Вирок від 16 березня 2026 р. у справі №752/26576/23 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/26576/23

Провадження №: 1-кп/752/852/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.2026 м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві в порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченої (in absentia) кримінальне провадження № 12023010000000103, відомості про внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.09.2023 за обвинуваченням

ОСОБА_9 , громадянки України, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 на території Костромської області РРСР, освіта вища, відома адреса проживання і реєстрації: АДРЕСА_1 , раніше не судима,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Внаслідок розпочатої 20.02.2014 збройної агресії Російської Федерації проти України відбулася окупація і анексія невід`ємної частини України - Автономної Республіки Крим. З метою реалізації своєї окупаційної політики окупаційна влада Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль на окупованих територіях, у тому числі у спосіб прийнятті низки актів, які вони позиціонують як чинне законодавство, а також у спосіб незаконного створення так званих органів влади, як-то правоохоронних, судових органів, органів місцевого самоврядування, інших органів виконавчої влади на місцях.

Громадянка України ОСОБА_9 , будучи особою, що має достатній рівень освіти, спеціальних знань і життєвого досвіду, щоб усвідомлювати факт окупації та анексії Автономної Республіки Крим, здійснення відкритої збройної агресії Російською Федерацією на території України, метою якого є повалення конституційного ладу, територіальної цілісності та захоплення території України, у невстановлений органом досудового розслідування час та місці, проте не пізніше березня 2023 року, переслідуючи свої особисті інтереси, перебуваючи на території Автономної Республіки Крим, маючи умисел на зайняття посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих функцій у незаконно створеному органі окупаційної влади, так званій "Адміністрації міста Армянськ", та реалізуючи його, вступила в злочинну змову з представниками окупаційної адміністрації так званої "Республіки Крим". Отримавши від невстановлених в ході досудового розслідування осіб з числа представників окупаційної адміністрації так званої "Республіки Крим" пропозицію на зайняття посади в адміністративному органі окупаційної влади, а саме: посади "першого заступника голови адміністрації міста Армянськ", ОСОБА_9 , порушуючи ст. 65 Конституції України, якою передбачено обов`язок громадян України захищати незалежність та територіальну цілісність України, добровільно погодилась на цю пропозицію.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, в невстановлений досудовим розслідуванням точні дату та час, але не пізніше березня 2023 року, ОСОБА_9 , маючи українське громадянство, перебуваючи на території Автономної Республіки Крим, діючи зі своїх особистих мотивів та бажання, погоджуючись на пропозицію представників окупаційної адміністрації так званої "Республіки Крим", умисно, добровільно зайняла посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій у незаконно створеному органі окупаційної влади, а саме: посаду "першого заступника голови адміністрації міста Армянськ".

Посівши посаду "першого заступника голови адміністрації міста Армянськ", ОСОБА_9 прийняла на себе, серед іншого, наступні повноваження

-забезпечувати реалізацію повноважень адміністрації міста Армянськ у сфері економіки, фінансів, бюджету, інвестиційної та інноваційної діяльності, промисловості, конкурентної політики, розвитку курорту і туризму, охорони праці, громадського харчування, торгівлі, побутового обслуговування підприємництва;

-забезпечувати реалізацію державної цінової, бюджетної політики на території міського округу Армянськ;

-організації вирішення питань зовнішньоекономічної діяльності, встановлення міжрегіонального співробітництва, проведення закупівель товарів, послуг, робіт;

-здійснювати координацію інвестиційної діяльності на території міського округу Армянськ, просування, залучення інвестицій території муніципального утворення міського округу Армянськ;

-організації розробки розгляду та винесення і затвердження проєкту міського бюджету;

-організація виконання міського бюджету, підготовку річного звіту про його виконання, щоквартальних відомостей про хід його виконання.

Крім того, на період відсутності на роботі голови "Адміністрації міста Армянська" через відрядження, відпустку, тимчасову непрацездатність та ін. або ж неможливості виконання ним посадових обов`язків, ОСОБА_9 як перший заступник голови адміністрації стала уповноваженою на виконання обов`язків голови.

Оскільки сам лише факт добровільного зайняття громадянином України посади є достатнім для притягнення особи до кримінальної відповідальності, ОСОБА_9 є такою, що вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 111-1 КК України та визнається винуватою у добровільному зайнятті громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території.

Щодо загальновідомих обставин того часу.

Внаслідок загострення політико-соціальної напруженості в Україні у лютому 2014 року (розстріли громадян на Майдані Незалежності у м. Києві, втеча президента України ОСОБА_10 ) проросійські політичні та інші організації і об`єднання, підтримувані Російською Федерацією, активізували свою антиукраїнську діяльність, спрямовану на ескалацію ситуації, що склалася, особливо у південно-східних областях України, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі.

В Автономній Республіці Крим та м. Севастополі 03.02.2014 пройшов ряд мітингів проросійських сил, у ході яких організатори та політичні діячі публічно закликали до насильницької зміни конституційного ладу та до захоплення державної влади в Криму. Того ж дня лідер партії "Русский блок" ОСОБА_11 заявив про створення з числа добровольців загонів самооборони.

Вказані загони так званої "Самооборони Криму" спільно із кадровими військовослужбовцями Російської Федерації (як тими, що дислокувались на базі Чорноморського Флоту відповідно до двосторонніх договорів між Україною та Російською Федерацією, так і тими, що незаконно переправились з території Російської Федерації) забезпечили захоплення адміністративних будівель України, блокування українських військових частин та організацію і проведення незаконного "референдуму щодо самовизначення Криму" на території Криму, що в подальшому публічно підтвердило керівництво Росії, включно з президентом ОСОБА_13 ..

У період з кінця лютого 2014 року по початок березня 2014 року підрозділами Збройних сил Російської Федерації було блоковано та захоплено будівлі Верховної Ради Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь, вул. К. Маркса, 18), Ради міністрів Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь, просп. Кірова, 13), будівлі органів державної влади та місцевого самоврядування, приміщення та підрозділи Міністерства внутрішніх справ України, військові об`єкти Збройних Сил України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Військово-морських сил Збройних Сил України.

Президент Російської Федерації, порушуючи як міжнародне право, так і чинну українсько-російську договірно-правову базу, звернувся до Ради Федерації Федеральних зборів Російської Федерації, яка своєю постановою від 01.03.2014, протиправно легалізуючи ці порушення, надала згоду на використання на території України Збройних Сил Російської Федерації. Як наслідок, це призвело до збройного захоплення і воєнної окупації невід`ємної частини України - Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.

06.03.2014 в приміщенні Верховної Ради Автономної Республіки Крим, у порушення ч. 2 ст. 2, ст. 73, п. 2 ч. 1 ст. 85, ст. 132 Конституції України та п. 2 ч. 3 ст. 3,

ст. 6, 18, 27 Закону України "Про всеукраїнський референдум" депутатами Верховної Ради Автономної Республіки Крим прийнято незаконну постанову № 1702-6/14 "О проведени общекрымского референдума" щодо проведення 16.03.2014 так званого "референдуму", на який винесено питання входження Автономної Республіки Крим та м. Севастополя до складу Російської Федерації на правах суб`єкта федерації.

06.03.2014 Севастопольська міська рада на позачерговій сесії прийняла рішення № 7151 з аналогічним змістом.

Відповідно до зазначених постанов, 16.03.2014 проведено незаконний референдум із заздалегідь відомим та підконтрольним Російській Федерації результатом, який у подальшому став формальною підставою для прийняття незаконного рішення про включення до складу Російської Федерації території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя на правах суб`єктів федерації.

