Постанова від 18 березня 2026 р. у справі №340/4695/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 березня 2026 року м. Дніпросправа № 340/4695/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Суховарова А.В., Головко О.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2025 року (суддя Черниш О.А.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №1039/7 від 20.02.2025 про відмову у призначенні їй пенсії в разі втрати годувальника відповідно до пункту «в» частини 4 статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області призначити та виплатити з 01.06.2024 їй пенсію в разі втрати годувальника відповідно до частини 2 статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Позовні вимоги обґрунтовані тим ОСОБА_1 є дружиною колишнього військовослужбовця СБУ ОСОБА_2 та після його смерті має право на отримання пенсії в разі втрати годувальника відповідно до пункту «в» частини 4 статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на 5 років раніше від досягнення пенсійного віку. На виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 у справі №340/7771/24 відповідач прийняв рішення №1039/7 від 20.02.2025 про відмову у призначенні їй такої пенсії, пославшись на ненадання документів про зв`язок смерті ОСОБА_2 із пораненням, контузією, каліцтвом, отриманим при виконанні службових обов`язків (обов`язків військової служби). Позивачка не погоджується із цим рішенням та зазначає, що зв`язок захворювання її чоловіка, внаслідок якого настала його смерть, із проходженням військової служби підтверджується постановою ВЛК №22/2025 від 01.04.2025.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2025 року провадження у справі закрито.

Позивачка не погодившись з ухвалою суду першої інстанції звернулась з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити для продовження розгляду.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивачка посилається на відсутність підстав для закриття провадження у справі відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України.

Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 у справі №340/7771/24 позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Кіровоградській області щодо неприйняття рішення за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 від 21.10.2024 про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Зобов`язано ГУ ПФУ в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.10.2024 про призначення їй пенсії у зв`язку з втратою годувальника та прийняти рішення по суті з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На виконання цього рішення суду ГУ ПФУ в Кіровоградській області повторно розглянуло заяву ОСОБА_1 від 21.10.2024 та прийняло рішення №1039/7 від 20.02.2025 про відмову у призначенні їй пенсії.

Позивачка звернулася до суду з цим позовом та стверджує, що з метою виконання рішення суду у справі №340/7771/24 вона отримала в УСБУ в Кіровоградській області додаткові документи, зокрема висновок ВЛК про причинний зв`язок смерті її чоловіка із проходженням військової служби (постанова ВЛК №22/2025 від 01.04.2025), а відповідач будь-яких дій щодо отримання необхідних документів не вчиняв.

Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що заявлений у цій справі позов фактично спонукає суд вдатися до перевірки належності виконання рішення суду в іншій справі №340/7771/24, що набрало законної сили, і у випадку встановлення неналежності його виконання вирішувати вимогу позивачки про зобов`язання відповідача вчинити тотожні дії у вигляді зобов`язання відповідача призначити пенсію, що вже вирішена у справі №340/7771/24. Отже, у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими стаття 383 КАС України пов`язує виникнення підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист визначеним шляхом.

Водночас п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України визначено, що суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Отже, закриття провадження в адміністративній справі з наведених підстав можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, ухвалене за результатами розгляду тотожного позову, в якому збігаються сторони, предмет і підстави позовів.

Предмет позову – це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Підстави адміністративного позову – це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Згідно з позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.04.2018 у справі № 11-257заі18, тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.

Тобто, достатньою та необхідною правовою підставою для закриття провадження у справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України є одночасна сукупність наступних умов: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); наявність рішення (постанови) чи ухвали, якими завершено розгляд справи; набрання судовим рішенням в іншій справі законної сили.

Як встановлено зі змісту позову, підставою для звернення до суду в межах даної справи слугував факт незгоди позивачки з прийнятим рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №1039/7 від 20.02.2025 про відмову у призначенні їй пенсії в разі втрати годувальника відповідно до пункту «в» частини 4 статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», прийняте на виконання рішення суду у справі №340/7771/24.

Так, рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 у справі №340/7771/24 позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Кіровоградській області щодо неприйняття рішення за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 від 21.10.2024 про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Зобов`язано ГУ ПФУ в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.10.2024 про призначення їй пенсії у зв`язку з втратою годувальника та прийняти рішення по суті з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У цьому рішенні суд вказав про відсутність підстав для спонукання відповідача призначити та виплачувати позивачці пенсію в разі втрати годувальника, про що вона просить у позові, зокрема через ненадання нею усього переліку документів.

На виконання цього рішення суду ГУ ПФУ в Кіровоградській області повторно розглянуло заяву ОСОБА_1 від 21.10.2024 та прийняло рішення №1039/7 від 20.02.2025 про відмову у призначенні їй пенсії.

