Рішення від 18 березня 2026 р. у справі №546/1161/25 — Решетилівський районний суд Полтавської області

єдиний унікальний номер справи 546/1161/25

номер провадження 2/546/133/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2026 року м. Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Зіненка Ю.В., за участі секретаря судового засідання Гудзенко С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

У листопаді 2025 року до Решетилівського районного суду Полтавської області надійшла вищевказана позовна заява, вимоги якої обґрунтовані тим, що між відповідачкою та ТОВ «Слон Кредит» 27 листопада 2023 року було укладено договір про надання споживчого кредиту № 1315572 (далі – Договір). Договір підписано електронним підписом позичальника. Умовами Договору були передбачені наступні умови кредитування: сума кредиту – 15000,00 грн, знижена процентна ставка – 0,625%, стандартна процентна ставка – 2,5%, строком кредитування – 359 днів. Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачці кредит на платіжну картку № НОМЕР_1 відповідно до умов укладеного Договору.

27 червня 2025 року між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» було укладено договір факторингу № 27062025, згідно з умовами якого позивач отримав право грошової вимоги, зокрема до відповідачки за Договором.

ОСОБА_1 не виконувала належним чином умови Договору, у зв`язку з чим у відповідачки виникла заборгованість в сумі 125624,88 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту – 14999,98 грн та процентами – 110624,90 грн.

Посилаючись на вищезазначені обставини, представник позивача просить стягнути з відповідачки заборгованість, оскільки ОСОБА_1 своє зобов`язання за договором не виконала. Також представник позивача просив стягнути з відповідачки судові витрати у виді судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою судді від 28 листопада 2025 року у справі відкрите спрощене позовне провадження, призначене судове засідання на 29 грудня 2025 року та зобов`язано АТ КБ «Приватбанк» надати інформацію. 29 грудня 2025 року за клопотанням представника відповідачки – Голуба В.В. судове засідання було відкладене на 26 січня 2026 року.

26 січня 2026 року ухвалами суду постановлено відмовити у задоволенні клопотання представника відповідачки про продовження строку для подання відзиву та клопотання про витребування доказів, у зв`язку з чим судове засідання було відкладене на 24 лютого 2026 року.

Представник відповідачки – ОСОБА_2 у судове засідання 24 лютого 2026 року не з`явився, надіслав до суду заяву про врахування при винесенні рішення висновків Конституційного Суду України, Верховного Суду, у якій посилався на те, що відповідач ставить під сумнів надані позивачем копії документів щодо їх відповідності оригіналам. Крім того посилався на висновки Конституційного Суду України, викладені у рішенні від 11.07.2013 №7-рп/2013, згідно з яким умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

У пункті 3.4 рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 №15-рп/2011 зазначено, що особливості регулювання відносин за договором споживчого кредиту встановлені, зокрема, Законом України «Про захист прав споживачів», дія якого поширюється на правовідносини між кредитором і позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно- правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Висновки судів щодо порядку укладення електронного правочину.

Представник відповідачки зазначав, що порядок укладання Договору №13155 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» від 27.11.2023 суперечить чинному законодавству, а тому він є нікчемним. Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами (постанова Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц).

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17 роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони.

Також представник відповідачки посилався на постанову Верховного Суду від 29 травня 2024 року у справі №545/1750/21, згідно з яким укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Висновки судів щодо доведення факту передачі коштів.

Представник відповідачки звертав увагу на постанову Верховного Суду від 18.03.2019 у справі №751/861/17, у якій зазначено, що сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Висновки судів щодо обов`язку дослідження оригіналів електронних доказів.

Представник відповідачки посилався на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №922/51/20, від 14.12.2021 у справі №910/17662/19, у яких вказано, що суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу.

У постанові Верховного Суду від 15.07.2022 у справі №914/1003/21 указано, що Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу.

Правові висновки щодо необхідності дослідження оригіналу та самостійної перевірки судом наявності на оригіналу електронного документа електронних цифрових підписів викладені у поставові Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі №755/1549/22.

