Постанова від 18 березня 2026 р. у справі №420/10254/24 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/10254/24

Перша інстанція: суддя Бутенко А.В.

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Єщенка О.В.,

Казанчук Г.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 3 червня 2024р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2024р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 (ВЧ НОМЕР_1 ), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (ВЧ НОМЕР_1 ) щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 5.04.2023р. по 5.10.2023р. включно;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (ВЧ НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 5.04.2023р. по 5.10.2023р. включно, відповідно до вимог Постанови КМУ «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 8.02.1995 №100.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходив військову службу у Головному відділі внутрішньої безпеки та власної безпеки «Південь» ДПС України та згідно із наказом Голови АДПСУ за №446-ОС від 4.04.2023р. виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення у зв`язку зі звільненням.

На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.10.2023р. у справі №420/18938/23 ІНФОРМАЦІЯ_4 (ВЧ НОМЕР_1 ) здійснено розрахунок грошового забезпечення на банківський рахунок ОСОБА_1 у розмірі 691 737,7грн..

Позивач вказує, що відповідачем в порушення строків розрахунку при виключенні позивача із списків особового складу та всіх видів забезпечення 4.04.2023р. проведено остаточний розрахунок лише 13.03.2024р..

Враховуючи наявність підстав для нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні, ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 3 червня 2024р. адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (ВЧ НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 4.04.2023р. по 4.10.2023р. включно.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 (ВЧ НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 4.04.2023р. по 4.10.2023р. включно, відповідно до вимог Постанови КМУ «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 8.02.1995р. №100 в сумі 447 544,8грн..

В іншій частині позовних вимог – відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, ІНФОРМАЦІЯ_3 (ВЧ НОМЕР_1 ) подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2024р. апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_2 (ВЧ НОМЕР_1 ) задоволено.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 3 червня 2024р. скасовано.

Ухвалено у справі нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 (ВЧ НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено у повному обсязі.

Не погодившись із постановою апеляційного суду, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою.

Так, постановою Верховного Суду від 22 січня 2026р. касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2024р. скасовано.

Справу №420/10254/24 направлено на новий судовий розгляд до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 5.02.2026р. прийнято до свого провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_2 (ВЧ НОМЕР_1 ) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 3 червня 2024р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 (ВЧ НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії.

Призначено справу за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_2 (ВЧ НОМЕР_1 ) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 3 червня 2024р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 (ВЧ НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії в порядку письмового провадження в приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду з 5 березня 2026р..

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 9.03.2026р. витребувано від ІНФОРМАЦІЯ_2 (ВЧ НОМЕР_1 ) та ОСОБА_1 пояснення та відповідні документи на їх підтвердження щодо правового статусу Головного відділу внутрішньої та власної безпеки « ІНФОРМАЦІЯ_5 » по відношенню до ІНФОРМАЦІЯ_2 (ВЧ НОМЕР_1 ) та щодо фактичного виконання ІНФОРМАЦІЯ_4 (ВЧ НОМЕР_1 ) функцій розпорядника бюджетних коштів і здійснення виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 на дату його виключення зі списків особового складу 4.03.2023р..

16.03.2026р. до суду надійшли заяви та додаткові пояснення від сторін.

Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.

Розглянувши матеріали справи та додатково надані докази, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Задовольняючи адміністративний позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що на день виключення позивача зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, відповідачем не проведено із ОСОБА_1 розрахунку у повному обсязі, у зв`язку із чим позивач відповідно до ст.117 КЗпП має право на виплату середнього заробітку за час затримки повного розрахунку.

Враховуючи те, що виплата працівникові його середнього заробітку за весь час затримки здійснюється не більш як за шість місяців, то суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення середнього заробітку у розмірі 447 544,8грн..

Проте, з таким висновком суду першої інстанції не може погодитись судова колегія, оскільки вказаного висновку суд дійшов без належного з`ясування обставин по справі, у зв`язку з чим допустив неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

За правилами ст.242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судова колегія вважає, що вказані порушення норм права призвели до неправильного вирішення справи по суті, а тому апеляційний суд на підставі ст.315 КАС України, рішення суду скасовує та приймає нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що Наказом Голови АДПСУ від 31.03.2023р. №451-ос майора ОСОБА_1 , заступника начальника відділу внутрішньої безпеки, звільнено з військової служби у запас Збройних Сил України за підпунктом "г" (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років) пункту 3 ч.5 ст.26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу».

