Постанова від 18 березня 2026 р. у справі №420/9346/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/9346/25

Перша інстанція: суддя Хлімоненкова М.В.

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Бітова А.І.,

Єщенка О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2025р. по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТІЛЛІ» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2025р. ТОВ «Стіллі» звернулося до суду із позовом до Одеської митниці, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів за №UA500020/2025/000009/2 від 7.01.2025р., прийняте Одеською митницею

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що між ним (покупець) та Компанією RUIAN TONGQI SHOES CO., Ltd (Продавець) укладено контракт за №1, згідно якого продавець зобов`язаний поставити, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах контракту.

В подальшому, з метою здійснення митного оформлення товарів позивачем було подано митну декларацію за №25UA500020000168U8 від 7.01.2025р. Проте, декларантом було отримано рішення про коригування митної вартості за №UA500020/2025/000009/2 від 7.01.2025р.

Позивач із даним рішенням не погоджується та вважає його протиправним та таким, що порушує його права та інтереси. Позивач вважає, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару за ціною контракту, відповідають вимогам ст.53 МК України, є належними та допустимими та підтверджують числове значення митної вартості товару, не мають розбіжностей та їх данні піддаються обчисленню, що свідчить про неправомірність висновків митного органу про наявність будь-яких розбіжностей, а визначення митним органом митної вартості товару та коригування її в сторону збільшення за другорядним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства.

Також позивач зазначив, що підстави для витребування додаткових документів для підтвердження митної вартості товару були відсутні. Позивач вважає, що подані ним документи містять всі необхідні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості імпортованих товарів, відомості щодо ціни та не містять розбіжностей. Відповідачем неправомірно застосовано другорядний (резервний) метод визначення митної вартості товарів. У зв`язку із прийняттям оскаржуваного рішення про коригування та картки відмови на позивача було покладено додаткові фінансові зобов`язання у вигляді митних і інших пов`язаних платежів, що призвело до порушення майнових прав позивача.

Посилаючись на зазначене просив позов задовольнити.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2025р. адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2025/000009/2 від 7.01.2025р., прийняте Одеською митницею.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь ТОВ «СТІЛЛІ» 8 444,06грн. сплаченого судового збору.

В апеляційній скарзі митний орган, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що митний орган приймаючи оскаржувані рішення діяв з порушенням норм митного законодавства України, оскільки товариством надано усі необхідні документи для розмитнення товару, а митницею не надано їм належної оцінки та протиправно визнано, що представлені документи не підтверджують митну вартість товару за ціною договору.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи під час апеляційного розгляду, що 18.07.2022р. між Компанією RUIAN TONGQI SHOES CO., Ltd (Продавець) та ТОВ «СТІЛЛІ» (Покупець) укладено зовнішньоекономічний контракт №1, за умовами якого продавець зобов`язаний поставити, а Покупець прийняти та оплатити ТОВАР на умовах цього Контракту. Товаром за цим Контрактом є взуття. Номенклатура ТОВАРУ та ціни визначаються у ДОДАТКАХ до цього Контракту, які є його невід`ємною частиною (п.1.1, 1.2, 1.5 розділу 1 Контракту).

Згідно з розділом 2 (п.2.1, 2.3) Контракту загальною вартістю Контракту є ціна всіх ТОВАРІВ, погоджених сторонами у ДОДАТКАХ протягом дії цього КОНТРАКТУ. Всі ціни визначаються у пропозиціях ПРОДАВЦЯ і встановлюються у Доларах США. Продавець не має права змінювати ціни з моменту надання пропозиції. Всі витрати, в тому числі митні, після укладення Контракту сплачуються сторонами на територіях своїх країн.