У постанові Верховного Суду від 04 лютого 2026 року у справі №758/14925/23 суд зробив такі висновки: можливість перевірки судом достовірності, цілісності і незмінюваності електронного документа, залежить перш за все від виду підпису, за допомогою якого він підписаний. Достовірність, цілісність і незмінність електронного документа з електронним або удосконаленим підписом суд перевіряє через спеціальні програмні засоби або з використанням спеціальних онлайн-сервісів.

Посилаючись на положення частини четвертої статті 263 ЦПК України, представник відповідачки просив при винесенні рішення у даній справі врахувати постанови Верховного Суду та відмовити у позовних вимогах у повному обсязі (а. с. 166 – 172).

Ухвалою суду від 24 лютого 2026 року було витребувано у позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» інформацію:

чи направлявся примірник Договору №1315572 про нaдaння cпoживчoгo кредиту по продукту «Комфортний» від 27.11.2023 з додатками до нього відповідачці ОСОБА_1 на зазначену нею електронну адресу або на її акаунт у інформаційно-комунікаційній системі позивача;

якщо так, то в якому вигляді він відправлявся (прикріплений файл, посилання на веб-сторінку тощо);

чи існує технічна можливість внести зміни до примірника електронного договору після його укладення і направлення відповідачці в односторонньому порядку без її згоди.

Крім того було витребувано у позивача за наявності технічної можливості оригінал електронного кредитного договору з додатками до нього, який містить з електронним підписом відповідачки ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора.

Судове засідання було відкладено на 19 березня 2026 року.

У судове засідання 19 березня 2026 року представник позивача не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином (а. с. 178, 179), у позовній заяві представник позивача – Столітній Михайло Миколайович просив розглядати справу без участі їх представника, проти заочного розгляду справи не заперечує (а. с. 2-15).

Відповідачка ОСОБА_1 та її представник Голуб В.В. у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином (а. с. 181,182), у заяві від 24.02.2026 просили судове засідання проводити за їх відсутності.

У зв`язку з вищевикладеним суд вирішив проводити судове засідання, ураховуючи положення частини другої статті 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, та давши їм належну оцінку, доходить наступних висновків.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Із наявних у матеріалах справи копій документів вбачається наступне.

27 листопада 2023 року між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір № 1315572 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» (далі – Договір) (а.с. 77-81). Вказаний договір було підписано відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора – Т861.

Відповідно до пункту 1.1. Договору укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІКС Товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через Веб-сайт. Електронна ідентифікація споживача здійснюється при вході споживача в особистий кабінет, шляхом перевірки товариством правильності введення електронних даних, направлених товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході. При цьому, споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Веб-сайту /ІКС товариства.

Згідно з пунктом 1.2. Договору товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Відповідно до пунктів 1.3., 1.4. Договору сума кредиту складає 15000,00 грн, строк кредиту 360 днів. Стандартна процентна ставка становить 2,50% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4. цього Договору (пункт 1.5. Договору).

Згідно з пунктом 2.1. Договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

Договір набирає чинності з моменту його підписання електронними підписами сторін та діє протягом строк, вказаного у п. 1.4. договору (включно), а у випадку, якщо після закінчення вказаного строку за договором будуть наявні невиконані грошові зобов`язання, договір продовжує діяти до повного виконання споживачем зобов`язань за ним (пункт 9.2. Договору).

Також 27 листопада 2023 року ОСОБА_1 підписала електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора – С833 Паспорт споживчого кредиту та електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора – Т861 Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, які містять, зокрема умови про надання коштів у позику та їх повернення (звор. а.с. 21, а.с. 83-84).

Також до позову були додані копії: Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», Офіційних правил програми лояльності ТОВ «Слон Кредит», Публічної пропозиції ТОВ «Слон Кредит» на укладення договору про використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів (а.с. 34-46, 47-49, 50-51), які не містять підпису відповідачки.

