховного Суду від 12.11.2020, від 21.01.2021, від 15.11.2022, від 02.02.2021 взагалі відсутні.

Також, Верховний Суд не переглядав в касаційному порядку судові рішення у справах № 826/17453/18 та № 240/10044/19, при цьому, дати винесення постанов у цих справах судом першої інстанції не зазначено. В свою чергу, справи №200/13976/20-а та № 300/3161/19 взагалі не існують.

Доводи апелянта про те, що наказ Міністерства юстиції України № 1893/к від 11.08.2021 «Про накладення дисциплінарного стягнення» фактично є одночасно і наказом про звільнення, колегія суддів враховує, однак вважає, що самі по собі такі обставини не можуть бути підставою для визнання спірного наказу протиправним та його скасування.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуваним наказом до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби, що прямо передбачено законодавством про державну службу. При цьому, формулювання та структура відповідного наказу, у тому числі, зазначення у ньому наслідку у вигляді звільнення з посади не впливають на правомірність застосування дисциплінарного стягнення та не спростовують встановлених дисциплінарною комісією обставин дисциплінарного проступку.

Відтак, наведені апелянтом доводи не свідчать про порушення відповідачем вимог законодавства під час прийняття оскаржуваного наказу та не є підставою для його скасування.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що наказ Міністерства юстиції України від 11.08.2021 № 1893/к «Про накладення дисциплінарного стягнення» виданий на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому, судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 , водночас, вважає за необхідне рішення суду першої інстанції змінити в мотивувальній частині, з урахуванням висновків викладених в постанові суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Суд апеляційної інстанції, також, враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з помилковим застосуванням норм матеріального права в частині, у зв`язку з чим, воно підлягає зміні в мотивувальній частині.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 250, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року змінити в мотивувальній частині, з урахуванням висновків викладених в постанові суду апеляційної інстанції.

В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Кузьмишина О.М.

Ключкович В.Ю.

Повне судове рішення складено 18.03.2026 р.