Наказом Голови АДПСУ від 4.04.2023р. №466-ос позивача виключено із списків особового складу та усіх видів забезпечення Головного відділу внутрішньої та власної безпеки "Південь" ДПСУ.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16.10.2023р. по справі №420/18938/23 визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_6 (ВЧ НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за 15 календарних років; зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_7 (ВЧ НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за 15 календарних років служби, з одночасною компенсацією суми податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою КМУ від 15.01.2004р. №44; Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_6 (ВЧ НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 1.01.2015р. по 28.02.2018р. включно із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року; зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_7 (ВЧ НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 1.01.2015р. по 28.02.2018р. включно із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року із одночасною компенсацією суми податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою КМУ від 15.01.2004р. №44; визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_6 (ВЧ НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 29.01.2020р. по 4.04.2023р., грошової компенсації при звільненні за 35 невикористаних календарних днів щорічної відпустки за 2022 рік, за 9 невикористаних календарних днів щорічної відпустки за 2023 рік та за 126 невикористаних календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 та 2023 роки, допомоги на оздоровлення у квітні 2020р., у серпні 2021р., у березні 2022р., у лютому 2023р., матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у квітні 2022р. та у березні 2023р. з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1.01.2020р., 1.01.2021р., 1.01.2022р., 1.01.2023р. на відповідний тарифний коефіцієнт згідно п.4 Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017р.; зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_7 (ВЧ НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 29.01.2020р. по 4.04.2023р., грошову компенсацію при звільненні за 35 невикористаних календарних днів щорічної відпустки за 2022 рік, за 9 невикористаних календарних днів щорічної відпустки за 2023 рік та за 126 невикористаних календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 та 2023 роки, допомогу на оздоровлення у квітні 2020 р., у серпні 2021 р., у березні 2022 р., у лютому 2023р., матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у квітні 2022р. та у березні 2023р. з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1.01.2020р., 1.01.2021р., 1.01.2022р., 1.01.2023р. на відповідний тарифний коефіцієнт згідно п.4 Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017р., провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією суми податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою КМУ від 15.01.2004р. №44.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2024р. рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.10.2023р. у справі №420/18938/23, в частині вимог щодо права позивача на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за 15 календарних років, скасовано.

Прийнято в цій частині нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дії (відмову) ІНФОРМАЦІЯ_6 (ВЧ НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за 15 календарних років, зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_7 (ВЧ НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за 15 календарних років служби, з одночасною компенсацією суми податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою КМУ від 15.01.2004р. №44 (зі змінами).

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.10.2023р. у справі №420/18938/23 залишено без змін.

13.03.2024р. ІНФОРМАЦІЯ_8 (ВЧ 1469), на виконання рішення суду, виплачена індексація грошового забезпечення, грошове забезпечення з 29.01.2020р. по 4.04.2023р., грошової компенсації при звільненні за 35 невикористаних календарних днів щорічної відпустки за 2022 рік, за 9 невикористаних календарних днів щорічної відпустки за 2023 рік та за 126 невикористаних календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 та 2023 роки, допомоги на оздоровлення у квітні 2020р., у серпні 2021р., у березні 2022р., у лютому 2023р., матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, у розмірі 691 737,7грн..

Вважаючи дії відповідача щодо порушення строків повного розрахунку при звільненні протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Перевіряючи правомірність та законність дій ІНФОРМАЦІЯ_3 (ВЧ НОМЕР_1 ) у спірних правовідносинах, з урахуванням підстав, за якими позивач пов`язує їх незаконність та протиправність, в межах доводів апеляційної скарги та з урахуванням висновків Верховного Суду, судова колегія виходить з наступного.

Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи постанову від 22.01.2026р. у даній справі Верховний Суд зазначив, що апеляційний суд у постанові від 20.08.2024р. не дослідив, на кого покладався обов`язок проведення повного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 , та не перевірив правовий статус Головного відділу внутрішньої та власної безпеки «Південь», який здійснював виключення позивача зі списків особового складу, зокрема щодо його організаційної самостійності, правосуб`єктності, наявності власного фінансового забезпечення та повноважень щодо здійснення розрахунків із військовослужбовцями.

Також не з`ясовано, який орган фактично виконував функції розпорядника бюджетних коштів і здійснював грошове забезпечення позивача на дату його виключення зі списків особового складу.

Крім того, Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки преюдиційним обставинам, установленим рішенням у справі №420/18938/23, та не дослідив зібрані у справі докази в їх сукупності, чим порушив вимоги статей 77, 78 та 90 КАС України.

З метою встановлення відповідних обставин під час нового апеляційного розгляду даної справи, ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 9.03.2026р. було витребувано від сторін додаткові пояснення та відповідні докази на їх підтвердження.

16.03.2026р. до апеляційного суду надійшли відповідні пояснення від ОСОБА_1 та ВЧ НОМЕР_1 .

Надаючи оцінку вказаним обставинам, судова колегія виходить з наступного.

Згідно із наказом Голови ДПСУ від 4.04.2023р. №466-ос майор ОСОБА_1 заступник начальника відділу внутрішньої безпеки, звільнений з військової служби у запас Збройних Сил України наказом Голови ДПСУ від 31.03.2023р. №451-ос за підпунктом «г» пункту 3 ч.5 ст.26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу, виключений із списків особового складу та всіх видів забезпечення Головного відділу внутрішньої та власної безпеки « ІНФОРМАЦІЯ_5 » ДПСУ, справи та посаду здав 4.04.2023р..

Фактичні обставини щодо виконання ІНФОРМАЦІЯ_8 (ВЧ НОМЕР_1 ) функцій розпорядника бюджетних коштів і здійснення виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 на дату його виключення зі списків особового складу 4.03.2023р. встановлені та дослідженні у судових справах №420/18938/23, №420/28525/24, №420/623/25.

У справі №420/18938/23 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 1.01.2015р. по 28.02.2018р. та перерахунку грошового забезпечення з 29.01.2020р. по 4.04.2023р. суди дійшли висновків, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Адміністрації ДПСУ, фінансове забезпеченні якого здійснювало ІНФОРМАЦІЯ_7 (ВЧ НОМЕР_1 ).

У справі №420/28525/24 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 1.01.2015р. по 28.02.2018р. та перерахунку грошового забезпечення з 29.01.2020р. по 4.04.2023р., тобто з 1.01.2015р. по день фактичної виплати 13.03.2024р. включно за весь час затримки виплати, суди виснували, що несвоєчасне нарахування та виплата індексації грошового забезпечення і грошового забезпечення відбулось у зв`язку з протиправними діями відповідача, а саме ІНФОРМАЦІЯ_6 (ВЧ НОМЕР_1 ), тобто з вини органу, що нараховував і виплачував таке грошове забезпечення позивачу під час проходження ним військової служби.

У справі №420/623/25 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації-різниці грошового забезпечення за період з 1.03.2018р. по 31.12.2022р. визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_6 (ВЧ НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації - різниці грошового забезпечення за період з 1.03.2018р. по 31.12.2022р. із врахуванням приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого Постановою КМУ від 17.07.2003р. №1078 та зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_7 (ВЧ НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити індексацію-різницю грошового забезпечення 4 445,02грн. в місяць у загальній сумі 257 667,84грн. за період з 1.03.2018р. по 31.12.2022р. включно із врахуванням приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого Постановою КМУ від 17.07.2003р. №1078.

При цьому, згідно із відповіддю Адміністрації ДПСУ за №11/29751/23-Вих від 23.06.2023р., ОСОБА_2 перебував на фінансовому забезпеченні в Південному регіональному управлінні ДПСУ.

