Вирок від 18 березня 2026 р. у справі №757/37639/24-к — Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/37639/24-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.03.2026 м. Київ

Печерський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретарів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

кримінальне провадження № 12024105060000410 від 05.07.2024 за обвинуваченням,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Орлівка, Ясинуватського району, Донецької області, українця, громадянина України, раніше не судимого, з вищою освітою, одруженого, обіймаючого посаду заступника директора ТОВ «Віртуальний офіс», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, -

Учасники судового провадження:

прокурори: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ; потерпіла ОСОБА_9 , її представник - адвокат ОСОБА_10 ; захисник ОСОБА_11 ; обвинувачений ОСОБА_5 ; свідки: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16

В С Т А Н О В И В :

І. Формулювання обвинувачення.

04.07.2024 близько 13 год. 30 хв. у кабінеті № 9 приміщення ЖЕД «Липкижитлосервіс» за адресою: м. Київ, пров. Микільський, 9, на робочому місці перебувала потерпіла ОСОБА_9 , яка обговорювала робочі питання з колегою ОСОБА_17 .

В цей час до кабінету увійшов інженер першої категорії ОСОБА_5 , який втрутився в розмову колег. На ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, спричинених суперечкою щодо функціональних обов`язків працівників, між ОСОБА_5 та ОСОБА_9 виник словесний конфлікт.

Реалізуючи раптово виниклий кримінальний протиправний умисел, спрямований на завдання тілесних ушкоджень, ОСОБА_5 , діючи умисно та усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, наніс потерпілій ОСОБА_9 один удар відкритою долонею правої руки в область лівої сторони обличчя. Свої дії обвинувачений супроводжував нецензурною лексикою.

Внаслідок вказаних умисних дій ОСОБА_5 потерпілій ОСОБА_9 було спричинено тілесне ушкодження у вигляді синця неправильної овальної форми у лівій вилично-щічній ділянці, яке згідно з висновком судово-медичної експертизи та відповідно до п.п. 1.5.2, 2.3.3 та 4.6 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», відноситься до легких тілесних ушкоджень.

У вказаний спосіб, ОСОБА_5 завдав ОСОБА_9 умисне легке тілесне ушкодження, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України, винним у вчиненні якого визнається.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою провину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, визнав частково. Обвинувачений підтвердив фактичні обставини справи, зазначивши, що 04.07.2024 у приміщенні ЖЕД «Липкижитлосервіс» на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин з ОСОБА_9 стосовно функціональних обов`язків його дружини, яка працювала у тій же установі секетарем, долонею руки наніс удар останній в обличчя. Надаючи показання, ОСОБА_5 вказав, що розкаюється у вчиненому, вибачився перед потерпілою.

ІІ. Досліджені докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Вина ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України підтверджується дослідженими судом документами та висновком експерта, які долучені до матеріалів кримінального провадження.

Протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення, складеним 04.07.2024 о 14 год. 20 хв. дізнавачем ВД Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_18 про те, що 04.07.2024 приблизно о 13 год. 45 хв., у будівлі ЖЕД «Липкижитлосервіс», що знаходиться за адресою: м. Київ, пров. Микільський, 9, ОСОБА_5 наніс тілесні ушкодження ОСОБА_9 .

Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 11.07.2024, складеного дізнавачем відділу дізнання Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_19 , за участю ОСОБА_9 , у присутності понятих остання на запитання дізнавача відповіла, що зможе впізнати особу, яка 04.07.2024 завдала їйтілесні ушкодження, та вказала на особу зображену на фотознімку № 2 (два).

Згідно додатку до протоколу з біографічними даними осіб, які пред`являлись для впізнання, особа чоловічої статі на фото під номером № 2 - ОСОБА_5 . Решта три чоловіки на фото під номерами №№ 1, 3-4 ніякого відношення до кримінального провадження не мають.

Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 15.07.2024, складеного дізнавачем відділу дізнання Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_19 , за участю свідка ОСОБА_15 , у присутності понятих останній на запитання дізнавача відповів, що зможе впізнати особу, яка 04.07.2024 завдала ОСОБА_9 тілесні ушкодження, та вказав на особу зображену на фотознімку № 1 (один).

Згідно додатку до протоколу з біографічними даними осіб, які пред`являлись для впізнання, особа чоловічої статі на фото під номером № 1 - ОСОБА_5 . Решта три чоловіки на фото під номерами №№ 2-4 ніякого відношення до кримінального провадження не мають.

Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 15.07.2024, складеного дізнавачем відділу дізнання Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_19 , за участю свідка ОСОБА_16 , у присутності понятих остання на запитання дізнавача відповіла, що зможе впізнати особу, яка 04.07.2024 завдала ОСОБА_9 тілесні ушкодження, та вказала на особу зображену на фотознімку № 4 (чотири).