17.03.2014 Верховною Радою Автономної Республіки Крим, яка була розпущена Постановою Верховної Ради України, в порушення ч. 2 ст. 2, ст. 73, п. 2 ч. 1 ст. 85, ст. 132, Конституції України, прийнято постанову № 1745-6/14 "О независимости Крыма", згідно з якою на підставі Декларації про незалежність Республіки Крим і міста Севастополя, що прийнята на позачерговому пленарному засіданні Верховної Ради Автономної Республіки Крим, 11.03.2014 на позачерговому пленарному засіданні Севастопольської міської ради 11.03.2014, створено нелегітимне державне утворення "Республика Крым".

18.03.2014 між Російською Федерацією та представниками нелегітимного державного утворення "Республика Крым" підписано договір про входження території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя до складу Російської Федерації.

20.03.2014 Державною Думою Російської Федерації прийнято Федеральний конституційний закон від 21.03.2014 № 6-ФКЗ "О принятии в Российскую Федерацию Республики Крым и образовании в составе Российской Федерации новых субъектов - Республики Крым и города федерального значення Севастополя" (надалі по тексту - Закон № 6-ФКЗ).

Виходячи зі змісту цього закону, Автономна Республіка Крим та м. Севастополь, всупереч Статуту Організації Об`єднаних Націй від 26.06.1945, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією від 01.04.1999, Договору між Україною і Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон від 20.04.2004, були оголошені такими, що увійшли до складу Російської Федерації.

Таким чином, з 20.02.2014 Російська Федерація здійснила окупацію території України - півострова Крим із застосуванням збройних сил, військових підрозділів та парамілітарних утворень та надалі у протиправний спосіб реалізувала незаконний і поспішний механізм створення образу правомірності свого збройного вторгнення й незаконної анексії частини території України.

Факт окупації Автономної Республіки Крим був засуджений як міжнародною спільнотою, так і законодавством України та набув широкого висвітлення в офіційних виданнях та медійному просторі.

Відповідно до заяви Верховної Ради України "Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків", текст якої схвалено постановою Верховної Ради України від 21.04.2015 № 337-VIIІ, збройна агресія Російської Федерації проти України розпочалася 20.02.2014, коли були зафіксовані перші випадки порушення Збройними Силами Російської Федерації всупереч міжнародно-правовим зобов`язанням Російської Федерації порядку перетину державного кордону України в районі Керченської протоки та використання нею своїх військових формувань, дислокованих у Криму.

Конституційний Суд України рішенням № 2-рп/2014 від 16.03.2014 визнав постанову Верховної Ради Автономної Республіки Крим № 1702 6/14 від 06.03.2014 неконституційною.

Рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/2014 від 20.03.2014 описаний вище документ - "Декларація про незалежність Республіки Крим і міста Севастополя" визнано неконституційним.

Відповідно до пунктів "а", "b", "с", "d" ст. 3 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй "Визначення агресії" від 14.12.1974 у застосування Російською Федерацією збройної сили проти України становить злочин збройної агресії та грубо порушує Меморандум про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994 та Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією від 31.05.1997.

Згідно зі ст. 1-3 Конституції України Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканою. Людина, її життя, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014 тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ч. 2 ст. 1 вказаного Закону Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими Російською Федерацією з 20.02.2014.

Вказані обставини також підтверджуються Звітом офісу прокурора міжнародного кримінального суду від 04.12.2017, згідно з яким на тимчасово окупованій території України розпочався та триває збройний конфлікт між Україною та Російською Федерацією, Резолюцією Генеральної Асамблеї Організації об`єднаних Націй про територіальну цілісність України № 68/262, у якій зазначається, що територія України є цілісною та недоторканою, Резолюцією Парламентської асамблеї ради Європи № 2168, відповідно до якої Російська Федерація визнається державою-агресором.

У ч. 1 ст. 1-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014 визначено, що окупаційна адміністрація Російської Федерації - сукупність державних органів і структур Російської Федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб`єктів адміністративних послуг.

Частиною 2 ст. 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Як визначено у Законі України "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях" від 18.01.2018 Російська Федерація чинить злочин агресії проти України та здійснює тимчасову окупацію частини її території за допомогою збройних формувань російської федерації.

24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Президент України видав Указ № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", який затверджено Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", яким в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

У подальшому правовий режим воєнного стану неодноразово строково продовжувався, про що приймалися відповідні Укази Президента України.

З метою реалізації політики окупації та остаточного приєднання тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя до складу Російської Федерації, а також придушення спротиву проукраїнського населення Криму, вищим керівництвом Російської Федерації було прийнято низку власних актів, які у розумінні країни-агресора, становлять собою законодавство (закони, підзаконні нормативні акти), якими незаконно створено так звані судові, правоохоронні органи та органи місцевого самоврядування так званої "Республіки Крим", що стало основоположним фактором творення образу правомірності збройного вторгнення й незаконної анексії частини території України.

Так, 21.08.2014 на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим незаконно утвореним окупаційною владою парламентом прийнято "Закон Республики Крым № 54-ЗРК "Об основах местного самоуправления в Республике Крым", за змістом ст. 26 якого структуру органів місцевого самоврядування складають представницький орган муніципального утворення, голова муніципального утворення, місцева адміністрація (виконавчо-розпорядчий орган муніципального утворення), контрольно-лічильний орган муніципального утворення, інші органи місцевого самоврядування та виборні посадові особи місцевого самоврядування, передбачені статутом муніципального утворення та які володіють власними повноваженнями за рішенням питань місцевого значення. Найменування представницького органу муніципального утворення, голови муніципального утворення, місцевої адміністрації (виконавчо-розпорядчого органу муніципального утворення) закріплюються статутом муніципального утворення.

Згідно з ч. 1 ст. 31 названого "Закону" місцева адміністрація (виконавчо-розпорядчий орган муніципального утворення) наділяється статутом муніципального утворення повноваженнями щодо вирішення питань місцевого значення та повноваженнями для здійснення окремих державних повноважень, переданих органам місцевого самоврядування федеральними законами та законами Республіки Крим.

Відповідно до "п. 3 ч. 1 ст. 29 Устава муниципального образования городской округ Армянск Республики Крым № 19 от 14.11.2014 (Структура органов местного самоуправления)" виконавчо-розпорядчий орган муніципального утворення - це адміністрація міста Армянська Республіки Крим.

Згідно з "ч. 3 ст. 30 Устава муниципального образования городской округ Армянск Республики Крым № 19 от 14.11.2014 (Структура органов местного самоуправления)" адміністрація міста Армянська формується головою адміністрації у відповідності до штатного розкладу в межах коштів, передбачених у місцевому бюджеті на зазначені цілі.

Згідно з "ч. 1 ст. 38 Устава муниципального образования городской округ Армянск Республики Крым № 19 от 14.11.2014 (Структура органов местного самоуправления)" Адміністрація міста Армянська Республіки Крим - це виконавчо-розпорядчий орган муніципального утворення, наділений цим Статутом владними повноваженнями щодо вирішення питань місцевого значення та повноваженнями для здійснення окремих державних повноважень, переданих органам місцевого самоврядування федеральними законами та законами Республіки Крим.

Крім того, згідно з "п. 10 ч. 1 ст. 40 Устава муниципального образования городского округу Армянск Республики Крым № 19 от 14.11.2014 (Структура органов местного самоуправления)" голова адміністрації міста призначає та звільняє з посади заступників голови місцевої адміністрації.