Відповідно до листа ТОВ «ПЕЙТЕК» 27 листопада 2023 року від ТОВ «Слон Кредит» на картку № НОМЕР_1 були перераховані грошові кошти в сумі 15000,00 грн (а.с. 91).

На виконання ухвали суду 29 грудня 2025 року до суду надійшов лист від АТ КБ «ПриватБанк», в якому зазначено, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) в банку емітовано картку № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ) та по вказаному рахунку було зарахування коштів 27 листопада 2023 року в сумі 15000,00 грн (а.с. 119).

Згідно з розрахунком заборгованості, складеним ТОВ «Слон Кредит», станом на 25 липня 2025 року у ОСОБА_1 за кредитним договором № 1315572 від 27 листопада 2023 року виникла заборгованість в сумі 125624,88 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту – 14999,98 грн та процентами – 110624,90 грн (а.с. 87).

27 червня 2025 року між ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» та ТОВ «Слон Кредит» укладено договір факторингу № 27062025 (а.с. 63-71).

Право вимоги – права грошової вимоги щодо погашення (стягнення) заборгованостей з боржників, які виникли на підставі кредитних договорів (розділ «Визначення термінів» Договору № 27062025).

Згідно з пунктом 1.1. Договору № 27062025 за цим договором Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб – Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно Додатку №1 та є невід`ємною частиною Договору.

Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно Додатку № 2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників – підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору (п. 1.2. Договору № 27062025).

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 27062025 ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» отримало право грошової вимоги, зокрема до ОСОБА_1 за договором № 1315572 (а.с. 89-90).

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (стаття 1077 ЦК України).

Статтею 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

На відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів, поширюється дія Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Відповідно до статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Якщо автором створюються ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу. Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред`явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Електронна копія електронного документа засвідчується у порядку, встановленому законом. Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.

У частинах першій та другій статті 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

У пункті 1 частини першої статті 1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» зазначено, що автентифікація - це електронний процес, що дає змогу підтвердити електронну ідентифікацію фізичної, юридичної особи, інформаційної або інформаційно-комунікаційної системи та/або походження та цілісність електронних даних.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21 (провадження № 12-8гс23) зауважувала, що процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України).

Аналогічні процесуальні положення закріплені у пункті 1 частини другої статті 76 ЦПК України та частині третій статті 100 ЦПК України.

Подання електронного доказу в паперовій копії саме собою не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу у випадку, якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу (див.: постанови Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20, від 15 липня 2022 року у справі № 914/1003/21).

У постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 травня 2025 року у справі № 199/9897/22 викладено висновок: «Наказ про передання земельної ділянки у власність, внесений до електронної системи (Електронний документообіг), існує як електронний документ, має юридичну силу оригіналу, якщо він оформлений відповідно до вимог чинного законодавства. Електронний документ, створений з дотриманням вимог законодавства, має таку ж юридичну силу, як і документ на паперовому носії. У разі виявлення розбіжностей між відомостями на електронних та паперових носіях пріоритет мають відомості на паперових носіях. Оцінка електронного доказу здійснюється судом на загальних підставах, передбачених статтею 89 ЦПК України».

Згідно з частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частиною сьомою статті 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 8 частини третьої статті 175 ЦПК України передбачено, що позовна заява повинна містити: перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Згідно з частиною п`ятою статті 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Відповідно до частин першої, другої, четвертої - шостої статті 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Згідно із частиною першою статті 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

При цьому, згідно із частиною третьою статті 100 ЦПК України учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Водночас частиною п`ятою цієї статті передбачено, якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Отже, якщо до суду подано копію електронного доказу, це саме по собі не означає неприйнятність такого доказу як такого. Лише якщо в учасника справи або в суду виникне сумнів щодо цього доказу, то суд може витребувати в учасника справи, який надав таку копію, оригінал електронного документа.

Про це зазначив Верховний Суд у постанові від 04 лютого 2026 року у справі № 758/14925/23.

