Постанова від 18 березня 2026 р. у справі №420/27376/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/27376/25

Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К.С

Дата і місце ухвалення 09.12.2025, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Тарновецького І.І.,

суддів: Бойка А.В.,

Шевчук О.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року у справі №420/27376/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 951260124632 від 21.07.2025 року про відмову в переведенні ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV, на пенсію за віком згідно із Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначену згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV, на пенсію за віком згідно із Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII – з 04.07.2025 року, та здійснити розрахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Відділу освіти, молоді та спорту Любашівської селищної ради про складові заробітної плати для призначення особі пенсії державного службовця, яка працювала в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посаду якої було класифіковано (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) № 530 від 04.07.2025 року та довідки Відділу освіти, молоді та спорту Любашівської селищної ради про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця № 532 від 04.07.2025 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.

Суд визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 951260124632 від 21.07.2025 року про відмову в переведенні ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV, на пенсію за віком згідно із Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII.

Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.07.2025 року щодо переходу на пенсію за віком згідно із Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII з урахуванням висновків суду, наведених у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області подало апеляційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність у позивача права на переведення на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу».

Апелянт вказує, що станом на 01 травня 2016 року позивач не відповідав вимогам, визначеним пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу», оскільки не мав необхідного стажу державної служби та не обіймав посаду державної служби, що виключає можливість збереження права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу».

Крім того, апелянт зазначає, що періоди роботи позивача в органах місцевого самоврядування не можуть бути зараховані до стажу державної служби, а тому надані позивачем довідки про складові заробітної плати не можуть бути враховані при вирішенні питання щодо переведення на інший вид пенсії.

Також апелянт наголошує, що суд першої інстанції не врахував положення чинного законодавства, якими врегульовано порядок обчислення стажу державної служби після набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, та дійшов помилкового висновку щодо наявності у позивача відповідного стажу.

Зважаючи на зазначене просив суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

ОСОБА_1 правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 04 липня 2025 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про переведення з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

До вказаної заяви позивачем було додано, зокрема, трудову книжку, довідку №530 від 04.07.2025 року про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), а також довідку №532 від 04.07.2025 року про інші складові заробітної плати.

Вказана заява була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області, яким прийнято рішення № 951260124632 від 21 липня 2025 року про відмову у переведенні на інший вид пенсії.

Підставою для відмови зазначено відсутність у позивача станом на 01 травня 2016 року необхідного стажу державної служби та те, що періоди роботи в органах місцевого самоврядування не підлягають зарахуванню до такого стажу.

Не погодившись із таким рішенням, позивач звернувся до суду першої інстанції з цим адміністративним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України № 3723-XII після набрання чинності Законом України № 889-VIII зберігається за особами, які відповідають вимогам пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного Закону, та встановив, що позивач станом на 01 травня 2016 року обіймав посаду державної служби і мав стаж державної служби понад 10 років, що підтверджується матеріалами справи, однак відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення ці обставини враховані не були, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про протиправність такого рішення та необхідність його скасування, водночас зазначивши, що належним способом захисту є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача з урахуванням правової оцінки суду.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову, з огляду на таке.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення» звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

Правовідносини у сфері пенсійного забезпечення регулюються, зокрема, Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV, Законом України «Про державну службу» № 889-VIII та Законом України «Про державну службу» № 3723-XII.

Відповідно до статті 90 Закону України «Про державну службу» № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Разом з тим, пунктами 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 889-VIII передбачено, що за особами, які станом на день набрання чинності цим Законом обіймали посади державної служби та мають відповідний стаж державної служби, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України № 3723-XII.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII право на пенсію державного службовця мають особи, які досягли відповідного віку, мають необхідний страховий стаж та стаж державної служби.

Крім того, пунктом 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №889-VIII встановлено, що стаж державної служби за періоди роботи до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених законодавством, що діяло на той час.

Отже, для вирішення даного спору визначальним є встановлення наявності у позивача станом на 01 травня 2016 року стажу державної служби та факту перебування на посаді державної служби.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно розрахунку стажу позивача період його роботи на посадах державної служби з 02 лютого 2004 року по 01 травня 2016 року становив понад 12 років.

З наданої трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 вбачається, що позивач проходив державну службу у Любашівській районній державній адміністрації, обіймаючи посади начальника відділу, спеціаліста І категорії, провідного та головного спеціаліста, а згодом працював у органі місцевого самоврядування.

Також матеріалами справи підтверджується, що 02 лютого 2004 року позивач прийняв присягу державного службовця, а станом на 01 травня 2016 року обіймав посаду державної служби та мав відповідний ранг державного службовця.

Таким чином, висновок суду першої інстанції щодо наявності у позивача права на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» є обґрунтованим та відповідає вимогам чинного законодавства.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 04 квітня 2018 року у зразковій справі № 822/524/18, від 25 травня 2023 року у справі № 580/3805/22.

Посилання апелянта на відсутність у позивача станом на 01 травня 2016 року необхідного стажу державної служби є безпідставними, оскільки такі доводи спростовуються матеріалами справи, зокрема записами трудової книжки, відповідно до яких позивач проходив державну службу з 02 лютого 2004 року та станом на вказану дату обіймав посаду державної служби.

Доводи апелянта про те, що періоди роботи позивача в органах місцевого самоврядування не підлягають зарахуванню до стажу державної служби, колегія суддів відхиляє як безпідставні.

Відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII та пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №889-VIII стаж державної служби за періоди роботи до набрання чинності Законом №889-VIII обчислюється у порядку та на умовах, установлених законодавством, що діяло на той час.

Так, відповідно до пункту 3 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року №283, до стажу державної служби зараховуються, зокрема, періоди роботи (служби) на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених відповідними переліками посад.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач обіймав посади, які віднесені до відповідних категорій посад як державної служби, так і служби в органах місцевого самоврядування, які відповідно до зазначеного Порядку підлягають зарахуванню до стажу державної служби.

Крім того, як вірно встановлено судом першої інстанції, станом на 01 травня 2016 року позивач мав стаж державної служби понад 10 років та обіймав посаду державної служби, що відповідає вимогам пунктів 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 889-VIII та є самостійною підставою для збереження права на пенсію державного службовця.

Отже, доводи апелянта про неможливість зарахування спірних періодів до стажу державної служби є помилковими, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та не впливають на правильність висновків суду першої інстанції.

Посилання апелянта на відсутність підстав для переведення позивача на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» з огляду на попереднє призначення іншого виду пенсії є помилковими та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, правильно встановив фактичні обставини та надав їм належну правову оцінку, а також правильно застосував норми матеріального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм законодавства та зводяться до переоцінки встановлених обставин справи, що не є підставою для скасування судового рішення.

Підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст. ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року - без змін.

Судові витрати в порядку статті 139 КАС України розподілу між сторонами не підлягають.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий: І.І. Тарновецький

Судді: А.В. Бойко

О.А. Шевчук