За змістом ч. 1, 2 ст. 90 так званої "Конституции Республики Крым" органи місцевого самоврядування самостійно керують муніципальною власністю, формують, затверджують та виконують місцевий бюджет, встановлюють місцеві податки та збори, здійснюють охорону громадського порядку, а також вирішують інші питання місцевого самоврядування. Органи місцевого самоврядування можуть наділятися законом Республіки Крим, окремими державними повноваженнями з передачею необхідних реалізації матеріальних і фінансових коштів. Реалізація переданих повноважень підконтрольна органам державної влади Республіки Крим.

До часу окупації та подальшої анексії Російською Федерацією території Автономної Республіки Крим місцеве самоврядування здійснювалось органами та посадовими особами, які утворювалися, призначалися на посади в порядку, що був передбачений законодавством України.

Застосовані правові процедури.

Постановою прокурора Автономної Республіки Крим від 07.09.2023 з кримінального провадження № 12023010000000033, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.04.2023 за ч. 5 ст. 111-1 КК України за фактом добровільного зайняття громадянами України, які мешкають на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя посад, пов`язаних з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій у незаконних органах влади на тимчасово окупованій території, виділено кримінальне провадження № 12023010000000103 за фактом зайняття ОСОБА_9 посади "першого заступника голови адміністрації міста Армянська".

На підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 23.10.2023 у справі № 752/20121/23 у кримінальному провадженні проводилось спеціальне досудове розслідування, повідомлення про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, здійснено 29.08.2023 уповноваженим слідчим у кримінальному провадженні, факт ухилення ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності під час досудового розслідування були предметом ретельної оцінки слідчим суддею.

На стадії досудового розслідування вживалися передбачені КПК України заходи щодо виклику ОСОБА_9 і повідомлення про вчинення процесуальних дій, шляхом розміщення відповідних публікацій та повісток про виклик в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та офіційному сайті Офісу Генерального прокурора, а також шляхом вручення процесуальних документів її захиснику.

Обвинувачена ОСОБА_9 зі стадії досудового розслідування забезпечена захисником з числа адвокатів Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у місті Києві.

Обвинувачена ОСОБА_9 на судові виклики не з`являлася, показання суду не надавала. З будь-якими письмовими заявами, клопотаннями до суду не зверталася.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 11.06.2024 закінчено підготовче судове засідання, яке відбувалося за відсутності обвинуваченої ОСОБА_9 .

Процедура заочного судового розгляду не є деталізованою процесуальним законом, не має тривалої історії застосування у судовій практиці, а тому суд виходив із загальних засад кримінального провадження.

До загальних засад кримінального провадження, зокрема, відноситься: законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередність дослідження доказів.

При цьому, зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у ст. 7 КПК України, з урахуванням особливостей, встановлених законом та нормами міжнародного права.

Відповідно до ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 09.10.2024 справа за обвинуваченням ОСОБА_9 визнана такою, що пов`язана з окупацією та постановлено здійснювати спеціальне судове провадження в порядку процедури in absentia на підставі ч. 2 ст. 297-1, п. 20-1 Перехідних положень КПК України, встановлено, що овинувачена є такою, що обізнана про розпочате щодо неї кримінальне провадження, на час інкримінованих їй діянь була громадянкою України, зареєстрована на території Автономної Республіки Крим, тобто на території України, яка згідно з положеннями ст. 3 Закон України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" визнана тимчасово окупованою, внаслідок збройної агресії Російської Федерації, повідомлялася про підозру, а також неодноразово викликалася до слідчого, прокурора у встановлений законом спосіб шляхом публікації повісток про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а також шляхом розміщення інформації на офіційних веб-сайтах Офісу Генерального прокурора; 31.08.2023 установленому законодавством порядку ОСОБА_9 була оголошена у розшук як особа, яка переховується від правоохоронних органів і суду, фігурує в реєстрі "Особи, які переховуються від органів влади"; на стадії досудового розслідування за ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 23.10.2023 у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_9 проводилося спеціальне досудове розслідування.

Відповідно до ч. 3 ст. 323 КПК України судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у ч. 2 ст. 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук.

Згідно з ч. 2 ст. 297-1 КПК України спеціальне досудове розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених, серед іншого, ст. 111-1 КК України, стосовно підозрюваного, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошений у міжнародний розшук.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 297-5 КПК України повістки про виклик підозрюваного у разі здійснення спеціального досудового розслідування надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування та обов`язково публікуються в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора. З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора підозрюваний вважається належним чином ознайомленим з її змістом. Копії процесуальних документів, що підлягають врученню підозрюваному, надсилаються захиснику.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 135 КПК України особа викликається до суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком; здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.

Згідно з ч. 8 ст. 135 КПК України повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з ч. 1, 2, 4-7 цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора. Особа, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

Судовий розгляд проводився за відсутності обвинуваченої ОСОБА_9 , оскільки таке рішення суду ґрунтувалося на положеннях ст. 323, ч. 2 ст. 297-1 КПК України, враховуючи пред`явлене ОСОБА_9 обвинувачення, відомості про її перебування на тимчасово окупованій території України - Автономній Республіці Крим, неодноразові неявки на судові виклики, які були здійснені, відповідно до вимог ч. 8 ст. 135, ст. 297-5 КПК України, шляхом публікації судових викликів (повісток) у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, веб-сайті Голосіївського районного суду міста Києва.

Судом вжито належних заходів та використано всі можливості для того, щоб забезпечити обвинуваченій ОСОБА_9 права, які гарантуються ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, зокрема щодо таких гарантій як: бути терміново і докладно повідомленою мовою, яку розуміє, про характер і підставу пред`явленого обвинувачення; мати достатній час і можливості для підготовки свого захисту і спілкуватися з обраним захисником; бути засудженою у його присутності та захищати себе особисто або за посередництвом обраного захисника; бути повідомленою про це право і мати призначеного захисника безоплатно.

Вказані висновки ґрунтуються і на правовій позиції Європейського суду з прав людини (справа "Колоцца проти Італії" від 12.02.1985 , "Шомоді проти Італії" від 18.05.2004 та ін.), за якою суд при розгляді справи в порядку спеціального судового провадження зобов`язаний обґрунтувати чи були здійсненні всі можливі, передбачені законом заходи, щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя.

Ухилення обвинуваченої від правосуддя суд оцінює як реалізацію невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п. "g" п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), та як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.

Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченої як учасниці кримінального провадження, яке відбувається за її відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченої була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом.

Забезпечення права на захист.

Відповідно до ч. 2 ст. 47 КПК України захисник зобов`язаний прибувати для участі у виконанні процесуальних дій за участю обвинуваченого. У разі неможливості прибути в призначений строк захисник зобов`язаний завчасно повідомити про таку неможливість та її причини суд, а у разі, якщо він призначений органом (установою), уповноваженим законом на надання безоплатної правової допомоги, - також і цей орган (установу).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. ст. 49 КПК України суд зобов`язаний забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні у випадках, якщо відповідно до вимог ст. 52 цього Кодексу участь захисника є обов`язковою, а підозрюваний, обвинувачений не залучив захисника. У цьому провадженні участь захисника є обов`язковою з огляду на положення ч. 1 ст. 52 КПК України, оскільки висунуто обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину.

Стосовно ОСОБА_9 здійснювалось спеціальне досудове розслідування, тому відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 52 КПК України участь захисника у цьому кримінальному провадженні є обов`язковою, але з моменту прийняття відповідного процесуального рішення.