Приписами розділу 3 «Умови поставки» Контракту, з урахуванням додаткової угоди, умови поставки: (базові умови) FOB. Строки визначаються у Додатках. Поставка товару здійснюється партіями, що сформовані на підставі замовлень покупця та наявності товару на складі продавця. Замовлення вважається прийнятим, якщо продавець виставив покупцю попередній інвойс. Інвойс набирає чинності з моменту підтвердження покупцем згоди на його оплату. Продавець зобов`язується протягом 5 днів з моменту підтвердження покупцем згоди на оплату інвойсу відвантажити товар зі складу виробника. Продавець зобов`язаний повідомити покупця про факт відвантаження товару у найкоротший строк, зазначивши: дату відвантаження, номер Контракту та додатку, засіб доставки, номер супроводжуючого документа, опис, кількість та вагу товару. Право власності на товар переходить покупцю після його передачі до визначеного перевізника.

Умови оплати сторонами були узгоджені у розділі 4 Контракту, відповідно до п.4.1 якого, з урахуванням укладеної 06.02.2023 додаткової угоди до Контракту №1 від 18.07.2022, умови оплати визначаються в інвойсах.

Згідно з умовами п.5.1 розділу 5, п.6.1-6.3 розділу 6, п.7.1 розділу 7 Контракту, з урахуванням укладеної 02.01.2023 додаткової угоди до Контракту №1 від 18.07.2022, товар має бути упакований відповідно до вимог до кожного виду товару. Вартість упаковки та пакування включені у вартість товарів в Інвойсах та не підлягають окремій оплаті. Товар вважається поставленим продавцем та прийнятим покупцем відповідно до супровідних документів. Остаточне приймання товару здійснюється у країні покупця. Товари приймаються: за кількістю упаковок – на момент отримання товару від експедитора (перевізника); за вмістом в упаковці – не пізніше двох тижнів з дати отримання товару, а також на момент відкриття упаковки; за якістю – не пізніше місяця після відкриття упаковки. Якість товару повинна мати повну відповідність Сертифікату якості, виданого виробником, та відповідати чинним міжнародним стандартам для даного виду товару.

Строк дії Контракту до 31.12.2024р. (п.7.1 розділу 7 Контракту з урахуванням додаткової угоди від 31.12.2023р.).

20.10.2024р. на виконання умов Контракту №1 продавцем було виставлено Інвойс №123 з переліком товарів на загальну суму 50 684,28дол.США.

Для здійснення митного оформлення товару отриманого за вказаним вище Контрактом згідно інвойсу №123, до Одеської митниці декларантом позивача подано митну декларацію (МД) №25UA500020000168U8 від 7.01.2025р., відповідно до якої за умовами поставки FOB на митну територію України надійшов товар ТОВ «СТІЛЛІ», а саме:

1. Взуття жіноче, на підошві та з верхом з пластмаси, з устілкою завдовжки менш як 24см, без металевого підноска, не відносяться до спеціального спортивного взуття:- арт. JH700-4, розміром 36-37 - 96 пар.;- арт. JH900-1, розміром 36-37 - 400 пар.;- арт. JH900-2, розміром 36-37 - 200 пар.;- арт. JH900-3, розміром 36- 37 - 400 пар.;- арт. JH900-4, розміром 36-37 - 200 пар.;- арт. JH900-5, розміром 36-37 - 200 пар.;- арт. JH900-6, розміром 36-37 - 578 пар.;- арт. JH900-8, розміром 36-37 – 200 пар.;- арт. JH900-9, розміром 36-37 - 200 пар.;- арт. JH900-10, розміром 36-37 – 120 пар.;- арт. JH900-11, розміром 36-37 - 120 пар.;- арт. M20-1, розміром 36-37 - 400 пар.;- арт. AD300-6, розміром 36-37 - 40 пар.;- арт. AD300-7, розміром 36-37 - 80 пар.;- арт. AD300-8, розміром 36-37 - 28 пар.;