Згідно додатку до протоколу з біографічними даними осіб, які пред`являлись для впізнання, особа чоловічої статі на фото під номером № 4 - ОСОБА_5 . Решта три чоловіки на фото під номерами №№ 1-3 ніякого відношення до кримінального провадження не мають.

Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 16.07.2024, складеного дізнавачем відділу дізнання Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_19 , за участю свідка ОСОБА_14 , у присутності понятих остання на запитання дізнавача відповіла, що зможе впізнати особу, яка 04.07.2024 завдала ОСОБА_9 тілесні ушкодження, та вказала на особу зображену на фотознімку № 3 (три).

Згідно додатку до протоколу з біографічними даними осіб, які пред`являлись для впізнання, особа чоловічої статі на фото під номером № 3 - ОСОБА_5 . Решта три чоловіки на фото під номерами №№ 1-2, 4 ніякого відношення до кримінального провадження не мають.

Протоколом проведення слідчого експерименту від 29.07.2024 із додатком (відеозаписом), на яких відображено, як 04.07.2024 приблизно о 13 год. 45 хв., у будівлі ЖЕД «Липкижитлосервіс», що знаходиться за адресою: м. Київ, пров. Микільський, 9, ОСОБА_5 наніс тілесні ушкодження ОСОБА_9 .

Карткою виїзду швидкої медичної допомоги (форми № 110-о) від 04.07.2024 за № 6757 А 0, де зазначено про наявність у ОСОБА_9 тілесних ушкоджень, отриманих 04.07.2024.

Висновком судово-медичної експертизи № 041-1151-2024, яким встановлено у ОСОБА_9 тілесні ушкодження у вигляді синця неправильної овальної форми у лівій вилично-щічній ділянці. Виявлене тілесне ушкодження відноситься до легкого тілесного ушкодження.

Висновок експертного дослідження № 041-1160-2024 від 09.07.2024 доказового значення у кримінальному провадженні не становить.

Крім досліджених судом документів, а також висновку експерта, вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України підтверджується показаннями свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , які кожен окремо, логічно, послідовно та узгоджено між собою підтверджують обставини кримінального правопорушення, зокрема, що 04.07.2024 приблизно о 13 год. 45 хв., у будівлі ЖЕД «Липкижитлосервіс», що знаходиться за адресою: м. Київ, пров. Микільський, 9, ОСОБА_5 наніс тілесні ушкодження ОСОБА_9 .

Оцінюючи показання свідків як джерело доказів у кримінальному провадженні, суд враховує, що останні були допитані в ході судового розгляду згідно з вимогами ст. 352 КПК України під присягою, будучи попередженими про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та за надання завідомо неправдивих показань.

Досліджені докази суд вважає належними та допустимими (ст.ст. 85, 86 КПК України), оскільки вони отримані у встановлений законом спосіб без порушень прав та свобод людини. Вказані докази є стабільними, послідовними та узгоджуються між собою. Суд визнає їх достатніми для підтвердження вини обвинуваченого поза розумним сумнівом, не вбачає підстав для недовіри їм, а тому покладає в основу рішення по суті висунутого ОСОБА_5 обвинувачення.

Посилання сторони захисту на недопустимість протоколів пред`явлення особи для впізнання за участю знайомих (колег) обвинуваченого є неспроможними. Суд зазначає, що вказані документи, хоч і мають низьку доказову силу з огляду на попередню обізнаність свідків з особою обвинуваченого, проте зберігають своє доказове значення, оскільки судом встановлено дотримання процедури, визначеної ст. 228 КПК України. Одночасно з цим, під час безпосереднього допиту свідків у судовому засіданні судом не встановлено підстав для обмови ними обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення.

При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, у судовому засіданні доведена і зібраних доказів достатньо для визнання його винуватим.

Дії ОСОБА_5 вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 125 КК України, оскільки він завдав ОСОБА_9 умисне легке тілесне ушкодження.

ІІІ. Мотиви призначення судом покарання.

При призначенні покарання ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 125 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, сукупність усіх обставин, що його характеризують, особу винного та відсутність обставин, що пом`якшують та що обтяжують покарання.

Статтею 50 (ч. 1, 2) КК України, передбачено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так й іншими особами.

Також суд враховує, що відповідно до ст.ст. 3 і 27 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю, право на життя є невід`ємним правом людини, ніхто не може бути свавільно його позбавлений.

Приймаючи таке рішення суд, серед іншого враховує, що одним із проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а й включає інші соціальні регулятори.

Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, і на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004.

Так, згідно з роз`ясненнями, які містить п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (в редакції Постанови Верховного Суду № 8 від 12.06.2009), суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо дотримуватись вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд при призначенні покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного, конкретні обставини вчинення злочину, характер та спосіб вчиненого, при цьому, призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення та попередження нових.

Положеннями ч. 2 ст. 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Виходячи з засади співмірності, призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.

