Постанова від 18 березня 2026 р. у справі №400/4074/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/4074/25

Перша інстанція: суддя Аракелян М.М.

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Бітова А.І.,

Єщенка О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2025р. по справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Миколаївській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2025р. ГУ ДПС у Миколаївській області звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , у якому просило:

- стягнути з ОСОБА_1 податкову заборгованість в рахунок погашення податкового боргу з орендної плати з фізичних осіб на користь місцевого бюджету Миколаївської ТГ у сумі 170 837,43грн..

В обґрунтування позовних вимог ГУ ДПС у Миколаївській області зазначило, що відповідно до розрахунку заборгованості до бюджету та інтегрованої картка платника (ІКП) податкова заборгованість відповідача перед бюджетом становить 170 837,43грн..

Оскільки відповідач своєчасно податковий борг не сплатив, то податковий орган звернувся до суду із зазначеним адміністративним позовом.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2025р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ГУ ДПС у Миколаївській області, посилаючись на порушення норм права, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову ГУ ДПС у Миколаївській області, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги податкового органу до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу є необґрунтованими, та такими що не підлягають задоволенню, оскільки, спірний податковий борг не може вважатися узгодженим в розумінні норм чинного законодавства.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи під час апеляційного розгляду, що ОСОБА_1 наразі перебуває на обліку в ГУ ДПС у Миколаївській області за податковою адресою: АДРЕСА_1 (а.с.12).

Згідно відповіді №1333269 від 30.04.2025р. з Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.21-22) з 12.07.2016р.

1.11.2021р. ГУ ДПС у Миколаївській області прийнято податкову вимогу за №0043852-1302-1402, якою визначено ОСОБА_1 податкове зобов`язання за наявності у неї станом на 31.10.2021р. податкового боргу у сумі 198 942,32грн. (а.с.13).

Податкова вимога направлена відповідачу на адресу: АДРЕСА_2 (а.с.зворот 13-14).

Також в матеріалах справи наявні:

- Нарахування по податковому повідомленню-рішенню від 8.04.2024р. №95049-2408-1403- НОМЕР_1 в сумі 53 321,49грн. (а.с.15);

- Нарахування по податковому повідомленню-рішенню від 8.04.2024р. №95048-2408-1403- НОМЕР_1 у сумі 34 221,24грн. (а.с.зворот 15);

- Нарахування по податковому повідомленню-рішенню від 30.06.2023р. №149674-2408-1403- НОМЕР_1 у сумі 32 560,65грн. (а.с.17);

- Нарахування по податковому повідомленню-рішенню від 30.06.2023р. №149675-2408-1403- НОМЕР_1 у сумі 50 734,05грн. (а.с.зворот 17);

Розрахунок податкової заборгованості ОСОБА_1 на суму – 170 837,43грн. (а.с.19).

Податкові повідомлення-рішення направлялись відповідачці на адресу: АДРЕСА_3 (а.с.16,18) та повернуті по причині «закінчення терміну зберігання».

Як зазначено податковим органом, у встановлений ПК України строк, відповідачкою самостійно узгоджено суму податкового зобов`язання не сплачено, у зв`язку з чим, ГУ ДПС у Миколаївській області звернулось до суду з даною позовною заявою.

Перевіряючи правомірність та законність рішення суду першої інстанції, з урахуванням підстав, за якими позивач пов`язує його незаконність та протиправність в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія виходить з наступного.

Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України (надалі - ПК України).

Приписами пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

За правилами п.57.3 ст.57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.

Зміст статей 54 та 56 ПК України свідчить, що узгодженою є сума грошового зобов`язання, яку:

- платник податків самостійно обчислив та задекларував у строки, встановлені цим Кодексом,

- контролюючий орган визначив самостійно шляхом прийняття податкових повідомлень-рішень, після закінчення процедури їх адміністративного чи судового оскарження.

Отже, судова колегія зазначає, що у платника податків наявний обов`язок щодо сплати лише узгодженої суми податкових зобов`язань.

Положеннями п.58.3 ст.58 ПК України встановлено, що податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Так, відповідно до п.42.2 ст.42 ПК України, податкова вимога вважається належним чином врученою, якщо вона надіслана у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Згідно із приписами п.42.3 ст.42 ПК України якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата.

Приписами п.42.5 ст.42 ПК України визначено, що у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи під час апеляційного розгляду, що відповідно до даних Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.21-22).

Як вбачається із матеріалів справи, що податкова вимога форми «Ф» №0043852-1302-1402 від 1.11.2021р., як вищезазначені повідомлення-рішення, направлялися ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 , яка не є актуальною.

Верховний Суд у своїй постанові від 8.08.2018р. по справі №812/41/17 зазначив, що юридичним фактом, з настанням якого законодавець пов`язує реалізацію права контролюючого органу на примусове стягнення податкового боргу, у тому числі шляхом звернення до суду, є дотримання таких умов: надіслання платнику податкової вимоги рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи вручення її особисто платнику або його законному чи уповноваженому представникові; сплив строку у 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

В постанові від 10 червня 2021р. по справі №826/14316/18 Верховний Суд вказав, що податкова вимога (яка надсилається в порядку, визначеному для надсилання податкового повідомлення-рішення) повинна бути надіслана контролюючим органом на адресу за місцем проживання платника податків або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи; в протилежному випадку, у разі допущення контролюючим органом помилки при відправленні такої вимоги, зокрема, в частині невірного зазначеної адреси платника податків, така вимога вважається неврученою платнику податків, а платник податків – не повідомлений належним чином про наявність податкового зобов`язання.

За таких обставин, оскільки податкова вимога форми «Ф» №0043852-1302-1402 від 1.11.2021р. направлялась на адресу, за якою відповідач не зареєстрований, вказане рішення податкового органу вважається не врученим, а відповідач вважається таким, що не повідомлений про наявність податкового боргу, сума податкового зобов`язання не є з ним узгодженою.

Враховуючи вищевказане, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги контролюючого органу до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу є необґрунтованими, задоволенню не підлягають, оскільки, спірний податковий борг не може вважатися узгодженим в розумінні норм чинного законодавства.

При цьому, апеляційний суд зауважує, що податковий орган в апеляційній скарзі взагалі не пояснив та не надав будь-яких доказів узгодженості податкового боргу.

Отже, враховуючи вищевказане та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що в даному випадку наявні законні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

У доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

Отже, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311,315,316,322,325 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2025р. залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді А.І. Бітов

О.В. Єщенко