Постанова від 18 березня 2026 р. у справі №280/4615/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 березня 2026 року м. Дніпросправа № 280/4615/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Суховарова А.В., Головко О.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2025 року (суддя Прасов О.О.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в перерахунку пенсії від 08.05.2025, яке прийняте Заступником начальника відділу перерахунків пенсій №1 управління пенсійного забезпечення, надавання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно з Трудової книжкою НОМЕР_1 , дата заповнення 20.07.1981, а саме: період роботи з 07.09.1983 по 04.11.1987 шофером третього класу в Запорізькій автоколоні №8 Тресту «Запоріжшляхбуд» (записи №8 та №9); період роботи з 30.11.1994 по 27.02.1998 водієм другого класу в товаристві з обмеженою відповідальністю «ОРА» (записи №18 та №19) та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 02.05.2025; 3) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області виконати рішення щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком, відповідно до встановленого порядку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням про відмову в перерахунку пенсії від 08.05.2025, яке прийняте Заступником начальника відділу перерахунків пенсій №1 управління пенсійного забезпечення, надавання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі – Рішення) Позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, оскільки за результатами розгляду матеріалів пенсійної справи та наданих до заяви документів загальний страховий стаж Позивача по 01.08.2024 складає 24 роки 11 місяців 8 днів. На дату досягнення віку 60 років Позивач не має 30 років стажу у зв`язку з чим йому відмовлено в переході на пенсію за віком. Наразі Позивач отримує пенсію по інвалідності. Позивач з Рішенням не згоден, вважає його протиправним і таким, що підлягає скасуванню з наступних підстав. 1. Згідно з формою РС-Право, номер ПС:084450007726 (Стаж для розрахунку: ОСОБА_1 ) до страхового стажу Позивача не зарахований період роботи з 07.09.1983 по 04.11.1987. Підстави не врахування у страховий стаж періоду роботи з 07.09.1983 по 04.11.1987 зазначені в Рішенні про відмову в призначенні пенсії Відповідача-2 від 13.09.2023 №084450007726, а саме: «…має місце виправлення в даті наказу при прийнятті на роботу». Згідно з записом №7 від 07 вересня 1983 року в Трудовій книжці НОМЕР_1 , дата заповнення 20.07.1981 (далі – Трудова книжка), Позивача прийнято на роботу шофером третього класу в Запорізьку автоколону №8 Тресту «Запоріжшляхбуд» (Наказ №108-К від 08.09.1983р.). Відповідно до запису №9 від 04.11.1987 Позивача звільнено за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП УРСР (Наказ №159-к від 04.11.1987р.) Листом від 21.12.2023 №27 ПРАТ «ЗАПОРІЖШЛЯХБУД», як правонаступник Тресту «Запоріжшляхбуд», підтвердило дійсність запису №7 від 07.09.1983р. в Трудовій книжці щодо прийняття Позивача на роботу шофером третього класу в Запорізьку автоколону №8. З метою підтвердження факту роботи Позивача у період з 07.09.1983 по 04.11.1987 представником Позивача направлено адвокатський запит №18/02-01 від 18.02.2025 на адресу ПРАТ «ЗАПОРІЖШЛЯХБУД», але поштове відправлення 6910400095084 повернуте відправнику у зв`язку з закінченням встановленого терміну зберігання. Згідно з архівною довідкою від 28.09.2023 №04-25/А-1687 документи «Тресту «Запоріжшляхбуд» спецавтобази №16» на зберігання до архівного управління Запорізької міської ради не надходили, тому надати відомості про стаж та нарахування заробітної плати на ОСОБА_1 немає можливості. 2. Згідно з формою РС-Право, номер ПС:084450007726 (Стаж для розрахунку: ОСОБА_1 ) до страхового стажу Позивача не зарахований період роботи з 30.11.1994 по 27.02.1998. Підстави не врахування зазначеного періоду роботи з 30.11.1994 по 27.02.1998 у страховий стаж зазначені в Рішенні про відмову в призначенні пенсії Відповідача-2 від 13.09.2023 №084450007726, а саме: «…відсутня назва організації, куди прийнято заявника. Вказані періоди потребують додаткового уточнення». Згідно з записом №18 від 30 листопада 1994 року в Трудовій книжці, Позивача прийнято на роботу водієм другого класу в товариство з обмеженою відповідальністю «ОРА» (Наказ №12 від 30.11.1994р.). Відповідно до запису №19 від 27.02.1998 в Трудовій книжці, Позивача звільнено на підставі ст.38 КЗпП України за власним бажанням (Наказ №102 від 27.02.1998р.) Вищевказані записи в Трудовій книжці засвідчені підписом директора ТОВ «ОРА» ОСОБА_2 і печаткою підприємства. Згідно з архівною довідкою від 28.09.2023 №04-25/А-1686 документи товариства з обмеженою відповідальністю «ОРА» на зберігання до архівного управління Запорізької міської ради не надходили, тому надати відомості про стаж та нарахування заробітної плати на ОСОБА_1 немає можливості. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення Позивача його конституційного права на соціальний захист. … Законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповненням роботодавцем, іншими органами трудової книжки. Позивач, як найманий працівник, не може нести відповідальність за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, а також за недоліки у порядку ведення та заповнення його трудової книжки з вини адміністрації підприємства. Невиконання підприємством правил ведення трудових книжок не може бути підставою для позбавлення Позивача його конституційного права на соціальний захист, а також не може бути підставою для зменшенні розміру пенсії за віком та/або відмови у її призначенні. Позивачем для призначення пенсії за віком надана Трудова книжка, де містяться записи №8, 9, 18 і 19 про періоди роботи Позивача з 07.09.1983 по 04.11.1987 та з 30.11.1994 по 27.02.1998, вказані назви займаних посад, номери і дати наказів про прийнятті та звільнення з роботи, містяться підписи відповідальних осіб, засвідчені печатками роботодавців. Докази визнання недостовірними записів №8, 9, 18 або 19 у Трудовій книжці щодо періодів роботи Позивача з 07.09.1983 по 04.11.1987 та з 30.11.1994 по 27.02.1998 відсутні. З огляду на відповідні записи Трудової книжки, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи Позивача в Запорізькій автоколоні №8 Тресту «Запоріжшляхбуд» в період з 07.09.1983 по 04.11.1987, а також в ТОВ «ОРА» і період з 30.11.1994 по 27.02.1998, Відповідачем-1 безпідставно не враховано вищевказані періоди трудового (страхового) стажу Позивача для призначення пенсії за віком. Не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці, і право Позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки (вина Позивача відсутня). … При обранні способу відновлення порушеного права Позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення про відмову в перерахунку пенсії від 08.05.2025, яке прийняте Заступником начальника відділу перерахунків пенсій №1 управління пенсійного забезпечення, надавання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно з Трудовою книжкою НОМЕР_1 , дата заповнення 20.07.1981, а саме: період роботи з 07.09.1983 по 04.11.1987 шофером третього класу в Запорізькій автоколоні №8 Тресту «Запоріжшляхбуд» (записи №7, №8 та №9); період роботи з 30.11.1994 по 27.02.1998 водієм другого класу в Товаристві з обмеженою відповідальністю «ОРА» (записи №18 та №19) та перерахувати пенсію – здійснити перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком ОСОБА_1 з 02.05.2025.