Також згідно із відповіддю Адміністрації ДПСУ за №16/17058-26-Вх/1532 від 28.01.2026р., відповідно до директиви від 26.03.2021р. №25дск «Про переведення на новий штат підрозділу спеціального призначення Державної прикордонної служби України» персонал Головного відділу внутрішньої та власної безпеки «Південь» ДПСУ на всіх видах забезпечення (крім кадрового) перебуває в органах ДПСУ за місцем дислокації, на кадровому забезпеченні – в Адміністрації ДПСУ. Згідно п.7 Положення про Адміністрацію Державної прикордонної служби України, затвердженого Постановою КМУ від 16.10.2014р. №533 (далі – Положення №533), Адміністрація Держприкордонслужби здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи - регіональні управління, органи охорони державного кордону, загони морської охорони і розвідувальний орган Адміністрації Держприкордонслужби. Підпунктами 18, 19 Пункту 11 Положення №533 встановлено, що Голова Держприкордонслужби: призначає на посаду та звільняє з посади:

за погодженням з Міністром внутрішніх справ керівників та заступників керівників самостійних структурних підрозділів Адміністрації Держприкордонслужби, керівників територіальних органів - регіональних управлінь та їх заступників;

керівників органів охорони державного кордону та загонів морської охорони, інших військовослужбовців Держприкордонслужби та державних службовців апарату Адміністрації Держприкордонслужби;

приймає на військову службу до Держприкордонслужби громадян України та звільняє їх з військової служби в порядку, передбаченому законодавством.

Статтями 6, 7 ЗУ «Про Державну прикордонну службу України» встановлено, що Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення і має таку загальну структуру:

центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону;

територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону;

Морська охорона, яка складається із загонів морської охорони;

органи охорони державного кордону - прикордонні загони, окремі контрольно-пропускні пункти, авіаційні частини;

розвідувальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

З метою ефективного виконання покладених на Державну прикордонну службу України завдань центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, утворюються територіальні органи - регіональні управління.

Положення про регіональні управління затверджується Головою Державної прикордонної служби України.

Відповідно ст.16 ЗУ «Про Державну прикордонну службу України», умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Державної прикордонної служби України визначаються законодавством.

Відповідно до ст.9 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», пункту 3 Постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з метою визначення порядку та умов виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України затверджено наказом МВС України 25.06.2018р. №558 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 23.07.2018р. за №854/32306 Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України.

Ця Інструкція визначає порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які проходять військову службу в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (Адміністрації Державної прикордонної служби України), територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (регіональних управліннях Державної прикордонної служби України), Морській охороні, яка складається із загонів морської охорони, органах охорони державного кордону (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах), розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, навчальних закладах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення Державної прикордонної служби України.

Пунктами 3, 7 розділу І Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України №558 зазначено, що грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Держприкордонслужби за місцем їх служби або органом, у якому вони перебувають на фінансовому забезпеченні згідно з приміткою до штату. Грошове забезпечення, що належить військовослужбовцю і своєчасно не виплачено йому або виплачено в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього. Виплата грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні. Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 7.08.2019р. року у справі №825/694/17.

Отже, судова колегія вважає, що ІНФОРМАЦІЯ_7 є розпорядником бюджетних коштів та здійснювало грошове забезпечення військовослужбовцю ОСОБА_1 на дату його виключення зі списків особового складу, а тому на думку судової колегії ІНФОРМАЦІЯ_7 (ВЧ НОМЕР_1 ) є належним відповідачем у даній справі та в даному випадку саме воно повинно здійснювати нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно до ст.1-2 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Абзацом 1 ч.1 ст.9 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008р. №1153/2008, передбачено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Відповідно до ч.2 ст.24 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

У рішенні Конституційного Суду України від 7.05.2002р. №8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано застосував до спірних правовідносин положення КЗпП України.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012р. №4-рп/2012 за ст.47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

За правилами ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України визначено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні.

Частиною 1 цієї статті встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з ч.2 ст.117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 1.07.2022р. №2352-ІХ (далі – Закон №2352-ІХ) текст ст.117 КЗпП України викладено в такій редакції:

«У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті».

Закон №2352-ІХ та відповідно і нова редакція ст.117 КЗпП України набрали чинності з 19.07.2022р..