Позивачка звернулася до суду з цим позовом та стверджує, що з метою виконання рішення суду у справі №340/7771/24 вона отримала в УСБУ в Кіровоградській області додаткові документи, зокрема висновок ВЛК про причинний зв`язок смерті її чоловіка із проходженням військової служби (постанова ВЛК №22/2025 від 01.04.2025), а відповідач будь-яких дій щодо отримання необхідних документів не вчиняв.

Отже, у цій справі оскаржуване рішення №1039/7 від 20.02.2025 прийняте ГУ ПФУ в Кіровоградській області на виконання рішення суду у справі №340/7771/24, за наслідками повторного розгляду заяви ОСОБА_1 від 21.10.2024 про призначення їй пенсії в разі втрати годувальника. Відповідач розглядав лише ті документи, які ОСОБА_1 додала до заяви від 21.10.2024. Відповідач відмовив у призначенні пенсії з тих самих підстав, які наведені у листі №9377-9496/Г-03/8-1100/24 від 01.11.2024, але оформив цю відмову у формі рішення.

Спірне рішення №1039/7 від 20.02.2025 про відмову у призначенні пенсії мотивоване ненаданням до заяви від 21.10.2024 документів, необхідних для призначення пенсії в разі втрати годувальника непрацездатним членам сім`ї, зазначеним в пункті «в» статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», які передбачені в пункті 3 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року №3-1.

Водночас, суд у справі №340/7771/24 вже надавав правову оцінку таким обставинам. Для прийняття цього рішення позивачка не подавала до ГУ ПФУ в Кіровоградській області будь-інші заяви чи додаткові (нові) документи.

В даному випадку, суд першої інстанції правильно відзначив, що у разі незгоди із рішеннями, діями чи бездіяльністю, вчиненими відповідачем на виконання судового рішення у справі № 340/7771/24 позивачка може скористатися процесуальним механізмом судового контролю та звернутися до суду із відповідною заявою на підставі статей 382 та 383 КАС України, а не подавати новий адміністративний позов.

Зазначені норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.

Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Згідно статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відтак, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

Таким чином, колегія суддів доходить до переконання, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а, від 06.02.2019 у справі № 816/2016/17, а також в постановах Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15, від 11.12.2020 у справі № 826/13146/18.

Колегія суддів зауважує, що позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправним та скасування рішення №1039/7 від 20.02.2025 прийняте ГУ ПФУ в Кіровоградській області на виконання рішення суду у справі №340/7771/24. Проте, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.

З огляду на викладене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження та КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

Отже, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що вимоги про визнання протиправним та скасування рішення №1039/7 від 20.02.2025, яке прийянто на виконання судового рішення, в іншому (новому) судовому провадженні не можуть розглядатися судом.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22.08.2019 у справі № 522/10140/17 та від 21.11.2019 у справі № 802/1933/18-а.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Верховного Суду висловлену у постанові від 11.12.2020 у справі № 826/13146/18, де Суд вказав, що вирішуючи подібний спір пов`язаний із виконанням судового рішення, у цій справі поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити як поняття, що стосується спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а також спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Обраний позивачкою у цій справі спосіб захисту визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №1039/7 від 20.02.2025 прийняте на виконання рішення рішення суду у справі №340/7771/24 є одним із способів виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 у справі №340/7771/24.

При цьому, колегія суддів наголошує, що доводи позивачки щодо неврахування висновку ВЛК про причинний зв`язок смерті її чоловіка із проходженням військової служби (постанова ВЛК №22/2025 від 01.04.2025), який вона отримала в УСБУ в Кіровоградській області є безпідставними, оскільки висновок військово-лікарської комісії про причинний зв`язок смерті ОСОБА_2 із проходженням військової служби (постанова ВЛК №22/2025 від 01.04.2025), складений вже після прийняття спірного рішення, позивачка подала його до ГУ ПФУ в Кіровоградській області разом із заявою від 07.05.2025, у якій просила повторно розглянути заяву про призначення їй пенсії в разі втрати годувальника і прийняти відповідне рішення., тоді як у цій справі позивачка не оспорює дії відповідача щодо неврахування відповідачем вказаного висновку ВЛК чи щодо неналежного розгляду її заяви від 07.05.2025, натомість просить суд визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Кіровоградській області №1039/7 від 20.02.2025, прийняте на виконання рішення суду у справі №340/7771/24.

Відтак, ініційований позивачкою спір не може бути вирішеним як адміністративним судом, так і в інших судових юрисдикціях, оскільки стосується вимог про зобов`язання відповідача виконати у бажаний для позивачки спосіб чинне рішення суду у справі № 340/7771/24, а тому відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України наявні підстави для закриття провадження у даній справі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування ухвали суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддя Т.І. Ясенова

суддя А.В. Суховаров

суддя О.В. Головко