В іншій частині позовної заяви відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржником зазначено, що при призначенні пенсії по інвалідності ОСОБА_1 за трудовою книжкою серія НОМЕР_1 від 20.07.1981 до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 07.09.1983 по 04.11.1987 в Запорізькій автоколоні №8 Тресту «Запоріжшляхбуд», з 30.11.1994 по 27.02.1998 в товаристві з обмеженою відповідальністю «ОРА». Зазначаємо, що відсутні підстави для зарахування до страхового стажу періоду роботи з 07.09.1983 по 04.11.1987 в Запорізькій автоколоні №8 Тресту «Запоріжшляхбуд», так як виправлення дати прийому на роботу та підстави внесення запису (дата наказу на прийом) не завірено належним чином, також відсутні підстави для зарахування до страхового стажу періоду роботи з 30.11.1994 по 27.02.1998 в товаристві з обмеженою відповідальністю «ОРА», оскільки у графі 3 «відомості про роботу» відсутній заголовок з повним найменуванням підприємства, що є порушеннями Інструкції. Додаткові документи для підтвердження стажу роботи з 07.09.1983 по 04.11.1987 в Запорізькій автоколоні №8 Тресту «Запоріжшляхбуд», з Документ сформований в системі «Електронний суд» 09.09.2025 5 30.11.1994 по 27.02.1998 в товаристві з обмеженою відповідальністю «ОРА» не надавались. Таким чином, страховий стаж позивача врахований по 01.08.2024 та складає 24 роки 11 місяців 8 днів. Враховуючи вищезазначене, відсутні підстави для переведення ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону №1058 у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 30 років. Відповідно, рішення від 08.05.2025 №084450007726 про відмову в переведенні на пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону №1058 прийнято правомірно та не підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що за результатами розгляду заяви від 06.09.2023 щодо призначення пенсії за віком згідно із ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ГУ ПФУ в Запорізькій області прийнято Рішення від 13.09.2023 за №084450007726 про відмову у призначенні пенсії, в якому зазначено наступне: «… Відмова про призначення пенсії за віком ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України 06.09.2023 за призначенням пенсії за віком згідно із статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон № 1058). Пенсійний вік становить 60 років. Вік заявника 60 років 03 дні. Статтею 26 Закону 1058 визначено умови призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявного страхового стажу 30 років. Відповідно до пункту 2 статті 26 Закону 1058 визначено умови призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки та наявного страхового стажу від 23 до 33 років. За доданими документами відповідно записів трудової книжки НОМЕР_3 від 20.07.1981 не зараховано: - період навчання з 01.09.1978 по 15.07.1981, оскільки не зазначено дату видачі диплому № НОМЕР_4 ; - період роботи з 07.09.1983 по 04.11.1987, оскільки має місце виправлення в даті наказу при прийнятті на роботу; - період роботи з 30.11.1994 по 27.02.1998, оскільки відсутня назва організації, куди прийнято заявника. Вказані періоди потребують додаткового уточнення. Страховий стаж заявника становить 20 років 10 місяців 19 днів. Враховуючи вищевикладене, прийнято рішення відмовити у призначенні пенсії відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за відсутності необхідного стажу 30 років. Працює. На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує. …».