У цій же постанові зазначено: «якщо до суду не було надано примірників електронного кредитного договору з підписом за допомогою КЕП чи УЕП (електронний документ підписано за допомогою будь-якого іншого електронного підпису), то суд має здійснити окремі процесуальні дії, спрямовані на перевірку цілісності та незмінюваності даних, які в ньому містяться та з`ясувати: (а) чи направлявся примірник електронного кредитного договору відповідачу на визначену ним електронну адресу або на його акаунт у цій же інформаційно-комунікаційній системі; (б) якщо так, то в якому вигляді він відправлявся (прикріплений файл, посилання на веб-сторінку тощо); (в) чи існує технічна можливість внести зміни до примірника електронного договору після його укладення і направлення відповідачу в односторонньому порядку без його згоди. Відповідно, якщо в ході здійснення цих дій буде встановлено, до прикладу, що відповідачу було надіслано лише посилання на веб-сторінку, де міститься договір, а сам текст договору на цій сторінці викладено у простому ПДФ-форматі, то підтвердження цілісності і незмінюваності тексту цього договору фактично немає, оскільки цей формат дозволяє власнику веб-сторінки (сайту) вносити зміни в односторонньому порядку. Якщо ж договір був направлений відповідачу у вигляді прикріпленого ПДФ-файлу, з електронної адреси позивача, яка чітко дає зрозуміти, що це саме його адреса, і сам текст листа та додатки до нього технічно неможливо змінити, то це є належним підтвердженням цілісності і незмінюваності електронного документа».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 грудня 2024 року в справі № 761/35043/21 (провадження № 61-3312св24) вказано, що «застосування положень частини шостої статті 95 ЦПК України щодо неприйняття до уваги того чи іншого письмового доказу можливе лише у разі постановлення судом ухвали про витребування у відповідної особи оригіналу письмового доказу і якщо вимоги цієї ухвали не виконано (оригінал письмового доказу не подано).

Як було зазначено вище, ухвалою суду від 24 лютого 2026 року було витребувано у позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» інформацію:

чи направлявся примірник Договору №1315572 про нaдaння cпoживчoгo кредиту по продукту «Комфортний» від 27.11.2023 з додатками до нього відповідачці ОСОБА_1 на зазначену нею електронну адресу або на її акаунт у інформаційно-комунікаційній системі позивача;

якщо так, то в якому вигляді він відправлявся (прикріплений файл, посилання на веб-сторінку тощо);

чи існує технічна можливість внести зміни до примірника електронного договору після його укладення і направлення відповідачці в односторонньому порядку без її згоди.

Крім того було витребувано у позивача за наявності технічної можливості оригінал електронного кредитного договору з додатками до нього, який містить з електронним підписом відповідачки ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора.

Указана ухвала суду була доставлена до електронних кабінетів позивача та представника позивача – Столітнього М.М. 24.02.2026 (а. с. 176, 177).

Проте витребуваних за ухвалою суду від 24.02.2026 оригіналів електронного кредитного договору до суду не надійшло. При цьому будь – яких письмових пояснень щодо питань, які ставилися в ухвалі суду сторона позивача до суду не подала.

Слід зазначити, що надання доказів на підтвердження доводів і обставини, на які позивач посилається як на підставу свої вимог, є обов`язком саме позивача, при цьому суд, за відповідним клопотанням сторони, може зобов`язати позивача надати певні докази, якщо це необхідно для забезпечення об`єктивного розгляду справи, і ненадання їх за вимогою суду або не реагування на вимогу суду є неналежним виконання процесуальних прав та свідчить про те, що позивач не вчиняє активних дій для доведення обґрунтованості своїх вимог перед судом (постанова Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі №237/4569/17).

У статті 78 ЦПК України зазначено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Обов`язок доказування покладається на сторін. Це положення є найважливішою складовою принципу змагальності. Суд не може збирати докази за власною ініціативою. У разі недостатності доказів, наявності сумнівів щодо їх достовірності суд вправі запропонувати представити докази (у тому числі у оригіналах згідно статті 95 ЦПК України) тій стороні, яка несе обов`язок по доказуванню.