На стадії досудового розслідування, під час підготовчого провадження та проведення подальшого спеціального судового провадження судом у повному обсязі було забезпечено участь захисника в захисті інтересів обвинуваченої.

За весь час перебування кримінального провадження в суді та до виходу суду до нарадчої кімнати 16.03.2026, інформація, яка стосувалася всіх призначених судових засідань, своєчасно публікувалася та була доступною через офіційний веб-сайт суду та публікацій у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження.

Обвинувачена за весь час перебування кримінального провадження в суді була забезпечена захисником з числа професійних адвокатів, який приймав участь в підготовчому провадженні, у дослідженні доказів під час судового розгляду, виступав у дебатах.

За час судового розгляду обвинувачена могла визначитися з провадженням проти неї, та усвідомлюючи, що у неї виник юридичний обов`язок постати перед судом, однак не змінила свою процесуальну поведінку та продовжила подальше ухилення від виконання своїх процесуальних обов`язків.

У свою чергу суд звертає увагу на те, що всі наведені вжиті заходи вказують на те, що обвинувачена була проінформована належним чином про дати слухання справи, а також дотримані її права на належне представництво у суді.

Позиція сторін.

Прокурор в ході судових дебатів висловилася щодо повної доведеності вини обвинуваченої у вчиненні інкримінованого їй злочину, просила визнати обвинувачену ОСОБА_9 винуватою та призначити покарання в межах санкції ч. 5 ст. 111-1 КК України, застосувавши додаткове покарання.

Захисник заявив, що не мав можливості зв`язатися з обвинуваченою та погодити правову позицію захисту, пояснив, що вважає відсутніми докази, які доводять подію та склад кримінального правопорушення за ч. 5 ст. 111-1 КК України, що інкриміновано ОСОБА_9 . Зокрема захисник стверджував, що протоколи огляду веб-ресурсів та інтернет-видань є недостовірними доказами, адже сама інформація, відображена у веб-ресурсах та інтернет-виданнях є недостовірною, прокурор не довів достовірність такої інформації, не представив даних, за яких суд може приймати інформацію, внесену до протоколів огляду як достовірну і такі протоколи мають бути визнані недостовірними доказами. Решта доказів, на які посилався прокурор, є недостатніми для постановлення обвинувального вироку, а тому обвинувачена ОСОБА_9 має бути виправдана.

Фактичні обставини, які суд визнає загально відомими і такими, що не потребуються доказування в межах даного провадження.

Тимчасова окупація з боку Російської Федерації частини території України, яка розпочалася із збройного конфлікту, викликаного російською військовою агресією, починаючи з 19.02.2014, а також наступна анексія, зокрема й території Автономної Республіки Крим, є загальновідомими фактами, які:

- констатовані нормативними, хоча і засудженими з точки зору міжнародного права, актами Російської Федерації, а також "нормативними актами" самопроголошених суб`єктів на території України, зокрема і "Республики Крым", законність яких не визнається державою Україна, проте прийнятих судом до уваги, оскільки вирішується питання про відповідальність за вчинення злочинів, внаслідок яких були прийняті такі акти;

- встановлені національними нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для застосування на території України;

- засуджені міжнародними актами колективного реагування.

Зважаючи на викладене, наведені факти не потребують окремого судового доказування.

Так, постановою Ради Федерації Федеральних Зборів Російської Федерації "Об использовании вооруженных сил РФ на территории Украины" від 01.03.2014 № 48-СФ, надано згоду президента Російської Федерації на використання збройних сил Російської Федерації на території України.

06.03.2014 Верховною Радою Автономної Республіки Крим прийнята постанова "Про проведення загальнокримського референдуму".

Указом Президента України від № 261/2014 від 07.03.2014 дія цієї постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим була зупинена та за рішенням Конституційного суду України № 2-рп/2014 від 14.03.2014 визнана неконституційною.

11.03.2014 постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим прийнята "Декларація", якою Автономна Республіка Крим проголошена "суверенным государством - Республикой Крым".

Указом Президента України від 14.03.2014 № 296/2014 дія цієї Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим була зупинена, а рішенням Конституційного Суду України від 20.03.2014 № 3-рп/2014 визнана неконституційною.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 15.03.2014 № 891-VIIІ Верховна Рада Автономної Республіки Крим була розпущена.

16.03.2014 в умовах воєнної окупації на території Автономної Республіки Крим проведено референдум, а Верховна Рада Автономної Республіки Крим, яка втратила повноваження, в порушення ст. 2, 72, 73, 85, 132 Конституції України та ст. 3, 18, 27 Закону України "Про всеукраїнський референдум" ухвалила незаконні постанови № 1745-6/14 "О независимости Крыма" та № 1748/14 "О правопреемстве Республики Крым".

17.03.2014 представники розпущеної "Верховної Ради Автономної Республіки Крим" прийняли Постанову № 1745-6/14 "Про незалежність Криму", за якою створено нелегітимне державне утворення "Республіка Крим", а також Постанову 1748-6/14 "Про правонаступництво Республіки Крим", за якою вищим органом влади "Республіки Крим" є "Державна рада Республіки Крим".

18.03.2014 представниками "Верховної Ради Автономної Республіки Крим" підписано "Договір" між Російською Федерацією та "Республикой Крым" про прийняття до складу Російської Федерації "Республики Крым" та утворення у складі Російської Федерації нових суб`єктів. Цей "Договір" набрав чинності 21.03.2014.

21.03.2014 прийнято федеральний конституційний закон Російської Федерації № 6-ФКЗ "О принятии в Российскую Федерацию Республики Крым и образовании в составе Российской Федерации новых субъектов - Республики Крым и города федерального значения Севастополя", тобто відбулася анексія Автономної Республіки Крим.

11.04.2014 так звана Державна рада Республіки Крим прийняла "Конституцію Республіки Крим" як суб`єкта Російської Федерації.

У подальшому з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупаційної влади й недопущення відновлення контролю України над цією територією, продовжуючи підривну діяльність проти України, Російська Федерація утворила на анексованій території органи державної влади, місцевого самоврядування. Серед іншого, 21.08.2014 видано так званий "Закон Республики Крым от 21 августа 2014 года № 54-ЗРК "Об основах местного самоуправления в Республике Крым" (Органы местного самоуправления)" було визначено систему органів місцевого самоврядування, визначено порядок їх роботи, повноваження та компетенцію посадових осіб.

15.04.2014 Верховною Радою України прийнято Закон України № 1207-VII "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (надалі - Закон України № 1207-VII), відповідно до якого перебування підрозділів збройних сил Російської Федерації на території України, яке відбулося з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, а також всупереч міжнародно-правовим актам, визнано окупацією частини території суверенної держави Україна, а територію Автономної Республіки Крим, відповідні води, територіальне море України, територію виключної (морської) економічної зони України, а також повітряний простір над цими територіями - тимчасово окупованими територіями України внаслідок збройної агресії з боку Російської Федерації.

27.01.2015 Верховна Рада України Постановою № 129-VIII затвердила звернення до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором", про визнання Російської Федерації державою-агресором.

Крім того, Верховною Радою України 21.04.2015 прийнято Постанову № 337-VIІI "Про заяву Верховної Ради України "Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків", якою констатовано початок такої агресії з боку Російської Федерації на території Автономної Республіки Крим 20.02.2014, яка завершилася воєнною окупацією та подальшою незаконною анексією цієї частини території України.

