Постанова від 18 березня 2026 р. у справі №420/20730/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/20730/25

Перша інстанція: суддя Тарасишина О.М.,

повний текст судового рішення

складено 12.09.2025, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Федусика А.Г.,

суддів: Семенюка Г.В. та Шляхтицького О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі – ГУПФ в Хмельницькій області), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі – ГУПФ в Одеській області) та просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУПФ в Хмельницькій області №155350023432 від 21.05.2025 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком;

- зобов`язати ГУПФ в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди провадження підприємницької діяльності: з 19.12.1997 року по 31.12.1999 року; з 01.01.2000 року по 31.12.2003 року; з 01.01.2004 року по 31.12.2004 року та повторно розглянути заяву від 13.05.2025 року про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”;

- зобов`язати ГУПФ в Хмельницькій області призначити пенсію за віком ОСОБА_1 з 13.05.2025 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач звернувся до ГУПФ в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком.

Однак, рішенням ГУПФ в Хмельницькій області №155350023432 від 21.05.2025 року відмовлено у її призначенні через не зарахування відповідних періодів в трудовій книжці.

В обґрунтування не зарахування стажу, вказано: з 19.12.1997 року по 31.12.1999 року, оскільки відсутня інформація про сплату внесків до Пенсійного фонду України та про систему оподаткування; з 01.01.2000 року по 31.12.2003 року, оскільки відсутня інформація про сплату внесків до Пенсійного фонду України; з 01.01.2004 року по 31.12.2004 року, оскільки відсутня інформація про сплату внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Приймаючи оскаржене рішення та відмовляючи у задоволенні позову, суд 1-ї інстанції виходив з того, що з матеріалів справи неможливо підтвердити обставини щодо того, на якій системі оподаткування перебував позивач за оскаржуваний період та й сплату страхових внесків за вказаний період, відсутні відомості про сплату страхових внесків. Також, суду не надано докази реєстрації позивача фізичною особою-підприємцем, а обставини, викладені в позовній заяві, без підтвердження належними доказами не можуть бути достатньою підставою для зарахування позивачу до його страхового стажу спірних періодів підприємницької діяльності.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Частина перша статті 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня року 2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) визначає, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до змісту частин 1, 2, 4 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 затверджений «Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок №22-1).

Пунктом 2.7 Порядку №22-1 визначено, що до заяви про перерахунок пенсії у зв`язку з урахуванням страхового стажу (заробітної плати) після призначення пенсії, у зв`язку зі зміною кількості членів сім`ї, а також в інших випадках, які спричиняють збільшення чи зменшення розміру пенсії, надаються документи, передбачені підпунктами 2-4 пункту 2.1, пунктом 2.6 цього розділу.

Згідно із підпунктом 2 пункту 2.1 Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим Постановою КМУ від 12 серпня 1993 року №637 (Порядок №637).

За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку, надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно абз.3 підп.2 п.2.1 Розділу 2 Порядку №22-1 період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності.

Тобто, законодавець передбачив зарахування як до трудового так і до страхового стажу фізичних осіб-підприємців періоди провадження ними господарської діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування незалежно від сум сплачених ними страхових внесків (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Належними ж доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж, можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 року - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 року - довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.08.2024 по справі №580/7175/21.

Згідно з підпунктом 2 пункту 2.1 Порядку №22-1, до заяви про призначення пенсії додаються документи про стаж, що визначені Порядком №637.

Відповідно до п.4 Порядку №637 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).

Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що періоди провадження підприємницької діяльності зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі: свідоцтва про сплату єдиного податку; спеціального торгового патенту; документів про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.10.2018 по справі №643/20104/15-а.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження здійснення підприємницької діяльності за спірний період позивач наголошує на тому, що відповідачем було протиправно не зараховано до страхового стажу періоди ведення підприємницької діяльності: з 19.12.1997 по 31.12.1999, з 01.01.2000 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 31.12.2004, оскільки відсутня інформація про сплату внесків до Пенсійного фонду України та про систему оподаткування.

Разом з тим, з наданих позивачем доказів неможливо підтвердити на якій системі оподаткування він перебував за оскаржуваний період та й сплату страхових внесків за вказаний період, також відсутні відомості про сплату страхових внесків.

Крім того, будь-яких документів, що підтверджують провадження позивачем підприємницької діяльності у спірний період за спрощеною системою оподаткування, а також доказів сплати позивачем страхових внесків, не надано ані до суду 1-ї, а ні до суду апеляційної інстанції.

При цьому, як вірно зазначив суд 1-ї інстанції, викладені в позовній заяві без підтвердження належними доказами не можуть бути достатньою підставою для зарахування позивачу до його страхового стажу спірних періодів підприємницької діяльності.

Також, суд 1-ї інстанції вірно зауважив, що позивач не позбавлений права повторно звернутися до пенсійного органу щодо зарахування до страхового стажу періоду здійснення ним підприємницької діяльності з 19.12.1997 року по 31.12.1999 року; з 01.01.2000 року по 31.12.2003 року; з 01.01.2004 року по 31.12.2004 року надавши додаткові докази, необхідні для зарахування до його страхового стажу вищезазначених періодів підприємницької діяльності.

Резюмуючи усе вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції щодо необґрунтованості даного позову та відсутності підстав для його задоволення.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо спірних правовідносин.

Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2025 року без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. Федусик

Судді Г.В. Семенюк О.І. Шляхтицький