2. Взуття жіноче, на підошві та з верхом з пластмаси, з устілкою завдовжки 24 см або більше, без металевого підноска, не відносяться до спеціального спортивного взуття:- арт. JH100-4, розміром 38-41 - 330 пар.;- арт. JH100-9, розміром 38-41 - 12 пар.;- арт. JH100-10, розміром 38-41 - 330 пар.;- арт. JH100-14, розміром 38- 41 - 270 пар.;- арт. JH100-18, розміром 38-41 - 72 пар.;- арт. JH100-19, розміром 38-41 - 204 пар.;- арт. JH100-20, розміром 38-41 - 462 пар.;- арт. JH500-1, розміром 38-41 – 600 пар.;- арт. JH500-2, розміром 38-41 - 600 пар.;- арт. JH500-3, розміром 38-41 – 600 пар.;- арт. JH500-4, розміром 38-41 - 600 пар.;- арт. JH500-5, розміром 38-41 – 600 пар.;- арт. JH500-6, розміром 38-41 - 600 пар.;- арт. JH800-1, розміром 38-41 – 1200 пар.;- арт. JH800-2, розміром 38-41 - 1200 пар.;- арт. JH800-3, розміром 38-41 - 600 пар.;- арт. JH800-4, розміром 38-41 - 600 пар.;- арт. JH800-5, розміром 38-41 – 240 пар.;- арт. JH800-7, розміром 38-41 - 360 пар.;- арт. JH800-9, розміром 38-41 – 480 пар.;- арт. JH900-6, розміром 38-41 - 66 пар.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією (МД) 25UA500020000168U8 від 7.01.2025р. позивачем надані документи зазначені в графі 44 МД, а саме: Пакувальний лист (Packing list) Б/Н від 20.10.2024; Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) 123 від 20.10.2024; Домашній коносамент (House bill of lading) BW24100359В від 30.10.2024; Навантажувальний документ (Bordereau) DOL00003032 від 02.01.2025; Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) 24C700001262/00015 від 31.12.2024; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги 2968 від 04.12.2024; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Додаткова Угода від 19.07.2022; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Додаткова Угода від 26.12.2022; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Додаткова Угода від 02.01.2023; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Додаткова Угода від 06.01.2023; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Додаткова Угода від 06.02.2023; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Додаткова Угода від 31.12.2023; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів 1 від 18.07.2022; Договір про надання послуг митного брокера БР-518 від 21.07.2023; Договір (контракт) про перевезення 21072023-01 від 21.07.2023; Інші некласифіковані документи Звіт про зважування №429097 від 3.01.2024.

За результатами розгляду поданих до митного оформлення документів у митного органу виник сумнів щодо достовірності поданих декларантом відомостей щодо ціни товару, з огляду на те, що митницею під час митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) 25UA500020000168U8 від 7.01.2025 було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

7.01.2025р. митним органом оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2025/000014 та прийнято рішення № UA500020/2025/000009/2 від 7.01.2025р. про коригування митної вартості МД №25UA500020000168U8, за яким митну вартість товару визначено із застосуванням другорядного методу - резервного.

Згідно рішення про коригування митної вартості товарів, митну вартість товару 1 визначено на рівні 8,332дол.США/пара (згідно даних МД від 17.03.2024р. №UA100440/2024/313753), ніж заявлено декларантом – 4,2909дол.США за пару; по товару 2 – на рівні 8,27дол. США/пара (згідно даних МД від 15.03.2024 № UA209190/2024/005974), ніж заявлено декларантом – 4,2917дол.США за пару.

В прийнятому рішенні, відповідач зазначив, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:

1. у договорі транспортного експедирування від 21.07.2023 №21072023-01 у п.4.3 вказано що вартість транспортно-експедиторських послуг визначається в Заявках, актах виконаних робіт, рахунках-фактурах. У п.4.8. вказано що – Прийом і здача робіт здійснюється на підставі Акту виконаних робіт, який направляється клієнту разом з рахунком (пп.4.2 – 4.5). Рахунок на оплату транспортно-експедиторських послуг, наданий до митного оформлення, датовано 04 грудня 2024 року, але Акт виконаних робіт під МД відсутній. Відповідно до вимог розділу ІІІ «Правил…», затверджених наказом МФУ від 24.05.2012 № 599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої ст. 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: -рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; - калькуляція транспортних витрат, що містить відомості про розмір тарифної ставки за перевезення за одиницю виміру (вагу) товару. Вказані документи для підтвердження числового значення складової митної вартості до митного оформлення не надано;

2. у п.3.2 контракту вказано, що партія товару формується на підставі замовлень, яких до митного оформлення надано не було. Замовлення вважається прийнятим, якщо продавець виставив покупцю попередній інвойс (п.3.3 Контракту) – попередні інвойси серед документів відсутні;