Резолюцією Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй про територіальну цілісність України від 27.03.2014 № 68/262, проведений в Автономній Республіці Крим 16.03.2014 так званий референдум визнано таким, що не має законної сили і не може бути основою для зміни статусу Автономної Республіки Крим.

Резолюціями Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 19.12.2016 № 71/205, від 19.12.2017 № 72/190, 22.12.2018 № 73/263 "Ситуація з правами людини в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (Україна)", від 17.12.2018 № 73/194 "Проблеми мілітаризації Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, Україна, районів Чорного та Азовського морів" послідовно засуджено тимчасову окупацію з боку Російської Федерації внаслідок військової агресії частини території України - Автономної Республіки Крим, а також підтверджено невизнання її анексії.

Описані Постанови Верховної Ради України, Укази Президента України є нормативно-правовими актами, що становлять частину законодавства України, на підставі якого суд приймає рішенняу справі.

Судом в інтересах цього кримінального провадження ретельно досліджені подані стороною обвинувачення докази з тим, щоб дослідити зв`язок між цими подіями та діями обвинуваченої безпосередньо в контексті висунутого їй обвинувачення.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про заборону пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії Російської Федерації як держави-терориста проти України, символіки воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україну" № 2265-ІХ від 22.05.2022 Російська Федерація є державою-терористом, однією з цілей політичного режиму якої є геноцид Українського народу, фізичне знищення, масові вбивства громадян України, вчинення міжнародних злочинів проти цивільного населення, використання заборонених методів війни, руйнування цивільних об`єктів та об`єктів критичної інфраструктури, штучне створення гуманітарної катастрофи в Україні або окремих її регіонах. Політичний режим Російської Федерації є нацистським за своєю суттю і практикою та ідеологічно наслідує націонал-соціалістичний (нацистський) тоталітарний режим. Пропаганда російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії Російської Федерації як держави-терориста проти України забороняється. Використання символіки воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україну, відповідно до умов, визначених цією статтею, є окремим видом пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії Російської Федерації як держави-терориста проти України.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Винуватість ОСОБА_9 у добровільному зайнятті громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території за вказаних вище обставин доводиться сукупністю досліджених у ході судового розгляду доказів, які узгоджуються між собою і не викликають сумнівів у своїй належності, достовірності та допустимості, а саме:

-обліковою карткою особи на ім`я ОСОБА_9 , що сформована ресурсами Державної міграційної служби України, яка отримана на виконання доручення уповноваженого слідчого за дорученням на проведення слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій від 31.07.2023 і якою стверджується, що ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1, має українське громадянство, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , має зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , отримала паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 ;

-протоколом огляду відомостей загальнодоступної мережі Інтернет від 27.07.2023, відповідно до якого уповноваженим слідчим за участі спеціаліста ОСОБА_14 проводився огляд веб-сторінки "http://armyansk.rk.gov.ru", тобто веб-сайт так званої "Адміністрації міста Армянська, на якому за посиланням "ІНФОРМАЦІЯ_2" містилися відкриті дані про ОСОБА_9 , зокрема, про посаду, яку вона обіймає - перший заступник голови адміністрації міста Армянська, розміщені відомості про її біографію (народилася 30 квітня 1970 у селищі Вєтлужске Шаринського району Костромської області; у 2005 році закінчила Таврійський Національний університет ім. В.І. Вернадського за спеціальністю "фінанси"; у 2014 році закінчила Одеський регіональний інститут державного управління "Національна академія державного Управління при Президенті України" за спеціальністю "державне управління"; з грудня 1989 року по червень 1993 року працювала лаборантом хімічного аналізу санітарної лабораторії КПО "Титан" м. Армянськ; з грудня 1999 року по листопад 2004 року працювала черговою по режиму, касиром Армянського міжрегіонального притулку для неповнолітніх; з січня 2005 по лютий 2005 працювала касиром Армянського відділення Севастопольського філіалу АКБ "Правекс-Банк"; з лютого 2005 року по листопад 2006 року працювала головним казначеєм відділу бухгалтерського обліку та звітності Відділення Державного казначейства у м. Армянську; з грудня 2006 року по грудень 2011 року працювала завідувачкою самостійного сектору бухгалтерського обліку і звітності, заступником начальника відділення - головним бухгалтером Відділення Державного казначейства у м. Армянську Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим; з грудня 2011 року по березень 2014 року працювала заступником начальника Відділення, начальником відділу державних надходжень, витрат та обслуговування розпорядників коштів та інших клієнтів Державної казначейської служби України у м. Армянську Автономної Республіки Крим; з квітня 2014 року по грудень 2014 працювала заступником начальника відділення - начальником відділу бюджетних надходжень, витрат та обслуговування розпорядників коштів та інших клієнтів Відділення Казначейської служби у м. Армянську; з січня 2015 року по березень 2023 року працювала головним казначєєм Відділу № 21 Управління Федерального казначейства у "Республіці Крим"; з березня 2023 року працює першим заступником голови "Адміністрації м. Армянськ Республіки Крим").

Відомостями, зафіксованими у зазначеному протоколі, стверджуються дані про особу ОСОБА_9 та про зайняття нею посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території.

Дані з веб-ресурсів, які оглядалися, було загешовано, заархівовано та збережено, в тому числі на компакт-диску для лазерних систем зчитування;

-протоколом огляду відомостей загальнодоступної мережі Інтернет від 28.07.2023, відповідно до якого уповноваженим слідчим за участі спеціаліста ОСОБА_14 проводився огляд веб-сторінки "http://armyansk.rk.gov.ru", тобто веб-сайт так званої "Адміністрації міста Армянська", на якому за посиланням "ІНФОРМАЦІЯ_8" містилися відкриті дані про зміст документа, який визначає функціональні обов`язки та розподіл функціональних обов`язків між головою незаконного органу влади "Адміністрації міста Армянська Республіки Крим" та його заступниками. Зокрема слідчим та спеціалістом оглянуто та збережено електронний файл, який вміщує документ "Рапределение функциональных обязанностей между главой администрации города Армянска Республикы Крым, заместителями главы администрации города Армянска Республики Крым и руководителей аппарата администрации города Армянска Республики Крым". Зміст документа вказує на те, що голова так званої "Адміністрації міста Армянська Республіки Крим" та його перший заступник та заступники наділяються організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями.

Дані з веб-ресурсів, які оглядалися, було загешовано, заархівовано та збережено, в тому числі на компакт-диску для лазерних систем зчитування;

-протоколом огляду відомостей загальнодоступної мережі Інтернет від 28.07.2023, відповідно до якого уповноваженим слідчим за участі спеціаліста ОСОБА_14 проводився огляд веб-сторінки "http://armyansk.rk.gov.ru", тобто веб-сайт так званої "Адміністрації міста Армянська", на якому за посиланням "ІНФОРМАЦІЯ_9" містилися відкриті дані про ОСОБА_9 як посадову особу так званої "Адміністрації міста Армянська", а саме: про те, що ОСОБА_9 є першим заступником голови адміністрації, використовує телефон НОМЕР_4 , проводить прийом громадян по вівторках з 15-ї до 17-ї години та здійснює наступні повноваження: забезпечує реалізацію повноважень адміністрації міста Армянськ у сфері економіки, фінансів, бюджету, інвестиційної та інноваційної діяльності, промисловості, конкурентної політики, розвитку курорту і туризму, охорони праці, громадського харчування, торгівлі, побутового обслуговування підприємництва; забезпечує реалізацію державної цінової, бюджетної політики на території міського округу Армянськ; організовує вирішення питань зовнішньоекономічної діяльності, встановлення міжрегіонального співробітництва, проведення закупівель товарів, послуг, робіт; здійснює координацію інвестиційної діяльності на території міського округу Армянськ, просування, залучення інвестицій території муніципального утворення міського округу Армянськ; організовує розробки розгляду та винесення і затвердження проєкту міського бюджету; організовує виконання міського бюджету, підготовку річного звіту про його виконання, щоквартальних відомостей про хід його виконання.