Позивачем не оскаржується вказане рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області від 13.09.2023 за №084450007726 про відмову у призначенні пенсії.

За результатами розгляду заяви від 02.05.2025 щодо перерахунку пенсії – переході з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідачем-2 прийнято Рішення від 08.05.2025 за №084450007726 про відмову у перерахунку пенсії, в якому зазначено наступне: «… ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся із заявою від 02.05.2025 №1922 щодо перерахунку пенсії - переході з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058). Відповідно до пункту 1 статті 26 ЗУ №1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років. Відповідно до пункту 2 статті 26 ЗУ №1058 у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років. За результатами розгляду матеріалів електронної пенсійної справи та наданих до заяви документів встановлено, що загальний страховий стаж враховано по 01.08.2024 та складає 24 роки 11 місяців 8 днів. Оскільки заявник на дату досягнення віку 60 років не має необхідні 30 років стажу, право буде набуте у віці 63 роки в 2026 році. Виходячи з вищевикладеного прийнято рішення відмовити ОСОБА_5 в переході на пенсію за віком відповідно до ст. 26 ЗУ №1058 за відсутності законних підстав. Відповідно до статті 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 16 Закону України «Про звернення громадян» у разі незгоди з прийнятим рішенням, воно може бути оскаржене до органу Пенсійного фонду України вищого рівня або в судовому порядку.

У Трудовій книжці НОМЕР_5 зазначено про наступну трудову діяльність позивача, зокрема: з 07.09.1983 по 04.11.1987 – робота шофером третього класу у Запорізькій автоколоні №8 (Трест «Запоріжшляхбуд» Запорізька спецавтобаза №16); з 30.11.1994 по 27.02.1998 – робота водієм 2 класу у ТОВ «ОРА».