3. відповідно до пп. в) п. 1 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, разом з цим, у п. 5.1 Контракту зі змінами, зазначено, що ціни на товари включають в себе вартість упаковки та пакування. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

4. У графі 1 «Exporter» сертифікату про походження товару від 31.12.2024 № 24C700001262/00015 вказаний експортер (SHENZHEN XUJIA CUSTOMS DECLARATION CO., LTD.), що відрізняється від зазначеного у поданій митній декларації, інвойсі та інших товаро-супровідних документах (RUIAN TONGQI SHOES CO., LTD CHINA), а також у гр.8 вказаний код товару за УКТЗЕД (6402992900), який не відповідає жодному з поданих до митного оформлення товарів.

Враховуючи вищезазначене, як вказано в спірному рішенні, відповідно до ч.3 ст.53 МК України було зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) копію митної декларації країни відправлення; 4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

7.01.2025р. митним органом отримано лист уповноваженої особи від 7.01.2025р. №0701-2 щодо відмови надання витребуваних документів в повному обсязі. Отже, декларантом не подані усі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій ст.53 МКУ, отже наявні розбіжності не спростовано.

Поставлений товар було випущено у вільний обіг за результатом сплати позивачем різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, відповідно до розділу X Митного кодексу України.

Зважаючи на безпідставну відмову митного органу в розмитнені товару за митною вартістю, визначеною декларантом, та на підставі повного пакету документів для митного оформлення товару, позивач звернувся за судовим захистом із даним позовом до суду.

Перевіряючи правомірність та законність оскаржуваних рішень митного органу про коригування митної вартості товарів, з урахуванням підстав, з якими позивач просить їх скасувати, судова колегія виходить з наступного.

Приписами ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За правилами ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до п.23,24 ст.4 МК України, митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно положень Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ст.50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з ч.1 ст.51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Приписами ч.1,2,3 ст.52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Положеннями ч.3 ст.53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити такі обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

1) наявність розбіжностей між окремими документами;

2) наявність ознак підробки певних документів;

3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Отже, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч.1,2 ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Приписами ч.1 ст.57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

У відповідності до ч.2,3 ст.57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Положеннями ч.9 ст.58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню, а отже, враховуючи вищевикладені обставини не було можливим застосувати метод визначення митної вартості за ціною договору.

Приписами ч.8 ст.57 МК України визначено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи під час апеляційного розгляду, що позивачем при митному оформленні товару було надано пакет документів, які містили числові показники ціни товару.

Що стосується зауваження митниці з приводу упаковки та пакування, то судова колегія зазначає, що за приписами п.1 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати, понесені покупцем: в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

При цьому, суд звертає увагу, що вказана норма містить умови, при яких вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, не додається до складових митної вартості, а саме якщо вони включалися до ціни.

Як вбачається із матеріалів справи, що відповідно до п.5.1 розділу 5 Контракту, з урахуванням укладеної 2.01.2023р. додаткової угоди до Контракту №1 від 18.07.2022р., товар має бути упакований відповідно до вимог до кожного виду товару. Вартість упаковки та пакування включені у вартість товарів в Інвойсах та не підлягають окремій оплаті.

Дослідивши наданий позивачем Інвойс (копія), судовою колегією встановлено, що у ньому передбачено, що пакування відповідно до заявки покупця та включено в ціну.

За вказаного, вимога митного органу про надання додаткових документів на підтвердження такої складової митної вартості як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, за умови включення вартості пакування до ціни товару, є безпідставною та нічим не обґрунтованою, оскільки у спірному випадку ці складові у розумінні приписів ч.10 ст.58 МК України не підлягають додаванню декларантом з метою визначення митної вартості товару та вони не можуть вплинути на правильність визначення ним митної вартості.

При цьому, судова колегія звертає увагу, що відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі « 37. Процедура» митної декларації має бути зазначено «ZZ32», в той час як у вказаній графі митної декларації, поданої позивачем, зазначено «ZZ00» (тара не зворотна та її вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором.