Дані з веб-ресурсів, які оглядалися, було загешовано, заархівовано та збережено, в тому числі на компакт диску для лазерних систем зчитування;

-висновком експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 14.08.2023 № 21309/23-35, відповідно до якого у фотозображенні файлу "Screenshot - 8.png" (наявне зображення особи жіночої статі, скопійоване у цифровому форматі слідчим 27.07.2023 при огляді веб-сторінки "http://armyansk.rk.gov.ru" за посиланням " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", тобто наявні дані з веб-ресурсу так званої "Адміністрації міста Армянська Республіки Крим") та у зображенні особи, наданому в якості порівняльного зразка - зображенні з особової картки Державної міграційної служби України на ім`я ОСОБА_9 , зображена одна й та сама особа, а саме: ОСОБА_9 ;

-протоколом огляду відомостей загальнодоступної мережі Інтернет від 03.08.2023, відповідно до якого на виконання доручення уповноваженого слідчого оперативним працівником Служби Безпеки України за участі спеціаліста ОСОБА_14 проводився огляд веб-сторінки "http://armyansk.rk.gov.ru", тобто веб-сайт так званої "Адміністрації міста Армянська", на якому за посиланням "ІНФОРМАЦІЯ_10" містилися відкриті дані про зміст документа, який затверджує акт незаконно створеного органу місцевої влади, а саме: рішення VII сесії І скликання так званої Армянської міської ради № 55 від 23.12.2014 "Об утверджении Положения об администрации города Армянска Республики Крым", яким визначено функціональні обов`язки та розподіл функціональних обов`язків між головою незаконного органу влади "Адміністрації міста Армянська Республіки Крим" та його заступниками. Цей документ було збережено як електронний файл. Зміст документа вказує на те, що голова так званої "Адміністрації міста Армянська Республіки Крим" та його перший заступник та заступники наділяються організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями.

Також у ході огляду вищевказаного сайту було здійснено перехід за посиланням "ІНФОРМАЦІЯ_11" та оглянуто відкриті дані щодо осіб, які обіймають посади у так званій "Адміністрації міста Армянська Республіки Крим", зокрема відомості про ОСОБА_9 як посадову особу - першого заступника голови адміністрації міста Армянська.

Далі здійснено перехід за посиланням "ІНФОРМАЦІЯ_12" та оглянуто сторінку, присвячену ОСОБА_9 , де наявні відомості про призначення у грудні 2023 року на посаду першого заступника голови адміністрації міста Армянська, розміщено її біографічні дані та відомості про трудову діяльність, нагороди. Зокрема на вказаній веб-сторінці відображено, що ОСОБА_9 є першим заступником голови адміністрації, використовує телефон НОМЕР_4 , проводить прийом громадян по вівторках з 15-ї до 17-ї години та здійснює наступні повноваження: забезпечує реалізацію повноважень адміністрації міста Армянськ у сфері економіки, фінансів, бюджету, інвестиційної та інноваційної діяльності, промисловості, конкурентної політики, розвитку курорту і туризму, охорони праці, громадського харчування, торгівлі, побутового обслуговування підприємництва; забезпечує реалізацію державної цінової, бюджетної політики на території міського округу Армянськ; організовує вирішення питань зовнішньоекономічної діяльності, встановлення міжрегіонального співробітництва, проведення закупівель товарів, послуг, робіт; здійснює координацію інвестиційної діяльності на території міського округу Армянськ, просування, залучення інвестицій території муніципального утворення міського округу Армянськ; організовує розробки розгляду та винесення і затвердження проєкту міського бюджету; організовує виконання міського бюджету, підготовку річного звіту про його виконання, щоквартальних відомостей про хід його виконання.

Зазначеним протоколом огляду відомостей загальнодоступної мережі Інтернет від 03.08.2023 також проведено вивчення змісту веб-сайту "Муниципальное образование городской округ Армянск" за посиланням " http://armgov.ru ", де здійснено перехід за посиланням "Администрация города Армянска - Структура администрации - Первый заместитель "главы администрации". В ході огляду вивчено інформацію щодо функціональних обов`язків першого заступника голови адміністрації міста Армянська - ОСОБА_9 , а також здійснено архівацію та збереження даних, шляхом гешування.

Крім того, під час проведеної слідчої (процесуальної) дії здійснено вхід на сайт "http://armyansk.rs.gov.ru/", де наявне розпорядження Голови так званої "Адміністрації міста Армянськ Республіки Крим" ОСОБА_15 від 27.02.2022 № 54 "О распределении функциональных обязанностей 2020", перехід за посиланням "ІНФОРМАЦІЯ_13", і, таким чином встановлено функціональні обов`язки ОСОБА_9 , законодавчу базу, якою вона керується при виконанні посадових обов`язків першого заступника голови так званої "Адміністрації міста Армянськ Республіки Крим".

Цим самим протоколом огляду задокументовано здійснення пошукового запиту в пошуковій системі "Google" за критерієм пошуку " ОСОБА_9 первый заместитель главы администрации города Армянск" і, після відображення результатів пошуку, здійснено перехід на вкладку з назвою "В Красноперекопском районе состоялась встреча с…" та зафіксовано, що за url-адресою " ІНФОРМАЦІЯ_4 " розміщена офіційна сторінка інформаційного порталу " Лента новостей Крыма ", де розміщено інформацію про те, що у залі адміністрації Красноперекопського району відбулася робоча зустріч працівників прокуратури, уповноваженого з прав підприємців, органів місцевого самоврядування з представниками бізнес-спільноти щодо стану законності у сфері захисту прав підприємців на території міст: Армянська та Красноперекопська, муніципальних районів: Красноперекопського та Первомайського. У робочій зустрічі прийняла участь перший заступник голови адміністрації міста Армянськ ОСОБА_9 .

Отримані в результаті слідчої (процесуальної) дії заархівовано та збережено шляхом гешування;

-протоколом огляду загальнодоступних сервісів мережі Інтернет від 03.08.2023, відповідно до якого на виконання доручення уповноваженого слідчого оперативним працівником Служби Безпеки України за участі спеціаліста ОСОБА_14 з метою виявлення інформації, яка міститься у відкритих джерелах мережі Інтернет, з використанням веб-браузера "Google Chrome" було здійснено вхід до облікового запису соціальної мережі "Одноклассники", знайдено інтернет сторінку користувача ОСОБА_9 , яка має назву " ОСОБА_9 " та за електронним посиланням " ІНФОРМАЦІЯ_6 " виявлено відомості про ОСОБА_9 , зокрема дані по те, що вона проживає у м. Армянську, оглянуто фото світлини з її зображенням. За наслідками дослідження профілю ОСОБА_9 у соціальній мережі "Одноклассники", встановлено, що вона підписана на групу "ІНФОРМАЦІЯ_14", "ІНФОРМАЦІЯ_15".