З Форми РС-право вбачається, що роботу позивача за періоди з 07.09.1983 по 04.11.1987 (04 роки 01 місяць 29 днів) та з 30.11.1994 по 27.02.1998 (03 роки 02 місяці 29 днів) – відповідачем-2 не зараховано до стажу роботи/страхового стажу.

У Довідці від 21.12.2023 за вих.№27, виданій ПрАТ «Запоріжшляхбуд», зазначено: «… Справжнім підтверджуємо дійсність запису №7 від 07.09.1983 року в трудовій книжці ОСОБА_1 про прийняття на роботу шофером 3 класу в Запорізьку автоколону №8. Підстава: особисті рахунки нарахування заробітної плати.

В Архівній довідці від 28.09.2023 за №04-25/А-1687, виданій Архівним управлінням Запорізької міської ради, зазначено: «… Документи «Треста «Запорождорстрой» спецавтобазы № 16» на зберігання до архівного управління Запорізької міської ради не надходили, тому надати відомості про стаж та нарахування заробітної плати на ОСОБА_1 немає можливості. Підстава: абетковий покажчик ліквідованих установ.

В Архівній довідці від 28.09.2023 за №04-25/А-1686, виданій Архівним управлінням Запорізької міської ради, зазначено: «… Документи Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРА» на зберігання до архівного управління Запорізької міської ради не надходили, тому надати відомості про стаж та нарахування заробітної плати на ОСОБА_1 немає можливості. Підстава: абетковий покажчик ліквідованих установ.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (Закон № 1058-IV).

У розумінні абз. 22 ст. 1 Закону № 1058-IV пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

За змістом ч. 1 ст. 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

До набрання чинності Закону №1058-IV питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій регулювалися Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (Закон №1788-XII), відповідно до статті 56 якого до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв, при цьому зараховується робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.

Згідно зі статтею 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (Порядок №637).

Відповідно до пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Виходячи з приписів Порядку №637, підтвердження трудового стажу потрібне у разі відсутності трудової книжки, необхідних записів в трудовій книжці, а також якщо містяться неправильні й неточні записи про періоди роботи.

Колегією суддів встановлено, що при призначенні пенсії по інвалідності ОСОБА_1 за трудовою книжкою серія НОМЕР_1 від 20.07.1981 до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 07.09.1983 по 04.11.1987 в Запорізькій автоколоні №8 Тресту «Запоріжшляхбуд», з 30.11.1994 по 27.02.1998 в товаристві з обмеженою відповідальністю «ОРА», так як наявне виправлення дати прийому на роботу та підстави внесення запису (дата наказу на прийом) не завірено належним чином, також відсутні підстави для зарахування до страхового стажу періоду роботи з 30.11.1994 по 27.02.1998 в товаристві з обмеженою відповідальністю «ОРА», оскільки у графі 3 «відомості про роботу» відсутній заголовок з повним найменуванням підприємства, що є порушеннями Інструкції.

Водночас, колегія суддів зазначає, що вимоги до ведення та заповнення трудових книжок працівників у період до 1992 року включно визначала Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.1985 №252; зі змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19.10.1990 №412; Інструкція №162).

Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110, затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (Інструкція №58) та визначено, що з прийняттям цього наказу Інструкція №162 не застосовується.

При цьому колегія суддів зауважує, що положення Інструкції №162 та Інструкції №58 узгоджуються за своєю структурою й змістом, а відтак не потребують повторення.

Так, за змістом пункту 1.1. глави 1 Інструкції №58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

За правилами пункту 2.4. глави 2 Інструкції №58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи виконуються арабськими цифрами. Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

У пункті 2.6. глави 2 цієї ж Інструкції передбачено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Колегія суддів зауважує, що записи у трудовій книжці позивача не містять недопустимих (таких, що внесені всупереч Інструкції) виправлень чи дописок, які б змінювали суть записів або перекручували б їх зміст, а натомість внесені у відповідності із встановленими правилами. Відтак, підстави для неврахування цих записів при визначенні періоду страхового стажу позивача відсутні.