Тобто, товар надійшов позивачу у безповоротній упаковці та її вартість входить у ціну товару.

Що стосується зауважень митниці про ненадання декларантом відповідно до ч.2 ст.53 МК України для підтвердження витрат на транспортування транспортних (перевізних) документів, документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, то судова колегія зазначає наступне.

Згідно з наказом МФУ №599 від 24.05.2012р., на який посилається відповідач, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: -рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів.

Судова колегія зазначає, що відповідно до положень п.4.3. Договору транспортного експедирування, вартість транспортно-експедиторських послуг за даним договором також може бути визначена, зокрема, у рахунках-фактури.

В підтвердження транспортних витрат декларантом було надано відповідачу Рахунок на оплату від експедитора, який містить детальну вартість кожного виду транспортних витрат та охоплює транспортні послуги за весь маршрут транспортування товарів від постачальника до митної території України.

Апеляційний суд вважає, що надання виставленого рахунку на підтвердження транспортних витрат повністю узгоджується з МК України, наказом МФУ №599 від 24.05.2012р. та умовами договору.

Відповідно до цього рахунку, вартість транспортних витрат з перевезення вантажу згідно договору транспортного експедирування №21072023-01 від 21 липня 2023р., по B/L 278540004/BW24060186 контейнера 1х4`HC TEMU8313840, всього складає 244 971,05 грн з урахуванням ПДВ, з яких: експедиційна винагорода на території України – 2000,00грн, транспортно-експедиційне обслуговування на території України – 18848,60грн, локальні портові витрати за межами державного кордону України – 42739,63грн, морське перевезення за межами державного кордону України – 181382,82грн.

На розгляд митниці були надані відповідний договір транспортного експедирування, зазначений вище рахунок тощо, з яких можливо встановити витрати на транспортування.

Суд апеляційної інстанції також враховує зауваження позивача з приводу того, що ч.2 ст.53 МК України передбачає надання документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів та не встановлює конкретних вимог щодо виду таких документів.

Наданий декларантом документ, поза розумним сумнівом є таким документом, що містить відомості про вартість перевезення товарів. Відтак, відповідні доводи митниці суд вважає помилковими та спростованими.

Також, судова колегія бере до уваги те, що у вказаному рахунку наявні посилання і на договір транспортного експедирування, на підставі якого здійснювалось перевезення вантажу цієї поставки, номер контейнера, який відповідає зазначеному у коносаменті.

Що стосується пропозицій та замовлень, враховуючи доводи позивача, судова колегія звертає увагу на те, що перелік товарів вважається узгодженим у разі підтвердження з боку покупця інвойсу відповідно до розд.3 Контракту. Відповідний інвойс було надано. Будь-які інші замовлення чи пропозиції не підлягають документальному оформленню, умовами Контракту такого передбачено не було.

Що стосується не надання сертифікату про походження товарів, згідно з ч.2 ст.53 МК України, сертифікат походження товарів не відносить до документів, на підставі яких встановлюється митна вартість. Разом з тим, сертифікат видано уповноваженим органом КНР, в якому відображено код УКТ ЗЕД згідно з місцевими нормативними вимогами. Розбіжність у кількості класифікацій за кодами в різних країнах жодним чином не може вважатися розбіжністю, яка унеможливлює визначення митної вартості за поданими декларантом документами.

Згідно з п.2 Порядку ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (Постанова КМУ від 21.05.2012 № 428), УКТЗЕД є товарною номенклатурою Митного тарифу України, затвердженого Законом України “Про Митний тариф України”, що використовується для цілей тарифного та інших видів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, ведення статистики зовнішньої торгівлі та здійснення митного оформлення товарів.

Аналізуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що подані декларантом документи, не містять будь-яких розбіжностей в числових значеннях щодо кількості товару, його номенклатури, ціни за одиницю, загальної вартості.

Відтак, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв`язку з тим, що надані документи містили розбіжності, є необґрунтованими.

При цьому, судова колегія зазначає, що відсутність визначених митним органом додаткових документів не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами. Неподання декларантом зазначених документів під час митного оформлення, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Апеляційний суд наголошує на тому, що критерій прийняття обґрунтованого рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами.

