Постанова від 17 березня 2026 р. у справі №766/17303/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 766/17303/25

Суддя першої інстанції - Шестакова Я.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Дегтярьової С.В.,

суддів – Крусяна А.В., Яковлєва О.В.,

розглянув в порядку письмового провадження у місті Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 26 січня 2026 року у справі №766/17303/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Херсонського міського суду Херсонської області з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення №3/0309/ДОА від 06 вересня 2025 року.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 26 січня 2026 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Обґрунтування апеляційної скарги

Апелянт з постановою не згоден через невиконання ІНФОРМАЦІЯ_2 норм ст.ст. 251, 254, 256, 268, 277-2, 278, 279, 280, 283, ст. 210 в частині «приміток» до ст. ст. 210 та 210-1 та інших норм КУПАП, а також норм Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої Наказом МОУ від 01 січня 2024 року № 3, норм Конституції України, а саме ст.63 КУ та порушення тим самим ст.19 КУ, порушення вимог Закону України "Про адміністративну процедуру", порушення вимог "Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 та інших норм інших нормативно-правових актів України.

Апелянт вказує, що в оскаржуваній постанові відсутня інформація, що конкретизує, яке саме порушення правил військового обліку допущено апелянтом. Так, в оскаржуваній постанові відповідач обґрунтовує правопорушення тим, що апелянт самостійно не з`явився до відповідача та не пройшов військово-лікарську комісію для уточнення своїх персональних даних в частині придатності до військової служби в строк до 05 червня 2025 року.

Враховуючи зазначене, апелянт вважає, що ініціатором проходження ВЛК є не сам військовозобов`язаний, в даному випадку апелянт, а ТЦК та СП. Саме, коли ТЦК та СП направить військовозобов`язаного на ВЛК, тільки тоді виникне обов`язок у особи цю ВЛК пройти. Якщо ТЦК та СП не намагалось направити військовозобов`язаного на ВЛК, відсутній склад правопорушення з боку військовозобов`язаного щодо несвоєчасного проходження ВЛК.

В матеріалах справи відсутні докази того, що апелянту були направлені повістки (виклики) або вручене направлення на проходження ВЛК, а з власної ініціативи він його пройти не міг, оскільки ВЛК проходиться лише за направленням ТЦК та СП. Оскільки жодним нормативним актом, у тому числі і зазначеними у оскаржуваній постанові, не передбачено обов`язку громадянина України після оголошення мобілізації без виклику посадових осіб ТЦК та СП для проходження з власної ініціативи ВЛК, то у його діях відсутня об`єктивна сторона складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП.

Апелянт зауважує, що це не може бути прийнято судом до уваги, оскільки суть інкримінованого адміністративного правопорушення в оскаржуваній постанові полягає виключно у непроходженні військовозобов`язаним військово-лікарської комісії. В оскаржуваній постанові не зазначено, що апелянт мав статус обмежено придатного, у зв`язку з чим у нього виник обов`язок пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби до 05 червня 2025 року.

Оскільки жодним нормативним актом, у тому числі і зазначеними у оскаржуваній постанові, не передбачено обов`язку громадянина України після оголошення мобілізації без виклику посадових осіб ТЦК та СП для проходження з власної ініціативи ВЛК, то у його діях відсутня об`єктивна сторона складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП.

Відтак апелянт, вважає що справа повинна бути закрита за відсутністю складу адміністративного правопорушення, а постанова скасована.

Рух справи

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2026 року відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 26 січня 2026 року у справі №766/17303/25.

16 березня 2026 року матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

17 березня 2026 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження.

Колегія суддів перевірила матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, та дійшла висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Встановлені обставини

Суд першої інстанції встановив, що постановою від 06 вересня 2025 року №3/0309/ДОА тимчасово виконуючий обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 притягнув ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки останній, будучи таким, що перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , маючи статус відношення до військової служби «обмежено придатний», в порушення ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальних захист» від 04 травня 2024 року №3621-ІХ самостійно не з`явився до ТЦК та не пройшов ВЛК для уточнення своїх персональних даних в частині придатності до військової служби в строк до 05 червня 2025 року.

В заяві від 03 вересня 2025 року, поданій позивачем до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 зазначив, що не оспорює допущене порушення, а саме, що він, маючи статус «обмежено придатний» не пройшов медичний огляд на визначення стану придатності до військової служби.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КпАП України).

Згідно із статтею 7 КпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до частини першої статті 9 КпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до частини другої статті 251 КпАП України обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Частиною першою статті 268 КпАП України встановлено, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно із статтею 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої статті 33 КпАП України стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) .

Відповідно до частини десятої статті 1 Закону №2232-XII громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством..

15 лютого 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» №4235-ІХ від 12 лютого 2025 року (далі - Закон №4235-ІХ), яким внесені зміни до Закону №3621-IX та пункт 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення викладено в новій редакції:

«Установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 05 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду».

Згідно із частинами першою, третьою статті 210 КпАП України порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку - тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Мотиви суду апеляційної інстанції

Колегія суддів дослідила та проаналізувала матеріали справи, та дійшла наступного висновку.

Апелянт вказує, що в оскаржуваній постанові відсутня інформація, що конкретизує, яке саме порушення правил військового обліку ним допущено.

Цей аргумент колегія суддів відхиляє, адже у постанові №3/0309/ДОА зазначено, що ОСОБА_1 порушив вимоги Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», а саме самостійно не з`явився до ТЦК та не пройшов військово-лікарську комісію для уточнення свої персональних даних в частині придатності до військової служби, в строк до 05 червня 2025 року.

Разом з тим, колегія суддів відхиляє інші доводи апелянта та враховує, що 03 вересня 2025 року ОСОБА_1 особисто подав заяву до ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо проходження військово-лікарської комісії, в якій зазначив, що не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності, оскільки, маючи статус "обмежено придатного" вчасно не пройшов медичний огляд на визначення стану придатності до військової служби.

Доказів про наявність процедурних порушень з боку службових осіб під час притягнення позивача до адміністративної відповідальності матеріали справи не містять.

Системний аналіз вищевказаних норм дає підстави стверджувати, що обов`язок з проходження повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби покладається на громадян України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності вказаним вище Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю).

Вказані громадяни зобов`язані були з 15 лютого 2025 року (дати набрання чинності Закону № 4235-ІХ) до 05 червня 2025 року самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що вказана норма зобов`язує осіб віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (до 15 лютого 2025 року) до 05 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, а тому колегія суддів не приймає позицію апелянта в частині того, що закон не передбачає обов`язку громадянина України після оголошення мобілізації без виклику посадових осіб ТЦК та СП проходити з власної ініціативи ВЛК.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність достатніх правових підстав для відмови у задоволенні адміністративного позову.

За правилами ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України, якою передбачено, що у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись статтями 139, 242-244, 250, 286, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 26 січня 2026 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Повний текст судового рішення складений 18 березня 2026 року.

Суддя доповідач С.В. Дегтярьова

Судді А.В. Крусян

О.В. Яковлєв