Як вбачається із обставин справи, на ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів особового складу 4.04.2023р..

13.03.2024р. відповідачем на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.10.2023р. по справі №420/18938/23 ОСОБА_1 виплачено 691 737,7грн..

Спірний період у цих правовідносинах охоплює з 5.04.2023р. по 5.10.2023р. та становить 183 дні.

Розраховуючи суму середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, судова колегія виходить з наступного.

Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений Постановою КМУ від 8.02.1995р. №100 (далі – Порядок №100), відповідно до п.2 якої його дія поширюється на підприємства, установи і організації незалежно від форми власності, а також на фізичних осіб - підприємців та фізичних осіб, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників. Роз`яснення з питань обчислення середньої заробітної плати в усіх випадках її збереження надаються Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, а у разі коли виплати за середньою заробітною платою провадяться з бюджету або громадських фондів споживання, - за участю Міністерства фінансів і відповідних фондів.

Абзацом 3 п.2 Порядку №100 передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Оскільки, позивача звільнено зі служби 4.04.2023р., то для розрахунку середньоденного заробітку необхідно враховувати грошове забезпечення, яке фактично виплачене за лютий 2023р. та березень 2023р. з урахуванням складових, які не мають разового характеру.

Відтак, середньоденний заробіток ОСОБА_1 складає: 71 410,37грн. (лютий 2023р.) + 57 936,5грн. (березень 2023р.) / 59 день = 2 192,32грн..

Відтак, сума середнього заробітку за період з 5.04.2023р. по 5.10.2023р. складає 401 194,56грн. (183 дні х 2 192,32грн.).

При цьому, судова колегія враховує висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 8.10.2025р. у справі №489/6074/23 щодо тлумачення та застосування положень ст.117 КЗпП України у редакції, яка набрала чинності з 19.07.2022р..

Так, розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19.07.2022р., необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. При здійсненні такої оцінки необхідно керуватися критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.06.2019р. у справі №761/9584/15-ц (зокрема, враховувати розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін тощо) для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин. Розмір відшкодування суд може зменшити незалежно від ступеня задоволення позовних вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум. Однак загальний період нарахування компенсації не може перевищувати шести місяців.

Отже, в даному випадку апеляційний суд вважає, що розрахунок середнього заробітку за період з 5.04.2023р. по 5.10.2023р. повинен бути розрахований з урахуванням принципу пропорційності.

Апеляційним судом встановлено, що згідно із Архівною відомістю за період з січня 2023р. по грудень 2023р. ОСОБА_1 (а.с.16 з.б.) позивачу при звільненні було нараховано та виплачено 316 258,32 + 8 713,37 = 324 971,69грн..

З урахуванням зазначеного, апеляційний суд вважає, що на день виключення зі списків позивачу мало бути виплачено 324 971,69грн. (грошове забезпечення, виплачене у добровільному порядку) + 691 737,7грн. (грошове забезпечення, виплачене на виконання рішення суду у справі №420/18938/23) = 1 016 709,39грн..

Відсоткове співвідношення спірної суми у даній справі до загальної суми виплати розраховується наступним чином: (691 737,7грн. х 100% / 1 016 709,39грн. = 68,04%).

Виходячи з принципу пропорційності, судова колегія вважає належним і достатнім способом захисту порушених прав позивача здійснити обчислення середнього заробітку за час затримки розрахунку наступним чином:

401 194,56грн. х 68,04% = 272 972,78грн., що становить 68,04% суми виплати, яка мала бути нарахована на день виключення зі списків особового складу.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки вказаним обставинам у справі, а відтак дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зобов`язання ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 447 544,8грн., а тому вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246,315,317,325 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 3 червня 2024р. скасувати.

Прийняти нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 5.04.2023р. по 5.10.2023р. включно.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_9 (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 5.04.2023р. по 5.10.2023р. включно, відповідно до вимог Постанови КМУ «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 8.02.1995р. №100 у розмірі 272 972,78грн. (двісті сімдесят дві тисячі дев`ятсот сімдесят дві гривні 78 коп.).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: О.В. Єщенко

Г.П. Казанчук