Натомість, вказані твердження митного органу вмотивовані лише припущенням, а тому є необґрунтованими.

Що стосується застосування митним органом при коригуванні заявленої позивачем митної вартості товарів резервного методу, то судова колегія зазначає, що митним органом визначено, що з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби та встановлено, що рівень митної вартості подібних товарів є більшим:

- товару 1 – 8,332дол.США/пара (МД від 17.03.2024р. №UA100440/2024/313753), ніж заявлено декларантом – 4,2909дол.США за пару;

- товару 2 – 8,27дол.США/пара (МД від 15.03.2024р. №UA209190/2024/005974), ніж заявлено декларантом – 4,2917дол.США за пару.

Положеннями п.2.1 розділу ІІ Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598, встановлено про необхідність у рішенні при визначенні митної вартості відповідно до положень ст.ст.59, 60 та 64 МК України, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, робити пояснення щодо зроблених коригувань.

Діюче законодавство з питань державної митної політики не передбачає іншого документа, в якому митний орган зобов`язаний давати свої висновки щодо причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, аніж рішення про коригування митної вартості товарів.

Отже, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Проте, рішення про коригування митної вартості товару за №UA500020/2025/000009/2 від 7.01.2025р. не містить інформації, який саме товар було використано в якості джерела інформації, відсутні обґрунтування числового значення митної вартості товарів, відсутнє її коригування, не зазначені факти, які вплинули або повинні були вплинути на таке коригування, щодо обсягів, умови поставки, країни походження, методи визначення митної вартості тощо.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, не відповідає вартості, заявленій ТОВ «СТІЛЛІ», не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.

Враховуючи вищевказане, судова колегія враховує те, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу щодо такого застосування судом статей 53, 54 МК України у подібних правовідносинах, зокрема у постанові від 23.10.2021р. у справі №815/4821/16 (касаційне провадження №К/9901/39168/18), але не виключно.

З урахуванням зазначеного, зауваження митного органу стосовного того, що у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо цієї складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, є необґрунтованими.

Зазначивши у оскаржуваному рішенні про виявлені розбіжності, митний орган не зазначає яким чином це вплинуло на митну вартість товару та чому це є перешкодою до її визначення за першим методом.

Тобто, за встановленими у цій справі обставинами, суть виявлених митним органом недоліків знайшла своє відображення безпосередньо у рішенні про коригування митної вартості, які у процедурі митного оформлення є кінцевими та позбавляють декларанта можливості подавати додаткові документи. В той же час у вимогах про надання додаткових документів відповідач не зазначив законодавчо визначених підстав для цього та не вказав, чому з наданих до митного оформлення документів неможливо визначитись з правильністю (неправильністю) визначення декларантом митної вартості товару, а виключно наведено пропозицію надання додаткових документів за переліком, встановленим частиною третьої статті 53 МК України.

Такий підхід відповідача суперечить нормам статті 53 МК України, оскільки встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Натомість, у цій справі декларант фактично був позбавлений можливості зрозуміти, які саме складові митної вартості викликали сумнів у митного органу та які належить усунути додатковими документами.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 28.10.2020р. у справі №1.380.2019.000724 (адміністративне провадження №К/9901/25406/19).

Окрім того, Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, зокрема у постанові від 30 квітня 2020р. у справі №820/231/16, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Отже, судова колегія вважає, що витребуючи перелік документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що для митного оформлення позивачем були надані всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, які містили необхідні числові показники митної вартості.

Крім того, надані митному органу документи є належними та в повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів, однак останні не лише не спростовані митним органом, але й взагалі залишені без уваги, а тому відповідачем безпідставно застосовано інший метод визначення митної вартості у спірних рішеннях про коригування митної вартості товарів.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Стіллі», визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2025/000009/2 від 7.01.2025р.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У контексті оцінки доводів позовної заяви та апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311, 315, 316, 322 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Одеської митниці – залишити без задоволення

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2025р. – залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: А.І. Бітов

О.В. Єщенко