Отримані в результаті слідчої (процесуальної) дії заархівовано та збережено шляхом гешування;

-даними Комісії при Президентові України з питань громадянства, наданими у листі від 16.08.2023 № 48-01/922 за запит уповноваженого слідчого у кримінальному провадження про те, що матеріали стосовно припинення громадянства України щодо ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (за поданою нею заявою або внаслідок втрати громадянства) не надходили. Зазначені дані дають підставу обґрунтовано стверджувати, що ОСОБА_9 продовжує перебувати у правовому статусі громадянки України;

-даними оперативно-розшукової справи № 6768/2023, що заведена Головним управлінням Національної поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, з яких слідує, що ОСОБА_9 не перетинала Державний кордон України та адміністративну межу з непідконтрольними територіями.

Розглядаючи це кримінальне провадження, суд зауважує, що за відсутності можливості у сторони обвинувачення витребувати у Російської Федерації належним чином засвідчені акти індивідуальної дії щодо призначення ОСОБА_9 на посаду, яку вона обійняла у березні 2023 року у незаконно створеному на тимчасово окупованій території України органі "Адміністрації міста Армянськ Республіки Крим", що обумовлено розірванням договору про правову допомогу між Україною та Російською Федерацією, відомості, які здобуті за наслідками дослідження витягів з інтернет-ресурсів, слід визнати належними, допустимими і достовірними доказами, адже вони містять у собі фактичні дані, які вказують на те, що ОСОБА_9 , маючи українське громадянство, у березні 2023 року добровільно посіла посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій у незаконному органі влади, що створений на тимчасово окупованій території України. Ці фактичні дані здобуті законним шляхом та у спосіб, що відповідає чинному законодавству. Так, огляд інтернет видань, веб-сайтів здійснено уповноваженими посадовими особами (особисто слідчим та оперативним працівником на виконання доручення слідчого за участі спеціаліста, який має належний фах та освіту (у сфері радіотехніки, електронних систем). При огляді веб-ресурсів оглядалися і вивчалися дані, які містилися у відкритих джерелах, тобто які є доступними для широкого загалу та не є закритими, обмеженими у перегляді.

Дані, які становили собою значення для кримінального провадження, були належно зафіксовані у спосіб виготовлення скріншоту екрану, архівації даних, гешування файлів із використанням програми RapidCRC Unicode, збереження списку геш-кодів, файлів на резервний носій.

Протоколи огляду представлені суду в оригіналах та містять опис змісту Інтернет сторінок, які оглядалися.

Дані, внесені до протоколів огляду, здобуті без порушення прав і свобод людини, адже, як вказувалося вище, отримані з відкритих джерел.

Дані, які представила суду сторона обвинувачення в описаних вище протоколах огляду, оцінюються судом як такі, що відповідають фактичним обставинами справи та такі, що придатні для підтвердження відомостей, які наведені в обвинувальному акті, вони не викривлюють факти, не є суперечливими і, в той же час, узгоджуються між собою.

Під час огляду інтернет ресурсів оглядалися, переважно, сайти, які мають доменне імя "gov". За загальною світовою практикою упорядкування веб простору доменне ім`я "gov" належить виключно державним органам, установам, організаціям, структурам, о та, зазвичай, відображають їх назву та/або відповідають їх скороченому найменуванню.

Як слідує з посилань, наведених у протоколах огляду, даних на компакт дисках, даних, що відкриваються по сформованим QR-кодам, під час огляду Інтернет ресурсів на стадії досудового розслідування вивчалися дані сайтів, доменні імена яких відповідали назві чи скороченій назві установ, про які йдеться, як-то так "http://armyansk.rs.gov.ru/", що відповідає назві незаконно створеного органу влади - так званої "Адміністрації міста Армянськ Республіки Крим".

Відповідно до ст. 84 КПК України доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставини, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Згідно зі ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

У ст. 94 КПК України унормовано що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Зважаючи на викладене, клопотання захисника про визнання недостовірними протоколів огляду Інтернет видань та веб-ресурсів, проголошене під час судових дебатів, відхиляється судом як безпідставне.

Відомості про те, що ОСОБА_9 здійснила виїзд з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим суду не подані.

Надання прокурором певних документів, що стосуються повноважень посадових осіб на здійснення досудового розслідування, процесуальних рішень та ін. пояснюється тим, що кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_9 є виділеним з іншого кримінального провадження, а тому частково сформовано шляхом копіювання його матеріалів з іншого кримінального провадження, що достеменно з`ясовано під час судового розгляду.

На переконання суду таке оформлення не змінює зміст доказів.

Всі перелічені джерела інформації суд оцінює за правилами документа в порядку ст. 99 КПК України, а відомості, що вони містять, визнає належними та допустимими.

Враховуючи узгодженість між собою описаних вище доказів за змістом, їх єдність та взаємозв`язок за часом та характером подій, суд визнає наведені та проаналізовані вище задокументовані дані про зайняття ОСОБА_9 посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих функцій у незаконному органі влади, що створений на тимчасово окупованій території, достовірними доказами обвинувачення, а тому покладає їх в основу цього вироку.

Інші подані стороною обвинувачення та досліджені судом документи доказового значення в межах цього провадження не мають. Постанови про визначення підслідності, групи слідчих й прокурорів, про зупинення та відновлення досудового розслідування, оголошення у розшук, продовження строків досудового розслідування тощо містять дані, які доводять належну правову процедуру у цьому провадженні.

Окремої уваги з огляду на особливості цього кримінального провадження потребує правова оцінка питання громадянства ОСОБА_9 та фактів з цього приводу.

Відповідно до ст. 4 Конституції України в Україні існує єдине громадянство.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про громадянство України" від № 2235-ІІІ 18.01.2001, який визначає підстави і порядок набуття та припинення громадянства України, законодавство у цій сфері ґрунтується на принципах: єдиного громадянства, якщо громадянин України набув громадянство іншої держави, то у правових відносинах з Україною визнається лише громадянином України; неможливості позбавлення громадянина України громадянства України; визнання права громадянина України на зміну громадянства; збереження громадянства України незалежно від місця проживання.

За приписами ст. 17-19 названого Закону громадянство України припиняється внаслідок виходу з громадянства України за клопотанням громадянина України та втрати громадянства України внаслідок добровільного набуття повнолітнім громадянином України громадянства іншої держави. При цьому, вихід з громадянства України допускається, якщо особа набула громадянство іншої держави або отримала документ, виданий уповноваженими органами іншої держави, про те, що громадянин України набуде її громадянство, якщо вийде з громадянства України, і не допускається, якщо особі в Україні повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Добровільним набуттям громадянства іншої держави вважаються всі випадки, коли громадянин України для набуття громадянства іншої держави повинен був звертатися із заявою чи клопотанням про таке набуття відповідно до порядку, встановленого національним законодавством держави, громадянство якої набуто. Датою припинення громадянства України у всіх випадках є дата видання відповідного Указу Президента України (ст. 18, 19 Закону України "Про громадянство України").

Громадянин України, який подав заяву про вихід з громадянства України або щодо якого оформляється втрата громадянства, до видання указу Президента України про припинення громадянства України користується всіма правами і несе всі обов`язки громадянина України (ст. 20 Закону України "Про громадянство України".

Згідно з ч. 4 ст. 5 Закону № 1207-VІІ примусове автоматичне набуття громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території, громадянства Російської Федерації не визнається Україною і не є підставою для втрати громадянства України.

За змістом ст. 4 закону № 6-ФКЗ від 21.03.2014 з дня прийняття "Республики Крым" до складу Російської Федерації, тобто з 21.03.2014, автоматично визнавалося громадянство Російської Федерації у всіх громадян України, які постійно проживали на території Автономної Республіки Крим. За ними також залишалося право протягом одного місяця заявити про своє бажання зберегти громадянство України.