Як уже суд звертав увагу вище, витребуваних за ухвалою суду від 24.02.2026 оригіналів електронного кредитного договору до суду не надійшло, як не надійшло і будь – яких письмових пояснень щодо питань, які ставилися в ухвалі суду.

Ураховуючи викладене та те, що кредитний договір підписувався за допомогою одноразового ідентифікатора, суд позбавлений можливості здійснити процесуальні дії, спрямовані на перевірку цілісності та незмінюваності даних, які в ньому містяться.

Таким чином, з огляду на те, що позивачем не було надано оригінали електронного кредитного договору та інших документів чи будь – яких пояснень з приводу неможливості їх надання, не повідомлено суду чи направлявся примірник Договору №1315572 про нaдaння cпoживчoгo кредиту по продукту «Комфортний» від 27.11.2023 з додатками до нього відповідачці ОСОБА_1 на зазначену нею електронну адресу або на її акаунт у інформаційно-комунікаційній системі позивача та якщо так, то в якому вигляді він відправлявся (прикріплений файл, посилання на веб-сторінку тощо), а сторона відповідача ставиться під сумнів відповідність поданих позивачем копій доказів оригіналам, що підтверджується, зокрема, клопотанням про витребування оригіналів письмових доказів (а. с. 130 – 135) зазначені копії доказів судом до уваги не беруться.

Слід відмітити, що на виконання ухвали суду 29 грудня 2025 року до суду надійшов лист від АТ КБ «ПриватБанк», в якому зазначено, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) в банку емітовано картку № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ) та по вказаному рахунку було зарахування коштів 27 листопада 2023 року в сумі 15000,00 грн, інформація про платника відсутня (а. с. 119).

Незважаючи на відсутність безпосередньо самої банківської виписки суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Верховний Суд у постанові від 12 грудня 2024 року у справі №298/825/15-ц виснував, що «належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Пунктом 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, було встановлено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Такого ж змісту норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Таким чином, надані банком виписки за рахунками позичальника повинні бути досліджені судами з наданням оцінки у сукупності з іншими зібраними у справі доказами на предмет обставин видачі кредиту та його розміру».

Ураховуючи те, що судом не береться до уваги наявна в матеріалах справи копія кредитного договору та інших документів, достовірність яких ставиться відповідачем під сумнів, суд позбавлений можливості на підставі лише банківської інформації визначити істотні умови кредитного договору, зокрема суму кредиту, процентну ставку, строк дії договору тощо.

Верховний Суд у постанові від 20 травня 2019 року у справі № 237/747/16-ц вказав: «суд правильно виходив із того, що єдиним належним та допустимим доказом укладення між сторонами кредитного договору є сам договір, який повинен бути укладений в письмовій формі та зі змісту якого суд має встановити умови надання кредиту, суму, строк та порядок його повернення, річну відсоткову ставку за кредитом, строки та порядок її сплати, відповідальність за порушення виконання кредитних зобов`язань, у тому числі розмір та порядок нарахування пені за прострочення їх виконання».

У цій же постанові судом зроблено висновок, що банківська виписка з рахунку не може бути доказом укладення кредитного договору у письмовій формі.

Інші докази, які б доводили поза розумним сумнівом, існування між сторонами договірних відносин у матеріалах справи відсутні.

Ураховуючи викладене, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог, оскільки на обґрунтування своїх позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» не надало суду належні та допустимі докази, які суд витребував, не довів їх переконливості, а також не підтвердив обставини, на які посилався, як на підставу своїх вимог.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приписами частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки позовні вимоги задоволенню не підлягають, суд покладає понесені судові витрати на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 83, 95, 100, 141, 247, 259, 263-265, 268, 273, 280, 281 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Судові витрати позивача покласти на позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників судового процесу:

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», юридична адреса: вул. Загородня, 15, оф. 118/2, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код юридичної особи - 44559822.

Представник позивача – Столітній Михайло Миколайович, адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_5 .

Відповідачка – ОСОБА_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2 .

Представник відповідачки – ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Суддя Ю.В. Зіненко