Посилання на неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 29 березня 2019 року у справі №548/2056/16-а, від 21 лютого 2018 року у справі №687/975/17.

Разом з тим, за змістом наведених норм відповідальним за заповнення трудової книжки є уповноважений орган.

За правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Поряд із цим колегія суддів зауважує, що особа не може відповідати за правильність та повноту оформлення її трудової книжки та бухгалтерських документів уповноваженою особою і, тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини уповноваженого органу не може бути підставою для позбавлення позивача її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах або обрахунку страхового стажу.

Даний висновок узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21 лютого 2018 року по справі №687/975/17.

Водночас, суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи стосовно якої її оформлено, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Відтак, здійснення записів у трудовій книжці та їх належне оформлення законодавцем покладено на роботодавця, а не на працівника, отже, відповідальність за можливе не вчинення такого запису або його неналежне оформлення не може бути перекладена на працівника та призводити до позбавлення його права на врахування фактично відпрацьованого часу у складі трудового стажу, який враховується для призначення пенсії.

Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах була висловлена Верховним Судому постановах від 02 лютого 2018 року у справі №677/277/17, від 26 червня 2019 року у справі №423/3762/16-а, від 11 липня 2019 року у справі №683/737/17, від 09 серпня 2019 у справі №654/890/17, від 12 вересня 2022 року у справі №569/16691/16-а згідно із якою відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення.

Окрім цього, колегія суддів зазначає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки, а на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Неточність в записах в трудовій книжці та інших документах не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу, що дає особі право на призначення пенсії, оскільки працівник не повинен відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.

Варто звернути увагу, що наявність сумнівів у відповідача відповідно до зазначеного законодавства, може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу, однак не можуть нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу.

Вищевказане узгоджується з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №127/9055/17.

Також, колегія суддів звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність необхідного страхового стажу, а не дотримання формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року по справі № 754/14898/15-а.

Таким чином, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Аналогічні висновки знаходяться у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі №593/283/17, від 30 вересня 2019 року у справі №638/18467/15-а, від 23 жовтня 2019 року у справі №263/3783/17, від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/17, від 20 січня 2021 року у справі №588/647/17, від 18 листопада 2022 року у справі №560/3734/22 та інших.

Окрім цього, орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а та від 12 вересня 2022 року у справі №569/16691/16-а.

Аналогічно і Закон України «Про адміністративну процедуру» передбачає, що адміністративний орган зобов`язаний встановлювати обставини, що мають значення для вирішення справи, і за необхідності збирати для цього документи та інші докази з власної ініціативи, у тому числі без залучення особи витребовувати документи та відомості, отримувати погодження та висновки, необхідні для вирішення справи.

Адміністративний орган не може зобов`язувати особу самостійно отримувати документи та інші докази, необхідні для здійснення адміністративного провадження, якщо такий обов`язок не визначено законом.

Згідно ст. 16 Закону України «Про адміністративну процедуру» адміністративний орган не може вимагати від особи надання документів та відомостей, що перебувають у володінні адміністративного органу або іншого органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи або організації, що належить до сфери управління такого органу.

В той же час, відповідачем не подано жодного доказу про вжиття певних заходів з метою отримання інформації щодо достовірності інформації зазначеної у трудовій книжці позивача, натомість відмовлено у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи.

Таким чином, проаналізувавши вищезазначені нормативно-правові акти, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо зобов`язання відповідача

зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно з Трудовою книжкою НОМЕР_1 , дата заповнення 20.07.1981 період роботи з 07.09.1983 по 04.11.1987 шофером третього класу в Запорізькій автоколоні №8 Тресту «Запоріжшляхбуд» (записи №7, №8 та №9); період роботи з 30.11.1994 по 27.02.1998 водієм другого класу в Товаристві з обмеженою відповідальністю «ОРА» (записи №18 та №19) та перерахувати пенсію – здійснити перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком ОСОБА_1 з 02.05.2025.

Відтак, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддя Т.І. Ясенова

суддя А.В. Суховаров

суддя О.В. Головко