З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відносяться до категорії кримінальних проступків (ст. 12 КК України).

ОСОБА_5 вчинено кримінальне правопорушення проти життя та здоров`я особи, за обставинами якого останній завдав ОСОБА_9 умисне легке тілесне ушкодження (ч. 1 ст. 125 КК України).

Судом встановлено заподіяння потерпілій ОСОБА_9 фізичної шкоди у вигляді тілесних ушкоджень. Проте обвинувачений ОСОБА_5 не вжив жодних заходів для усунення або відшкодування шкоди та/або вчинення дій для врегулювання конфлікту з потерпілою. Крім того, ОСОБА_5 під час судового розгляду двічі змінював свою позицію стосовно інкримінованого йому проступку, і хоча врешті-решт вину визнав, проте в судовому засіданні зазначив, що в разі виникнення у майбутньому аналогічної ситуації діятиме так само. Вказане свідчить про відсутність належної переоцінки власної протиправної поведінки вчиненого та невиконання обов`язкових вимог щодо активного сприяння розкриттю кримінального проступку і відшкодування шкоди. Така позиція обвинуваченого повністю спростовує твердження сторони захисту про наявність дійового каяття, а отже, виключає можливість закриття кримінального провадження на підставі статті 45 КК України

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у своїй постанові від 05.09.2024 у справі №166/37/24 (провадження № 51-3015км24).

Визначаючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд виходить із принципів законності, справедливості, індивідуалізації та достатності покарання для виправлення особи й запобігання вчиненню нових правопорушень.

Приймаючи до уваги характер вчиненого кримінального правопорушення, суд враховує дані, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_5 , який раніше до кримінальної відповідальності не притягався, одружений, має постійне місце реєстрації та проживання, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, є особою пенсійного віку з інвалідністю ІІ групи.

Вирішуючи питання про вид покарання, суд приходить до наступних висновків.

Згідно із вимогами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», граничний пенсійний вік для чоловіків в залежного від наявності страхового стажу, становить 60, 63 або 65 років.

Відповідно до ч. 2 ст. 57 КК України, покарання у виді виправних робіт не застосовується до осіб, які досягли пенсійного віку. Враховуючи, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на момент ухвалення вироку досяг загальновстановленого пенсійного віку, призначення йому покарання у виді виправних робіт, на якому наполягав прокурор, є законодавчо неможливим.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 56 КК України, покарання у виді громадських робіт не призначається особам з інвалідністю І чи ІІ групи, а також особам, які досягли пенсійного віку. Таким чином, оскільки ОСОБА_5 відповідає обом цим критеріям, покарання у виді громадських робіт йому також не може бути призначено.

За такого, враховуючи відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, та водночас зважаючи на особу обвинуваченого ОСОБА_5 та його майновий стан, суд приходить до висновку, що мета покарання може бути досягнута шляхом призначення останньому покарання у виді штрафу в максимальних межах санкції ч. 1 ст. 125 КК України. На переконання суду, саме такий вид покарання може бути застосований до обвинуваченого та є справедливим, і необхідним для виправлення обвинуваченого.

IV. Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

Відповідно до ст. 66 КК України, обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , судом не встановлено.

Судом надано оцінку поведінці обвинуваченого ОСОБА_5 як під час вчинення правопорушення та безпосередньо після нього, так і під час судового розгляду. Суд зазначає, що щире каяття передбачає, окрім визнання факту вчинення дій, ще й відверте визнання провини, щирий жаль та осуд своєї поведінки, що має виражатися у бажанні виправити наслідки вчиненого та готовності нести відповідальність.

Дана позиція узгоджується з практикою Верховного Суду (Постанови у справах № 559/1037/16-к, № 297/562/17 та № 161/4501/19), згідно з якими щире каяття характеризується суб`єктивним ставленням винного до вчиненого, що об`єктивно підтверджується його діями.

Проте, поведінка ОСОБА_5 свідчить про зворотне. Систематична зміна показань щодо причин конфлікту, порівняно з даними досудового розслідування, та усна заява обвинуваченого про те, що у подібній ситуації він вчинив би так само, свідчать про відсутність критичної оцінки його протиправної поведінки. Часткове визнання вини у поєднанні з наведеними фактами суд розцінює лише як спробу уникнути справедливого покарання. Таким чином, суд не вбачає підстав для закриття провадження у справі ОСОБА_5 за ст. 45 КК України, у звязку з дійовим каяттям.

V. Інші рішення щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред`являвся.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати за проведення судової експертизи відсутні.

Запобіжний захід до ОСОБА_5 не застосовувався.

Керуючись ст. ст. 370, 371, 374, 615 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Визнати винуватим ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Речовий доказ: флеш накопичувач марки «Kingston», об`ємом 32 Gb - залишити у матеріалах кримінального провадження.

На вирок учасниками кримінального провадження може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Якщо апеляційну скаргу не подано, то вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1