Відомостей про те, що ОСОБА_9 відмовилася від громадянства України у передбаченому законодавством порядку, суду не подано.

Таким чином, враховуючи приписи ст. 4 Конституції України, ст. 2, 17-20 Закону України "Про громадянство України", ч. 4 ст. 5 Закону № 1207-VІІ, дотримуючись проголошеного в Україні визнання права громадянина України на зміну громадянства у встановленому порядку, ОСОБА_9 по цей час залишається громадянкою України, незалежно від місця її проживання.

Примусове автоматичне набуття громадянином України, який проживає на тимчасово окупованій території, громадянства Російської Федерації, не визнається Україною, а тому не може бути підставою для втрати особою громадянства України.

Окрім того, набуття обвинуваченою громадянства Російської Федерації, не впливає на зміст її правових відносин з Україною, за якими вона визнається лише громадянкою України.

У складі кримінального правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_9 визнається винуватою, важливим для кваліфікації є місце його вчинення - тимчасово окупована територія України.

Під час судового розгляду не встановлено жодних фактів, які б свідчили, що обвинувачена діяла під фізичним чи психічним примусом з боку осіб, які представляли іноземну державу - Російську Федерацію.

У кримінальному праві добровільним вважається діяння, яке вчинено при можливості вибрати декілька варіантів поведінки, з урахуванням сукупності обставин, які можуть виключати кримінальну протиправність за приписами ст. 39, 40 КК України, однак яких суд у цьому кримінальному провадженні не встановив.

Організаційно-розпорядчі обов`язки - це обов`язки зі здійснення керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності.

Адміністративно-господарські обов`язки - це обов`язки з управління чи розпорядження державним, колективним або приватним майном.

Відповідно до чинного законодавства України, заняття посади в органах влади слід розглядати як у контексті проведення підготовчих дій щодо призначення певної особи на посаду, так і в контексті виникнення такого юридичного факту, як призначення особи на певну посаду з офіційним оформленням трудових відносин.

Установлені судом фактичні обставини цього кримінального провадження свідчать про те, що ОСОБА_9 виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, і це кримінальне правопорушення було закінченим з моменту зайняття нею посади, факт якого доведено як змістом досліджених судом документів, в тому числі електронних, так і тим, що обвинувачена фактично взялася за виконання трудових обов`язків з метою забезпечення функціонування незаконного створеного органу влади на тимчасово окупованій території. Відомостей, які б свідчили про те, що ці дії обвинувачена виконала не добровільно, зокрема під психічним чи фізичним примусом або внаслідок крайньої необхідності, з матеріалів кримінального провадження не вбачається.

Таким чином, суд вважає, що вина обвинуваченої ОСОБА_9 в інкримінованому їй злочині, кваліфікація її дій, доведена поза розумним сумнівом у повному обсязі.

Отже, дослідивши всі обставини кримінального провадження, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, проаналізувавши чинне законодавство України, нормативно-правові акти Російської Федерації, норми міжнародного гуманітарного права, суд дійшов висновку про наявність події та складу кримінального правопорушення та винуватість обвинуваченої .

Підстав для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд не вбачає.

Призначення покарання.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченій, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його суспільну небезпеку в умовах повномасштабного вторгнення та ведення війни Російської Федерації проти України, суть кримінально-карного діяння, який посягає на захист життєво важливих інтересів суспільства та держави, на її суверенітет, територіальну цілісність, недоторканість та обороноздатність, а також на суспільні відносини, які забезпечують саме існування України як суверенної, незалежної, демократичної і правової держави. Також приймається до уваги особа винної, яка раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, на обліку у лікарів-нарколога та психіатра не перебуває, вік, соціальна активність, а також характер, мотиви, обставини вчиненого злочину, відсутність обставини, які пом`якшують покарання.

У контексті тяжкості вчиненого обвинуваченою злочину, судом до уваги береться й загальна обстановка на території Автономної Республіки Крим, в якій вимушено опинилися громадяни України внаслідок збройної агресії з боку Російської Федерації, швидкоплинність за якої відбулася повна окупація цієї території України та подальша незаконна анексія іноземною державою.

Обставин, які обтяжують покарання за ст. 67 КК України в обвинувальному акті не зазначено, судом не встановлено.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

З огляду на викладене, відповідно до вимог ст. 65 КК України щодо законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченій покарання у виді позбавлення волі у межах санкції частини статті кримінального закону, за якою ОСОБА_9 визнається винуватою.

За змістом приписів ч. 2 ст. 59 КК України конфіскація майна, як додатковий вид покарання, встановлюється не тільки за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також і за злочини проти основ національної безпеки України незалежно від ступеня їх тяжкості.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_9 злочину, його суть, кваліфікацію, а також дані про особу обвинуваченої, яка тривалий час працювала в органах Державного казначейства України, мала і має українське громадянство, була посадовою особою за законодавством України, проте після анексії частини території України - Автономної Республіки Крим, працевлаштувалася у незаконному органі влади, де отримує заробітну плату, приймає участь в публічних заходах, суд вважає доцільним призначити обвинуваченій додаткове покарання у виді конфіскації всього належного їй майна та позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах державної влади та місцевого самоврядування.

Призначаючи покарання, суд не вбачає підстав для застосування до обвинуваченої положень ст. 69 КК України та враховує при цьому, що метою покарання має стати перевиховання та виправлення, попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Потерпілі у кримінальному провадженні відсутні.

Майнова шкода кримінальним правопорушенням не заподіяна.

Цивільний позов не заявлено.

Наявність речових доказів не встановлена.

Питання запобіжного заходу після надходження обвинувального акта до суду не вирішувалися, відповідних клопотань не надходило.

У порядку ст. 124 КПК України на обвинувачену покладаються документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експерта, що складаються з вартості проведеного дослідження.

Керуючись ст. 297-1, 323, 368-371, 373-374, 376, 394, 395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

1.ОСОБА_9 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах державної влади та місцевого самоврядування на строк 12 (дванадцять) років з конфіскацією всього належного їй майна.

2.Строк відбування покарання, призначеного ОСОБА_9 , рахувати з дня її фактичного затримання під час приведення вироку до виконання.

3.Строк додаткового покарання, призначеного ОСОБА_9 у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах державної влади та місцевого самоврядування рахувати з моменту відбуття основного покарання.

4.Стягнути зі ОСОБА_9 процесуальні витрати на залучення експерта, що складаються з вартості проведеного експертного дослідження за висновком від 14.08.2023 № 21309/23-35 в сумі 4 779 (чотири тисячі сімсот сімдесят дев`ять) грн 60 коп.

Копія вироку, яка підлягає врученню обвинуваченій, вручається захиснику, а інформація про вирок суду опубліковується у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями ст. 297-5 КПК України та на офіційному веб-сайті суду.

На вирок може бути подана апеляційна скарга протягом 30 (тридцяти) днів з дня проголошення до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд міста Києва з урахуванням обмежень.

Якщо апеляційну скаргу подано обвинуваченим, щодо якого судом ухвалено вирок за результатами спеціального судового провадження, суд поновлює строк за умови надання обвинуваченим підтвердження наявності поважних причин, передбачених ст. 138 КПК України, та надсилає апеляційну скаргу разом із матеріалами кримінального провадження до суду апеляційної інстанції, з дотриманням правил, передбачених ст. 399 КПК України.

Вирок може бути оскаржено протягом 30 днів з дня проголошення до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд міста Києва.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1